Постанова

від 12.01.2021 по справі 140/7924/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/7924/20 пров. № А/857/11324/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 140/7924/20 (головуючий суддя Андрусенко О. О., м. Луцьк) за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2020 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 45619,05 грн. та пені в сумі 657,12 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті на балансі Державної казначейської служби України (УК у Ст.Вижів.р-н/отг.Дубечне/50070000, код ЄДРПОУ 37626821, р/р UA798999980313181230000003504, Казначейство України (ЕАП)) суму адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 24468,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2019 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 45619,05 грн. Також вказано, що одна особа з інвалідністю у відповідача була працевлаштована з 04.09.2019, тобто 4 місяці, в той час, коли відповідно до листів Мінсоцполітики від 26.03.2007, 27.01.2009 №1/6-30/06 норми щодо працевлаштування інвалідів будуть вважатися виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року, а тому норматив робочих місць щодо працевлаштування відповідачем осіб з інвалідністю складає 1 особу, який ним не виконаний.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що 25.02.2020 ФОП ОСОБА_1 подав Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 21 особу (а.с.9).

Також, як вбачається зі списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 році, ФОП ОСОБА_1 04.09.2019 було прийнято на роботу ОСОБА_2 , який має третю групу інвалідністю (а.с.10).

17.03.2020 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів надіслало відповідачу повідомлення про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2020 (а.с.8).

Листом від 14.05.2020 Старовижівська районна філія Волинського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що ФОП ОСОБА_1 з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю у 2019 році не звертався (а.с.12).

Як вбачається з розрахунку вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, які належить сплатити ФОП ОСОБА_1 , сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 45619,05 грн. та 657,12 грн. пені, разом до сплати 46276,17 грн.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частини третя статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина дев`ята статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Частиною першою та другою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість суду у цій справі встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Встановлено, що середньооблікова чисельність працівників у 2019 році у ФОП ОСОБА_1 складала 21 особу, а тому відповідачу необхідно було виконати норматив щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю. Відповідач стверджує, що у 2019 році ним було створене спеціальне робоче місце з усіма відповідними умовами для працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того вказує, що самостійно здійснював пошук осіб з інвалідністю та звертався за допомогою до ТОВ «АПГ «Пан Курчак» щодо підбору особи з інвалідністю для заняття вакантної посади - верстатника деревообробних верстатів.

При цьому, листом від 14.05.2020 Старовижівська районна філія Волинського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що ФОП ОСОБА_1 з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю у 2019 році не звертався.

Отже, у 2019 році відповідач не здійснив належне інформування центру зайнятості про вакантне у нього робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та не вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у звітному 2019 році з 04.09.2019, тобто протягом 4 місяців, у відповідача працювала 1 особа з інвалідністю, а саме ОСОБА_2 , що підтверджується списком працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 році. Крім того, суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець 22.02.2019.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо забезпечення працевлаштування однієї особи з інвалідністю починаючи з 23.02.2019 по 03.09.2019, що становить 193 дні.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню за 193 дні 2019 року, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 24121,14 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю за період з 23.02.2019 по 03.09.2019 та пені у сумі 347,34 грн., а всього в сумі 24468,48 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції зробив вірний висновок про часткове задоволення позову, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 140/7924/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук