Рішення

від 27.07.2020 по справі 922/1628/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1628/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави, в особі : 1. Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ 2. Військової частини НОМЕР_1 , м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт Васищеве Харківської області про стягнення 566295,93 грн. за участю :

прокурора Чехунова М.В., посв. № 050164 від 25.06.2018 року;

позивача-1 не з`явився;

позивача-2 Бочарнікової К.О., довіреність № 40/05-156 від 13.01.2020 року;

відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (позивач-1) та Військової частини НОМЕР_1 (позивач-2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість за договором складського зберігання майна № 2 від 20.02.2018 року в сумі 566295,93 грн. (в тому числі основний борг у сумі 270010,00 грн., пеня в сумі 264608,09 грн., штраф у сумі 29403,50 грн. та 3% річних у сумі 2274,34 грн.). Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2020 року на 11:45 год.

18.06.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 13881), в якому основний борг визнав, проти стягнення пені, 3% річних заперечував та надав свій контррозрахунок. Окрім цього, відповідач просив розстрочити виконання судового рішення, оскільки це призведе до зупинення виробництва та неможливості задоволення вимог позивача.

22.06.2020 року прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 14040), в якому проти розстрочення виконання рішення заперечував та зазначив, що штрафні санкції нараховані у відповідності до діючого законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2020 року на 12:50 год. (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

Представники прокуратури та позивача-2 у судовому засіданні 28.07.2020 року підтримали позов та відповідь на відзив, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники позивача-1 та відповідача у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

20.02.2018 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (позивач-2, зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (відповідач, поклажодавець) укладено договір № 2 складського зберігання майна (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Військова частина НОМЕР_1 взяла на себе зобов`язання щодо належного складського зберігання та повернення у схоронності майна, передбаченого п. 2. Договору.

Разом з цим, відповідач на підставі актів виконаних робіт та рахунків зобов`язався оплачувати позивачу-2 надані послуги до 10 числа кожного місяця у розмірі, передбаченому протоколом узгодження ціни (п. 5.2. Договору).

Протоколом узгодження ціни від 20.02.2018 року узгоджено вартість послуг відповідно до Договору та встановлено останні у розмірі 75000,00 грн. за місяць.

Додатковим протоколом узгодження ціни від 01.10.2018 року узгоджено вартість послуг відповідно до Договору та встановлено останні у розмірі 80010,00 грн. за місяць.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2018 року термін дії Договору продовжено до 31.12.2019 року.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2019 року термін дії Договору продовжено до 31.12.2020 року.

Протоколом узгодження ціни від 01.01.2020 року узгоджено вартість послуг відповідно до Договору та встановлено останні у розмірі 90010,00 грн. за місяць.

Протоколом узгодження ціни від 01.02.2020 року узгоджено вартість послуг відповідно до Договору та встановлено останні у розмірі 90000,00 грн. за місяць.

На виконання умов Договору за період з квітня по липень 2019 року та з січня по березень 2020 року, Військовою частиною 3005 надано ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" послуги складського зберігання, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та не заперечується сторонами.

У свою чергу, відповідач частково розрахувався за надані позивачем-2 послуги, внаслідок чого заборгованість ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" склала 270010,00 грн., яка була визнання останнім у відзиві.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і, за загальним правилом, сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідач на підставі актів виконаних робіт та рахунків зобов`язався оплачувати позивачу-2 надані послуги до 10 числа кожного місяця у розмірі, передбаченому протоколом узгодження ціни (п. 5.2. Договору)

Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем-2 послуг належним чином не виконував, здійснював оплату невчасно, у зв`язку з чим заборгованість відповідача, станом на час подання позову, склала 270010,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань з оплати наданих позивачем-2 послуг за Договором з 10 числа кожного місяця, у якому такі послуги були надані.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та визнання відповідачем суми боргу за Договором в сумі 270010,00 грн., суд визнає вимогу прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 270010,00 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення поклажодавцем терміну оплати послуг, обумовленого у п. 5.2. Договору, поклажодавець зобов`язаний сплатити на користь зберігача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, обчислену від суми простроченої оплати. Термін позовної давності по сплаті пені встановлено сторонами Договору в межах 3 років. За прострочення оплати поклажодавець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазнає, що він не є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 21730,94 грн.

У випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються нормами чинного законодавства (п. 9.5. Договору).

За ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд зазнає, що він є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення з відповідача штрафу у сумі 29403,50 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати.

Наведена правова позиція викладена, поміж інших, у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 року у справі №908/1012/18 дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені за умовами договору та штрафу за ст. 231 ГК України є правомірними.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 2274,34 грн. 3% річних є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

- ступінь вини відповідача у виникненні спору;

- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У той же час, пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року по справі № 2-54/08.

Відповідач, обґрунтовуючи необхідність розстрочення виконання судового рішення, посилається на скрутне фінансове становище, проте жодного доказу в підтвердження викладених у відзиві обставин, в порушення ч.1 ст. 74 ГПК України, не надав.

Окрім цього, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ураховуючи викладене, а також, те, що відповідачем, на теперішній час, не надано будь-яких доказів на підтвердження винятковості ситуації, що може буди підставою для розстрочки виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 936, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 231 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (адреса: 62495, Харківська область, Харківській район, смт.Васищеве, вул. Овочева, 13; код ЄДРПОУ 37431314) на користь Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) основний борг в сумі 270010,00 грн., пеню в сумі 21730,94 грн., штраф у сумі 29403,50 грн. та 3% річних у сумі 2274,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (адреса: 62495, Харківська область, Харківській район, смт.Васищеве, вул. Овочева, 13; код ЄДРПОУ 37431314) на користь військової прокуратури об`єднаних сил (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21, код ЄДРПОУ 39969443, р/р UA228201720343110002000025746, МФО 820172) судовий збір у сумі 4851,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.08.2020 року.

СуддяО.В. Смірнова