Рішення

від 17.06.2020 по справі 311/1767/18

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

311/1767/18

2/311/19/2020

17.06.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді : Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Козій Д.О.

представника відповідача ОСОБА_8. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок (адреса місцезнаходження: вул.Західна буд.56 Б с.Балки Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ - 32396176), про визнання додаткової угоди недійсною,

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_4 , поданий в особі представника ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок про визнання додаткової угоди недійсною.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що 01 серпня 2008 року між її матір`ю, ОСОБА_5 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Істок було укладено договір оренди землі №289. Відповідно до умов якого вона надала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка заходиться на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, за користування якої відповідач вносить орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексу інфляції, в строк не пізніше 30 січня наступного року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Як вказує у позові, після смерті матері, вона, позивачка ОСОБА_4 , звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Істок та попередила їх, що після закінчення строку оренди вона має намір обробляти землю самостійно, на що отримала відповідь, що поки вона не прийняла спадщину, не має права робити якісь заяви та повністю розпоряджатися землею.

Спадщина за заповітом була прийнята позивачкою ОСОБА_4 , до якої увійшла вищезазначена земельна ділянка, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину від 05 березня 2018 року. Тобто, фактично вона є власницею орендованої земельної ділянки. Після чого, позивачка вдруге звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Істок та попередила про намір не продовжувати вищезазначений договір, але їй повідомлено, що договір було продовжено, а саме 15 червня 2017 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок була укладена додаткова угода до 31 грудня 2028 року. Знаючи, що ніякої додаткової угоди мати з ТОВ АПК Істок не укладала, позивачка ОСОБА_4 попросила пред`явити їй оригінал та подивившись на підпис, вона зрозуміла, що підпис підроблений, а саме написаний почерком, який не схожий на почерк її матері. Звернувши увагу працівників ТОВ АПК Істок на даний факт, вона почула, що додатковий договір укладено та вони нічого не бажають чути про підроблений підпис.

Посилаючись на ст.ст.203,205,207,215 ЦК України, ст.ст.13,14 Закону України Про оренду землі , позивачка ОСОБА_4 вказує, що у зв`язку з тим, що відповідачем підроблено підпис її матері, який зазначений у додатковій угоді, а відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом, вважає, що додаткова угода від 15 червня 2017 року має бути визнана недійсною. Вказує, що підписи, які зазначені у додатковій угоді, не належать ні їй, ні її матері, тому умови, зазначені в угоді ніяким чином не були з ними узгоджені. Враховуючи викладене, позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить: визнати недійсною Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №289 від 01 серпня 2008 року, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, укладеної 15 червня 2017 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Істок .

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі (т.1 а.с.28).

18.06.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву по справі №311/1797/18, поданий представником ТОВ АПК Істок Безух А.М., в редакції від 18.06.2018 року (т.1 а.с.47-48).

20.07.2018 року до суду надано відповідь на відзив, подана представником позивача ОСОБА_4 адвокатом Козій Д.О. в редакції від 20.07.2018 року (т.1 а.с.63-66).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_6 , підтримане позивачкою ОСОБА_4 , про витребування доказів по цивільній справі №2/311/757/2018 (т.1 а.с.95).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Козій Д.О. та по справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у даній цивільній справі зупинено на час проведення експертизи (т.1 а.с.102).

28.08.2020 року надійшла апеляційна скарга на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 10.08.2018 року (т.1 а.с.105-106).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20.02.2019 року апеляційну скаргу ТОВ АПК Істок залишено без задоволення, ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 10 серпня 2018 року залишено без змін (т.1 а.с.229,231-234).

16.07.2019 року до суду надійшло повідомлення Київського НДІСЕ (Черкаське відділення) від 10.07.2019 року про неможливість надання висновку експерта у справі № 311/1767/18 (а.с.29-31).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року поновлено провадження по справі (т.2 а.с.7).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 17 липня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 в особі адвоката Козій Д.О. та по справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у цивільній справі зупинено на час проведення експертизи (т.2 а.с.40-41).

16.07.2019 року до суду надійшло повідомлення Київського НДІСЕ (Черкаське відділення) від 10.07.2019 року про неможливість надання висновку експерта у справі № 311/1767/18 (а.с.29-31).

27.112019 року до суду надійшов Висновок експертів Київського НДІСЕ від 15.11.2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 311/1767/18 (а.с.56-64).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2019 року поновлено провадження по справі (т.2 а.с.66).

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та адвокат Козій Д.О. підтримали у повному обсязі заявлені позивачем ОСОБА_4 позовні вимоги про визнання додаткової угоди недійсною, просять позов задовольнити за підставами, викладеним в позові та просять визнати недійсною Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №289 від 01 серпня 2008 року, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, укладеної 15 червня 2017 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Істок .

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок Безух А.М. заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_4 не визнав у повному обсязі, посилаючись на підстави, зазначені у відзиві на позовну заяву, в редакції від 18.06.2018 року (т.1 а.с.47-48). У поданому відзиві відповідач зазначає, що ТОВ АПК Істок не погоджується з доводами позовної заяви та на обґрунтування заперечень зазначають про наступне: 01.08.2008 року з ОСОБА_5 та ТОВ АПК Істок було підписано договір оренди земельної ділянки №289 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 7,95 га Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, строком дії 10 років, який пройшов державну реєстрацію 19.08.2008 року. Кадастровий номер 2320981100:01:007:0009. Орендна плата за зазначеним договором була встановлена в розмірі 1,5 % від грошової нормативної оцінки землі. 15.06.2017 року ОСОБА_5 підписала з ТОВ АПК Істок додаткову угоду про встановлення розміру орендної плати 8000,00 гривень та продовження терміну дії договору до 31.12.2028 року. Позивачем у позові не зазначено підставу та нормативне обґрунтування, за яким правочин слід визнати недійсним. Посилаючись на положення ст.ст.1218,1268 ЦК України вказує, що укладена 15.06.2017 року додаткова угода між ОСОБА_5 та ТОВ АПК Істок ніяким чином не порушувала права позивача ОСОБА_4 , оскільки на момент укладення додаткової угоди не мала ніяких прав на зазначену земельну ділянку. Спадщина позивачем оформлена 05.03.2018 року. Також вільність волевиявлення ОСОБА_5 при підписанні та подальшому виконанні оскаржуваного позивачем ОСОБА_4 правочину, підтверджується отриманням за 2017-2018 р.р. орендної плати. Фактично отримуючи орендну плату за користування на умовах, встановлених додатковою угодою, відповідач схвалював ці дії. В задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Вислухавши думку представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , думку представника позивача - адвоката Козій Д.О., думку представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок адвоката Безух А.М., дослідивши у повному обсязі матеріали цивільної справи №311/1767/18, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.77 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.14 Закону України Про оренду землі ). Відповідно до частини першоїст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 207 ЦК України регламентує вимоги до письмової форми правочину і у її частині 2 зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Відповідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Істок в особі директора Постол А.А, був укладений Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320981100:01:007:0009, площею 7,95 га, яка розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 014069. Даний договір укладено на 10 років. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Договір було зареєстровано у Василівському районі Запорізкьої регіональної філії ДП ДЗК 19.09.2008 року за № 040826600036 (т.1 а.с.9-10).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та Орендарем ТОВ Агропромислова компанія Істок Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку кадастровий номер 2320981100:01:007:0009, площею 7,95 га, яка розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області та знаходиться в такому стані : для сільськогосподарських угідь (т.1 а.с. 11).

Відповідно до Акту визначення меж земельної ділянки в натурі, що розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, на підставі Договору оренди землі від 01.08.2008 року за №289 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП 014069 Орендодавцем ОСОБА_5 та Орендарем ТОВ Агропромислова компанія Істок в особі директора Постол А.А. визначили межі земельної ділянки кадастровий номер 2320981100:01:007:0009, площею 7,9462 ріллі (т.1 а.с.12,13-14).

15 червня 2017 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Істок в особі директора Білого О.О. укладена Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки №289 від 01.08.2008 року, відповідно до якої внесені зміни в п.8. Строк дії договору укладено строком до 31.12.2028 року, з урахуванням ротації сільськогосподарських культур, згідно з проектом землеустрою; до п.9 Орендна плата вноситься в грошовій формі і становить з 01.01.2015 року 8000,00 гривень; п.31 Права та обов`язки сторін, у разі смерті орендодавця допомагати родичам померлого в ритуальних послугах у розмірі 1000,00 гривень. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі №289 від 01.08.2008 року. Ці зміни до договору набувають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації у Василівським РВ ЗРФ ДП ЦДЗК. Зміни були зареєстровані 19.09.2008 року за № 040826000 (т.1 а.с.16,75,92).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 90060859 від 20.06.2017 року, земельна ділянка кадастровий номер 2320981100:01:007:0009, площею 7,9462 на праві приватної власності належить ОСОБА_5 та на підставі договору оренди землі від 01.08.2008 року та додаткової угоди до договору оренди землі за №289 від 01.08.2008 року, укладених між ТОВ АПК Істок та ОСОБА_5 та зареєстрованого державним реєстратором Василівського районного управління юстиції Запорізької області Горпинич С.С., знаходиться в оренді ТОВ АПК Істок , строк дії 31.12.2028 року з правом пролонгації (т.1 а.с.15,76).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.8).

При житті, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 склала заповіт, який посвідчений 19.05.2017 року секретарем виконавчого комітету Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області Щербань І.І. та зареєстрований в реєстрі №58, відповідно до якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, а саме: земельну ділянку площею 7,95 га згідно державного акту серія ІІІ-ЗП №014069, зареєстрованого Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області від 08.10.2002 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с.Дерявчин Шаргородського району Вінницької області (т.1 а.с.22,98,99).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Петричкович Ю.А. від 05.03.2017 року, ОСОБА_4 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді спадкового майна, яке складається з: Земельної ділянки площею 7,9462 гектара, кадастровий номер 2320981100:01:007:0009, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №014069, виданого Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області 08 жовтня 2002 року на підставі рішення Балківської сільської ради Запорізької області від 23 січня 2001 року №42, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №579. Цільове призначення земельної ділянки: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, експлікація земельних угідь: рілля - 7,9462 га (т.1 а.с.23).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №116240801, сформованого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Петричкович Ю.А., ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,9462 гектара, кадастровий номер 2320981100:01:007:0009, розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.24).

Згідно Довідки за вих..№64 від 15.08.2018 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок вбачається, що ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) згідно договорів оренди землі нарахований та виплачений дохід у 2015-2017 роках у сумі 32743,66 гривень, у тому числі по роках: 2017 рік нараховано та виплачено дохід у сумі 8298,14 гривень, 2016 рік - нараховано та виплачено дохід у сумі 12447,20 гривень, 2015 рік - нараховано та виплачено дохід у сумі 11998,32 гривень (т.1 а.с.49).

Як вбачається з Довідки за вих.№63 від 15.06.2018 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок , ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) згідно договору оренди землі нарахований та виплачений дохід у 2018 році (залишок невиплаченої суми за користування землею у 2017 році) в сумі 4124,22 гривень, у тому числі до виплати на руки - 3320,00 гривень, податок на доходи фізичних осіб 742,36 гривень, військовий збір 61,86 гривень. Вищезазначений дохід виплачений у 1 кварталі 2018 року (т.1 а.с.50).

Згідно Висновку експертів за №23193?23195/19-32 від 15.11.2019 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, складеного експертами Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз та доданих до висновку ілюстративних таблиць вбачається, що 1) підпис від імені ОСОБА_5 у додатковій угоді від 15.06.2017 року до договору оренди землі №289 від 01.08.2008 року в графі Орендодавець (підпис) - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. 2) ) підпис від імені ОСОБА_5 у додатковій угоді від 15.06.2017 року до договору оренди землі №289 від 01.08.2008 року в графі Орендодавець - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою (т.2 а.с.56-64).

Відповідно до ст.212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даний висновок сторонами не оспорювався, його не визнано неналежним доказом у справі, у зв`язку з чим суд вважає доведеним факт відсутності волевиявлення орендодавця ОСОБА_5 на укладання Додаткової угоди від 15.06.2017 року до договору оренди землі №289 від 01.08.2008 року, а тому вбачаються суттєві порушення положень цивільного законодавства, які є підставою для визнання такого договору недійсними.

Інших доказів, які б спростовували або суперечили висновку експертів з результатами проведення судової почеркознавчої експертизи представником відповідача не надано та такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно з вимогами ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди землі, який має дефект волі та волевиявлення орендодавця - власника землі, порушує належне його право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договору.

У зв`язку з цим та відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 15 ЦПК України суд має підстави та повноваження для захисту прав позивача, як спадкоємця орендодавця у спосіб, визначений законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За нормами ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною другою статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Відповідно ст.30 Закону України Про оренду землі Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При ухваленні рішення суд зважає на правову позицію ВП ВС, викладену в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, де застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В судовому засіданні представники позивача не заперечували факт отримання позивачкою ОСОБА_4 орендної плати від ТОВ АПК Істок у 2018 році, та вказали, що ОСОБА_4 було відомо про укладення матір`ю договору оренди від 01.08.2008 року, тому ОСОБА_4 вважала, що отримує орендну плату саме за договором оренди, не знаючи про існування додаткової угоди до нього, таким чином не заперечуючи взагалі факт обізнаності про наявність між померлою ОСОБА_5 та ТОВ АПК Істок договірних відносин, зокрема про наявність договору оренди, тому суд визнає, що позивач діяв добросовісно

Відповідно до ст.ст.215,216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку в результаті укладення договору оренди позивачка вважає, що порушено її право на розпорядження спадковим майном, зокрема земельною ділянкою. Стверджує на обставину, що її мати ОСОБА_5 не підписувала оспорюваної додаткової угоди до Договору оренди, тому позивачка не знала та не могла знати про існування цієї додаткової угоди.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 року, за наслідками розгляду цивільної справи №6-308цс16, виклав правовий висновок про те, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути предявлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ). У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч.ч.1,3 ст.215, ч.ч.3,5 ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Чинне законодавство не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати питання щодо укладення, вчинення договору, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Суд прийшов до висновку, що волевиявлення померлої ОСОБА_5 на вчинення правочину не було, так як Додаткова угода до Договору оренди землі №289 від 01.08.2008 року підписані не нею, а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 15.11.2019 року, а тому такий правочин є недійсним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (обєкт), щодо якої виник спір.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Чинне законодавство не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати питання щодо укладення, вчинення договору, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Отже, оскільки встановлено, що померла мати позивача не підписувала Додаткову угоду до договору оренди землі №289 від 01.08.2008 року, то в силу ч.3 ст.203 ЦК України та ст.215 ЦК України є всі підстави для визнання цієї угоди недійсними.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

В силу ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки №289 від 01.08.2008 року, укладена 15.06.2017 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Істок в особі директора Білого О.О. слід визнати недійсним, оскільки не було встановлено волевиявлення ОСОБА_5 на її підписання, тому суд вважає вимоги позивачки ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 та прийняла спадщину за заповітом у встановленому законом порядку, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення представника відповідача ТОВ АПК Істок , суд не може прийняти до уваги, оскільки вони повністю спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .

Згідно положень ч.ч.1,2,6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України, а тому, виходячи з того, що позивачем при пред`явленні позову сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., тому відповідно до положень ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідача ТОВ АПК Істок на користь позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені позивачкою та документально нею підтверджені (а.с.1) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Керуючись ст..ст.4,12, 13, 81, 95, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст..ст. 202, 203, 215, 217, 237, 628, 629, 638, 640, 641, 642, 792, 1297 ЦК України, ст.ст.93, 148-1, 152 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 13, 14, 15, 17, 19, 21, 32 Закону України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок про визнання додаткової угоди недійсною - задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки №289 від 01 серпня 2008 року, розташованої на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, загальною площею 7,95 га, укладеної 15 червня 2017 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК Істок .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Істок (місцезнаходження: вул.Західна буд.56 Б с.Балки Василівського району Запорізької області, ЄДРПОУ - 32396176) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі - 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.3 розділу ХII Прикінцеві положення ЦПК України в редакції закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено - 22 червня 2020 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО