Рішення

від 22.07.2020 по справі 908/3237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020 Справа № 908/3237/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СПЕЦ ПРОМ , (69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 28, прим. 40 "А") представник позивача адвокат Галька Назар Олександрович, (71503, м. Енергодар Запорізької області, а/с № 313)

до відповідача Державного підприємства НАЕК Енергоатом , (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція , (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 368578,24 грн. заборгованості

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача - Галька Н.О., на підставі ордеру на надання правової допомоги серія ЗП № 125856 від 19.11.2019;

від позивача - Баімов Ю.О. - керівник, на підставі протоколу загальних зборів № 1/21 від 21.12.2017;

від відповідача - Шевченко Т.В., на підставі довіреності б/н від 02.09.2019 (адвокат);

Господарським судом Запорізької області розглядається справа № 908/3237/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СПЕЦ ПРОМ , м. Запоріжжя до Державного підприємства НАЕК Енергоатом , м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція , м. Енергодар Запорізької області про стягнення 368578,24 грн. заборгованості, в тому числі 251668,00 грн. основного боргу за договором поставки товару № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017, 32686,23 грн. 3 % річних і 84224,01 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3237/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/198/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 провадження у справі № 908/3237/19 зупинялося до набрання законної сили рішенням Василівського районного суду Запорізької області у справі № 316/1666/19 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017081160000036 від 25.05.2017.

Постановою центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 у справі № 908/3237/19 скасовано, справу № 908/3237/19 направлено на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2020 прийнято справу № 908/3237/19 для подальшого розгляду, продовжено строк підготовчого провадження до 05.06.2020, підготовче судове засідання призначено на 20.05.2020.

Підготовче засідання відкладалося до 03.06.2020, про що винесено відповідну ухвалу суду від 20.05.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.06.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/3237/19, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 30.06.2020.

В судовому засіданні 30.06.2020 оголошувалася перерва до 22.07.2020, що зазначено до протоколі судового засідання від 30.06.2020.

В судовому засіданні 22.07.2020 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 530, 629, 625 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, ГК України та умови договору поставки товару № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір поставки товару № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар: пісок будівельний природний, пісок кварцовий, пісок природний, грунт рослинний, на загальну суму 987132,00 грн. з ПДВ. На виконання умов договору № 20299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 987132,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № 06 від 31.07.2017, № 11 від 22.08.2017, № 12 від 23.08.2017, № 13 від 26.09.2017, № 14 від 18.10.2017, № 15 від 19.10.2017 і № 18 від 28.12.2017. За умовами п. 3.2 договору розрахунок за фактичний об`єм поставленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача з відстрочкою 30 днів з моменту постачання товару. Відповідач в порушення умов договору та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо повної і своєчасної оплати отриманого товару,сплативши на користь позивача грошові кошти за отриманий товар частково в сумі 735464,00 грн. Отже, заборгованість відповідача за договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 становить 251668,00 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару позивачем на підставі вимог чинного законодавства нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 32686,23 грн. і інфляційні втрати в розмірі 84224,01 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 251668,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 32686,23 грн. 3 % річних і 84224,01 грн. втрат від інфляції. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 20400,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях по суті спору. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки товару № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар на загальну суму 987132,00 грн. з ПДВ. Відповідач також не заперечує, що за видатковими накладними № 06 від 31.07.2017, № 11 від 22.08.2017, № 12 від 23.08.2017, № 13 від 26.09.2017, № 14 від 18.10.2017, № 15 від 19.10.2017 і № 18 від 28.12.2017 ним отримувався від позивача товар на загальну суму 987132,00 грн. В п. 3.2 договору сторони погодили, що розрахунок за фактичний обсяг поставленого товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу строком на 30 календарних днів з моменту поставки товару. Враховуючи приписи ст. 253 ЦК України і ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем відстрочки розрахунку за фактичний обсяг поставленого товару за договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 є дата закінчення 30-денного строку за кожною окремою видатковою накладною. При цьому, відповідач наголошує, що умовами договору № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 не встановлений строк/термін виконання відповідачем обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочення платежу. Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено загальне правило якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач не звертався до відповідача з вимогами про виконання покупцем (відповідачем) обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочки платежу. Таким чином, відповідач вважає, що договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 не встановлено, і будь-якими іншими доказами позивачем не доведено, що у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений товар саме у певний строк, в розумінні норм ст. 251 ЦК України, як певний проміжок часу після факту поставки товару. 25.04.2018 відповідач отримав від позивача лист за вих. № 18/04-01 від 18.04.2018 (вх. № 9720) з вимогою щодо оплати поставленого товару, в тому числі і за договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017. Отже, 02.05.2018 є останнім сьомим днем виконання відповідачем обов`язку з плати товару від дня пред`явлення вимоги за приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відповідач зазначає, що після закінчення 30-денного строку відстрочки платежу ним здійснено часткову оплату поставленого позивачем за договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 товару, а саме повністю оплачений товар, який поставлявся за видатковими накладними № 06 від 31.07.2017, № 11 від 22.08.2017, № 12 від 23.08.2017, а також частково оплачений товар, який поставлявся за видатковою накладною № 18 від 28.12.2017. Всього позивачу перераховані грошові кошти в розмірі 735464,00 грн. З урахуванням викладеної правової позиції щодо строків розрахунків за договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 відповідач заперечує проти наведеного позивачем розрахунку 3 % річних і інфляційних нарахувань, оскільки вважає, що період нарахування штрафних санкцій за кожною видатковою накладною має починатися з 03.05.2018, тобто за спливом 7-денного строку від дня пред`явлення вимоги про оплату товару. Крім того, відповідач зазначає, що в період часу, за який здійснюється нарахування річних відсотків і інфляційних втрат, позивачем безпідставно включений період 30-денного строку відстрочки платежу, а також дні фактичної сплати заборгованості. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю. Також відповідач заперечує проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20400,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

25.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю УКР СПЕЦ ПРОМ , (Постачальник, позивач у справі) та Відокремленим підрозділом Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар: пісок будівельний природний, пісок кварцовий, пісок природний, грунт рослинний, на загальну суму 987132,00 грн. з ПДВ. Строк поставки товару: травень - листопад 2017 року. (п., п. 1.1, 1.2)

За змістом п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Строк дії Договору - протягом 12 місяців з дати укладення.

В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість товару за Договором складає 822610,00 грн., крім того ПДВ 20 % 164522,00 грн., загальна вартість разом - 987132,00 грн.

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW до 20 км. п/п 1,4; EXW - склад вантажовідправника п/п 2; DDP (станція Енергодар) п/п 3 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач 3В ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом , м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад).

Згідно п. 6.1 Договору приймання товару за якістю і кількістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог діючих в Україні Інструкції про порядок приймання товару по кількості № П-6, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.196 і Інструкції про порядок приймання товару за якістю № П-7, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 з подальшими змінами і доповненнями.

В пункті 3.2 Договору встановлено, що розрахунок за фактичний об`єм поставленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 30 днів з моменту постачання товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 987132,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 6 від 31.07.2017 на суму 174048,00 грн.;

- № 11 від 22.08.2017 на суму 111888,00 грн.;

- № 12 від 23.08.2017 на суму 95808,00 грн.;

- № 13 від 26.09.2017 на суму 25491,00 грн.;

- № 14 від 18.10.2017 на суму 64344,00 грн.;

- № 15 від 19.10.2017 на суму 91089,00 грн.;

- № 18 від 28.12.2017 на суму 424464,00 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця. При цьому на видаткових накладних № 14 від 18.10.2017 і № 18 від 28.12.2017 підписи уповноважених осіб скріплені печатками обох підприємств, інші з зазначених видаткових накладних містять лише відбиток печатки підприємства Постачальника, а у графі Отримав міститься підпис особи, уповноваженої на отримання матеріальних цінностей.

Позивачем також надано в матеріали справи копії довіреностей № 3/444 від 27.07.2017, № 3/517 від 22.08.2017, № 3/588 від 26.09.2017 і № 3/638 від 17.10.2017 виданих інженеру Жиркову Дмитру Олеговичу на отримання від ТОВ УКР СПЕЦ ПРОМ , м. Запоріжжя цінностей за договором № 299(5)17УК від 25.05.2017.

Відповідач факт отримання від позивача товару за вище вказаними видатковими накладними на загальну суму 987132,00 грн. не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 на суму 987132,00 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за фактичний об`єм поставленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 30 днів з моменту постачання товару.

Отже, з моменту поставки (дати вказаної у відповідній видатковій накладній) та отримання вказаного в ній товару, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є:

- по видатковій накладній № 6 від 31.07.2017 - 30.08.2017;

- по видатковій накладній № 11 від 22.08.2017 - 21.09.2017;

- по видатковій накладній № 12 від 23.08.2017 - 22.09.2017;

- по видатковій накладній № 13 від 26.09.2017 - 26.10.2017;

- по видатковій накладній № 14 від 18.10.2017 - 17.11.2017;

- по видатковій накладній № 15 від 19.10.2017 - 18.11.2017;

- по видатковій накладній № 18 від 28.12.2017 - 26.01.2018.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Доводи відповідача стовно того, що умовами Договору № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 не встановлений строк/термін виконання відповідачем обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочення платежу, суд вважає хибними, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося раніше за текстом рішення, за загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Крім того, слід зауважити, що умовами Договору поставки товару № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 сторонами не передбачений обов`язок позивача (Постачальника) направляти вимогу про виконання відповідачем (Покупцем) обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочки платежу, про що зазначає відповідач заперечуючи проти позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, наведені у відзиві заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. Посилання на протилежне не підтверджено документально. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки не здійснена.

18.04.2018 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 18/04-01 з вимогою оплати поставленого товару, в тому числі і за Договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017.

Відповідач факт отримання зазначеного листа підтвердив, зазначивши, що лист від 18.04.2018 за вих. № 18/04-01 ним отриманий 25.04.2018 за вх. № 9720, про що свідчить відбиток вхідного штампу канцелярії ВП Запорізька атомна електрична станція ДП НАЕК Енергоатом на цьому листі. (Копія листа залучена до матеріалів справи)

Відповідачем платіжними дорученнями № 11215 від 23.07.2018, № 11216 від 23.07.2018, № 15304 від 02.10.2018, № 15305 від 02.10.2018 і № 15307 від 02.10.2018 здійснено перерахування позивачу грошових коштів в загальній сумі 735464,00 грн. в оплату товару, поставленого за Договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017.

Таким чином, відповідачем повністю оплачений товар, який поставлявся за видатковими накладними № 06 від 31.07.2017, № 11 від 22.08.2017, № 12 від 23.08.2017, а також частково на суму 353720,00 грн. оплачений товар, який поставлявся за видатковою накладною № 18 від 28.12.2017.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки товару № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 251668,00 грн., тобто як на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, так і на час вирішення судом спору у цій справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за Договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 становить 251668,00 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що строк виконання зобов`язань з оплати товару, отриманого за Договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017, має обраховуватися за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України від дня пред`явлення позивачем вимоги про таку оплату (листа від 18.04.2018 за вих. № 18/04-01, отриманого 25.04.2018 за вх. № 9720), тобто останнім сьомим днем виконання обов`язку з плати товару від дня пред`явлення вимоги є 02.05.2018, суд вважає безпідставними і недоведеними, з огляду на раніше викладений висновок, що умовами Договору сторони чітко визначили строк виконання відповідачем обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочення платежу.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525 , 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 251668,00 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 251668,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 32686,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 84224,01 грн., стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст., ст. 610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний не правильно, а саме:

- за видатковою накладною № 6 від 31.07.2017 позивачем заявлено до стягнення 4692,14 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 30.08.2017 по 23.07.2018. Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача, враховуючи визначений Договором строк оплати та заявлений позивачем період нарахування;

- за видатковою накладною № 11 від 22.08.2017 позивачем заявлено до стягнення 2814,06 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 21.09.2017 по 23.07.2018. Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача, враховуючи визначений Договором строк оплати та заявлений позивачем період нарахування;

- за видатковою накладною № 12 від 23.08.2017 позивачем заявлено до стягнення 2869,87 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 22.09.2017 по 02.10.2018. Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача, оскільки позивачем не враховано, що 23.07.2018 відповідачем здійснено оплату за цією накладною і погашена заборгованість в повному обсязі в сумі 95808,00 грн. Таким чином, здійснивши перерахунок, судом встановлено, що за видатковою накладною № 12 від 23.08.2017 стягненню з відповідача підлягає 2393,89 грн. 3 % річних за період з 22.09.2017 по 22.07.20108;

- за видатковою накладною № 13 від 26.09.2017 позивачем заявлено до стягнення 716,54 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 26.10.2017 по 02.10.2018. Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача, враховуючи визначений Договором строк оплати та заявлений позивачем період нарахування;

- за видатковою накладною № 14 від 18.10.2017 позивачем заявлено до стягнення 1692,34 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 17.11.2017 по 02.10.2018. Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача, враховуючи визначений Договором строк оплати та заявлений позивачем період нарахування;

- за видатковою накладною № 15 від 19.10.2017 позивачем заявлено до стягнення 2388,28 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 18.11.2017 по 02.10.2018. Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача, враховуючи визначений Договором строк оплати та заявлений позивачем період нарахування;

- за видатковою накладною № 18 від 28.12.2017 позивачем заявлено до стягнення 17513,00 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 26.01.2018 по 01.12.2019. Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача, оскільки позивачем не правильно враховані часткові оплати відповідача, здійснені за цією накладною (23.07.2018 на суму 205720,00 грн. і 02.10.2018 на суму 148000,00 грн.), а також неправильно визначений кінцевий термін нарахування річних відсотків, оскільки до суду з позовом у даній справі позивач звернувся 19.11.2019, про що свідчить календарний штемпель відділення поштового заявку на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду. Таким чином, здійснивши перерахунок, судом встановлено, що за видатковою накладною № 18 від 28.12.2017 стягненню з відповідача підлягає 14929,77 грн. 3 % річних за періоди (з урахуванням дат часткових оплата) з 26.01.2018 по 22.07.2018, з 23.07.2018 по 01.10.2018 і з 02.10.2018 по 19.11.2019.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 29627,02 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно.

Зокрема, за видатковими накладними № 13 від 26.09.2017, № 14 від 18.10.2017 і № 15 від 19.10.2017 позивачем не дотримано вимог вищенаведеного законодавства щодо нарахування інфляційних втрат, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягають більші суми інфляційних втрат, ніж заявлені позивачем.

Проте, у відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за видатковими накладними № 13 від 26.09.2017, № 14 від 18.10.2017і № 15 від 19.10.2017 задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

При розрахунку інфляційних втрат за видатковою накладною № 18 від 28.12.2017 позивачем не правильно враховані часткові оплати відповідача, здійснені за цією накладною (23.07.2018 на суму 205720,00 грн. і 02.10.2018 на суму 148000,00 грн.), а, відтак, неправильно визначені періоди нарахування з урахуванням вимог законодавства щодо нарахування інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 61346,58 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Наданий відповідачем контррозрахунок сум річних відсотків та інфляційних втрат судом відхиляється як необґрунтований.

Так, зазначений контррозрахунок відповідач виконує починаючи з 03.05.2018, тобто на наступний день після 02.05.2018 (останній сьомий день виконання обов`язку з плати товару від дня пред`явлення вимоги), що є безпідставним з огляду на висновок суду, що умовами Договору сторони чітко визначили строк виконання відповідачем обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочення платежу.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 251668,00 грн. основного боргу, 29627,02 грн. 3 % річних і 61346,58 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20400,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20400,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи оригінали наступних документів: Договору про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019, укладеного між адвокатом Галькою Назаром Олександровичем та ТОВ УКР СПЕЦ ПРОМ , з додатками до нього; Акту № 18/03-2020 від 12.03.2020 виконаних робіт; квитанцій до прибуткового касового ордеру № 01/11 від 01.11.2019 на суму 5000,00 грн., № 13/11 від 13.11.2019 на суму 5400,00 грн. і № 18/03 від 18.03.2020 на суму 10000,00 грн., які свідчать про ТОВ УКР СПЕЦ ПРОМ 20400,00 грн. грошових коштів адвокату Гальці Н.О.; а також додано до матеріалів справи копію належним чином посвідченого Акту № 13/11-2019 від 13.11.2019 виконаних робіт.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20400,00 грн.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Галькою Н.О., які наявні в матеріалах справи, а також кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат Галька Н.О., суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат, який є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг, становить 50 % від заявленої позивачем суми.

При цьому, оцінивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті № 13/11-2019 від 13.11.2019 виконаних робіт, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги не відповідає складності спору у даному випадку, оскільки предмет спору стосується лише виконання сторонами зобов`язань за договором поставки. Крім того, дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті № 18/03-2020 від 12.03.2020 виконаних робіт, суд вважає, що вартість послуги представництво інтересів у суді другої інстанції , про яку зазначено в цьому акті, не відповідає критерію розумності її розміру.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10200,00 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СПЕЦ ПРОМ , м. Запоріжжя до Державного підприємства НАЕК Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція , м. Енергодар Запорізької області задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства НАЕК Енергоатом , (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція , (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 019355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СПЕЦ ПРОМ , (69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 28, прим. 40 А , код ЄДРПОУ 38664538) 251668 (двісті п`ятдесят одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 29627 (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 02 коп. 3 % річних, 61346 (шістдесят одну тисячу триста сорок шість) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 5139 (п`ять тисяч сто тридцять дев`ять) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 03 серпня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.