Рішення

від 23.07.2020 по справі 914/625/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020 справа № 914/625/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи енергозбереження та освітлення»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пром-Монтаж»

про стягнення 598155,46 грн.

за участю представників :

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи енергозбереження та освітлення» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пром-Монтаж» про стягнення 598155,46 грн., з яких 468429,60 грн. - основний борг, 16735,31 грн. - 3% річних, 11183,84 грн. - інфляційні втрати, 101806,71 грн. - пеня (0,05% за кожен день прострочення, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання 23.07.2020р. не забезпечили.

На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 17.03.2020р. про відкриття провадження у справі із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (не розшукано) та ухвали суду від 05.05.2020р. про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (адресат відсутній).

Рекомендована кореспонденція надсилалася Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр-Пром-Монтаж» на адресу, що вказана позивачем у позовній заяві та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 42/1, корпус, 10, офіс 17.

Інших адрес відповідача крім юридичної адреси, яка зазначена у позовній заяві та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суду невідомо.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 02.07.2020р., якою розгляд справи по суті відкладено на 23.07.2020р., явка учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Станом на 23.07.2020р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке .

04.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи енергозбереження та освітлення» (постачальник) та Укр-Пром-Монтаж» (покупець) був укладений договір №07/19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, установлених у договорі, передати у власність покупця світлодіодні світильники (продукцію).

Відповідно до пункту 1.2. договору, покупець зобов`язується прийняти та оплатити, поставлену постачальником продукцію згідно умов цього договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору, найменування, технічна інформація, ціна продукції, місце поставки, умови (базис згідно правил Інкотермс 2010) поставки продукції сторони погоджують в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Кількість та терміни поставки продукції сторони погоджують в заявках-замовленнях, які є невід`ємними частинами цього договору.

У пункті 1.4. договору зазначено, що постачальник здійснює поставку продукції на умовах EXW (Інкотермс 2010), якщо інше не зазначено у специфікаціях до договору, у зв`язку з чим позивач обгрунтовуює пред`явлення позову за місцем виконання договору. Тобто місцем виконання договору є Львівська область, Яворівськнй район, місто Новояворівськ, вулиця Привокзальна, будинок 6.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що оплата за договором здійснюється протягом 2 (двох) банківських днів після виставлення рахунку постачальником шляхом внесення передоплати покупцем в розмірі 50% від загальної суми партії товару. Остаточний розрахунок проводиться покупцем після відвантаження замовленої продукції зі складу постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату за договором в розмірі 603600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.03.2019р., 02.07.2019р. та 27.12.2019р. (копії містяться в матеріалах справи).

Однак, станом на момент подання позову залишилася неоплаченою заборгованість в розмірі 468429,60 грн.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію вих.№134 від 07.08.2019р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та як стверджує позивач, після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №67 від 23.06.2020р. на суму 100000,00 грн.

Згідно з пунктом 6.2. договору, за несвоєчасно проведений остаточний платіж постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі 0,05% від вартості несплаченої суми за кожен календарний день прострочення, але не більше 10% від суми договору.

Отже, на підставі пункту 6.2 договору поставки, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 101806,71 грн.

Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 11183,84 грн. - інфляційних втрат та 16735,31 грн. - 3% річних.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 468429,60,00 грн. - основного боргу, 101806,71 грн. - пені, 11183,84 грн. - інфляційних втрат та 16735,31 грн. - 3% річних, що разом становить 598155,46 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Інших заяв, клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи на момент прийняття рішення від відповідача також не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, а частково закрити провадження у справі з огляду на таке .

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 04.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи енергозбереження та освітлення» (постачальник) та Укр-Пром-Монтаж» (покупець) був укладений договір №07/19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, установлених у договорі, передати у власність покупця світлодіодні світильники (продукцію).

Факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаним договором підтверджується такими видатковими накладними: №24 від 05.03.2019р. на суму 398400,00 грн., №33 від 12.03.2019р. на суму 655200,00 грн. та №153 від 03.09.2019р. на суму 18429,60 грн. (належним чином засвідченні копії містяться в матеріалах справи).

Тобто, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 1072029,60 грн.

Однак, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 603600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.03.2019р., 02.07.2019р. та 27.12.2019р. (належним чином засвідченні копії містяться в матеріалах справи).

Таким чином, непогашеною на момент подання позовної заяви до суду, була заборгованість в розмірі 468429,60 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений йому товар після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням №67 від 23.06.2020р. на суму 100000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 100000,00 грн. основного боргу слід закрити у зв?язку із відсутністю предмета спору.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 368429,60 грн. - основного боргу, 101806,71 грн. - пені, 11183,84 грн. - інфляційних втрат та 16735,31 грн. - 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню, а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 100000,00 грн. основного боргу слід закрити провадження у справі.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 8972,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2006 від 12.03.2020р. на суму 8972,33 грн., які у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов слід задовольнити частково.

Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 7472,33 грн. судового збору. При цьому суд звертає увагу позивача на можливість у відповідності до статті 7 Закону України Про судовий збір повернути з державного бюджету 1500,00 грн. судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 100000,00 грн. основного боргу.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пром-Монтаж» (03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 42/1, корпус 10, офіс 17, ідентифікаційний код 40988841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи енергозбереження та освітлення» (81054, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вулиця Привокзальна, будинок 6, ідентифікаційний код 38502369) 368429,60 грн. - основного боргу, 101806,71 грн. - пені, 11183,84 грн. - інфляційних втрат, 16735,31 грн. - 3% річних та 7472,33 грн. - судового збору.

3 . Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 100000,00 грн.

4 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.08.2020р.

Суддя М.М. Петрашко