Ухвала

від 17.02.2021 по справі 911/1021/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1021/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Олександра К"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 . 10.2020 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О .В., Мальченко А.О.) та на рішення Господарського суду Київської області від 24 .0 7.2020 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Коцюбинської селищної ради

до Приватного підприємства "Олександра К"

про розірвання договору

за участю:

відповідача: Дерев`янчук В.М. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Коцюбинська селищна рада (далі - позивач) звернулася з позовом до Приватного підприємства "Олександра К" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі від 14.11.2009, який укладено між позивачем та відповідачем (далі - договір).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не збудував, не будує і не обслуговує на земельній ділянці торговельний побутово-ринковий комплекс, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позивач не отримує те, на що він розраховував при його укладенні.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 . Рішенням Господарського суду Київської області від 24 .0 7.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 . 10.2020, позов задоволено.

2 . 2. Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач не будує і не обслуговує на земельній ділянці торговельний побутово-ринковий комплекс, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позивач не отримує те, на що він розраховував при його укладенні.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 925/1596/17, від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, а також у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13, від 01.04.2015 у справі № 910/1753/14. Крім того, відповідач зазначає, що суди не дослідили умови договору щодо строків будівництва та не встановили наявності заподіяної шкоди позивачу.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. У даній справі, судові рішення, які переглядаються у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій розглянули спір про розірвання договору, а позов обґрунтовано тим, що відповідач використовує земельну ділянку всупереч меті, яка визначена у договорі, що є порушенням умов договору та підставою для його розірвання .

При цьому суди встановили, що за результатами неодноразового обстеження позивачем земельної ділянки, яку орендує відповідач на підставі договору виявлено, що на земельній ділянці торговельний побутово-ринковий комплекс не збудовано, жодні будівельні роботи не ведуться.

Також встановлено, що у договорі сторони передбачили, що його дія може бути припинена за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, і інших підстав, визначених законодавством (п.35).

Крім того встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимог не посилався на недотримання відповідачем строків будівництва, на порушення грошових зобов`язань за договором зі сплати орендних платежів, а зазначав про порушення відповідачем умов договору в частині тривалого не виконання мети оренди, яка визначена договором.

Зважаючи на викладене, суди дійшли висновків про наявність підстав для задоволення позову .

4.3. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 925/1596/17, від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судового рішення, оскільки ці судові рішення ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, зокрема статті 651 Цивільного кодексу України, але за інших фактичних обставин справи , ніж у справі, що переглядається, тобто зазначені справи і справа, що переглядається є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Так у справі №924/1032/17, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі як на підставу для оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, що була надана саме під будівництво в межах відповідної категорії земель, не є зміною її цільового призначення, отже правовідносини не є подібними.

У справі № 925/1596/17 підставами позову, на відміну від справи, що переглядається у касаційному порядку, було визначено неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної і повної сплати орендної плати та своєчасного початку будівельних робіт на земельній ділянці.

Безпідставним є посилання відповідача на постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13, від 01.04.2015 у справі № 910/1753/14, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі постанови відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень та в інформаційній базі Верховного Суду Діловодство спеціалізованого суду , а копії таких постанов до касаційної скарги не додано.

Отже зважаючи на виключний перелік підстава касаційного оскарження, наведений у пунктах 1, 4 ч.2 ст. 287 ГПК України, у скаржника із наведених підстав право касаційного оскарження не виникло, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для розгляду по суті касаційної скарги.

4.4. При цьому оскільки згідно статті 310 ч. 3 п.1 ГПК України підставою для скасування судового рішення є не дослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, а іншу підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, яка зазначена скаржником, визнано необґрунтованою, правові підстави для скасування, а відповідно і для оскарження судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів, відсутні.

4.5. Згідно п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Інші, наведені вище підстави касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів, виходячи із викладеного не можуть бути покладені в основу для оскарження судових рішень, а відповідно і для скасування їх.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою відповідача.

4.6. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України ,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Олександра К" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 у справі № 911/1021/20 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич