Рішення

від 16.07.2020 по справі 201/5759/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5759/19

Провадження № 2/201/1134/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, виділ в спільну часткову власність земельної ділянки та виділ в натурі 12/100 частин домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2019р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи - Територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Дніпрі, Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та виділення частки в натурі ( а.с.№3-7 т. №1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 24.05.2019р. позовна заява прийнята до розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання (а.с.№45 т. №1).

14.06.2019р. позивачкою було подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, виділ в натурі земельної ділянки (а.с.№63-71 т. №1).

20.02.2020р. позивачкою було уточнено позовні вимоги та в остаточній редакції заявлені вимоги про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, виділ в спільну часткову власність земельної ділянки та виділ в натурі 12/100 частин домоволодіння (а.с.№205-209 т. № 1).

Підготовче засідання у справі відповідно до положень ст. 197 та п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України проведено 01.06.2020р. (а.с.№18 т. №2).

В обґрунтування позовних вимог, позивачка в позовній заяві в редакції від 20.02.2020р. посилалася на те, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова маса складається з 12/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0711га, яка розташована за цією ж адресою, цільове призначення ділянки - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Після смерті ОСОБА_5 позивачка звернулася із заявою до Першої ДДНК про отримання свідоцтва про право на спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 12/100 частин домоволодіння. Проте, постановою державного нотаріуса Першої ДДНК їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0711га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:280:0047, з тих підстав, що співвласники договір про поділ земельної ділянки не складали, а тому визначити частку земельної ділянки, що належить спадкодавцеві неможливо. Позивачка звернулася до ТОВ Бізнес-Експерт для розробки проекту поділу земельної ділянки і згідно проекту з урахуванням частки у домоволодінні, яка належить позивачці, їй можливо виділити земельні ділянки № 2 та № 3. Крім того, ТОВ БТІ ГРУП надано висновок про можливість виділу 12/100 частин домоволодіння в натурі. Позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку, яка знаходиться у спільній сумісній власності, площею 0,0711га, кадастровий номер: 1210100000:03:280:0047, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в спільну часткову власність земельну ділянку, яка знаходиться у спільній сумісній власності, площею 0,0711га, кадастровий номер: 1210100000:03:280:0047, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у наступних частках: ОСОБА_1 ј частку, ОСОБА_2 ј частку, ОСОБА_3 ј частку, ОСОБА_4 ј частку; виділити в натурі у власність позивачці 12/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. А-1 приміщення поз. 1-1 - 1-3, загальною площею 23,9 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., у тому числі: 1-1-кухня, площею 5,2 кв.м, 1-2-коридор, площею 1,7 кв.м, 1-3-житлова, площею 17,0 кв.м; підвал під літ.А-1; вхід до підвалу літ. Б; сарай літ. Е; споруду (ворота) №1 та мощення ІІІ залишити у спільному користуванні.

В наданій до суду 16.07.2020р. заяві позивачка та її представник ОСОБА_6 (діє на підставі ордеру від 15.07.2020р. - а.с.№35 т. №2), позовні вимоги в уточнені редакції підтримали, просили задовольнити та розглянути справу без їх участі та без фіксування процесу технічними засобами. Судові витрати, понесені по справі, позивачка просила не відшкодовувати за рахунок відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 16.07.2020р. не з`явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення (а.с.№24 т. № 2).

26.05.2020р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він зазначив, що не заперечує право позивачки на визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , проте щодо поділу майна, що є у спільній сумісній власності зазначив, що позивачка не використала своє право в позасудовому порядку здійснити такий поділ. Відповідач зазначив, що ним не оспорювалось, і не заперечувалось право позивачки на поділ земельної ділянки та виділ майна в натурі. Щодо стягнення судових витрат, то відповідач заперечував проти стягнення з нього цих сум та просив повернути позивачці 50 відсотків у зв`язку з визнанням позовних вимог (а.с.№6-7 т. №2).

Відповідач ОСОБА_3 в жодне з призначений підготовчих та судових засідань не з`явився, про дату та час слухання справи був повідомлений за зареєстрованим у встановленому законом порядку (а.с.№58 т. №1), проте до суду поверталися конверти з позначками за закінченням терміну зберігання (а.с.№54, 114-115, 131, 137-138, 202-203, 225, 236 т. №1, а.с. № 26 т. №2) .

Крім того, відповідач про дату та час слухання справи був повідомлений шляхом розміщення оголошення про виклик на сторінці Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на сайті Судова влада України в мережі Інтернет (а.с.№13, 27 т. №2).

Відповідачка ОСОБА_4 в наданій суду 16.07.2020р. заяві позов визнала, просила провести судове засідання за її відсутності та без фіксування процесу технічними засобами (а.с.№36 т. №2).

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання 16.07.2020р. не з`явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.№25 т. №2).

28.05.2020р. до суду надійшли пояснення представника ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 28.12.2019р.), де не міститься будь-яких заперечень проти позовних вимог. Крім того, представник зазначила про неможливість забезпечення явки в суд під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (а.с.№11-12 т. №2).

Представник третьої особи - Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання 16.07.2020р. не з`явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ОСОБА_8 (діє на підставі довіреності від 14.01.2020р. - а.с.№22, 23 т. №2).

Представник ОСОБА_9 (діє на підставі довіреності від 11.01.2019р. - а.с.№195 т. № 1), в наданій суду 11.12.2019р. заяві просила розглядати справу за наявними в матеріалах доказами (а.с.№5 т. № 2).

За вищезазначеного та з урахуванням положень ст. 223, ч.2 ст. 247 ЦПК України судове засідання 16.07.2020р. відбувалось за відсутності усіх сторін по справі (або їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами права, які підлягають застосуванню, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 826/2013, заведеної Першою ДДНК після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа витребувана судом на підставі ухвали від 25.09.2019р. а.с.№127 т. №1) вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а.с.№143 зв. ст. т. №1), яка є спадкоємицею за заповітом від 11.04.2012р., складеним ОСОБА_5 і посвідченим державним нотаріусом Першої ДДНК Заносієнко Н.М. (а.с.№148 зв. ст. т. №1).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 21.07.2015р. позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 12/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.№178 т.№1), посвідчене державним нотаріусом Першої ДДНК Кравцовою А.І., та право власності на частку домоволодіння зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису № 10494729 від 21.07.2015р. (а.с.№180-181 т. №1).

Також, з матеріалів спадкової справи вбачається, що постановою державного нотаріуса Першої ДДНК Кравцової А.І. від 16.11.2018р. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0711га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:280:0047, з посиланням на те, що за життя ОСОБА_5 між співвласниками договір про поділ нерухомого майна - земельної ділянки укладений не був, визначити частку померлої неможливо, а тому неможливо й визначити склад спадкового майна (а.с.№188-189 т. №1).

25.12.2003р. ОСОБА_5 був виданий державний акт серія ДП в„– 060776 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0711га, яка розташована за адресою: м . Дніпропетровськ (на сьогоднішній день найменування міста змінено на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с.№8 т.№1).

Співвласниками земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, в державному акті вказані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та померла ОСОБА_5 (а.с.№8 зв.ст., 10-13 т. №1).

Положенням ст. 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду .

Відповідно до положень ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом

Статтею 364 ЦК України передбачено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності судам роз`яснено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна , зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини . При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до вимог ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Оскільки в позасудовому порядку позивачка не має можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку (наявна постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку), суд приймаючи до уваги, що позивачка у встановлений законом строк прийняла спадщину, вважає що її позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що співвласниками земельної ділянки, окрім померлої ОСОБА_5 , є ще три особи, кожна з яких не надала суду доказів, що його частка є більшою чи меншою, то частки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в спільній сумісній власності щодо земельної ділянки площею 0,0711га, кадастровий номер: 1210100000:03:280:0047, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є рівними та становлять ј частину.

Таким чином, можливо визначити, що частка померлої ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку становила ј частину, право на спадкування якої має ОСОБА_1 за заповітом.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ј частину земельної ділянки, площею 0,0711га, кадастровий номер: 1210100000:03:280:0047, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо заявлених позивачкою позовних вимог про виділення в спільну часткову власність земельної ділянки, то нормами ЦК України таке виділення не передбачено (згідно ст. 370 ЦК України визначено виділ в натурі частки зі спільної сумісної власності, а ст. 372 ЦК України визначений порядок поділу спільної сумісної власності).

Що стосується позовних вимог про виділення в натурі у власність ОСОБА_1 12/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в житловому будинку літ.А-1 приміщення поз.1-1 - 1-3, загальною площею 23,9кв.м., житловою площею 17,0кв.м., у тому числі: 1-1 кухня, площею 5,2кв.м., 1-2 коридор, площею 1,7кв.м, 1-3 житлова, площею 17,0кв.м.; підвалу під літ.А-1, входу до підвалу літ. Б, сараю літ. Е, та залишення в загальному користуванні споруди (ворота) №1 та мощення ІІІ в спільному користуванні, то в цій частині вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Позивачка є власницею 12/100 частин домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості від 22.11.2018р. (а.с.№17-18 т. №1).

25.02.2019р. ТОВ БТІ ГРУП був наданий висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, а саме 12/100 частин вищевказаного домоволодіння (а.с.№29т. №1).

За інформацією, яка міститься у висновку, і заперечень цьому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не надали, 12/100 частин домоволодіння в житловому будинку літ. А-1 складаються з приміщень 1-1 - 1-3, загальною площею 23,9 кв.м., і житловою 17,0 кв.м та включають в себе: 1-1 кухню, площею 5,2 кв.м; 1-2 - коридор, площею 1,7 кв.м.; 1-3 житлову, площею 17,0 кв.м., а також підвал під літ. А-1, вхід до підвалу літ. Б, сарай літ. Е.

Споруда (ворота) №1 та мощення ІІІ знаходяться у спільному користуванні. За технічними показниками 12/100 частин домоволодіння, які належать ОСОБА_1 , є відокремлені, мають окремий вихід та можуть бути виділені в натурі (а.с.№29-31 т.№1).

З огляду на те, що позивачка бажає виділити в натурі зі спільної часткової власності свою частку - 12/100 частин домоволодіння в житловому будинку літ. А-1, які складаються з приміщень 1-1 - 1-3, загальною площею 23,9 кв.м., і житловою 17,0 кв.м та включають в себе: 1-1 кухню, площею 5,2кв.м; 1-2 - коридор, площею 1,7кв.м.; 1-3 житлову, площею 17,0 кв.м., а також підвал під літ. А-1, вхід до підвалу літ. Б, сарай літ. Е, із залишенням у спільному користуванні споруди (ворота) №1 та мощення ІІІ, і заперечень цьому відповідачі не надали, то ці вимоги позивачки підлягають задоволенню, а право спільної часткової власності на цю частку припиняється у відповідності до положень ч. 3 ст. 364 ЦК України

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, виділ в спільну часткову власність земельної ділянки та виділ в натурі 12/100 частин домоволодіння підлягають частковому задоволенню і необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ј частину земельної ділянки, площею 0,0711га, кадастровий номер: 1210100000:03:280:0047, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також виділити в натурі у власність ОСОБА_1 12/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку літ. А-1, які складаються з приміщень 1-1 - 1-3, загальною площею 23,9 кв.м., і житловою 17,0 кв.м та включають в себе: 1-1 кухню, площею 5,2 кв.м; 1-2 - коридор, площею 1,7 кв.м.; 1-3 житлову, площею 17,0 кв.м., а також підвал під літ. А-1, вхід до підвалу літ. Б, сарай літ. Е, із залишенням у спільному користуванні споруду (ворота) №1 та мощення ІІІ.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про виділення в спільну часткову власність земельної ділянки слід відмовити.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з огляду на те, що позивачка не наполягала на відшкодуванні цих витрат за рахунок відповідачів по справі, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи (судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу тощо) відносяться на рахунок позивачки. Підстав для повернення позивачці 50% сплаченого при подачі позову судового збору немає, оскільки відповідач ОСОБА_3 заяви про визнання позовних вимог не надав.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ст.ст. 328, 364, 370, 372, 1218, 1226, 1233, 1268 ЦК України, ст. 86 ЗК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, виділ в спільну часткову власність земельної ділянки та виділ в натурі 12/100 частин домоволодіння - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) право власності, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ј частину земельної ділянки, площею 0,0711га , кадастровий номер: 1210100000:03:280:0047, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 12/100 частин домоволодіння , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку літ. А-1, які складаються з приміщень 1-1 - 1-3, загальною площею 23,9 кв.м., і житловою 17,0 кв.м. та включають в себе: 1-1 кухню, площею 5,2 кв.м; 1-2 - коридор, площею 1,7 кв.м.; 1-3 житлову, площею 17,0 кв.м., а також підвал під літ. А-1, вхід до підвалу літ. Б, сарай літ. Е, із залишенням у спільному користуванні споруди (ворота) №1 та мощення ІІІ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про виділ в спільну часткову власність земельної ділянки - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.