Рішення

від 04.08.2020 по справі 140/7924/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/7924/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 45619,05 грн. та пеню в сумі 657,12 грн., разом до сплати 46276,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2019 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 45 619,05 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 657,12 грн., яку позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 із сумою адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснив 22.02.2019. Відповідач вказує, що з початку ведення своєї господарської діяльності ним створене спеціальне робоче місце з усіма відповідними умовами для осіб з інвалідністю за спеціальністю верстатник деревообробних верстатів. З метою виконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю ним 01.03.2019 укладено договір аутсорсингу, що включає в себе послуги по підбору персоналу. Протягом 2019 року на адресу ТОВ АПГ Пан Курчак направлялись листи для пошуку персоналу, в тому числі осіб з інвалідністю для працевлаштування за спеціальністю верстатник деревообробних верстатів. Крім того, відповідач зазначає, що здійснював самостійно пошук осіб з інвалідністю, однак до вересня 2019 року бажаючих не було.

У свою чергу вказує, що в період з 04.09.2019 до кінця року у нього працювала одна особа з інвалідністю, за основним місцем роботи. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що вжив усіх можливих і допустимих заходів, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що особа з інвалідністю у відповідача була працевлаштована з 04.09.2019, тобто 4 місяці, в той час, коли відповідно до листів Мінсоцполітики від 26.03.2007, 27.01.2009 №1/6-30/06 норми щодо працевлаштування інвалідів будуть вважатися виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року, а тому норматив робочих місць щодо працевлаштування відповідачем осіб з інвалідністю складає 1 особу, який ним не виконаний. У свою чергу, посилання відповідача в обґрунтування відзиву на позовну заяву на той факт, що ним 01.03.2019 укладено договір аутсорсингу щодо надання послуг по підбору персоналу із ТОВ АПГ Пан Курчак , а також те, що ним самостійно здійснювався пошук осіб з інвалідністю, не заслуговує на увагу та не звільняє його від відповідальності, оскільки до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. Разом з тим, як вбачається з листа Старовижівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості, відповідач протягом 2019 року не подавав до центру зайнятості звітності форми №3-ПН Інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Таким чином, оскільки відповідач не вживав усіх можливих заходів для недопущення правопорушення, встановлені законом підстави для звільнення відповідача від АГС та пені в даному випадку відсутні.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач вказує, що обов`язок роботодавця щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 було виділено та створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25.02.2020 ФОП ОСОБА_1 подав Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 21 особу (а.с.9).

У свою чергу, як вбачається зі списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 році, ФОП ОСОБА_1 04.09.2019 було прийнято на роботу ОСОБА_2 , який має третю групу інвалідністю (а.с.10).

17.03.2020 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів надіслало відповідачу повідомлення про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2020 (а.с.8).

Крім того, 07.05.2020 позивачем було надіслано лист директору Старовижівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості у якому просив повідомити чи звертався ФОП ОСОБА_1 до центру зайнятості з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю у 2019 році та чи направлялись до роботодавця особи з інвалідністю, і чи був факт відмови у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с.11).

Листом від 14.05.2020 Старовижівська районна філія Волинського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що ФОП ОСОБА_1 з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю у 2019 році не звертався (а.с.12).

Як вбачається з розрахунку вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, які належить сплатити ФОП ОСОБА_1 , сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 45619,05 грн. та 657,12 грн. пені, разом до сплати 46276,17 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частини третя статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН.

Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточняється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина дев`ята статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку (частина десята статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Частиною першою та другою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість суду у цій справі встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Як було встановлено судом, середньооблікова чисельність працівників у 2019 році у ФОП ОСОБА_1 складала 21 особу, а тому відповідачу необхідно було виконати норматив щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю. Відповідач стверджує, що у 2019 році ним було створене спеціальне робоче місце з усіма відповідними умовами для працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того вказує, що самостійно здійснював пошук осіб з інвалідністю та звертався за допомогою до ТОВ АПГ Пан Курчак щодо підбору особи з інвалідністю для заняття вакантної посади - верстатника деревообробних верстатів.

При цьому, як було встановлено судом, листом від 14.05.2020 Старовижівська районна філія Волинського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що ФОП ОСОБА_1 з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю у 2019 році не звертався.

Отже, у 2019 році відповідач не здійснив належне інформування центру зайнятості про вакантне у нього робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та не вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на договір аутсорсингу, оскільки як уже було зазначено пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у звітному 2019 році з 04.09.2019, тобто протягом 4 місяців, у відповідача працювала 1 особа з інвалідністю, а саме ОСОБА_2 , що підтверджується списком працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 році. Крім того, суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець 22.02.2019.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо забезпечення працевлаштування однієї особи з інвалідністю починаючи з 23.02.2019 по 03.09.2019, що становить 193 дні.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню за 193 дні 2019 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 24121,14 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю за період з 23.02.2019 по 03.09.2019 та пені у сумі 347,34 грн., а всього в сумі 24468,48 грн.

Розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій:

45619,05 грн : 365 дн. = 124,98 грн.

124,98 грн. х 193 дн. = 24121,14 грн.

Крім того, позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарський санкцій за період прострочення з 16.04.2020 по 02.06.2020, всього за 48 днів прострочення.

Згідно розрахунку суми позову одноденний розмір пені за ставкою Національного банку НБУ 8% річних складає 0,03%. Таким чином, сума пені за 48 днів прострочення складає 347,34 грн.

Розрахунок пені: 24121,14 грн. х 0,03% х 48 дн. = 347,34 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 24121,14 грн. адміністративно-господарських санкцій та 347,34 грн. пені за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Крім того, оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, будинок 3А, код ЄДРПОУ 13369882) в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті на балансі Державної казначейської служби України (УК у Ст.Вижів.р-н/отг.Дубечне/50070000, код ЄДРПОУ 37626821, р/р UA798999980313181230000003504, Казначейство України (ЕАП)) суму адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 24468,48 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 48 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О.Андрусенко