Рішення

від 31.07.2020 по справі 911/1496/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2020 р. Справа № 911/1496/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Васильківтепломережа

про стягнення 194051,09 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, НАК Нафтогаз України ) з позовом від 05.05.2020 № 14/4-2993-20 до Комунального підприємства Васильківтепломережа (далі - відповідач, КП Васильківтепломережа ) про стягнення 194051,09 грн, з яких: 149943,64 грн пені, 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 18.09.2017 № 2136/1718-БО-17 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 18.06.2020 КП Васильківтепломережа подано відзив на позовну заяву від 15.06.2020 № 356, у якому відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90% з тих підстав, що зобов`язання за договором постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017 було прострочено відповідачем з незначним періодом та позивач не поніс жодних збитків у зв`язку з указаним простроченням. Крім того відповідач зазначає, що несвоєчасна оплата за використаний на потреби теплопостачання природний газ, що стала наслідком нарахування штрафних санкцій, вказаних в позові, виникла внаслідок несвоєчасної сплати бюджетними організаціями за отримані послуги з теплопостачання.

Через канцелярію суду 06.07.2020 від НАК Нафтогаз України надійшла відповідь на відзив від 01.07.2020 № 14/4-4284-20, у якій позивач вважає, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами договору, в розумінні ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а тому, на думку позивача, клопотання відповідача про зменшення пені задоволенню не підлягає.

Позивач зауважує, що несвоєчасність оплати контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП Васильківтепломережа (споживач) 18.09.2017 укладено договір постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), ввезений Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2950,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень - 250,0; листопад - 500,0; грудень - 550,0; січень - 650,0; лютий - 500,0; березень - 500,0.

Згідно з п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 11.01.2018 сторони внесли зміни до п. 8.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. .

У пункті 3 додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 до Договору визначено, що остання набирає чинності з дати її підписання і діє з 01.01.2018.

Додатковою угодою № 2 від 03.04.2018 сторони доповнили пункт 2.1. Договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 250,5 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): квітень - 250,5. .

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 03.04.2018 до Договору викладено розділ 12 Строк дії договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. .

Пунктом 4 додаткової угоди № 2 від 11.04.2018 до Договору обумовлено, що остання поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018.

На виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод, постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 22372116,14 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2017 на суму 778277,23 грн; від 30.11.2017 на суму 3342952,25 грн; від 31.12.2017 на суму 3846305,62 грн; від 31.01.2018 на суму 5014395,16 грн; від 28.02.2018 на суму 4682757,71 грн; від 31.03.2018 на суму 4605690,97 грн; від 30.04.2018 на суму 101737,20 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Як свідчать матеріали справи, вартість спожитого природного газу за вказаний період оплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку позивача та довідкою Операції по підприємству Васильківтепломережа КП з 01.09.2017 по 31.12.2019 .

Підставами пред`явлення даного позову, за словами позивача, стало порушення відповідачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Судом встановлено, що НАК Нафтогаз України на виконання умов договору постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017 поставив КП Васильківтепломережа природний газ на загальну суму 22372116,14 грн.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

В матеріалах справи також містяться банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач у повному обсязі розрахувався за спірними зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017, однак частково з порушенням строків, встановлених договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за вказаним договором підтверджено матеріалами справи.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 149943,64 грн пені, 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат.

Нормами ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви долучено розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, з якого вбачається, що 3% річних в загальному розмірі 29400,69 грн розраховано позивачем наступним чином:

- 4029,43 грн - за зобов`язаннями грудня 2017 року на прострочену заборгованість в сумі 2989774,31 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.01.2018 по 14.02.2018;

- 2560,49 грн - за зобов`язаннями січня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2415911,32 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.02.2018 по 19.03.2018;

- 3454,20 грн - за зобов`язаннями лютого 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2361447,88 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.03.2018 по 22.04.2018;

- 18043,74 грн - за зобов`язаннями березня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 1498126,63 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.04.2018 по 29.10.2018;

- 1312,83 грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 101737,20 грн за період з 26.05.2018 по 29.10.2018.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, за розрахунком позивача, склала 14706,76 грн, у тому числі:

- 13499,44 грн - за зобов`язаннями березня 2018 року, нарахованих на прострочену заборгованість в сумі 1137561,48 грн за період з травня по вересень 2018 року;

- 1207,32 грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року, нарахованих на прострочену заборгованість в сумі 101737,20 грн за період з червня по вересень 2018 року.

Судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон перевірено розрахунки позивача у межах заявлених періодів та встановлено, що дані розрахунки виконані правильно, відтак заявлені вимоги про стягнення з відповідача 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 149943,64 грн, у тому числі:

- 20550,12 грн - за зобов`язаннями грудня 2017 року на прострочену заборгованість в сумі 2989774,31 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.01.2018 по 14.02.2018;

- 13058,53 грн - за зобов`язаннями січня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2415911,32 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.02.2018 по 19.03.2018;

- 17616,45 грн - за зобов`язаннями лютого 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2361447,88 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.03.2018 по 22.04.2018;

- 92023,12 грн - за зобов`язаннями березня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 1498126,63 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.04.2018 по 29.10.2018;

- 6695,42 грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 101737,20 грн за період з 26.05.2018 по 29.10.2018.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 до Договору, яка вступила в дію за згодою сторін з 01.01.2018) сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за вказані вище періоди, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є арифметично вірним, а розрахована відповідно до умов п. 8.2. Договору пеня не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 149943,64 грн підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, розглянувши яке суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім того, суд приймає до уваги, що неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

При цьому правовий зміст ст. 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Відповідно до ст. ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. При цьому надані докази, зокрема, копії звітів про фінансові результати за 2019 рік, звіту незалежного аудитора, не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з оплати вартості природного газу.

Водночас суд також враховує, що сума належної до стягнення пені в розмірі 149943,64 грн за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу на умовах договору № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017 не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми вартості поставленого природного газу за Договором (22372116,14 грн) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

У даному випадку судом враховано також інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір на постачання газу, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення належної до стягнення пені, за встановленого та підтвердженого факту прострочення зобов`язання, відсутні.

Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 149943,64 грн пені, 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Васильківтепломережа (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А; код ЄДРПОУ 31916457) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 149943 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок три) грн 64 коп. пені, 29400 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн 69 коп. 3% річних та 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) грн 76 коп. інфляційних втрат та 2910 (дві тисячі дев`ятсот десять) грн 77 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін