Постанова

від 22.07.2020 по справі 910/15418/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р. Справа № 910/15418/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2020 р. (повний текст складено 23.03.2020 р.)

у справі № 910/15418/19 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" та товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Вишневий сад-2"

про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі - ТОВ "ТД"Насіння") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Груп" (далі - ТОВ "Роско Груп") та товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (далі - ТОВ "Роско Трейд") про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 від 21.08.2019 р., укладеного між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав (з урахуванням заяви про зміну підстави позову № 1-5/19 від 21.01.2020 р.), що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, у той же час, як відповідач-2, як фактор за оспорюваним договором, не є фінансовою установою, а тому не має права отримувати плату у вигляді різниці між реальним розміром переданих прав та ціною продажу, що суперечить положенням статтей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2020 р. у справі № 910/15418/19 позов задоволено повністю: визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 від 21.08.2019 р., укладений між ТОВ "Роско Груп" та ТОВ "Роско Трейд"; стягнуто з ТОВ "Роско Трейд" на користь ТОВ "ТД"Насіння" 960,50 грн. судового збору за подання позову; стягнуто з ТОВ "Роско Груп" на користь ТОВ "ТД"Насіння" 960,50 грн. судового збору за подання позову.

Дійшовши висновку, що оспорюваний правочин порушує майнові інтереси позивача, оскільки за відсутності оспорюваного договору, позивач, як стягувач у виконавчому провадженні № 60373460 з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2019 р. у справі № 910/7693/19 про стягнення з відповідача-1, як боржника, грошових коштів, мав би право та можливість звернутись із заявою про звернення стягнення на грошові кошти третьої особи (в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України), яка мала заборгованість перед відповідачем-1 для можливості виконання рішення суду, яке набрало законної сили; суд першої інстанції визнав, що оспорюваний правочин про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 від 21.08.2019 р. за своєю правовою природою є договором факторингу, тоді відповідач-2 не відноситься до фінансових установ, які можуть надавати фінансові послуги, відтак, прийшов до висновку про невідповідність вчиненого відповідачами договору приписам статтей 11, 512, 514, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим визнав договір недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що позивачем не доведено порушення своїх прав укладеним відповідачами договором. За твердженням скаржника, зі змісту статей 53 Закону України "Про виконавче провадження" та 336 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що стягнення може бути звернене лише у разі безспірності заборгованості третьої особи перед боржником. Чинним законодавством визначений порядок визнання недійсними договорів боржника лише у межах провадження про банкрутство і визнання недійсними правочинів боржника-юридичної особи за заявою стягувача (кредитора) поза межами провадження про банкрутство є незаконним.

Також апелянт зазначав, що встановлення договором цесії обов`язку цесіонарія сплатити певну суму на користь цедента не свідчить про виникнення між ними правовідносин факторингу. Так, договором про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 від 21.08.2019 р. не було передбачено отримання відповідачем-2 фінансування, тобто мета, з якою був укладений оспорюваний правочин, не відповідає меті договору факторингу. При цьому, розмір пені, штрафу, інших штрафних санкцій не може бути врахований при обчисленні розміру відступленого права вимоги, адже відповідні суми не були прямо зазначені у договорі, і розрахувати їх у момент відступлення права вимоги не видається неможливим, адже їх наявність та розмір залежить від розміру прострочення зобов`язання боржника та строку такого прострочення, що не було враховано судом першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Калатай Н.Ф., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 22.07.2020 р.

14.07.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

У судовому засіданні, що відбулось 22.07.2020 р., позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідач-2 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-1 не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 06.03.2019 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем-1, як покупцем укладено договір № 2-0603/пр727, за умовами якого продавець зобов`язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість.

У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 взятих на себе грошових зобов`язань з оплати поставленого товару за договором № 2-0603/пр727 від 06.03.2019 р., позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ "Роско Груп" 2 136 579,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2019 р. у справі № 910/7396/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 р., позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Роско Груп" на користь ТОВ "ТД"Насіння" 1 641 614,36 грн. заборгованості, 134 831,22 грн. пені, 328 322,88 грн. штрафу, 11 394,90 грн. 3 % річних та 31 742,46 грн. судового збору за подання позову.

21.08.2019 р. між ТОВ "Роско Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "Роско Трейд" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 (далі - договір), за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором поставки № ГЛ-1 від 07.05.2018 р. (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Вишневий сад-2" (далі - боржник), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх без винятку зобов`язаннях, що виникли з основного договору, у тому числі щодо вимоги оплати основної заборгованості за поставлений боржнику товар на суму 32 082,50 грн., а також сплати боржником пені, штрафу, інфляційного збільшення ціни товару, збільшення ціни товару внаслідок курсової різниці, річних процентів і т.і.

Положеннями пунктів 2.1, 2.2 договору встановлено, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі основної заборгованості боржника, а саме: 32 082,50 грн. Новий кредитор зобов`язується протягом 20 банківських днів після підписання цього договору розрахуватись із первісним кредитором у встановлений законодавством спосіб, сплативши грошову суму, визначену в пункті 2.1 договору.

На виконання вказаного пункту договору між відповідачами 20.09.2019 р. підписано протокол про залік зустрічних взаємних вимог на суму 32 082,50 грн., строк сплати за якими настав: за договором про відступлення права вимоги № 21-1/08/19 від 21.08.2019 р. до ТОВ "Вишневий сад-2" ТОВ "Роско Груп" є кредитором, ТОВ "Роско Трейд" є боржником на суму 32 082,50 грн.; про переведення боргу № 2/2 від 28.08.2019 р. перед ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" ТОВ "Роско Трейд" є кредитором, ТОВ "Роско Груп" є боржником на суму 716 997,89 грн.

Предметом спору, ініційованого позивачем і переданого на вирішення господарському суду, є перевірка на предмет дотримання закону правочину, стороною якого позивач не являвся і кредитором у зобов`язанні, вимоги за якими були відступлені відповідачем-1 відповідачу-2, позивач не був.

Та обставина, що позивач є кредитором у зобов`язанні, у якому боржником є відповідач-1 і які виникли з укладеного між ними договору № 2-0603/пр727 від 06.03.2019 р., не перешкоджає відповідачу-1 вільно здійснювати господарську діяльність та не обмежує його у праві юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності при здійсненні такої діяльності.

Чинний український правопорядок основними засадами цивільних відносин визначає юридичну рівність, вільне волевиявлення та майнову самостійність учасників цих відносин.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже умови договору є обов`язковими лише для сторін цього договору. В силу цього особа, яка звертається із позовом про визнання недійсним договору, укладеного іншими особами, має довести, що договір, який є предметом спору, зачіпає її права або охоронювані законом інтереси.

Позивач, не будучи стороною оспорюваного договору, вказував, що є заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки договір відступлення права вимоги порушує його права та законні інтереси як кредитора відповідача-1 та стягувача у виконавчому провадженні № 60373460, оскільки направлений на зменшення ліквідного активу відповідача-1 та унеможливлення стягнення позивачем заборгованості.

На думку позивача, у випадку визнання недійсним вказаного правочину відбудеться відновлення порушених прав та інтересів позивача в один з таких способів: третя особа добровільно виконає зобов`язання з оплати товару перед відповідачем-1 шляхом оплати боргу на арештований рахунок, після чого дані кошти будуть спрямовані приватним виконавцем на оплату боргу перед позивачем; приватним виконавцем буде звернено стягнення на кошти третьої особи в порядку ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Утім, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено суб`єктивного інтересу у визнанні недійсним правочину цесії, вчиненого відповідачами по справі, оскільки з визнанням оспорюваного правочину недійсним не відбувається виконання іншого договору між позивачем та одним із відповідачів.

Цих обставин суд першої інстанції не врахував і постановив рішення, яке не відповідає критеріям законності щодо судового рішення.

Відповідно частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому інші підстави позову, у тому числі характер правовідносин, які виникли між відповідачами, не підлягають дослідженню, оскільки їх правовий аналіз здійснюється судом після встановлення наявності порушених/оспорюваних/невизнаних прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із відмовою у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2020 р. у справі № 910/15418/19 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2020 р. у справі № 910/15418/19 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б; ЄДРПОУ 30674952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (65114, м. Одеса, пр-т. Маршала Жукова, буд. 47/3; ЄДРПОУ 36673556) 2 881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/15418/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.07.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко