Постанова

від 30.07.2020 по справі 664/1893/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 664/1893/17

провадження № 61-329св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ,

відповідачі: товариство з додатковою відповідальністю ім. Латиських Стрільців , ОСОБА_8 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських Стрільців на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 звернулись до товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських стрільців (далі - ТДВ ім. Латиських стрільців ), ОСОБА_8 з позовом про визнання додаткових угод недійсними.

Позов мотивований тим, що між позивачами та ТДВ ім. Латиських стрільців у 2012 році були укладені договори оренди землі на земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Новомаячківської селищної ради Олешківського району Херсонської області. У кінці січня та лютому 2017 року до позивачів звернулась ОСОБА_8 , яка є працівником ТДВ ім. Латиських стрільців , та пояснила, що на її ім`я слід видати довіреності для підписання додаткових угод до вказаних договорів у зв`язку із збільшенням нормативної оцінки земельних ділянок та з метою збільшення розміру орендної плати за 2017 рік, інакше орендна плата буде виплачена за 2017 рік у меншому розмірі, аніж можливо. При цьому, жодних інших домовленостей між ними не було, наміру продовжувати з відповідачем договір оренди земельних ділянок не мали та підготували у зв`язку із цим відповідні заяви на ім`я орендаря, про що поставили його до відома. Згодом з`ясувалось, що відповідачами неправомірно було подовжено строки дії договорів оренди, довіреності були скасовані і відповідача було про це повідомлено. Таким чином, представник вийшла за межі наданих їй повноважень, і відповідачі, користуючись юридичною необізнаністю позивачів, ввели власників земельних ділянок в оману та підписали додаткові угоди з відповідною реєстрацією без їх згоди, у зв`язку із чим позивачі просили визнати недійсними додаткові угоди, укладені ОСОБА_8 з ТДВ ім. Латиських стрільців від імені позивачів до договорів оренди землі № 652500004000719 , № 652500004000643 , № 652500004000634 , № 652500004000701 , № 652500004000415 , № 652500004000423 , № 652500004000855 , № 652500004000445 .

Позивачі просили:

визнати недійсними додаткові угоди, укладені ОСОБА_8 з ТДВ ім. Латиських стрільців від імені позивачів, до договорів оренди землі № 652500004000719 , № 652500004000643 , № 652500004000634 , № 652500004000701 , № 652500004000415 , № 652500004000423 , № 652500004000855 , № 652500004000445 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 07 червня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_7 як правонаступника ОСОБА_6 .

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_5 як правонаступника ОСОБА_6 .

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_8 уклала додаткові угоди від імені позивачів під час дії довіреностей, виданих на її ім`я. Судом не встановлено, що ОСОБА_8 вчиняла дії відповідно до доручень за межами строку дії довіреностей, зокрема, після дати її повідомлення про відкликання довіреності. У сторін не було жодних претензій щодо умов договорів оренди. Позивачами та їх представником не доведено існування будь-яких суперечностей щодо договорів оренди. Також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі ввели їх в оману при укладенні договору. Як вбачається з пояснень позивачів, єдиною підставою щодо відкликання довіреності є виявлення іншої юридичної особи платити більшу орендну плату. Відкликання довіреності після виявлення цих відомостей не може бути визнано судом обставиною, яка вказує на наявність будь-якої омани з боку відповідачів. Відповідно, вимоги про визнання недійсними додаткових угод є необґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 02 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_1 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельних ділянок площею 4,58 га кадастровий номер 6525055700:03:043:0005 та площею 4,58 га кадастровий номер 6525055700:03:043:0004, зареєстрованого 22 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 20 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_2 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельної ділянки площею 2,25 га кадастровий номер 65250557000:03:030:0042, зареєстрованого 22 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 20 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_3 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельної ділянки площею 2,73 га кадастровий номер 65250557000:03:035:0042, зареєстрованого 22 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 20 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_3 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельної ділянки площею 2,56 га кадастровий номер 65250557000:03:046:0028, зареєстрованого 22 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 20 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_4 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельної ділянки площею 2,67 га кадастровий номер 65250557000:03:035:0044, зареєстрованого 01 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 20 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_4 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельної ділянки площею 2,86 га кадастровий номер 65250557000:03:035:0021, зареєстрованого 01 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 20 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельних ділянок площею 1,81 га кадастровий номер 65250557000:03:046:0039 та площею 0,77 га кадастровий номер 65250557000:03:048:0012, зареєстрованого 01 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Визнано недійсною додаткову угоду, укладену 20 лютого 2017 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_6 з ТДВ ім. Латиських стрільців , до договору оренди земельної ділянки площею 2,95 га кадастровий номер 65250557000:03:048:0002, зареєстрованого 01 серпня 2012 року у Цюрупинському відділі земельних ресурсів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що три з чотирьох пунктів укладених сторонами додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок дійсно стосувалися збільшення розміру орендної плати у зв`язку із збільшенням нормативної оцінки земельних ділянок, однак скориставшись виданою довіреністю представник позивачів, яка на той час працювала на підприємстві відповідача і мала довіреність також на представництво інтересів товариства, що не заперечувалося представником відповідача в ході розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, одночасно внесла у п.8 договорів оренди земельних ділянок зміни щодо строку дії договорів оренди, збільшивши його з 5 до 7 років, при цьому у трьох з шести оспорювані правочини укладалися у день скасування позивачами довіреностей та за наявності попередньо надісланих листів орендодавців щодо припинення договору оренди, зокрема по договору з ОСОБА_6 . При цьому всі попередні та наступні послідовні дії позивачів, орендодавців земельних ділянок, свідчили про відсутність у них наміру та волевиявлення на продовження дії договорів оренди земельних ділянок із товариством та непогодження дій свого представника. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам у справі, підтвердженим належними та достовірними доказами і, встановивши відсутність волевиявлення позивачів на продовження строку дії договорів оренди, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ТДВ ім. Латиських Стрільців подало касаційну скаргу, в якій просило постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалося на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що обмеження повноважень представника на вчинення певної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. Будь-яких обмежень прав представника у наданій ОСОБА_8 довіреності позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не зазначено. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про перевищення повноважень ОСОБА_8 щодо підписання оскаржуваних додаткових угод. Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не керувалися принципом превалювання завдання цивільного судочинства над будь-якими іншими міркуваннями, оскільки необхідності в судовому захисті інтересів позивачів не було, що підтверджується викладеними обставинами по суті справи.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 не мала наміру укладати оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки для продовження терміну його дії та видала довіреність з метою укладення угоди для зміни орендної плати, отже відсутнє волевиявлення, яке є важливим чинником у свободі договору. За таких умов, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що всі дії ОСОБА_2 свідчили про відсутність у неї наміру та волевиявлення на продовження дії договору оренди земельних ділянок із товариством та непогодження дій представника ОСОБА_8 .

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 не мала наміру укладати оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки для продовження терміну його дії та видала довіреність з метою укладення угоди для зміни орендної плати, отже відсутнє волевиявлення, яке є важливим чинником у свободі договору. За таких умов, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що всі дії ОСОБА_1 свідчили про відсутність у неї наміру та волевиявлення на продовження дії договору оренди земельних ділянок із товариством та непогодження дій представника ОСОБА_8 .

У лютому 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_3 не мав наміру укладати оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки для продовження терміну його дії та видав довіреність з метою укладення угоди для зміни орендної плати, отже відсутнє волевиявлення, яке є важливим чинником у свободі договору. За таких умов, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що всі дії ОСОБА_3 свідчили про відсутність у нього наміру та волевиявлення на продовження дії договору оренди земельних ділянок із товариством та непогодження дій представника ОСОБА_8 .

У лютому 2019 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_5 не мала наміру укладати оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки для продовження терміну його дії та видала довіреність з метою укладення угоди для зміни орендної плати, отже відсутнє волевиявлення, яке є важливим чинником у свободі договору. За таких умов, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що всі дії ОСОБА_5 свідчили про відсутність у неї наміру та волевиявлення на продовження дії договору оренди земельних ділянок із товариством та непогодження дій представника ОСОБА_8 .

У лютому 2019 року ОСОБА_9 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_9 не мала наміру укладати оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки для продовження терміну його дії та видала довіреність з метою укладення угоди для зміни орендної плати, отже відсутнє волевиявлення, яке є важливим чинником у свободі договору. За таких умов, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що всі дії ОСОБА_9 свідчили про відсутність у неї наміру та волевиявлення на продовження дії договору оренди земельних ділянок із товариством та непогодження дій представника ОСОБА_8 .

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено узадоволенні клопотання ТДВ ім. Латиських Стрільців про зупинення дії постанови Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року .

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2020 року: в задоволенні клопотання ТДВ ім. Латиських Стрільців про виклик у судове засідання для надання пояснень відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_8 01 лютого 2017 року, додаткову угоду укладено 02 лютого 2017 року, а 06 лютого 2017 року ОСОБА_1 написала заяву про відкликання довіреності і 06 лютого 2017 року ОСОБА_8 отримала вказану заяву.

ОСОБА_2 видала довіреність на ім`я ОСОБА_8 07 лютого 2017 року, додаткову угоду укладено 20 лютого 2017 року, 27 лютого 2017 року ОСОБА_2 написала заяву про відкликання довіреності і 28 лютого 2017 року ОСОБА_8 отримала вказану заяву.

ОСОБА_3 видав довіреність на ім`я ОСОБА_8 09 лютого 2017 року, додаткову угоду укладено 20 лютого 2017 року, 21 лютого 2017 року ОСОБА_3 написав заяву про відкликання довіреності і 21 лютого 2017 року ОСОБА_8 отримала вказану заяву.

ОСОБА_4 видала довіреність на ім`я ОСОБА_8 14 лютого 2017 року, додаткову угоду укладено 20 лютого 2017 року, 24 лютого 2017 року ОСОБА_4 написала заяву про відкликання довіреності і 24 лютого 2017 року ОСОБА_8 отримала вказану заяву.

ОСОБА_4 видала довіреність на ім`я ОСОБА_8 14 лютого 2017 року, додаткову угоду укладено 20 лютого 2017 року, 27 лютого 2017 року ОСОБА_4 написала заяву про відкликання довіреності і 28 лютого 2017 року ОСОБА_8 отримала вказану заяву.

ОСОБА_5 видала довіреність на ім`я ОСОБА_8 25 січня 2017 року, додаткову угоду укладено 20 лютого 2017 року, 21 лютого 2017 року ОСОБА_5 написала заяву про відкликання довіреності і 21 лютого 2017 року ОСОБА_8 отримала вказану заяву.

ОСОБА_6 видала довіреність на ім`я ОСОБА_8 31 січня 2017 року, додаткову угоду укладено 20 лютого 2017 року, 21 лютого 2017 року ОСОБА_6 написала заяву про відкликання довіреності і 21 лютого 2017 року ОСОБА_8 отримала вказану заяву.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що: стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю .

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції встановив, що особою, яка проводила видачу та реєстрацію довіреностей було встановлено особу та перевірено дієздатність довірителя та повіреної особи. ОСОБА_8 уклала оспорювані додаткові угоди від імені позивачів під час дії довіреностей, виданих на її ім`я та ОСОБА_8 не вчиняла дії відповідно до доручень за межами строку дії довіреностей, зокрема, після дати її повідомлення про відкликання довіреності, у сторін не було жодних претензій щодо умов договорів оренди, а позивачами та їх представником не доведено існування будь-яких суперечностей щодо договорів оренди, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі ввели їх в оману при укладенні договору, а єдиною підставою щодо відкликання довіреності є пропозиція іншої юридичної особи платити більшу орендну плату. За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , до ТДВ ім. Латиських Стрільців про визнання недійсними додаткових угод є необґрунтовані. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

У статті 237 ЦК України закріплено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У справі за позовом сторони, від імені якої договір (додаткову угоду) вчиняв представник, про визнання недійсним договору (додаткової угоди), належним відповідачем є інша сторона оспорюваного договору (додаткової угоди), а не представник.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , до ОСОБА_8 необхідно було відмовити з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, а не внаслідок необґрунтованості. Тому в цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , до ТДВ ім. Латиських Стрільців про визнання недійсними додаткових угод залишити в силі; рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , до ОСОБА_8 про визнання недійсними додаткових угод змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до пункту в частини четвертої статті 416 ЦПК України в резолютивній частині судового рішення повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу задоволено частково, то судові витрати ТДВ ім. Латиських Стрільців понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції розподіляються між позивачами пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 400 та 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу касаційну товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських Стрільців задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , до товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських стрільців про визнання недійсними додаткових угод залишити в силі.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , до ОСОБА_8 про визнання недійсними додаткових угод змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських стрільців 1 280,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських стрільців 1 280,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських стрільців 2 560,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських стрільців 2 560,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських стрільців 2 560,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук