Ухвала

від 29.07.2020 по справі 766/4079/17

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/4079/17

н/п 1-кс/766/6491/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2020 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, в якому вона просить: скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_4 від 10.03.2015 року у справі №757/7863/15-к на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Мотивуючи клопотання заявник вказує, що у листопаді 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на сайті Міністерства юстиції України, їй випадково стало відомо про те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі 757/7863/15-к накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка ніби-то належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Заявник зазначає, що зі згаданої ухвали слідчого судді від 10.03.2015 року їй стало відомо, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42014000000001732 від 25.12.2014 року старший слідчий в ОВС слідчого управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України звернувся до суду з клопотанням, за результатами розгляду якого судом було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуги) у тому числі і на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Заявник вважаю, що арешт накладений слідчим суддею на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 є непоґрунтованим та безпідставним, а тому він підлягає скасуванню виходячи з наступних підстав. Відповідно до договору дарування частки квартири від 23.05.2014 року (посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 , зареєстровано в реєстрі за №211) ОСОБА_7 (від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_8 ) подарував їй вказану 1/2 частку квартири, що підтверджується також відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.05.2014 року (номер запису про право власності -5768366). Таким чином, станом на день постановлення слідчим суддею ухвали від 10.03.2015 року у справі 757/7863/15-к ОСОБА_7 вже не був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а власником усієї зазначеної квартири була заявник одноособово, оскільки 1/2 частина квартири їй належить на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2011 року, тоді як інша 1/2 частина квартири належить їй на підставі договору дарування частки квартири від 23.05.2014 року.

Крім того, заявник зазначає, що з ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі 757/7863/15-к вбачається, що 28.02.2015 року у кримінальному провадженні №42014000000001732 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Слідчим суддею ОСОБА_4 виключно з метою забезпечення додаткової міри покарання за ст. 111 КК України у вигляді конфіскації майна накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Заявник вказує, що ні станом на день постановлення слідчим суддею ОСОБА_4 ухвали від 10.03.2015 року, ні станом на цей час вона не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою, ні тим більше засудженою за вчинення будь-якого злочину на території України. Згадана 1/2 частина квартири не визнана речовим доказом у вказаному вище кримінальному провадженні, частина квартири не підлягає спеціальній конфіскації згідно приписів частини 1 статті 96-2 КК України, квартира набута нею, як добросовісним набувачем, тому накладений слідчим суддею арешт є необґрунтованим, безпідставним та порушує її конституційне право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Посилаючись на вищевикладені обставини, заявник просить клопотання задовольнити.

Заявник у судове засідання не з`явилась, про час, день та місце розгляду справи повідомлялась у відповідності до норм діючого законодавства. Зі змісту клопотання вбачається, що просить провести розгляд справи без її участі, вимоги клопотання підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у ньому, просила його задовольнити.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до норм діючого законодавства. Від останнього надійшла заява про розгляд справи без його участі. Проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Просив відмовити у його задоволені. Надав копію витягу з ЄРДР та копію повідомлення про підозру.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014010000001732 від 25.12.2014 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. З вказаного кримінального провадження виділено окреме кримінальне провадження, яке зареєстровано за №42016010000000282 від 16.12.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.03.2015 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України та накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуги) у тому числі і на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 11 КК України, за яке передбачено додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна, а тому з метою її забезпечення накладено арешт.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене та як вбачається з матеріалів клопотання, власником зазначеного майна є ОСОБА_3 . Арешт майна було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. При цьому ОСОБА_7 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення щодо подій які кваліфіковані як державна зрада вчинених у березні 2014 року. Разом з цим на момент вчинення протиправних дій, ч. 1 ст. 111 КК України не передбачала додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна. Зміни до вищевказаної статті щодо конфіскації майна були внесені лише у жовтні 2014 року відповідно до Закону Країни №1689-VII від 07.10.2014 року. А отже, на думку слідчого судді, арешт було накладено без достатніх правових підстав. Крім того станом на день постановлення слідчим суддею ухвали від 10.03.2015 року у справі 757/7863/15-к ОСОБА_7 вже не був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а власником усієї зазначеної квартири була заявник одноособово, оскільки 1/2 частина квартири їй належить на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2011 року, тоді як інша 1/2 частина квартири належить їй на підставі договору дарування частки квартири від 23.05.2014 року та заявник не є підозрюваною, не єособою,яка несецивільну відповідальністьза шкоду,завдану діями(бездіяльністю)підозрюваного,обвинуваченого,засудженого абонеосудної особи,не єкерівником абозасновником юридичноїособи щодоякої здійснюєтьсяпровадження заматеріалами досудовогорозслідування у вказаному кримінальному проваджені. Кримінальне провадження здійснюється відносно іншої особи, а отже не вчиненняпроцесуальної діїщодо скасуванняарешту,буде порушуватизаконні правата інтересиособи. У зв`язку із вищевказаним заявником доведено, що арешт було накладено необґрунтовано, а отже він підлягає скасуванню, а клопотання задоволеною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.03.2015 року на частину майна, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1