Рішення

від 22.07.2020 по справі 914/923/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020 справа № 914/923/17

За позовною заявою: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком", м.Львів

про стягнення вартості частини майна та прибутку

Суддя У.І.Ділай

Секретар В.Д. Андрусик

За участю представників:

ід позивача: ОСОБА_1, В.В. Перунов - представник

Від відповідача: В.О. Жбадинський - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_1 , до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" про стягнення вартості частини майна та прибутку.

Ухвалою суду 15.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.06.2017.

У судовому засіданні 08.06.2017 оголошено перерву до 20.06.2017.

Ухвалою від 20.06.2017 розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

У судовому засіданні 04.07.2017 оголошено перерву до 11.07.2017.

Ухвалою суду від 11.07.2017 провадження у справі № 914/923/17 зупинено та призначено судову економічну експертизу.

Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54) для роз`яснення наступних питань:

- Яка дійсна ринкова вартість всіх необоротних і оборотних активів Товариства з додатковою відповідальністю "Рентком" (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1, ідентифікаційний код 37693601) станом на дату виходу ОСОБА_1 з вказаного товариства, а саме станом на 14.11.2014?

- Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 38,8% у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Рентком" (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1, ідентифікаційний код 37693601), з урахуванням дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства, його зобов`язань та прибутку, підлягає виплаті позивачу станом на дату виходу ОСОБА_1 з вказаного товариства, а саме станом на 14.11.2014?

12.09.2017 на адресу суду надійшло клопотання Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5076 від 06.09.2017, в якому судовий експерт просить для проведення експертизи надати документи, згідно переліку, в зв`язку з чим, судом для належного виконання вищевказаного клопотання експерта витребувано матеріали справи № 914/923/17 у Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, з метою поновлення провадження у справі та витребування необхідних документів у сторін справи.

Ухвалою від 27.09.2017 провадження у справі №914/923/17 поновлено, клопотання експерта задоволено, витребувано у ТзОВ Рентком документи згідно клопотання експерта, та призначено судове засідання на 12.10.2017.

Ухвалою від 12.10.2017 провадження у справі № 914/923/17 зупинено та призначено судову економічну експертизу.

05.07.2017 на адресу суду надійшло клопотання Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 03632 від 04.07.2018р. разом із матеріалами справи №914/923/17, в якому судовий експерт просить для проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 11.07.2017 представити додаткові документи, необхідні для дачі висновків, а саме: документи бухгалтерського обліку (облікові регістри) ТзОВ РЕНТКОМ щодо обліку усіх основних засобів товариства станом на 14.11.2014, загальна вартість яких наведена у Фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва товариства ТзОВ Рентком (т.3 а.с.40) із обов`язковим зазначенням даних щодо первісної вартості, залишкової вартості кожного об`єкта основних засобів, а також сум нарахованого зносу по кожному із вказаних об`єктів основних засобів товариства.

Ухвалою від 06.07.2018 провадження у справі № 914/923/17 поновлено, призначено підготовче судове засідання на 23.07.2018 з метою розгляду клопотання експерта № 03632 від 04.07.2018 та витребування у ТзОВ "РЕНТКОМ" додаткових доказів.

Ухвалою від 23.07.2018 провадження у справі № 914/923/17 господарського суду Львівської області зупинено та призначено судову економічну експертизу.

03.10.2018 на адресу Господарського суду Львівської області повернулись матеріали справи № 914/923/17 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновок експерта №3998 від 25.09.2018 судової економічної експертизи.

Провадження у справі 914/923/17 порушено 15.05.2017 за правилами ГПК України в редакції від 06.11.1991. по 15.12.2017.

15.12.2017 набрав чинності новий ГПК України, відповідно до п.9 ч.1 р.ХІ Перехідних положень якого справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 09.10.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.11.2018.

08.11.2018 за вх.№2957/18 від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких просить викласти позовні вимоги в новій редакції, а саме:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТКОМ" (ЄДРПОУ 37693601, адреса: 79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1) на користь ОСОБА_1 4226785,5 грн, в якості частини майна, пропорційної частці ОСОБА_1 (38.8%) у статутному капіталі ТзОВ "РЕНТКОМ", з урахуванням дійсної (ринкової вартості) необоротних активів товариства, включаючи показник прибутку товариства на дату даного розрахунку, включаючи показник прибутку товариства на дату даного розрахунку, яка підлягала виплаті у зв`язку із її виходом 14.11.2014 із числа учасників даного товариства, а також стягнути 3% річних у сумі 371 725,35 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 454 014,2грн, а всього разом - 6 052 525,05 грн.

Ухвалою від 08.11.2018 розгляд справи відкладено на 29.11.2018 та викликано в судове засідання експертів Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз Тимковича Петра Васильовича та ОСОБА_2 для надання пояснень. А також за клопотанням позивача витребувано з Личаківського ВП ГУНП у Львівській області висновок почеркознавчої експертизи, який міститься в матеріалах кримінального провадження № 12017140040001120, внесеного до ЄРДР 06.05.2017 для долучення його до матеріалів справі № 914/923/17.

Ухвалою від 06.12.2018 клопотання позивача про збільшення позовних вимог прийнято та розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 10.12.2018.

Ухвалою від 10.12.2018 заяву про забезпечення позову задоволено частково та вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентком" вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов`язань за рахунок наступного нерухомого майна ТзОВ "Рентком" (ідентифікаційний код 37693601), розташованого за адресою - м. Львів, вул. Гайдучка С., будинок 1, а саме: складські приміщення Е-1, загальною площею 542,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 105781346101), прохідна Д-1, загальною площею 7,6кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 105781346101), нежитлове приміщення (складське), загальною площею 651,1кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 105723246101), будівлю літ. Б-1, загальною площею 889кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 105446646101) - до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалою суду від 10.12.2018 провадження у справі № 914/923/17 зупинено та призначено повторно судову економічну та оціночно-будівельну експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, якому належить роз`яснити наступні питання:

-Яка дійсна ринкова вартість нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1, ідентифікаційний код 37693601) станом на дату виходу ОСОБА_1 з вказаного товариства, а саме станом на 14.11.2014?

-Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 38,8% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1, ідентифікаційний код 37693601), з урахуванням дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства, його зобов`язань та прибутку, підлягає виплаті позивачу станом на дату виходу ОСОБА_1 з вказаного товариства, а саме станом на 14.11.2014?

29.01.2019 на адресу суду надійшло клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1609/19-42 від 24.01.2019 разом із матеріалами справи №914/923/17, в якому судовий експерт просить для проведення повторної судово-економічної та оціночно-будівельної експертизи, призначеної ухвалою суду від 10.12.2018 представити додаткові документи, необхідні для проведення повторної експертизи будівля літ. Б-1 загальною площею 889,0 кв.м., розташована по вул. Гайдучка, 1 в м. Львові; комплексу будівель та споруд військового містечка №188 загальною площею 2069,6 кв.м., розташованого по вул. Львівська, 17 в м. Дубляни Жовківського району Львівської області.

Ухвалою від 04.02.2019 поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта та призначено підготовче судове засідання на 12.02.2018.

Ухвалою від 12.02.2019 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 21.02.2019.

Ухвалою від 10.12.2018 провадження у справі № 914/923/17 господарського суду Львівської області зупинено та призначено повторну судову економічну та оціночно-будівельну експертизу.

17.02.2020 на адресу суду надійшов лист з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком експерта.

Ухвалою від 27.02.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 12.03.2020.

12.03.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2784410,10грн вартості частини майна, 358351,63грн 3% річних та 1265235,90грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 12.03.2020 підготовче засідання відкладено на 26.03.2020.

25.03.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про роз`яснення висновку експерта.

Ухвалою від 26.03.2020 підготовче засідання відкладено на 07.04.2020 та зобов`язано експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Ю.О. Матвєєву: в термін до 04.05.2020 подати письмові пояснення на наступні питання:

1)Чи увійшов в розрахунок балансової вартості майна ТОВ Рентком показник Нерозподілений і прибуток зазначений у рядку 1420 в розмірі 1025707,32 грн?

2)Роз`яснити (пояснити) шляхом яких математичних операцій та з використанням яких чисел отримано вартість майна 6 150 607, 38 грн та вартість майна 5 739 472,18грн. Чи увійшли у вказані показники вартості майна після дооцінки показник Нерозподілений прибуток зазначений у рядку 1420 в розмірі 1025707,32 грн?

3)Якою є вартість частини майна, пропорційна частині частці ОСОБА_1 у розмірі 38,8% в статутному капіталі ТОВ Рентком , з урахуванням дійсної (ринкової) вартості необоротних активів і оборотних активів товариства, його зобов`язань, але без врахування прибутку?

4)Яким є розмір належної ОСОБА_1 частки прибутку, що отриманий ТОВ Рентком до 14.11.2014, підлягає їй до виплати?

5)Яка дійсна ринкова вартість нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Рентком (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1, ідентифікаційний код 37693601) станом на дату виходу ОСОБА_1 з вказаного товариства, а саме станом на 14.11.2014?

6)Яка вартість частини майна пропорційна частці у розмірі 38,8% у статутному капіталі ТОВ Рентком , з урахуванням дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства, його зобов`язань та прибутку, підлягає виплаті позивачу станом на дату виходу ОСОБА_1 з вказаного товариства, а саме станом на 14.11.2014?

Ухвалою суду від 07.04.2020 підготовче засідання відкладено на 05.05.2020.

05.05.2020 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшли пояснення експерта.

Ухвалою від 05.05.2020 підготовче засідання відкладено на 14.05.2020.

14.05.2020 представник відповідача направив клопотання, в якому просив повторно відкласти розгляд справи та додатково зобов`язати експерта КНДІСЕ надати роз`яснення щодо питань.

14.05.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2386435,66грн вартості частини майна, 322194,45грн 3% річних та 129738,33грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 14.05.2020 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2020 та зобов`язано експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Ю.О. Матвєєву: в термін до 10.06.2020 подати письмові пояснення на наступні питання:

-з якою метою було проведено переоцінку балансової вартості активів товариства (основних засобів, нематеріальних активів тощо) при складенні висновку, за умови, що така вимога не ставилась судом при призначенні даної експертизи та не була підставою для проведення даної експертизи (не зазначалась Сторонами)?

-яким чином переоцінка балансової вартості активів товариства впливає на вартість майна товариства?

-яка різниця між ринковою вартістю майна товариства та вартістю майна за результатами проведеної переоцінці балансової вартості активів товариства?

10.06.2020 від експерта КНДІСЕ до суду надійшли письмові пояснення, які витребовувались ухвалою від 14.05.2020.

Ухвалою від 16.06.2020 клопотання про проведення додаткової експертизи залишено без розгляду та судове засідання призначено на 02.02.2020.

Ухвалою від 25.06.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

У судовому засідання 02.07.2020 оголошено перерву до 16.07.2020.

Ухвалою від 16.07.2020 розгляд справи відкладено на 22.07.2020 та викликано ОСОБА_1 для надання особистих пояснень суду щодо обставин справи.

21.07.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення строку на подання та прийняття судом доказів, а саме долучення до матеріалів справи копій видаткових касових ордерів, відповідно до яких ТзОВ "Рентком" видало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 698460,00грн. Вказане клопотання залишено судом без розгляду, відповідно до ст. 207 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2020 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 22.07.2020 надала усні пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.07.2020 заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

10 липня 2013 року на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 3744, ОСОБА_1 у ОСОБА_5 придбала 50 відсотків корпоративних прав ТзОВ "Рентком" (Код ЄДРПОУ 37693601, юридична адреса: 79056, м. Львів, вул. Гайдучка, буд. 1) (статутний капітал якого становив одну тисячу гривень).

Відповідно до п. 2 вищезазначеного Договору купівлі-продажу "Частка, що відчужується, складає 50% (п`ятдесят) відсотків частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком", що становить 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок, які належать Продавцю згідно Статуту. Статутний капітал сформовано повністю, що підтверджується Свідоцтвом про формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" від 08.07.2013 за № 1".

Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ "Рентком", оформленим Протоколом № 6 від 25 вересня 2013 року, збільшено розмір статутного капіталу ТзОВ "Рентком" до 2102000,00 грн..

Відповідно до квитанцій № ПН887 від 31.10.2013 (90000,00 грн), № ПН546 від 04.11.2013 (90000,00 грн), № ПН1228 від 05.11.2013 (99000,00 грн), № ПН534 від 06.10.2013 (99000,00 грн), № ПН615 від 12.11.2013р. (98280,00 грн), № ПН4347 від 25.12.2013 (122180,00 грн), № ПН2794 від 20.02.2014 (100000,00 грн) ОСОБА_1 сплачено внесків в статутний капітал Товариства у розмірі 698460,00 грн, а всього 698960,00 грн.(із врахуванням п. 2 Договору купівлі-продажу).

У зв`язку з тим. що ОСОБА_1 не змогла протягом першого року діяльності Товариства сплатити повністю суму вкладу та на виконання вимог п. 5.4 Статуту ТзОВ "Рентком" рішенням загальних зборів ТзОВ "Рентком", оформленим Протоколом № 11 від 12.11.2014 було прийнято рішення: 1) зменшити статутний капітал тЗОВ "Рентком" на 302040,00 грн до 1799960,00 грн.; 2) розподілити частки учасників у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_1 - 38,8% статутного капіталу, що становить 698460,00 грн.; ОСОБА_6 - 61,2% статутного капіталу, що становить 1101500,00 грн. Однак, відповідна державна реєстрація даних змін не була проведена.

14 листопада 2014 року ОСОБА_1 передано ТзОВ "Рентком"" нотаріально посвідчену заяву, якою повідомлено про прийняття рішення про вихід з числа учасників ТзОВ "Рентком".

Як зазначив позивач, виходячи з балансу ТзОВ "Рентком" станом на 31 грудня 2014 року, вартість активів ТзОВ "Рентком" станом на 31.12.2014 становила суму 1483000 грн. Вартість зобов`язань ТзОВ "Рентком" на цю ж дату становила суму 7365700 грн. Виходячи з цього, вартість майна Товариства станом на 31.12.2014 становить 3117300 грн. Згідно звіту про фінансові результати за 2014 рік, чистий прибуток Товариства (станом на 31.12.2014) становив 1091300грн. Виходячи з того, що частка ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ "Рентком" на момент виходу становила 38,8%, частина майна Товариства та прибутку, які повинні бути йому виплачені становлять 1632936,80грн (1209512,40грн - вартість частки майна товариства, 423424,40грн - частка прибутку товариства).

Спір виник внаслідок того, що позивач звернувся до суду для застосування в спірному випадку положення чинного законодавства та просив стягнути з відповідача вартість частини майна та прибутку у розмірі 2386435,66грн вартості частини майна (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог вх.№17707/20 від 14.05.2020).

Крім того, позивач нарахував в порядку ст. 625 ЦК України 322194,45грн 3% річних та 129738,33грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

14 листопада 2014 року Загальними зборами відповідача за пропозицією позивача прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу ТОВ "Рентком" в розмірі 698 460,00 грн. Вказана пропозиція визначення належного позивачу вкладу у розмірі 698460,00 грн міститься і у долученій до позовної заяви нотаріально посвідченій заяві від 14.11.2014, якою відповідача повідомлено про вихід зі складу засновників ТОВ "Рентком". При цьому в заяві позивач зазначила, що претензій майнового характеру до зазначеного господарського товариства та його учасників не має.

Згідно із наявними у відповідача відомостями та документами, у ТОВ "Рентком" відсутня будь-яка кредиторська заборгованість перед позивачем, в тому числі і відсутня заборгованість по поверненню вкладу (вкладів) до статутного капіталу відповідача.

За твердженням відповідача, виконання рішення загальних зборів ТОВ "Рентком" від 14.11.2014, що прийняте за пропозицією позивача, підтверджується наступними документами:

-Видатковим касовим ордером від 24 листопада 2014 року, оформленим керівником відповідача ОСОБА_17 та головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18 (загальна сума 137 000,00 грн).

-Записом у касовій книзі від 24 листопада 2014 року, оформленим головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18

-Видатковим касовим ордером від 25 листопада 2014 року, оформленим керівником відповідача ОСОБА_17 та головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18 (загальна сума 138 000,00 грн).

-Записом у касовій книзі від 25 листопада 2014 року, оформленим головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18

-Видатковим касовим ордером від 21 листопада 2014 року, оформленим керівником відповідача ОСОБА_17 та головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18 (загальна сума 138 000,00 грн).

-Записом у касовій книзі від 21 листопада 2014 року, оформленим головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18

-Видатковим касовим ордером від 20 листопада 2014 року, оформленим керівником відповідача ОСОБА_17 та головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18 (загальна сума 148 460,00 грн).

-Записом у касовій книзі від 20 листопада 2014 року, оформленим головним бухгалтером Відповідача ОСОБА_18

-Видатковим касовим ордером від 26 листопада 2014 року, оформленим керівником відповідача ОСОБА_17 та головним бухгалтером Відповідача ОСОБА_18 (загальна сума 137 000,00 грн).

-Записом у касовій книзі від 26 листопада 2014 року, оформленим головним бухгалтером відповідача ОСОБА_18

Як повідомив відповідач - позивач не звертався з вимогами про повернення внеску до статутного капіталу відповідача протягом більш як 2 років, не скеровував відповідної вимоги тощо.

В ході судового розгляду відповідач звернув увагу на висновок експертизи №6/586 від 05.12.2017, в якому встановлено обставини щодо підписання вищенаведених видаткових касових ордерів не ОСОБА_1. Зокрема, експерт зазначив, що підпис одержувача (ОСОБА_1) у видаткових касових ордерах виконаний іншою особою з наслідуванням достовірного підпису ( ОСОБА_1 ). При цьому, експерт зазначив, що рукописні записи, які наявні в графі Одержав у видаткових касових ордерах виконані ОСОБА_10 (чоловіком позивача ОСОБА_1 ). Відтак, відповідач вважає, що у випадку якщо ОСОБА_10 отримав грошові кошти в розмірі 698460,00 грн як належну ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "Рентком", що підлягала виплаті та була виплачена позивачу (дружині ОСОБА_10 ), то слід розцінювати такі дії як дії одного з подружжя в інтересах іншого. Тобто ОСОБА_1 фактично отримала свою частку в розмірі 698460,00 грн в статутному капіталі ТОВ "Рентком" у зв`язку із виходом зі складу учасників Товариства.

Щодо стягнення прибутку відповідач зазначив, що загальні збори ТОВ "Рентком" про виплату дивідендів рішень не приймали. Доказів протилежного не існує. При цьому, прийняття судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат згідно із вимогами ст. 625 ЦК України, відповідач вважає, її необгрунтованою та безпідставною, оскільки в ТОВ "Рентком" не виникало зобов`язання щодо виплати ОСОБА_1 частини майна та прибутку у зв`язку з її виходом зі складу учасників Товариства. В заяві від 14.11.2014 позивач зазначила, що претензій майнового характеру до товариства та його учасників не має. При цьому, рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "Рентком"від 14.11.2014, яке оформлене протоколом №11 було прийнято рішення про задоволення такої заяви та виплату її виключно грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу товариства в розмірі 698 460,00 грн.

З урахуванням того, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, покликаючись на те, що порушення його прав відбулось 14.11.2015, тобто через 12 місяців після виходу його з числа учасників товариства, відповідач вважає, що за загальним строком позовної давності у три роки застосування положень ст. 625 ЦК України підлягає припиненню 14.11.2018. На думку відповідача, вимоги позивача в частині нарахування та стягнення інфляційних втрат й 3% річних за період з 15.11.2018 по 14.05.2020 заявлені з пропуском строку позовної давності.

Також відповідач зазначив, що судовим експертом не було повно проведено оцінку (переоцінку) всіх активів ТОВ "Рентком" станом на 14.11.2014. При цьому відповідач вважає, що урахування дійсної (ринкової) вартості оборотних активів може суттєво вплинути на кінцевий розрахунок суми, що підлягає виплаті Товариством учаснику, що вийшов.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов`язком держави.

Одними з таких законодавчо закріплених прав громадян України є корпоративні права.

Відповідно до ст. 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентком" є юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістом ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про господарські товариства , учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічні положення закріплені в п.3 ч.1 ст.116 ЦК України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Статтею 148 ЦК України (у редакції, що діяла на момент виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Рентком") встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Положеннями ст. 54 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із актів цивільного законодавства. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За умовами пунктів 16.1-16.6 статті 16 Статуту Товариства учасник Товариства має право вийти з Товариствам за умови попереднього подання Голові товариства нотаріально посвідченої заяви про свій вихід з товариства у троьохмісячний строк до бажаного виходу. У разі виходу Учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційно до його частки у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та зі згоди Загальних зборів учасників товариства вклад може бути повернений повністю або частково у натуральній формі. Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частка прибутку, отриманого товариством в цьому році до моменту його виходу. Моментом виходу учасника з Товариства вважається день прийняття про це рішення Загальними зборами Учасників.

Судом встановлено, що 14.11.2014 ОСОБА_1 подала до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" заяву про свій вихід зі складу учасників Товариства. Підпис ОСОБА_1 на цій заяві засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

14.11.2014 були проведенні Загальні збори Товариства, на яких було прийнято рішення задовольнити подану заяву ОСОБА_1 про її вихід та виплатити грошовий еквівалент вкладу до статутного капіталу товариства в розмірі 698460,00грн.

Таким чином, враховуючи факт виключення позивача зі складу учасників відповідача, а також приймаючи до уваги вищенаведені положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку про виникнення у ТОВ "Рентком" кореспондуючого правам позивача обов`язку виплатити на його користь вартість частки майна товариства, що пропорційна долі позивача у статутному капіталі.

Слід зауважити, що Закон України Про господарські товариства втратив чинність по відношенню до товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю з 17.06.2018 у зв`язку із набранням чинності Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю № 2275-VIII від 06.02.2018.

Згідно з ч.ч. 7 - 9, 12, 13 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна. Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення товариство зобов`язане повідомити колишньому учаснику (його спадкоємцю, правонаступнику) вартість його частки. Вартість частки визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства.

Таким чином, положеннями чинного на час вирішення спору законодавства також передбачено обов`язок товариства здійснити виплату учаснику, який вийшов або якого було виключено, частину майна товариства (вартість частки учасника).

Відповідно до ст. 12 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом ч. 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України в чинній редакції). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

З метою встановлення ринкової вартості майна ТОВ "Рентком" судом двічі: згідно з ухвалою від 11.07.2017 була призначена судова економічна експертиза та згідно з ухвалою від 10.12.2018 була призначена комплексна судова експертиза (економічна та оціночно-будівельна). Первинно призначена згідно з ухвалою від 11.07.2017 судова економічна експертиза, яка проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Господарським судом Львівської області до уваги не взята та не оцінена, оскільки експерт склав висновок про приміщення літ. З-1, хоча необхідно було провести оцінку приміщення Б-1, що належало ТзОВ Рентком на момент виходу позивача з числа учасників.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 1609/19-42/22173-22185/19-42 від 16.08.2019, що виконаний Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду від 10.12.2018, ринкова вартість нерухомого майна ТОВ Рентком станом на дату виходу ОСОБА_1 (14.11.2014) становила 4985081,00грн з ПДВ, у тому числі:

-ринкова вартість будівлі літ. Б-1 загальною площею 889,0кв.м, яка розташована по вул. Гайдучка, 1 в м. Львові - 2507400,00 грн з ПДВ;

-ринкова вартість комплексу будівель та споруд військового містечка №188 загальною площею 2069,6кв.м, який розташована по вул. Львівська, 17 в м. Дубляни Жовківського району Львівської області - 2477681,00 грн з ПДВ

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 1610/19-72 від 31.01.2020, що виконаний Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду від 10.12.2018, вартість частини майна, пропорційна частці ОСОБА_1 у розмірі 38,8% в статутному капіталі ТОВ Рентком , з урахуванням дійсної (ринкової) вартості необоротних активів товариства його зобов`язань та прибутку станом на дату виходу (14.11.2014) розрахунково складає:

-2386435,66грн (6150607,38*38,8%) з урахуванням середньої ринкової вартості автомобілів;

-2226915,21грн (5739472,18*38,8%) з урахуванням середньої балансової вартості автомобілів.

Як зазначено експертом у висновку судової економічної експертизи № 1610/19-72 від 31.01.2020, оскільки згідно висновків за результатами автотоварознавчих експертиз визначити ринкову вартість автомобілів, власником яких є ТОВ Рентком не видалося можливим (внаслідок не представлення для обстеження та відсутності вихідних даних про особливості їх стану), дослідження експертом проведено в двох варіантах: з урахуванням висновків автотоварознавчих експертиз щодо середньої ринкової вартості автомобілів та з урахуванням вартості автомобілів згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ Рентком .

Враховуючи розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі, яка становила 38,8%, суд доходить висновку про виникнення у ТОВ Рентком здійснити виплату позивачу грошових коштів в сумі 2386435,66грн у зв`язку із її виходом зі складу учасників товариства.

Водночас у справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання про виплату ОСОБА_1 грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу ТОВ "Рентком" в розмірі 698 460,00 грн.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належить дослідити питання реальної виплати грошового еквіваленту вкладу, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача 698 460,00 грн грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" "J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

На вимогу суду у цій справі Личаківським відділом поліції ГУНП у Львівській області надано копію висновку експерта №6/586 від 05.12.2017, який проведений Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром відповідно до постанови від 06.11.2017 про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної старшим слідчим СВ Мисько Н.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2017 за №1201714004001120.

У пунктах 6-10 висновку експерта №6/586 від 05.12.2017 (а.с.271-272 том 5) зазначено, що рукописні записи, які наявні в графі Одержав в видаткових касових ордерах від 20.11.2014, від 21.11.2014, від 24.11.2014, від 25.11.2014, від 26.11.2014 виконані ОСОБА_10.

Під час розгляду справи по суті Господарський суд Львівської області викликав ОСОБА_1 для подання суду особистих пояснень щодо отримання/неотримання нею 698460,00 грн грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу. Так, в судовому засіданні 16.07.2020 ОСОБА_1 підтвердила наявність шлюбних відносин із ОСОБА_10 станом на період придбання 50% корпоративних прав ТОВ Рентком (10.07.2013 укладено договір купівлі продажу) і до теперішнього часу. При цьому позивач заперечила проти отримання 698460,00 грн грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу як від товариства, так і від свого чоловіка ОСОБА_10.

Натомість ТОВ Рентком стверджує, що товариство понесло видатки в розмірі 698460,00 грн, виплативши позивачу грошовий еквівалент вкладу до статутного капіталу.

Також до матеріалів справи позивачем долучено копію письмових пояснень головного бухгалтера ОСОБА_18 та керівника ОСОБА_21, які працювали в ТОВ Рентком станом на листопад 2014 року. Відповідно до наданих пояснень видаткові касові ордери від 20.11.2014, від 21.11.2014, від 24.11.2014, від 25.11.2014, від 26.11.2014 були чкладені та підписані за вказівкою ОСОБА_20, який є чоловіком учасника товариства ОСОБА_19 та який від її імені фактично здійснював управління товариством. Спірні грошові кошти головним бухгалтером ОСОБА_18 та керівником ОСОБА_21 були передані останніми ОСОБА_16 , який повідомив, що передасть їх ОСОБА_1 самостійно. На момент передання грошових коштів та видаткових касових ордерів ОСОБА_20 підпис в графі про отримання від позивача був відстуній. Згодом (десь через три дні) ОСОБА_20 приніс на підприємство згадані видаткові касові ордери. Обставини за яких в цих ордерах з`явився підпис від імені ОСОБА_1 їм не відомі. Так само не відомо чи ОСОБА_20 дійсно передав ОСОБА_1 вказані кошти.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Аналогічна норма міститься також у статті 60 Сімейного кодексу України.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, згідно із статтею 369 Кодексу, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Відповідно до статті 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 Сімейного кодексу України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Зважаючи на обставини справи та висновки судового експерта, зазначені у пунктах 6-10 висновку експерта №6/586 від 05.12.2017 (а.с.271-272 том 5), співставляючи докази, які надали позивач та відповідач, вирішуючи правдивість тверджень ОСОБА_1 про неотримання спірних коштів (698460,00 грн грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу) та правдивість вимоги позивача в цій частині на заслуговування довіри, Господарський суд Львівської області доходить висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто, ТОВ Рентком понесло видатки в частині виплати учаснику 698460,00 грн грошового еквіваленту вкладу до статутного капіталу, однак Товариством не було дотримано вимог бухгалтерського обліку щодо видачі спірних коштів належному отримувачу, який був зазначений в первинних документах. Водночас чоловік позивача ОСОБА_10 отримав від відповідача спірні грошові кошти замість його дружини, яка була учасником ТОВ Рентком .

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення пред`явленого позову шляхом присудження до стягнення із ТОВ Рентком на користь ОСОБА_1 вартості частини майна товариства в сумі 1687975,66 грн (2386435,66грн (6150607,38*38,8%) з урахуванням середньої ринкової вартості автомобілів - 698460,00 грн грошовий еквівалент вкладу до статутного капіталу).

Стосовно заперечень відповідача проти вимоги про стягнення 322194,45грн 3% річних та 129738,33грн інфляційних втрат, які заявлені з пропуском позовної давності суд зазначає таке.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Ураховуючи викладене, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відтак, покликання відповідача про сплив строків позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за вимогами у цій справі не відповідають правовим приписам і в суду відсутні правові підстави для застосування позовної давності, оскільки в матеріалах справи немає доказів належного виконання товариством свого обов`язку в повному обсязі у правовідносинах, що склалися.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, виходячи із суми 1687975,66 грн, судом встановлено, що позивачем розпочато розрахунок з 14.11.2015. Однак, зважаючи на вимоги ст. 54 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу, саме 14.11.2015 було останньою датою остаточного погашення заборгованості відповідачем. Відтак, з 15.11.2015 у позивача виникло право на вимогу про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, судом самостійно здійснено розрахунок сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами. Відповідно до розрахунку суду, виходячи із суми 1687975,66 грн, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 879507,22грн інфляційних втрат та 227756,17грн 3% річних за період з 15.11.2015 до 14.05.2020. В задоволення решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо покликань відповідача про неповне проведення судовим експертом оцінки (переоцінки) всіх активів ТОВ Рентком суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Тобто, висновок експертизи є одним із доказів на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами, однак висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

За змістом ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Оскільки висновок експерта №1610/19-72 від 31.01.2020 відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України, то приймається судом як належний та допустимий доказ у справі. Водночас, зважаючи на тривалість провадження у цій справі відповідач був вправі подати суду висновок експерта, складений на його замовлення. Однак ТОВ Рентком не використав наданого права.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього. При цьому витрати позивача понесені за проведення експертиз, проведених у справі, також слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" (79056, м.Львів, вул. Гайдучка, 1, ідентифікаційний код 37693601) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1687975,66 грн основного боргу, 879507,22грн інфляційних втрат, 227756,17грн 3% річних, 57757,53грн судового збору та 96865,20 грн витрат на проведення експертизи.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з державного бюджету 33212,35грн зайво сплаченого судового збору.

6.Судове засідання по розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 03.08.2020 о 11 год 30 хв. Явку повноважних представників забезпечити на власний розсуд.

7.Зобов`язати позивача в строк до 27.07.2020 подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 03.08.2020.

Суддя У.І. Ділай