Постанова

від 09.11.2020 по справі 903/398/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа №903/398/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Шегедин" на рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2020 р. у справі № 903/398/20 (суддя Якушева І.О., повний текст рішення складено 03.08.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Зерно-Продукт"

до Фермерського господарства "Шегедин"

про стягнення 5 417,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2020 р. позов задоволено повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача 4514 грн. 40 коп. заборгованості, 902 грн. 88 коп. штрафу, 2102 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що у договорі перевезення В-пат №2606/89162 вказані права та обов`язки вантажовідправника (ФГ "Шегедин") та перевізника (ТзОВ "Волинь-Зерно- Продукт"), у договорі купівлі-продажу №2207/89766 описані відносини між вантажовідправником (ФГ "Шегедин") та вантажоутримувачем (ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт"), а саме: пункт доставки товару, вимоги до якості, документи, що підтверджують наявність товару, порядок розгляду рекламацій, тощо.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, розглянув тільки договір перевезення В-пат №2606/89162 та безпідставно не взяв до уваги договір купівлі-продажу №2207/89766, що є порушенням вимог ЦК України.

При прийнятті рішення суд першої інстанції не дав оцінки жодному доказу, що наведені у відзиві на позов, а саме: маршрут перевезення вказаний у акті виконаних робіт (надання послуг) №2183 від 29 липня 2019 року не співпадає з маршрутом, що вказаний в товарно-транспортній накладній №2 від 29 липня 2019 року та не відповідає умовам поставки товару п.4.1 договору купівлі- продажу№2207/89766.

В товарно-транспортній накладній №2 від 29 липня 2019 року не заповнений розділ вантажувально- розвантажувальні операції.

Згідно п. 4,7 договору перевезення В-пат №2606/89162 документами, що підтверджують виконання послуг по перевезенню є акт виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін та товарно-транспортна накладна.

Акт виконаних робіт (надання послуг) № 2183 від 29 липня 2019 року зі сторони ФГ "Шегедин" не підписаний.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення помилково дійшов висновку про те, що протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту (20.05.2020р.) не надійшла мотивована відповідь про відмову від підписання акту, то він автоматично вважається підписаним, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги, що заперечення проти підписання акту виконаних робіт (надання послуг) №2183 від 29 липня 2019 року ФГ "Шегедин" надсилало двічі, перший раз 20 лютого 2020 року за три місяці до надсилання акту, вдруге 25 травня 2020 року, що становить три робочих дні.

Також апелянт посилається на те, що лист було відправлено на восьмий робочий день зумовлено дією карантинних обмежень та перебуванням працівників ФГ "Шегедин" на самоізоляції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 р. апеляційну скаргу Фермерського господарства "Шегедин" на рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2020 р. у справі № 903/398/20 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати оригінал або належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 412 від 21.08.2020 р. про сплату судового збору в сумі 2102 грн. та докази доплати судового збору у сумі 1051 грн. протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

15.09.2020 р. на адресу апеляційного суду від скаржника надійшла відповідь на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху до якої долучено оригінал платіжного доручення №412 від 21.08.2020 р. про сплату судового збору в сумі 2102 грн. та оригінал платіжного доручення № 422 від 11.09.2020 р. про сплату судового збору в сумі 1051 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Шегедин" на рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2020 р. у справі №903/398/20, запропоновано позивачу надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання скаржнику в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.06.2019 між ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» як перевізником і Фермерським господарством «Шегедин» як замовником було укладено договір В-пат. №2606/89162.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 2.6., підпунктом 3.5.7., п.3.5., 4.6., 4.7. цього договору перевізник зобов`язався доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення (згідно із транспортними документами) і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується «Вантажоодержувач» ).

Замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням товарно-транспортної накладної.

Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів.

Послуги за перевезення вантажу сплачуються замовником протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку та акту виконаних робіт, згідно тарифів, що вказані в п.4.2. даного договору.

Документи, що підтверджують виконання послуг по перевезенню є акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, товарно-транспортна накладна. Акт виконаних робіт надсилається перевізником замовнику після надання перевізником замовнику послуг перевезення вантажу. Замовник протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення такого акту зобов`язаний розглянути його, підписати та направити один примірник перевізнику. В разі незгоди замовник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надіслати перевізнику мотивовану відповідь про відмову від підписання акту. В разі не підписання замовником акту та не надання мотивованої відповіді протягом п`яти робочих днів з дня виставлення акту, акт автоматично вважається підписаним, а послуги прийнятими замовником у повному обсязі.

У позовній заяві позивач посилався на те, що на замовлення відповідача він перевіз вантаж.

14.05.2020 позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт (наданих послуг) №2183 від 29.07.2019 на суму 4 514,40 грн., що підтверджується копією накладної від 14.05.2020 та копією опису вкладення у цінний лист від 14.05.2020.

Відповідач відправлення отримав 20.05.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підтвердження факту виконання замовлення та перевезення вантажу позивач до позовної заяви додав копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №2183 від 29.07.2019. Однак, на акті відсутній підпис замовника.

Враховуючи умову п.4.7. договору, відповідач після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) був зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення такого акту розглянути його, підписати та повернути один примірник позивачу. У разі якщо відповідач не погоджувався, він повинен був протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надіслати позивачу мотивовану відповідь про відмову від підписання акту.

Відповідач акту не підписав. Доказів, яві б свідчили про те, що відповідач протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надсилав позивачу мотивовану відповідь про відмову від підписання акту не надав.

01.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» звернулося з позовною заявою від 01.06.2020 до Господарського суду Волинської області, в якій просив стягнути з Фермерського господарства «Шегедин» 5 417,28 грн., з них: 4 514,40 грн. заборгованості за договором на перевезення автомобільним транспортом №2605/89162 від 26.06.2019, 902,88 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на перевезення автомобільним транспортом №2605/89162 від 26.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.06.2020 у справі №903/398/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.06.2020 у справі №903/398/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 16.06.2020 Господарського суду Волинської області у справі №903/398/20 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на замовлення відповідача на підставі договору від 26.06.2019 року В-пат. №2606/89162 перевіз вантаж (а.с. 4 - 5).

14.05.2020 позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт (наданих послуг) №2183 від 29.07.2019 на суму 4514,40 грн., що підтверджується копією накладної від 14.05.2020 та копією опису вкладення у цінний лист від 14.05.2020 а.с. 7 - 9).

Відповідач відправлення отримав 20.05.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10).

На підтвердження факту виконання замовлення та перевезення вантажу позивачем до матеріалів справи долучено копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №2183 від 29.07.2019. Однак, на акті відсутній підпис замовника.

Враховуючи умову п.4.7. договору, відповідач після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) був зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення такого акту розглянути його, підписати та повернути один примірник позивачу. У разі якщо відповідач не погоджувався, він повинен був протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надіслати позивачу мотивовану відповідь про відмову від підписання акту.

Однак, відповідач акту не підписав. Доказів, яві б свідчили про те, що відповідач протягом п`яти робочих днів з моменту виставлення акту надсилав позивачу мотивовану відповідь про відмову від підписання акту, відповідач не надав.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт виконаних робіт (наданих послуг) слід вважати підписаним, а послуги прийнятими відповідачем у повному обсязі, оскільки факт надання послуг з перевезення вантажу підтверджується також копією товарно-транспортної накладної №2 від 29.07.2019.

Відповідно до пункту 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до розділу І «Терміни та визначення» Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з пунктами 11.1., 11.3. Правил (розділ «Правила оформлення документів на перевезення» ) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Товарно-транспортна накладна №2 від 29.07.2019 містить підпис вантажовідправника про відпуск вантажу (ячменю) - ФГ «Шегедин» , його печатку; підпис водія про отримання вантажу до перевезення.

Однак відповідачем не спростовано наявності його підпису та печатки на ТТН №2 від 29.07.2019 (а.с. 8).

Окрім того, з ТТН №2 від 29.07.2019 вбачається, що пунктом розвантаження зазначено саме с.Рованці.

А тому, посилання ФГ «Шегедин» про ненадання позивачем послуг з перевезення, колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуючи, що надання послуг за договором перевезення автомобільним транспортом на суму 4 514,40 грн. підтверджується належними доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 4 514,40 грн. заборгованості.

Також з позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 902,88 грн. штрафу, посилаючись на п.5.4. договору перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання з оплати вартості перевезення у строки, узгоджені п.4.7. договору, позивач заявив до стягнення 902,88 грн. штрафу.

Згідно з п.5.4. договору у разі якщо замовник не оплачує послуги перевізника у терміни, зазначені в договорі, він сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 20% від вартості неоплачених в зазначений термін послуг.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що відповідач не оплатив вартості послуг перевезення у встановлені договором строки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 902,88 грн. штрафу, виходячи з долученого до матеріалів справи розрахунку (4 514,40 грн. х 20% = 902,8), обгрунтована та підлягає задоволенню.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не надав оцінку договору купівлі-продажу №2207/89766 від 22.07.2019 в якому описані відносини між вантажовідправником (ФГ "Шегедин") та вантажоутримувачем (ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт"), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом позову у справі №903/398/20 є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з перевезення вантажу на підставі договору перевезення, а не договору купівлі-продажу №2207/89766 від 22.07.2019.

Окрім того, відсутність в матеріалах справи №903/398/20 документів на підтвердження якості товару не впливає на суть спору про стягнення заборгованості із замовника за договором перевезення.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про відсутність у нього будь-яких документів бухгалтерського обліку, якими підтверджується наявність вантажу згідно договору купівлі-продажу №2207/89766 від 22.07.2019, у зв`язку з тим, що відсутність документів у відповідача які підтверджують наявність вантажу не спростовує факту перевезення, оскільки на підтвердження своїх доводів позивач надав підтверджуючі документи а саме, належним чином завірені копія договору перевезення та товарно-транспортної накладної, яку було виписано та підписано самим відповідачем.

Вище зазначені докази не були спростовані відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі.

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вище встановленими обставинами справи та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2020 р. у справі №903/398/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Шегедин" на рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2020 р. у справі №903/398/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2020 р. у справі №903/398/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №903/398/20 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "10" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.