Постанова

від 05.10.2020 по справі 908/3237/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 місто Дніпро Справа № 908/3237/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача : Баімов Ю.О., протокол загальних зборів №1/21 від 21.12.2017, директор;

від відповідача : Нинюк Л.О., довіреність №2803 від 02.09.2019, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2020 (повний текст складений 03.08.2020, суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/3237/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ", м. Запоріжжя

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар, Запорізька область

про стягнення 368 578,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на свою користь 251 668,00 грн. основного боргу, 32 686,23 грн. 3 % річних і 84 224,01 грн. втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.07.2020 у справі №98/3237/19 позов задоволений частково: з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" 251 668,00 грн. основного боргу, 29 627,02 грн. 3% річних, 61 346,58 грн. інфляційних втрат, 10 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 5 139,62 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 в частині своєчасної та повної оплати, отриманого товару у сумі 251 668,00 грн. Місцевий господарський суд відхилені посилання відповідача про те, що умовами договору не встановлений строк/термін виконання відповідачем обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочення платежу, оскільки пунктом 3.2 договору встановлений строк здійснення розрахунків з відстрочкою 30 днів з моменту поставки, тобто строк оплати отриманого товару, як і обов`язок його оплатити встановлений договором. Також місцевий господарський суд врахував положення статті 692 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості оплати отриманого товару та відсутність у договорі обов`язку постачальника додатково направляти покупцю вимогу про оплату товару після закінчення 30-денного строки відстрочки платежу.

Враховуючи наявність прострочення грошового зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення 3% річних за прострочення оплати товару за видатковими накладними №6 від 31.07.2017, №11 від 22.08.2017, №13 від 26.09.2017, №14 від 18.10.2017, №15 від 19.10.2017 у заявленому позивачем розмірі, а також виявивши допущені помилки у розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних за видатковими накладними №12 від 23.08.2017 та №18 від 28.12.2017, частково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у загальній сумі 29 627,02 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку втрат від інфляції, місцевим господарським судом встановлено, що за видатковими накладними №13 від 26.09.2017, № 14 від 18.10.2017 і № 15 від 19.10.2017 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню більші суми інфляційних втрат, ніж заявлені позивачем, однак позовні вимоги в частині інфляційних втрат за прострочення оплати за вказаними видатковими накладними задоволені у заявленому позивачем розмірі. Також, встановивши, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат за видатковою накладною №18 від 28.12.2017 неправильно враховані часткові оплати відповідача, здійснені за цією накладною, місцевим господарським судом здійснений перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням якого позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволені частково, у загальній сумі 61 346,58 грн.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 400,00 грн., місцевий господарський суд встановив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 400,00 грн. Однак, приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Галькою Н.О., які наявні в матеріалах справи, а також кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат Галька Н.О., місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат, який є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг, становить 50 % від заявленої позивачем суми.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2020 у справі №908/3237/19 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" 29 627,02 грн. 3 % річних, 61 346,58 грн. інфляційних втрат, 10 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягнення 3% річних у сумі 17 358,60 грн. (від стягнутої суми 29 627,02 грн.), інфляційних втрат у сумі 51 168,06 грн. (від стягнутої суми 61 346,58 грн.), у стягненні витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що строк оплати за поставлений товар настав після закінчення 30 денної відстрочки оплати товару. Апелянт вважає, що передбачений пунктом 3.2 договору "момент поставки" не є подією, яка неодмінно має настати, оскільки виконання сторонами умов договору залежить виключно від їх волі, тому, на думку апелянта, строк оплати товару договором не встановлений та має визначатися з урахуванням приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а саме з 02.05.2018 (сьомий день від дати отримання вимоги №18/04-01 від 18.04.2018). Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд, здійснюючи перерахунок 3% річних з урахуванням 30-денної відстрочки його оплати, неправильно визначив період прострочення за видатковою накладною №15 (останній день відстрочки 18.11.2017 є вихідним днем (субота), тому прострочення за таким розрахунком має здійснюватись з 21.11.2017) та видатковою накладною №18 (вказаний період прострочення 26.01.2018 є 29-им днем відстрочки, останні день відстрочки 27.01.2018 (субота), тому прострочення за таким розрахунком має здійснюватись з 28.01.2018).

В апеляційній скарзі відповідач наполягає, що прострочення зобов`язання за спірним договором почалося з 03.05.2018 (наступного дня після останнього дня виконання обов`язку з оплати товару від дня пред`явлення вимоги), тому, на його думку, місцевим господарським судом безпідставно стягнуто 3% річних у сумі 17 353,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 51 168,06 грн.

Також апелянт не погоджується із стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на необов`язковість присудження стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на адвоката. Апелянт зазначає, що адвокатом позивача не виконувалась значна за обсягом юридична і технічна робота, тому заявлені витрати на правничу допомогу є безпідставними.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2020 для розгляду справи № 908/3237/19 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Орєшкіна Е.В., судді - Широбокова Л.П., Подобєд І.М.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020, справу №908/3237/19 (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді Подобєд І.М., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Антоніка С.Г.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2020 у справі №908/3237/19, розгляд скарги призначений у судове засідання на 05.10.2020.

У зв`язку із усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу після відпустки судді Широбокової Л.П., відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, 02.10.2020 призначений повторний автоматичний розподіл справи №908/3237/19. Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2020 для розгляду справи №908/3237/19 визначено колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Подобєда І.М., Широбокової Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 справу №908/3237/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Широбокової Л.П.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.10.2020, оголошені вступна та резолютивна частина постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" (постачальник) та Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) укладений договір поставки товару №299(5)17УК/53-121-11-17-04962, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: пісок будівельний природний, пісок кварцовий, пісок природний, грунт рослинний на загальну суму 987 132,00 грн. з ПДВ; строк поставки товару: травень - листопад 2017 року.

Відповідно до пункту 11.1 договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору - протягом 12 місяців з дати укладення.

В пункті 3.1 договору сторонами погоджено, що вартість товару за договором складає 822 610,00 грн., крім того ПДВ 20 % 164 522,00 грн., загальна вартість разом - 987 132,00 грн.

За приписами пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW до 20 км. п/п 1,4; EXW - склад вантажовідправника п/п 2; DDP (станція Енергодар) п/п 3 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач 3В ВП Складське господарство ДП НАЕК "Енергоатом", м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад).

Згідно з пунктом 6.1 договору приймання товару за якістю і кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог діючих в Україні "Інструкції про порядок приймання товару по кількості" № П-6, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 і "Інструкції про порядок приймання товару за якістю" №П-7, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 з подальшими змінами і доповненнями.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" поставлено, а Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято товар за договором №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 на суму 987 132,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №6 від 31.07.2017 на суму 174 048,00 грн., №11 від 22.08.2017 на суму 111 888,00 грн., №12 від 23.08.2017 на суму 95 808,00 грн., №13 від 26.09.2017 на суму 25 491,00 грн., №14 від 18.10.2017 на суму 64 344,00 грн., №15 від 19.10.2017 на суму 91 089,00 грн., №18 від 28.12.2017 на суму 424 464,00 грн.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 987 132,00 грн. не заперечило.

Відповідно до пункту 3.2 договору розрахунок за фактичний об`єм поставленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою 30 днів з моменту постачання товару.

18.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" звернулося до відповідача з вимогою (лист № 18/04-01) оплатити поставлений товару, в тому числі і за договором № 299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" факт отримання зазначеного листа підтвердило, зазначивши, що лист від 18.04.2018 за вих. № 18/04-01 ним отриманий 25.04.2018 за вх. №9720.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" посилається на те, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" здійснило перерахування позивачу грошових коштів в загальній сумі 735 464,00 грн. в оплату товару, поставленого за договором №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017. Таким чином, відповідачем повністю оплачений товар, який поставлявся за видатковими накладними №6 від 31.07.2017, №11 від 22.08.2017, №12 від 23.08.2017, а також частково на суму 353 720,00 грн. оплачений товар, який поставлявся за видатковою накладною №18 від 28.12.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" посилається на неналежне виконання Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" зобов`язань за договором №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 в частині своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 251 668,00 грн., 3% річних та інфляційні втрати, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору у справі № 908/3237/19 є стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" заборгованості за договором №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 у сумі 251 668,00 грн., 3% річних у сумі 32 686,23 грн., інфляційних втрат у сумі 84 224,01 грн.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено про стягнення з відповідна на свою користь заборгованості за договором №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 у сумі 251 668,00 грн. за поставлений товар згідно з видатковими накладними №13 від 26.09.2017 у сумі 25 491,00 грн., №14 від 18.10.2017 у сумі 64 344,00 грн., №15 від 19.10.2017 у сумі 91 089,00 грн., №18 від 28.12.2017 у сумі 70 744,00 грн. (424 464,00 грн. - 353 720,00 грн.).

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог статті 692 Цивільного кодексу України не виконав умови договору поставки товару №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 251 668,00 грн., тобто як на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, так і на час вирішення судом спору у цій справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за договором №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 становить 251668,00 грн., у зв`язку із чим задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 251 668,00 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 251 668,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 32 686,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 84 224,01 грн.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за договором №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що розрахунки 3% річних за видатковими накладними №6 від 31.07.2017, №11 від 22.08.2017, №13 від 26.09.2017, №14 від 18.10.2017, №15 від 19.10.2017 здійснені позивачем правильно; у розрахунку позивача виявлені помилки в частині нарахування 3% річних за видатковими накладними №12 від 23.08.2017 (позивачем не враховано, що 23.07.2018 відповідачем здійснено оплату за цією накладною і погашена заборгованість в повному обсязі в сумі 95808,00 грн.) та №18 від 28.12.2017 (позивачем неправильно враховані часткові оплати відповідача, здійснені за цією накладною (23.07.2018 на суму 205 720,00 грн. і 02.10.2018 на суму 148 000,00 грн.), а також неправильно визначений кінцевий термін нарахування річних відсотків, оскільки до суду з позовом у даній справі позивач звернувся 19.11.2019.

За результатами здійсненого перерахунку 3% річних місцевим господарським судом позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних задоволені частково у загальній сумі 29 627,02 грн.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що за видатковими накладними №13 від 26.09.2017, №14 від 18.10.2017 і № 15 від 19.10.2017 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню більші суми інфляційних втрат, ніж заявлені позивачем, однак позовні вимоги в частині інфляційних втрат за прострочення оплати за вказаними видатковими накладними задоволені у заявленому позивачем розмірі. Також, встановивши, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат за видатковою накладною №18 від 28.12.2017 неправильно враховані часткові оплати відповідача, здійснені за цією накладною, місцевим господарським судом здійснений перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням якого позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволені частково, у загальній сумі 61 346,58 грн.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що передбачений пунктом 3.2 договору "момент поставки" не є подією, яка неодмінно має настати, оскільки виконання сторонами умов договору залежить виключно від їх волі, тому, на думку апелянта, строк оплати товару договором не встановлений та має визначатися з урахуванням приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а саме з 02.05.2018 (сьомий день від дати отримання вимоги №18/04-01 від 18.04.2018).

При цьому, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд, здійснюючи перерахунок 3% річних з урахуванням 30-денної відстрочки його оплати, неправильно визначив період прострочення за видатковою накладною №15 (останній день відстрочки 18.11.2017 є вихідним днем (субота), тому прострочення за таким розрахунком має здійснюватись з 21.11.2017) та видатковою накладною №18 (вказаний період прострочення 26.01.2018 є 29-им днем відстрочки, останні день відстрочки 27.01.2018 (субота), тому прострочення за таким розрахунком має здійснюватись з 28.01.2018).

За розрахунками апелянта, якщо здійснювати розрахунок 3% річних із розрахунку 30-денного відстрочення оплати, без врахування 29-ого та 30-ого днів відстрочки, вихідних і святкових (як це зроблено позивачем, з яким погодився місцевий господарський суд) розмір 3% річних за прострочення оплати за поставлений товар складає 22 310,24 грн., тобто місцевим господарським судом безпідставно стягнуто 3% річних у сумі 7 316,78 грн. (29 627,02 грн. - 22 310,24 грн.).

Дослідивши розрахунок 3% річних позивача, проаналізувавши розрахунок 3% річних, зроблений місцевим господарським судом та апелянтом, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що під час здійснення розрахунку 3% річних позивачем неправильно визначений початок періоду прострочення (у період прострочення включений 30-денний строк відстрочення оплати та не враховані приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України), місцевим господарським судом під час проведення перерахунку 3% річних не усунуті вказані помилки, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 7 316,78 грн. (29 627,02 грн. - 22 310,24 грн.).

В апеляційній скарзі відповідач також наполягає, що прострочення зобов`язання за спірним договором почалося з 03.05.2018 (наступного дня після останнього сього дня виконання обов`язку з оплати товару від дня пред`явлення вимоги), тому, на його думку, місцевим господарським судом безпідставно стягнуто 3% річних у сумі 17 353,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 51 168,06 грн. (згідно розрахунків, наведених у промові в судових дебатах).

Місцевим господарським судом відхилений контррозрахунок відповідача, виконаний починаючи з 03.05.2018, тобто на наступний день після 02.05.2018 (останній сьомий день виконання обов`язку з плати товару від дня пред`явлення вимоги), з тих підстав, що умовами договору сторони чітко визначили строк виконання відповідачем обов`язку з оплати за фактичний обсяг поставленого товару після закінчення 30-денного строку відстрочення платежу.

Апеляційний господарський суд погоджується із таким висновком місцевого господарського суду та звертає увагу апелянта на те, що за приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу . При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що умовами договору №299(5)17УК/53-121-11-17-04962 від 25.05.2017 передбачена 30-денна відстрочка оплата товару, апеляційний господарський суд зазначає, що строк оплати умовами договору встановлений (оплата має бути здійснена протягом 30 днів з моменту поставки), прострочка виконання зобов`язання настає з 31 дня з моменту поставки товару.

Також позивачем до стягнення з відповідача на свою користь пред`явлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 400,00 грн.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 400,00 грн. позивачем подано: договір про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019, укладений між адвокатом Галькою Назаром Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ", з додатками до нього; акт №18/03-2020 від 12.03.2020 виконаних робіт; акт №13/11-2019 від 13.11.2019 виконаних робіт; квитанції до прибуткового касового ордеру №01/11 від 01.11.2019 на суму 5 000,00 грн., №13/11 від 13.11.2019 на суму 5 400,00 грн., № 18/03 від 18.03.2020 на суму 10 000,00 грн., що підтверджують оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" 20 400,00 грн. грошових коштів адвокату Гальці Н.О.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 400,00 грн.

При цьому, оцінивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті № 13/11-2019 від 13.11.2019 виконаних робіт, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що такий зміст наданої правничої допомоги не відповідає складності спору у даному випадку, оскільки предмет спору стосується лише виконання сторонами зобов`язань за договором поставки. Крім того, дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в акті №18/03-2020 від 12.03.2020 виконаних робіт, місцевим господарським судом зазначено, що вартість послуги "представництво інтересів у суді другої інстанції", про яку зазначено в цьому акті, не відповідає критерію розумності її розміру.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Галькою Н.О., які наявні в матеріалах справи, а також кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат Галька Н.О., місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат, який є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг, становить 50 % від заявленої позивачем суми.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на необов`язковість присудження стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на адвоката. Зазначає, що адвокатом позивача не виконувалась значна за обсягом юридична і технічна робота, тому заявлені витрати на правничу допомогу є безпідставними.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Верховний Суд в постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу на 50%, місцевий господарський суд врахував нескладність спору, наданий об`єм адвокатських послуг та дійшов до правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 10 200,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення 3% річних у сумі 7 316,78 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для часткового скасування рішення місцевого господарського суду з прийняттям нового рішення про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 7 316,78 грн. 3% річних та 109,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2020 у справі №908/3237/19 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2020 у справі №908/3237/19 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" 7 316,78 грн. 3% річних та 109,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" 7 316,78 грн. 3% річних та 109,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 22.07.2020 у справі №908/3237/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР СПЕЦ ПРОМ" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 1 027,52 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.10.2020.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова