Рішення

від 24.07.2020 по справі 911/1021/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1021/20

За позовомКоцюбинської селищної ради (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2) ДоПриватного підприємства «Олександра К» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, літ. К2) Про розірвання договору Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Булавіна Є.С.

Представники:

Від позивача Стогов В.С. представник Від відповідача Дерев`янчук В.А. адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Коцюбинська селищна рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом від 21.04.2020 №961/01.29, заявивши вимоги про розірвання договору оренди землі від 14.11.2009, укладеного між Коцюбинською селищною радою (далі - позивач) та Приватним підприємством «Олександра К» (далі - відповідач), що зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040996600026 від 14.10.2009.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Приватним підприємством «Олександра К» обов`язку з цільового використання орендованої земельної ділянки, яка знаходиться в селищі міського типу Коцюбинське по вул. Червоноармійській. Як вказує позивач, відповідач не збудував, не будує і не обслуговує на земельній ділянці торговельний побутово-ринковий комплекс. Обставини використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, що мають місце упродовж більше, ніж 10 років, є істотним порушенням умов договору оренди, а їх наслідком є те, що Коцюбинська селищна рада не отримує те, на що розраховувала при укладенні договору (позитивні фінансові, соціальні та естетичні зміни для громади).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2020 відкрито провадження у справі №911/1021/20 за описаними позовними вимогами, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 20.05.2020, установлено сторонам строки для подання заяв по суті, вчинення необхідних процесуальних дій та ін.

У підготовче засідання, призначене на 20.05.2020, відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Оскільки станом на 20.05.2020 матеріли справи не містили доказів повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, суд на місці без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 10.06.2020.

09.06.2020 від відповідача на офіційну електронну адресу суду надійшла заява без електронного цифрового підпису про відкладення розгляду справи, що мотивована напруженою епідеміологічною ситуацією, обмеженням руху громадського транспорту та небезпекою інфікування керівника підприємства.

10.06.2020 у підготовче засідання з`явився представник позивача, який не заперечив проти відкладення підготовчого засідання у зв`язку з поданою відповідачем заявою.

Судом враховано, що заява, яка надійшла на офіційну електронну адресу суду від Приватного підприємства «Олександра К» , не містить електронного цифрового підпису уповноваженої особи. Проте її прийнято до розгляду, зважаючи на те, що представник позивача не заперечив проти відкладення підготовчого засідання на вимогу відповідача та з огляду на приєднані до такої заяви сканкопії документів (протокол зборів засновників від 15.08.2008 №1, наказ від 19.09.2008), відомості про особу - керівника підприємства, що наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також на дію обмежувальних заходів, зумовлених небезпекою поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та необхідність забезпечення доступу сторін до правосуддя.

У підготовчому засіданні 10.06.2020 оголошено перерву до 26.06.2020.

З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання за його місцезнаходженням направлено ухвалу від 10.06.2020, постановлену в порядку ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

26.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 26.06.2020, в якому Приватне підприємство «Олександра К» проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, стверджуючи, що відповідачем жодним чином не порушено умови використання земельної ділянки за спірним договором оренди, адже договір не містить строків будівництва торговельно-побутового ринкового комплексу. Також відповідач вказує, що позивачем не доведено наявність вини орендаря у невиконанні умов договору та посилається на судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного суду. Крім того, відповідач зазначає, що на орендованій земельній ділянці проводиться вивчення попиту на товари і послуги, що можуть цікавити місцеве населення у форматі проведення ярмарок, тоді як до формату будівництва торговельно-побутового ринкового комплексу слід ставитися прискіпливо з огляду на світові економічні кризи, появи пандемій та інших явищ, що спричиняють економічний спад.

У підготовчому засіданні 26.06.2020 в ході вирішення питань, визначених у ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, представник відповідача повідомив суду, що станом на 26.06.2020 до відзиву на позовну заяву не приєднано доказів, оскільки довірителем не передано адвокату всі документи, що становитимуть доказову базу у справі, у зв`язку з чим висловився щодо доцільності перенесення засідання.

За наслідками підготовчого засідання, що відбулося 26.06.2020, судом оголошено перерву до 30.06.2020 для надання відповідачу можливості подати докази, які він не приєднав до відзиву на позовну заяву.

30.06.2020 в підготовчому засіданні, прийнявши від представника відповідача письмові пояснення від 30.06.2020 до відзиву та вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд на місці без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.07.2020.

У судовому засіданні 22.07.2020 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про додаткову перевірку повноважень представника відповідача, оскільки з відкритих джерел Коцюбинській селищній раді стало відомо про наявність спору між засновками Приватного підприємства «Олександра К» щодо повноважень керівника.

Представник відповідача пояснив, що інтереси Приватного підприємства «Олександра-К» у суді він представляє на підставі договору про надання правової допомоги, який містить підписи обох засновків юридичної особи, та відповідно до ордера, але 22.07.2020 не може пред`явити суду для огляду такий договір.

22.07.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.07.2020 для надання представнику відповідача часу на подання до суду договору, за яким ним надається правнича допомога Приватному підприємству «Олександра К» .

24.07.2020 представник відповідача надав документи на підтвердження повноважень з представлення інтересів Приватного підприємства «Олександра К» .

Під час судового засідання судом заслухано вступне слово представників сторін та оголошено технічну перерву на півгодини. Після перерви проведено з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, заслухано виступи представників сторін у судових дебатах та після виходу з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, розірвавши укладений сторонами договір, посилаючись на те, що відповідач використовує отриману в оренду земельну ділянку без дотримання мети, що охоплюється її цільовим використанням. На переконання позивача відповідач порушує умови договору і таке порушення позбавляє Коцюбинську селищну раду того, на що вона розраховувала, передаючи в платне строкове користування Приватному підприємству «Олександра-К» землю комунальної власності, адже не відбувається покращення інфраструктури селища, відсутні очікувані фінансові наслідки.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю, наголошуючи на тому, що надані позивачем докази у справі не підтверджують факт зміни Приватним підприємством «Олександра-К» цільового призначення земельної ділянки, що ним орендується за спірним договором, підприємство не порушує умови договору, положення якого не встановлюють строків початку і завершення будівництва, а позивач не довів наявність вини відповідача у порушенні зобов`язань за договором.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши заперечення проти позову, оглянувши оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши й оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2009 Коцюбинська селищна рада в якості орендодавця та Приватне підприємство «Олександра К» в якості орендаря уклали договір оренди землі, за яким позивач зобов`язався надати, а відповідач прийняти в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2778 га, яка розташована по вул. Червоноармійській в смт Коцюбинське для будівництва та обслуговування торговельного побутово-ринкового комплексу строком на 49 (сорок дев`ять) років та можливістю подальшої пролонгації.

Відповідно до п.1 зазначеного договору його було укладено на підставі рішення двадцять сьомої сесії п`ятого скликання Коцюбинської селищної ради від 24.02.2009 №16 для будівництва та обслуговування торговельного побутово-ринкового комплексу.

Згідно з відміткою у тексті цього договору його було зареєстровано Ірпінським відділом Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 14.10.2009 за №040996600026.

Як вбачається з матеріалів справи в укладеному договорі сторони визначили місцезнаходження земельної ділянки, її нормативно-грошову оцінку, відсутність недоліків, які б могли перешкодити її ефективному використанню, строк дії договору і строк передачі земельної ділянки в оренду, розмір та порядок внесення орендної плати, умови використання, обмеження щодо використання, умови повернення земельної ділянки, встановили права та обов`язки орендодавця й орендаря, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність за порушення чи неналежне виконання його умов.

Так, за умовами договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування торговельного побутово-ринкового комплексу (п.14); цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво та обслуговування торговельного побутово-ринкового комплексу (п.15).

Долученим до матеріалів справи двостороннім актом прийому-передачі земельної ділянки від 14.10.2009 підтверджується факт передачі орендодавцем орендареві обумовленого договором майна у строкове платне користування.

У ході розгляду справи уповноважений представник відповідача підтвердив обставини користування Приватним підприємством «Олександра К» земельною ділянкою, отриманою за договором від 14.10.2009, починаючи з моменту передачі орендодавцем орендарю об`єкта оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем неодноразово проводилися обстеження орендованої відповідачем земельної ділянки на предмет дотримання Приватним підприємством «Олександра К» умов договору оренди від 14.10.2009, за результатами чого виявлено, що на такій земельній ділянці торговельний побутово-ринковий комплекс не збудовано та не обслуговується, жодні будівельні роботи не ведуться. Обставини обстеження зафіксовано Коцюбинською селищною радою в актах від 17.07.2019 та від 09.04.2020.

18.07.2019 вісімнадцятою сесією восьмого скликання Коцюбинської селищної ради винесено рішення №223-18-VIIІ про звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 14.10.2009, укладеного з Приватним підприємством «Олександра-К» .

Спір у справі виник у зв`язку з істотним порушенням відповідачем, на думку позивача, умов договору оренди від 14.10.2009.

На переконання позивача вказаний договір підлягає розірванню в судовому порядку відповідно до приписів ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та положень п.25, п.35 договору, оскільки відповідач починаючи з 14.10.2009 і станом на тепер, побутово-ринковий комплекс не збудував і не будує, тобто використовує земельну ділянку всупереч умовам договору, порушуючи таким чином прийняті на себе зобов`язання. Як вказує Коцюбинська селищна рада, укладаючи з Приватним підприємством «Олександра К» спірний договір, орган місцевого самоврядування розраховував на позитивні наслідки, що їх відчуватиме територіальна громада, передавши землю в користування відповідачу, зокрема, покращення благоустрою, збільшення податкових надходжень.

Як вказувалося вище, відповідач проти позову заперечує, вважаючи твердження позивача про порушення Приватним підприємством «Олександра К» умов договору безпідставними. Поряд з цим, відповідач підтвердив, що ним не будується об`єкт, для розміщення й обслуговування якого укладався договір оренди від 14.10.2009, не вчиняються дії, спрямовані на проектування і погодження будівництва, не проводиться робота, необхідна для отримання дозвільної документації для зведення торговельного побутово-ринкового комплексу.

Заслухавши доводи сторін та ґрунтовно проаналізувавши їх правові позиції, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зважаючи на наступне.

Договір, за яким між сторонами виник спір, за своєю правовою природою, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду землі» , а також загальних положень чинного законодавства про зобов`язання і договір.

Крім того, до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Земельного кодексу України в силу особливостей об`єкту, що передавався в оренду - земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст.759 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.93 (право оренди земельної ділянки) Земельного кодексу України, ст.761 (право передання майна у найм) ст.762 (Плата за користування майном), ст.763 (строк договору найму), ст.792 (договір найму земельної ділянки) Цивільного кодексу України, ст.13 (поняття договору оренди землі), ст.17 (передача об`єкта оренди), ст.19 (строк дії договору оренди землі), ст.21 (орендна плата за землю) Закону України «Про оренду землі» правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Відповідно до положень ст.177 (види об`єктів цивільних прав), ст.181 (нерухомі та рухомі речі), ст.373 (земля (земельна ділянка) як об`єкт права власності), ст.374 (суб`єкти права власності на землю (земельну ділянку) Цивільного кодексу України земельна ділянка як індивідуалізований об`єкт, що має такі ознаки як кадастровий номер, площа, межі є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади на земельну ділянку. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 910/2770/17.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.25, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з п.п.2 п.«а» ч.1 ст.27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, серед іншого, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Вказаній нормі кореспондує п. «а» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, згідно з якою землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Укладеним сторонам договором право орендодавця здійснювати контроль за відповідністю використання орендарем наданої в оренду земельної ділянки передбачено у п.25.

Таким чином, позивач, в межах власної компетенції та на виконання своїх повноважень проводив перевірку порядку використання відповідачем переданої в оренду земельної ділянки та встановив, що сутність цільового призначення земельної ділянки, яку отримав у строкове платне користування орендар, ним не реалізовується.

Описуючи обставини справи суд зазначав, що у тексті договору оренди землі від 14.10.2009 закріплено, що земельна ділянка по вул. Червоноармійській в смт Коцюбинське передається відповідачу для будівництва та обслуговування торговельного побутово-ринкового комплексу (п.1, п.14, п.15).

У розділі «Умови використання земельної ділянки» будівництво та обслуговування торговельного побутово-ринкового комплексу вказується двічі та, серед іншого, іменується цільовим призначенням земельної ділянки.

Розглядаючи заявлений спір, суд керується тим, що словосполучення «цільове призначення земельної ділянки» за п. 15 договору не є тотожним класифікації земель за цільовим призначенням, що закріплене у ст.19 Земельного кодексу України. Так у ч.1 ст.19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Цільове призначення, про яке йдеться у договорі, з якого виник спір, для цілей вирішення заявленого спору слід розуміти як мету використання земельної ділянки, що визначається сутністю її цільового призначення.

Як вказувалося вище, відповідач підтвердив обставини того, що земельна ділянка ним використовується, проте торговельний побутово-ринковий комплекс не будується і жодні дії, спрямовані на реалізацію умов, на яких він отримав в оренду земельну ділянку, не вчиняються.

Невиконання мов договору щодо реалізації мети, з якою земельна ділянка приймалася в користування, триває понад 10 років і позивач як орендодавець не погоджував та не схвалює обставин того, що орендар не забезпечує дотримання мети, з якою йому передано нерухоме майно.

У п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За загальним правилом, встановленим у ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Право наймодавця вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, встановлено також у п.1 ст.783 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У договорі, з якого виник спір, сторони передбачили, що дія договору може бути припинена за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, і інших підстав, визначених законодавством (п.35).

Крім того, у п.25 цього ж договору сторони погодили правомочності орендодавця на дострокове припинення оренди у разі допущення орендарем порушень умов використання земельної ділянки або інших умов договору.

Зважаючи на вищевикладені положення чинного законодавства та умови договору від 14.10.2009, позивач правомірно передав спір про розірвання такого договору на вирішення суду.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, відповідача у справі слід вважати таким, що тривалий час використовує земельну ділянку, отриману в оренду за договором від 14.10.2009, з іншою метою, ніж та, що встановлена у вказаному договорі.

На цій підставі суд доходить висновку, що Приватне підприємство «Олександра К» допустило істотне порушення умов договору, що значною мірою позбавило Коцюбинську селищну раду можливості реалізувати свої повноваження із забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території та ефективного використання землі, на що вона розраховувала, укладаючи цей правочин.

З урахуванням наведеного, порушені права позивача підлягають захисту шляхом розірвання за рішенням суду договору оренди землі від 14.10.2009.

Заперечення відповідача проти позову, в яких він посилається на усталену судову практику у цій категорії спорів, судом відхиляються як безпідставні. Так, відповідач вказував на постанови Верховного Суду у справах №910/8763/18 від 18.04.2019, №910/16423/18 від 13.09.2019, №925/1596/17 від 30.12.2019, №925/1596/17 від 03.12.2019. Суд зауважує, що правовідносини у спорах, які розглядалися у зазначених справах, не є тотожними. Також не є тотожним і суб`єктний склад, обставини справ, предмет і підстави позову. Так, у справі №911/1021/20 позивач не посилається на недотримання відповідачем строків будівництва, на порушення грошових зобов`язань за договором зі сплати орендних платежів, питання неправомірності рішення ради про розірвання договору жодною зі сторін не піднімалося.

При вирішенні спору у цій справі суд також не керується такими обставинами, а виходить виключно з описаної вище мотивації щодо порушення умов договору в частині незабезпечення дотримання мети оренди - будівництво торговельного побутового-ринкового комплексу. Так, судом було встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку всупереч цій меті, тоді як обставини зміни цільового призначення земельної ділянки Приватним підприємством «Олександра К» за приписами ст.19 Земельного кодексу України судом не встановлювалися, адже вони не мають місця у спірних правовідносинах сторін.

Враховуючи наведене, Висновки Верхового Суду у судових рішеннях, на які посилався відповідач, заперечуючи проти позову, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Решта заперечень відповідача судом також відхиляється як така, що не спростовує позовних вимог та не співвідноситься у правовому аспекті з підставами позову.

За приписами ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.04.2019 у справі №922/324/17 нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена у договорі, а порушення орендарем погодженої мети використання земельної ділянки є самостійною підставою для захисту прав орендодавця, зокрема, шляхом розірвання договору оренди (Суд у цьому висновку враховуєmutandis висновки, викладені у п.38 постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17).

Задовольняючи позовні вимоги у справі №911/1021/20, суд зауважує, що у заявленому спорі не йдеться про те, чи використовував відповідач земельну ділянку з іншим цільовим призначенням, за яким землі поділяються на визначені у ст.19 Земельного кодексу України категорії. В межах основного цільового призначення земельна ділянка може бути надана в оренду з визначенням певної мети її використання, а орендодавець може розраховувати, що земельна ділянка буде використовуватись з цією метою. Натомість, використання земельної ділянки з цілком іншою метою без згоди орендодавця може вважатись таким, що у значенні ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України позбавляє орендодавця того, на що він міг розраховувати укладаючи договір оренди землі.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену у п.13 постанови Верховного суду від 17.04.2018 у справі №924/1032/17 (обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, порушення якого є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу орендодавця в порядку ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» та ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України), і звертає увагу на ключові відмінності у цій справі, які полягають у використанні з цілком іншою метою та відсутності згоди на таку зміну чи дій, які б свідчили про згоду орендодавця на використання з іншою метою.

Правовий висновок щодо необхідності розрізнення підстав для розірвання договору оренди з мотивів невикористання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням та використання земельної ділянки всупереч меті, для якої вона надавалася висловлений Верховним Судом у постанові від 30.06.2020 у справі №905/1352/19.

Поряд з викладеним, задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів» .

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued).

На переконання суду, наведена вище правова позиція і висновки по суті спору у цій справі не дають підстав вести мову про порушення права відповідача на мирне володіння майном, оскільки відповідачу нерухоме майно передавалося в строкове платне користування відповідно до договору оренди, розірвання якого відбувається на підставі достатніх законодавчих передумов, а відповідач не позбавляється власності. Судом дотримується баланс пропорційності втручання, оскільки відповідач не виконав своїх позитивних зобов`язань щодо спірного майна, результатом яких могли б стати соціальні й економічні блага для певної кількості громадян (територіальної громади - потенційних користувачів та працівників незбудованого об`єкту побутового і торговельного призначення) та органу місцевого самоврядування як гаранта законності, дотримання прав і свобод людини і громадянина на відповідній території.

У зв`язку з задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача в повному обсязі в порядку приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій. Інших судових витрат, для їх покладення на відповідач, позивач не заявляв.

Керуючись ст.11, 73-80, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Коцюбинської селищної ради до Приватного підприємства «Олександра К» про розірвання договору оренди землі від 14.10.2009 задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі від 14.10.2009, укладений між Коцюбинською селищною радою та Приватним підприємством «Олександра К» , зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040996600026 від 14.10.2009.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Олександра К» на користь Коцюбинської селищної ради 2102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.

Позивач - Коцюбинська селищна рада (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, ідентифікаційний код 04360600).

Відповідач - Приватне підприємство «Олександра К» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, літ. К2, ідентифікаційний код 32683763).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.08.2020.

Суддя О.О. Третьякова