Рішення

від 14.07.2020 по справі 335/12932/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/12932/19 2/335/583/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Каравайко В.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азовенергоінжиніринг , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азовенергоінжиніринг , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення на роботі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що згідно Рішення № 17/05-19 Учасника ТОВ Азовенергоінжиніринг від 17.05.2019 року та Наказу б/н від 20.05.2019 року Товариства вона була призначена на посаду директора ТОВ Азовенергоінжиніринг . Єдиним учасником ТОВ Азовенергоінжиніринг є ОСОБА_2 . При прийнятті на роботу в ТОВ Азовенергоінжиніринг ОСОБА_1 власноруч написала відповідну заяву, а попередній директор ОСОБА_4 написав власноручну заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням. 06.11.2019 року позивач отримала поштовий конверт від фізичної особи ОСОБА_3 на своє ім`я з описом вкладення, в якому знаходилася Вимога на 4 (чотирьох) аркушах та опис вкладення на 1 (одному) аркуші, інших документів в конверті не було. У Вимозі вих. № 8 від 31.10.2019 року було зазначено, що згідно Рішення учасника Товариства № 06/09-19 від 06.09.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ Азовенергоінжиніринг та надано триденний строк для підготовки та передачі новому директору ОСОБА_3 , згідно акту приймання-передачі, всієї фінансово-господарської документації Товариства, печатки та штампів Товариства. При цьому копії самого Рішення учасника № 06/09-19 від 06.09.2019 року, про який зазначив ОСОБА_3 , у своїй вимозі додано не було. Усі спроби позивача зв`язатися із власником Товариства з приводу підстав звільнення не дали бажаного результату у зв`язку з відсутністю з ним телефонного зв`язку. ОСОБА_1 жодної заяви про своє звільнення не писала та не направляла власнику ТОВ Азовенергоінжиніринг і не мала наміру звільнятися із своєї посади. За весь час знаходження позивача на посаді директора ТОВ Азовенергоінжиніринг жодних претензій або зауважень з боку власника Товариства щодо керівництва зазначеним підприємством не надходило, тому ОСОБА_1 вважає, що її звільнення із займаної посади директора ТОВ Азовенергоінжиніринг є незаконним та безпідставним. У зв`язку з цими обставинами позивач просить суд визнати її звільнення з роботи незаконним та поновити її на роботі у ТОВ Азовенергоінжиніринг (код ЄДРПОУ 41883706) на посаді директора.

Також в позові ОСОБА_1 заявила клопотання щодо витребування від ТОВ Азовенергоінжиніринг (код ЄДРПОУ 41883706, юридична адреса: 61010, м. Харків, Основ`янський район, пр. Гагаріна, буд. № 10/1) оригінал Рішення учасника ТОВ Азовенергоінжиніринг № 06/09-19 від 06.09.2019 року про звільнення директора товариства ОСОБА_1 та оригінал Наказу про звільнення директора товариства Яровенко С .В . з усіма додатками до нього.

Ухвалою судді від 21.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Клопотання позивача про витребування доказів - задоволено та витребувано у ТОВ Азовенергоінжиніринг завірені належним чином копії наступних документів: рішення учасника ТОВ Азовенергоінжиніринг №06/09-19 від 06.09.2019 року про звільнення директора ТОВ Азовенергоінжиніринг ОСОБА_1 та наказ про звільнення директора ТОВ Азовенергоінжиніринг Яровенко С.В. з усіма додатками до нього.

Відповідач Ухвалу суду про витребування документів не виконав.

Представником відповідача подано заяву про зупинення розгляду зазначеної цивільної справи, у зв`язку з порушенням кримінального провадження відносно ОСОБА_1 14.07.2020 року суд розглянув зазначене клопотання та відмовив у його задоволенні.

В судове засідання 14.07.2020 року позивач та її представник не з`явилася. Від представника позивача до суду надано письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю без проведення фіксації судового процесу, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у відсутність та відзиву на позов не надано. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Третя особа ОСОБА_3 , у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у відсутність та відзиву на позов не надано. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у відсутність та відзиву на позов не надано. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 17.05.2019 року Рішенням № 17/05-19 єдиного учасника ТОВ Азовенергоінжиніринг Курилович І.С. було вирішено на підставі особистої заяви ОСОБА_1 призначити її на посаду директора Товариства (а.с. 9).

20.05.2019 року ОСОБА_1 на виконання Рішення № 17/05-19 від 17.05.2019 року видала Наказ про прийняття обов`язків директора ТОВ Азовенергоінжиніринг (а.с. 10).

Попередній директор ТОВ Азовенергоінжиніринг - ОСОБА_4 написав власноручну заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням, що підтверджується рішенням від 17.05.2019 року (а.с. 9).

06.11.2019 року позивач отримала поштовий конверт від фізичної особи ОСОБА_3 на своє ім`я з описом вкладення в якому знаходилася Вимога на 4 (чотирьох) аркушах та опис вкладення на 1 (одному) аркуші.

У Вимозі вих. № 8 від 31.10.2019 року було зазначено, що згідно Рішення учасника Товариства № 06/09-19 від 06.09.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ Азовенергоінжиніринг та надано триденний строк для підготовки та передачі новому директору ОСОБА_3 , згідно акту приймання-передачі, всієї фінансово-господарської документації Товариства, печатки та штампів Товариства (а.с. 12).

ОСОБА_1 жодної заяви про своє звільнення не писала та не направляла власнику ТОВ Азовенергоінжиніринг і не мала наміру звільнятися із своєї посади. За весь час знаходження позивача на посаді директора ТОВ Азовенергоінжиніринг жодних претензій або зауважень з боку власника Товариства щодо керівництва зазначеним підприємством позивачу не надходило.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках передбачених статтею 40 КЗпП України.

В ст. 40 КЗпП України наведені вичерпні підстави для звільнення, а саме: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В статті 41 КЗпП Україні наведені додаткові підстави для звільнення, а саме: крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; 1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи; 4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи; 5) припинення повноважень посадових осіб. Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов`язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу. Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

За своєю правовою природою директор підприємства є найманим працівником і рішення про його призначення та прийняття на роботу приймається власником підприємства на підставі письмової заяви працівника та відповідного рішення оформленого належним чином.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 492 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи ( ч. 2 ст. 47 КЗпП України).

У разі звільнення без законної підстави, Працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

Трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (п. 2 ч. 1 ст. 221 КЗпП України).

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу (п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України).

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Приймаючи до уваги, що строк звернення Позивача до суду за захистом порушених прав щодо незаконного звільнення був пропущений з поважних причин, а саме: не направлення завчасно повідомлення про звільнення з посади директора (з вказівкою на підстави звільнення); не направлення копії Рішення учасника № 06/09-19 від 06 вересня 2019 року (з вказівкою на підстави звільнення); не направлення копії Наказу про звільнення директора (з вказівкою на підстави звільнення), наявні правові підстави для поновлення судом строку на пред`явлення зазначеного позову.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Статтею 2 КЗпП України визначено, що кожному працівнику гарантовано право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Аналіз зазначених норм трудового права дає підстави для висновку про те, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі N 296/576/17, провадження N 61-46199св18).

У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті40, пунктом 1 статті41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Положення ч. 2 п. b ст. 9 Конвенції МОТ № 158 про розірвання трудових відносин за ініціативою роботодавця 1982 року містять висновки, за яким тягар доказування наявності законних підстав для звільнення працівника лягає саме на роботодавця.

З огляду на вказане, а також відсутність відзиву на позов, що судом розцінюється як визнання позову, згідно до ст. 235 КЗпП України, суд приходить до висновку про незаконність звільнення та наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю Азовенергоінжиніринг .

Положеннями статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та враховує, згідно що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Згідно зі ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі.

Судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави, згідно зі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 17.09.2002 року, місце реєстрацїї та проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Азовенергоінжиніринг (код ЄДРПОУ 41883706, юридична адреса: 61010, м. Харків, Основ`янський район, пр. Гагаріна, буд. № 10/1), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 17.09.2002 року, місце реєстрацїї та проживання: АДРЕСА_1 ) незаконним та поновити її на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Азовенергоінжиніринг (код ЄДРПОУ 41883706) на посаді директора.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Калюжна