Постанова

від 27.10.2020 по справі 911/1496/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа№ 911/1496/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Корсака В.А.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

на рішення Господарського суду Київської області

від 31.07.2020

у справі № 911/1496/20 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

про стягнення 194051,09 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" про стягнення 194051,09 грн, з яких: 149943,64 грн пені, 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі №911/1496/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А; код ЄДРПОУ 31916457) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 149943 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок три) грн 64 коп. пені, 29400 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн 69 коп. 3% річних та 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) грн 76 коп. інфляційних втрат та 2910 (дві тисячі дев`ятсот десять) грн 77 коп. судового збору.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за підтверджено матеріалами справи. Отже, з урахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції було стягнуто з відповідача 149943,64 грн пені, 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90%, суд першої інстанції зазначив, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Також, судом першої інстанції було зазначено, що сума належної до стягнення пені в розмірі 149943,64 грн за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу на умовах договору № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017 не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми вартості поставленого природного газу за Договором (22372116,14 грн) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Комунальне підприємство "Васильківтепломережа" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі №911/1496/20. Апеляційну скаргу КП "Васильківтепломережа" задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі №911/1496/20 скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені на 90%.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що несвоєчасна оплата за використаний на потреби теплопостачання природний газ, що стала наслідком нарахування штрафних санкцій вказаних в позові, виникла внаслідок несвоєчасної сплати бюджетною сферою за отримані послуги з теплопостачання.

Відповідач зазначав, що у відзиві до позовної заяви відповідач надав суду звіт незалежного аудитора відповідно до якого існує заборгованість місцевого бюджету (Васильківської міської ради перед КП Васильківтепломережа ) по різниці в цінах (тарифах) у розмірі - 27 542 тис. грн. З довідки по операціям видно, що 31.10.2018 здійснено оплату (перенесення) в розмірі 405 732,48 грн та 833 566,20 грн. Дана оплата виконана підприємством відразу після надходження коштів від Васильківської міської ради в рахунок відшкодування різниці в тарифах, (виписка по особовому рахунку та лист на перенесення оплати додаємо). Отже, на думку відповідача указане свідчить, що відповідач добросовісно відносився до виконання договірних зобов`язань, а причини прострочення є винятковими та такими які мають істотне значення для застосування судом ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України щодо права зменшити суму - зарахованої пені.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа" у справі №911/1496/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Корсак В.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від Клопотання комунального підприємства "Васильківтепломережа" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі № 911/1496/20 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі №911/1496/20. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/1496/20 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Васильківтепломережа". Розгляд справи призначено на 06.10.2020.

06.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Андрієнка В.В. на лікарняному (з 06.10.2020 по включно 09.10.2020). Ухвалою суду розгляд справи було перепризначено на 27.10.2020.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області

від 31.07.2020 у справі № 911/1496/20 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2020 змінено у частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів справи, між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Васильківтепломережа" (споживач) 18.09.2017 укладено договір постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2950,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень - 250,0; листопад - 500,0; грудень - 550,0; січень - 650,0; лютий - 500,0; березень - 500,0.

Згідно з п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 11.01.2018 сторони внесли зміни до п. 8.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: " 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".

У пункті 3 додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 до Договору визначено, що остання набирає чинності з дати її підписання і діє з 01.01.2018.

Додатковою угодою № 2 від 03.04.2018 сторони доповнили пункт 2.1. Договору абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 250,5 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): квітень - 250,5.".

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 03.04.2018 до Договору викладено розділ 12 "Строк дії договору" у наступній редакції: " 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.".

Пунктом 4 додаткової угоди № 2 від 11.04.2018 до Договору обумовлено, що остання поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018.

На виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод, постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 22372116,14 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2017 на суму 778277,23 грн; від 30.11.2017 на суму 3342952,25 грн; від 31.12.2017 на суму 3846305,62 грн; від 31.01.2018 на суму 5014395,16 грн; від 28.02.2018 на суму 4682757,71 грн; від 31.03.2018 на суму 4605690,97 грн; від 30.04.2018 на суму 101737,20 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Як свідчать матеріали справи, вартість спожитого природного газу за вказаний період оплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку позивача та довідкою "Операції по підприємству "Васильківтепломережа КП" з 01.09.2017 по 31.12.2019".

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

НАК "Нафтогаз України" на виконання умов договору постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017 поставив КП "Васильківтепломережа" природний газ на загальну суму 22372116,14 грн.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

В матеріалах справи також містяться банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач у повному обсязі розрахувався за спірними зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017, однак частково з порушенням строків, установлених договором.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 149943,64 грн пені, 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат.

Нормами ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви долучено розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, з якого вбачається, що 3% річних в загальному розмірі 29400,69 грн розраховано позивачем наступним чином:

- 4029,43 грн - за зобов`язаннями грудня 2017 року на прострочену заборгованість в сумі 2989774,31 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.01.2018 по 14.02.2018;

- 2560,49 грн - за зобов`язаннями січня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2415911,32 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.02.2018 по 19.03.2018;

- 3454,20 грн - за зобов`язаннями лютого 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2361447,88 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.03.2018 по 22.04.2018;

- 18043,74 грн - за зобов`язаннями березня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 1498126,63 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.04.2018 по 29.10.2018;

- 1312,83 грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 101737,20 грн за період з 26.05.2018 по 29.10.2018.

Сума, на яку збільшився борг унаслідок інфляційних процесів, за розрахунком позивача, склала 14706,76 грн, у тому числі:

- 13499,44 грн - за зобов`язаннями березня 2018 року, нарахованих на прострочену заборгованість в сумі 1137561,48 грн за період з травня по вересень 2018 року;

- 1207,32 грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року, нарахованих на прострочену заборгованість в сумі 101737,20 грн за період з червня по вересень 2018 року.

Судом першої інстанції було здійснено перевірку розрахунки позивача у межах заявлених періодів та установлено, що дані розрахунки виконані правильно, відтак заявлені вимоги про стягнення з відповідача 29400,69 грн 3% річних та 14706,76 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 149943,64 грн, у тому числі:

- 20550,12 грн - за зобов`язаннями грудня 2017 року на прострочену заборгованість в сумі 2989774,31 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.01.2018 по 14.02.2018;

- 13058,53 грн - за зобов`язаннями січня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2415911,32 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.02.2018 по 19.03.2018;

- 17616,45 грн - за зобов`язаннями лютого 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 2361447,88 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 27.03.2018 по 22.04.2018;

- 92023,12 грн - за зобов`язаннями березня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 1498126,63 грн, з урахуванням часткових оплат, за період з 26.04.2018 по 29.10.2018;

- 6695,42 грн - за зобов`язаннями квітня 2018 року на прострочену заборгованість в сумі 101737,20 грн за період з 26.05.2018 по 29.10.2018.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Відмовляючи у задоволенні указаного клопотання суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що сума належної до стягнення пені в розмірі 149943,64 грн за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу на умовах договору № 2136/1718-БО-17 від 18.09.2017 не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми вартості поставленого природного газу за Договором (22372116,14 грн) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

Однак, колегія суддів вважає дане твердження суду першої інстанції передчасним, виходячи із наступного.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач зазначав, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що фактичний статус комунального підприємства є умовно комерційним, через законодавчо обмежене ціноутворення. Законодавством установлено чітку процедуру формування та встановлення тарифу на житлово - комунальну послугу, зокрема на теплову енергію. При цьому виконавець комунальної послуги не має можливості включити до складової тарифу можливі суми штрафів та пені. Тарифи на тепло не можуть бути джерелом покриття штрафних санкцій. Визначаючи розмір підлягаючої стягненню пені, суд першої інстанції не дослідив інтереси обох сторін, та не врахував, що КП Васильківтепломережа є комунальним підприємством, яке здійснює виробництво теплової енергії для потреб бюджетних установ, організацій та населення, а єдиним законним джерелом надходжень - затвердженим ОМВ діючим тарифом не покриваються навіть встановлені норми витрат, тобто для підприємства будь які додаткові витрати, якто штрафи, пеня та інше - прямий збиток без джерел покриття. Зобов`язання за Договором купівлі-продажу природного газу було прострочено відповідачем з незначним періодом та позивач не поніс ніяких збитків у зв`язку з вказаним простроченням, зокрема, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про понесення збитків позивача через несвоєчасну оплату відповідачем за природний газ.

Отже, у зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого природного газу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі в сумі 149 943,64 грн.

Пунктом 8.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 до Договору, яка вступила в дію за згодою сторін з 01.01.2018) сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ передбачена у пункті 8.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені є арифметично вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

Водночас, відповідачем подано заяву про зменшення розміру пені до 90%, що становить 14 994,36 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України установлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, судом апеляційної інстанції було ураховано, що відповідачем було у повному обсязі погашено заборгованість відповідача перед позивачем за договором на постачання природного газу, що підтверджується долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку позивача та довідкою Операції по підприємству Васильківтепломережа КП з 01.09.2017 по 31.12.2019.

При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного, при вирішенні питання про зменшення пені, судом було одночасно ураховано фінансовий стан відповідача, а також здійснення погашення заборгованості за договором.

Крім того, судом ураховано, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами унаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Ураховуючи указані вище обставини, виходячи із загальних засад, установлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, керуючись положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 90%, що становить 14 994,36 грн.

Тому, питання зменшення пені, порядку такого зменшення судом, підстави для зменшення тощо має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з аналогічних спорів, а також має виняткове значення для учасників справи, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств - учасників цього ринку. Судом першої інстанції застосовано статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, та не взято до уваги майновий стан позивача, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі;

Отже, зменшуючи належну до стягнення суму пені на 90%, суд апеляційної інстанції виходив з того, що газ, який поставлений за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; позивачем не надано доказів понесення ним збитків унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору; стягнення на користь позивача суми процентів річних та "інфляційних втрат" у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів; таке зменшення розміру пені забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС від 25.08.2020 у справі № 920/710/19.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі №911/1496/20 та про задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства "Васильківтепломережа".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Отже, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі №911/1496/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м Київської області від 31.07.2020 у справі №911/1496/20 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А; код ЄДРПОУ 31916457) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 14 994,36 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 36 коп. пені, 29400 (двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн 69 коп. 3% річних та 14706 (чотирнадцять тисяч сімсот шість) грн 76 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. .

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А; код ЄДРПОУ 31916457) 3 153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.11.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді В.А. Корсак

Н.Ф. Калатай