Постанова

від 29.07.2020 по справі 560/1896/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1896/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

29 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Шидловського В.Б. Франовської К.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ткач В.В.,

представника позивача: Терлич В.Г.,

представника відповідача: Новіцької Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови №58957889 від 19.04.2019,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Новіцької Л.С. від 19.04.2019 про відкриття виконавчого провадження №58957889 з примусового виконання постанови №45356048 від 17.11.2014 року виданої ПВ ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 227 903,37 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 19 травня 2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2014 року у справі №2218/18300/2012 позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Добряк" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Звернено стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження, на предмет іпотеки - нежиле приміщення - загальною площею 179,00 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_4 в м. Хмельницькому та належить ОСОБА_1 для погашення заборгованості ТОВ "Добряк" (ідентифікаційний код 33392083, адреса реєстрації м. Хмельницький, вул. Колгоспна 1-А) за кредитною угодою №010/08-11/9082 від 12.10.2007 року заборгованості по кредиту 1652266,98 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 516853,38 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 69147,99 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 55149,41 грн. Звернено стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження, на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0057 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 в м. Хмельницькому та належить ОСОБА_1 для погашення заборгованості ТОВ "Добряк" (ідентифікаційний код 33392083, адреса реєстрації м. Хмельницький, вул. Колгоспна 1-А) за кредитною угодою №010/08-11/9082 від 12.10.2007 року заборгованості по кредиту 1652266,98 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 516853,38 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 59618,55 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 50294,73 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2014 року виправлено описку, допущену в другому абзаці резолютивної частини рішення Хмельницького міськрайонного суду від 04.03.2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, замість зазначених в рішенні слів "заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 69147,99 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 55149,41 грн." слід вважати правильними слова "заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 59618,55 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 50294,73 грн.".

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добряк" відхилено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 04 березня 2014 року залишено без змін.

На підставі виконавчих листів виданих 03 листопада 2014 року на виконання рішення суду у вказаній вище справі, державним виконавцем 06 листопада 2014 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №45356441 та ВП №45356048 у п.2 яких запропоновано Боржнику добровільно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

У зв`язку з невиконанням позивачем в добровільному порядку судового рішення державним виконавцем 17 листопада 2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №45356048 згідно ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV.

Згідно ухвали суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2018 року вирішено замінити сторону у виконавчих провадженнях за № ВП №45356048 від 06.11.2014 року та ВП № 45356441 від 06.11.2014 року стягувача - акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "Іль-Форно" за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ "Добряк" про звернення стягнення на предмети іпотеки - нежилого приміщення загальною площею 179 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_4 та земельну ділянку, площею 0,0057 га по АДРЕСА_4 для погашення заборгованості ТОВ "Добряк" за кредитною угодою № 010/08-11/9082 від 12.10.2007 року, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом їх продажу з прилюдних торгів згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду від 04 березня 2014 року по справі № 2218/18300/2012 року за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ "Добряк".

За таких обставин, державним виконавцем замінено стягувача у виконавчих провадженнях №45356048 від 06 листопада 2014 року та №45356441 від 06 листопада 2014 року - АТ "Райффайзен банк Аваль" його правонаступником ТОВ "Іль-Форно".

Так, 18.10.2018 року на адресу відповідача надійшли заяви від представника ТОВ "Іль-Форно" в яких останній просив на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" повернути виконавчі документи на підставі яких були відкриті виконавчі провадження №45356441 та №45356048.

На підставі поданих заяв ТОВ "Іль-Форно" державним виконавцем винесено постанови від 19 жовтня 2018 року ВП №45356048 та ВП №45356441 про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, у вказаних постановах державним виконавцем вказано, що стосовно виконавчого збору та витрат виконавчого провадження винести в окремі виконавчі листи.

За таких обставин, 19 квітня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58957889 про стягнення виконавчого збору в сумі 227903,37 грн.

Не погодившись з такою постановою позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до пункту 7 розділу XІІI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (який був чинний на момент вчинення виконавчих дій під час виникнення спірних правовідносин) від 21.04.1999 № 606-XIV (Закон №606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (рішення).

Статтею 17 Закону №606 визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 17 Закону №606 державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.27 Закону №606 у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною 1 статті 28 Закону №606-XIV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Отже, виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій стягуються з боржника за наявності одночасно таких умов: закінчення строку на добровільне виконання рішення, відсутності повідомлення про добровільне виконання рішення у строк, визначений державним виконавцем, та фактичне здійснення виконавчих дій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставами для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови слугували сплив строку, наданого позивачу для добровільного виконання виконавчого листа, відсутність станом на 17.11.2014 року (на дату вирішення питання щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору) повідомлення від сторін виконавчого провадження про добровільне виконання рішення у строк, визначений державним виконавцем та фактичне здійснення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 серпня 2020 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Франовська К.С.