Ухвала

від 29.07.2020 по справі 719/520/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 719/520/18

провадження № 61-10235ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Оператор газорозподільної истеми Чернівцігаз на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 26 листопада 2015 року в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві власності, стався вибух газової суміші. В результаті вибуху було пошкоджено приміщення магазину, а працівнику магазину ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження; за даним фактом порушено кримінальне провадження № 42015260140000016 від 27 листопада 2015 року. Вказує, що в ході розслідування встановлено, що вибух стався після зняття газового лічильника без встановлення заглушки та подальших незаконних дій працівників відповідача, а відповідно до акту про пожежу від 07 грудня 2018 року, що причиною пожежі став вибух газоповітряної суміші. При цьому, наголошує, що в приміщенні магазину відсутні будь-які газоспоживчі прилади, а газопостачання припинено ще у 2013 році та до вибуху не поновлювалося. Вказує, що вибухотехнічною експертизою, проведеною в межах кримінального провадження, встановлено, що витік газу мав місце через встановлений запираючий пристрій, який знаходиться з зовнішньої сторони будівлі та був неопломбований. Повідомляє, що оскільки досудове розслідування кримінального провадження не закінчено, з метою недопущення пропуску визначених строків позовної давності, позивачем прийнято рішення звернутися в суд із позовом про відшкодування шкоди. При визначенні розміру шкоди позивач бере до уваги вартість відновлення магазину за зведеним кошторисом станом на 22 січня 2016 року, що становить 521 320,00 грн.

Таким чином, просить стягнути із відповідача 521 320,00 грн матеріальної шкоди, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 5 213,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 521 320,00 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу АТ Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз залишено без задоволення. Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23 січня 2020 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, АТ Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

За змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є стягнення коштів у сумі 521 320 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00*250=525 500,00).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що становлять виняткове значення для учасника справи та, що розгляд цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Оператор газорозподільної истеми Чернівцігаз на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної шкоди .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко