Рішення

від 03.08.2020 по справі 903/398/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2020 року Справа № 903/398/20 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/398/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт , с. Липляни, Ківерцівського району, Волинської області

до Фермерського господарства Шегедин , смт. Торчин, Луцького району, Волинської області

про стягнення 5 417,28 грн.,

ВСТАНОВИВ :

01.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт звернулося з позовною заявою б/н від 01.06.2020 до господарського суду, в якій просить стягнути з Фермерського господарства Шегедин 5 417,28 грн., з них: 4 514,40 грн. заборгованості за договором на перевезення автомобільним транспортом №2605/89162 від 26.06.2019, 902,88 грн. штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на перевезення автомобільним транспортом №2605/89162 від 26.06.2019.

Ухвалою суду від 03.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.06.2020 від відповідача - Фермерського господарства Шегедин надійшло клопотання №13 від 05.06.2020, в якому відповідач повідомляє про те, що 03.06.2020 на підприємство надійшов цінний лист від ТзОВ Волинь-зерно-продукт з комплектом документів без титульної сторінки. В описі вкладення у цінний лист ці документи названі Відзив на позовну заяву з додатками . А тому відповідач вважає, що ТзОВ Волинь-зерно-продукт не дотрималось вимог п.1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надіслано копії позовної заяви ФГ Шегедин .

Ухвалою суд від 15.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

15.06.2020 позивач подав через відділ документального забезпечення та контролю суду докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Відповідно до ч. 12 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Ухвалою від 16.06.2020 суд постановив продовжувати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

22.06.2020 відповідач надіслав до суду відзив №16 від 18.06.2020 на позов, в якому просить в позові відмовити повністю.

24.06.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив б/н від 01.06.2020, в якій просить позов задовольнити. Також позивач подав заяву свідка - директора Супрунюка С.С.

30.06.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 17 від 26.06.2020.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на наступне.

26.06.2019 між ТзОВ Волинь-Зерно-Продукт як перевізником і Фермерським господарством Шегедин як замовником було укладено договір В-пат. №2606/89162.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 2.6., підпунктом 3.5.7., п.3.5., 4.6., 4.7. цього договору перевізник зобов`язався доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення (згідно із транспортними документами) і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується Вантажоодержувач ).

Замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням товарно-транспортної накладної.

Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів.

Послуги за перевезення вантажу сплачуються замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку та акту виконаних робіт, згідно тарифів, що вказані в п.4.2. даного договору.

Документи, що підтверджують виконання послуг по перевезенню є акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, товарно-транспортна накладна. Акт виконаних робіт надсилається перевізником замовнику після надання перевізником замовнику послуг перевезення вантажу. Замовник протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення такого акту зобов`язаний розглянути його, підписати та направити один примірник перевізнику. В разі незгоди замовник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надіслати перевізнику мотивовану відповідь про відмову від підписання акту. В разі не підписання замовником акту та не надання мотивованої відповіді протягом п`яти робочих днів з дня виставлення акту, акт автоматично вважається підписаним, а послуги прийнятими замовником у повному обсязі.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на замовлення відповідача він перевіз вантаж.

14.05.2020 позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт (наданих послуг) №2183 від 29.07.2019 на суму 4514,40 грн., що підтверджується копією накладної від 14.05.2020 та копією опису вкладення у цінний лист від 14.05.2020.

Відповідач відправлення отримав 20.05.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підтвердження факту виконання замовлення та перевезення вантажу позивач до позовної заяви додав копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №2183 від 29.07.2019. Однак, на акті відсутній підпис замовника.

Враховуючи умову п.4.7. договору, відповідач після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) був зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення такого акту розглянути його, підписати та повернути один примірник позивачу. У разі якщо відповідач не погоджувався, він повинен був протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надіслати позивачу мотивовану відповідь про відмову від підписання акту.

Відповідач акту не підписав. Доказів, яві б свідчили про те, що відповідач протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надсилав позивачу мотивовану відповідь про відмову від підписання акту, відповідач суду не подав.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За таких обставин, зважаючи на умову п.4.7. договору, узгоджену сторонами при його укладенні, акт виконаних робіт (наданих послуг) слід вважати підписаним, а послуги прийнятими відповідачем у повному обсязі.

Факт надання послуг з перевезення вантажу підтверджується також копією товарно-транспортної накладної №2 від 29.07.2019.

Відповідно до пункту 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до розділу І Терміни та визначення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з пунктами 11.1., 11.3. Правил (розділ Правила оформлення документів на перевезення ) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Товарно-транспортна накладна №2 від 29.07.2019 містить підпис вантажовідправника про відпуск вантажу (ячменю) - ФГ Шегедин , його печатку; підпис водія про отримання вантажу до перевезення.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

В процесі судового розгляду відповідач не спростував наявності свого підпису та печатки на ТТН №2 від 29.07.2019.

В ТТН №2 від 29.07.2019, яку заповнював замовник перевезення, пунктом розвантаження зазначено саме с.Рованці.

Таким чином, наведені обставини спростовують доводи відповідача про ненадання позивачем послуг з перевезення.

Відсутність документів на перевезення у відповідача не спростовує факту перевезення, оскільки на підтвердження своїх доводів позивач надав підтверджуючі документи, які не спростував відповідач.

Та обставина, що позивач не скористався правом на досудове врегулювання спору, не перешкоджала йому на звернення з позовом до суду.

Зважаючи на те, що предметом судового розгляду у справі № 903/398/20 є вимога про стягнення з відповідача заборгованості з перевезення вантажу на підставі договору перевезення, посилання відповідача в запереченнях на відповідь позивача №17 від 26.06.2020 на договір купівлі-продажу №2207/89766 від 22.07.2019 жодним чином не обгрунтовані.

Оскільки предметом судового розгляду у справі № 903/398/20 є вимога про стягнення з відповідача заборгованості з перевезення вантажу, то відсутність в матеріалах цієї справи документів на підтвердження якості товару не впливає на суть спору про стягнення заборгованості із замовника за перевезення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору, оскільки послуги за договором перевезення автомобільним транспортом на суму 4514,40 грн. слід вважати наданими належним чином, строк виконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати послуг з перевезення настав.

Таким чином, внаслідок невиконання зобов`язання з оплати вартості перевезення підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 4514,40 грн. заборгованості.

У позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 902,88 грн. штрафу, посилаючись на п.5.4. договору перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання з оплати вартості перевезення у строки, узгоджені п.4.7. договору, позивач правомірно заявив до стягнення 902,88 грн. штрафу.

Згідно з п.5.4. договору у разі якщо замовник не оплачує послуги перевізника у терміни, зазначені в договорі, він сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 20% від вартості неоплачених в зазначений термін послуг.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач не оплатив вартості послуг перевезення у встановлені договором строки.

А тому вимога позивача про стягнення з відповідача 902,88 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.5.4. договору від вартості неоплачених в зазначений термін послуг, виходячи з розрахунку: 4514,40 грн. х 20%, обгрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства Шегедин (45612, Волинська область, Луцький район, смт.Торчин, код ЄДРПОУ 41229873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Зерно-Продукт"(45240, Волинська область, Ківерцівський район, с. Липляни, вул. Козацька, 22, код ЄДРПОУ 31496816) 4514 грн. 40 коп. заборгованості, 902 грн. 88 коп. штрафу, 2102 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 03.08.2020.

Суддя І. О. Якушева