Рішення

від 05.08.2020 по справі 916/1259/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1259/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1259/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" (46010, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, буд. 28, код ЄДРПОУ 30356917)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра Одеса (65009, м. Одеса, Французький бульвар, № 60-Б, приміщ.5, код ЄДРПОУ 38933704)

про стягнення 40 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод" (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра Одеса (надалі - Відповідач), в якому просило суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 40 000,00 грн. та судові витрати пов`язані із оплатою судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 17 серпня 2016 року ПрАТ Тернопільський, молокозавод в особі директора філії Одеса-молоко Тернопільської О.В з ТОВ Деметра Одеса уклали Договір поставки молочної продукції №89-16, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність, доставляти) а Покупець - приймати і оплачувати Товар.

Проте свої договірні зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку за поставлений товар згідно Договору поставки молочної продукції №89-16 Відповідач не виконав. Станом на день подання позовної заяви загальний борг ТОВ Деметра Одеса перед ПрАТ Тернопільський молокозавод становить 40 000,00 грн.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2020 позовна заява вх.№1299/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

12.05.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх.№1299/20 від 07.05.2020) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

11.06.2020 ухвалою суду позовну заяву Приватного акціонерного товариства Тернопільський молокозавод у справі №916/1259/20 залишено без руху після відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.06.2020 від позивача до суду надійшла заява (вх. № 16568/20) про усунення недоліків позовної заяви, із змісту якої вбачається усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 11.06.2020р.

30.06.2020 ухвалою суду продовжено розгляд справи №916/1259/20 за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу повторно запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 916/1259/20 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали суду від 30.06.2020 позивачу 08.07.2020.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№28777/20 від 06.07.2020, ухвала суду від 30.06.2020 повернута до суду без вручення, з відміткою на довідці УКРПОШТИ адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копія ухвали від 30.06.2020 надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою , суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 30.06.2020 вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

05.08.2020 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Тернопільський молокозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра Одеса було укладено договір №89-16, відповідно до цього договору постачальник зобов`язується постачати (передати у власність, доставляти), а покупець - приймати і оплачувати товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п.5.1., 5.2., 5.4. договору №89-16 від 17.08.2016, ціну цього договору складає загальна вартість товару, поставленого відповідно до цього договору протягом його дії. Ціна кожної партії товару визначається постачальником та зазначається у накладних, що оформляють поставку такого товару. Оплата кожної партії товару здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесення коштів в касу постачальника в наступному порядку: - до дати поставки товару; - в момент поставки товару, за наявності письмової згоди постачальника не пізніше, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки товару.

У випадку порушення покупцем строків оплати поставленого товару він зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити суму основного боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від основної суми боргу, за кожен день протермінування оплати (п.6.2. договору).

Положеннями п.8.1., 8.2. договору №89-16 від 17.08.2016, передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та належним засвідченням сторонами згідно з чинним законодавством і діє до дати його виконання зобов`язання, що виникли з цього договору до 31 грудня 2016. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної із сторін не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору.

Як встановлено судом, від жодної із сторін не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору, а тому в момент поставки позивачем товару, договір автоматично був пролонгованим та вважався чинним.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними накладними: №MJ000272540 від 31.07.2019 на суму 1064,00 грн.; №MJ000273694 від 01.08.2019 на суму 432,00 грн.; №MJ000273760 від 01.08.2019 на суму 624,00 грн.; №MJ000275248 від 02.08.2019 на суму 1495,20 грн.; №MJ000276590 від 03.08.2019 на суму 923,70 грн.; №MJ000276620 від 03.08.2019 на суму 409,50 грн.; №MJ000279397 від 06.08.2019 на суму 756,00 грн.; №MJ000279430 від 06.08.2019 на суму 603,00 грн.; №MJ000280794 від 07.08.2019 на суму 1257,30 грн.; №MJ000282182 від 08.08.2019 на суму 1285,80 грн.; №MJ000283584 від 09.08.2019 на суму 1736,10 грн.; №MJ000284959 від 10.08.2019 на суму 1164,00 грн.; №MJ000284996 від 10.08.2019 на суму 556,20 грн.; №MJ000289269 від 13.08.2019 на суму 458,70 грн.; №MJ000289325 від 13.08.2019 на суму 623,40 грн.; №MJ000292100 від 15.08.2019 на суму 244,80 грн.; №MJ000293371 від 16.08.2019 на суму 1999,80 грн.; №MJ000293384 від 16.08.2019 на суму 1219,20 грн.; №MJ000294225 від 17.08.2019 на суму 791,40 грн.; №MJ000297564 від 20.08.2019 на суму 793,20 грн.; №MJ000297603 від 20.08.2019 на суму 913,20 грн.; №MJ000298855 від 21.08.2019 на суму 1436,40 грн.; №MJ000300528 від 22.08.2019 на суму 390,00 грн.; №MJ000301918 від 23.08.2019 на суму 869,40 грн.; №MJ000303187 від 24.08.2019 на суму 1285,80 грн.; №MJ000305973 від 27.08.2019 на суму 876,90 грн.; №MJ000307499 від 28.08.2019 на суму 1095,30 грн.; №MJ000307526 від 28.08.2019 на суму 456,60 грн.; №MJ000308701 від 29.08.2019 на суму 851,70 грн.; №MJ000311229 від 31.08.2019 на суму 908,70 грн.; №MJ000314649 від 03.09.2019 на суму 719,40 грн.; №MJ000315782 від 04.09.2019 на суму 1491,90 грн.; №MJ000317476 від 05.09.2019 на суму 725,40 грн.; №MJ000318724 від 06.09.2019 на суму 1536,60 грн.; №MJ000320283 від 07.09.2017 на суму 597,60 грн.; №MJ000323157 від 10.09.2019 на суму 1218,60 грн.; №MJ000324596 від 11.09.2019 на суму 1100,70 грн.; №MJ000328541 від 14.09.2019 на суму 1464,60 грн.; №MJ000331484 від 17.09.2019 на суму 489,60грн.; №MJ000332890 від 18.09.2019 на суму 2880,00 грн.; №MJ000334210 від 19.09.2019 на суму 707,70 грн., загалом на суму 40 561,80 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаних накладних, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчать наявні підписи відповідача на вказаних прийнятих накладних.

Під час розгляду справи Відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки молочної продукції №89-16 від 17.08.2016 позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних.

При цьому, поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчать підписи на приймальних видаткових накладних.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення п. 3.5 договору, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаних накладних, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі видаткових накладних.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним видатковими накладними згідно умов договору поставки молочної продукції №89-16 від 17.08.2016, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за договором поставки, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Тернопільський молокозавод обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, та підлягають задоволенню на суму 40 000 грн.

Позивач у позові та заяві просив також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд встановив, що при подачі позову Позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням №3061 від 04.05.2020. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено довідкою фінансово-економічного відділу Господарського суду Одеської області від 08.05.2020, який підлягає відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра Одеса (65009, м. Одеса, Французький бульвар, № 60-Б, приміщ.5, код ЄДРПОУ 38933704) на користь Приватного акціонерного товариства Тернопільський молокозавод (46010, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, буд. 28, код ЄДРПОУ 30356917) суму основного боргу, що складає 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський