Ухвала

від 05.08.2020 по справі 910/2755/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2755/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрон"

2. Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" звернулось через суд апеляційної інстанції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (повний текст постанови складено 24.06.2020) та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

З урахуванням викладеного, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" щодо форми, змісту та підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №460-ІХ від 15.01.2020.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 460-ІХ від 15.01.2020) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактично предметом спору у цій справі є оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо проведення неправомірної державної реєстрації місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрон" за адресою: провулок Хрестовий, 2, м. Київ, 01010, тобто за адресою, за якою знаходиться нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" на праві власності, а тому, з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 6, підпункту 10 частини другої статті 9, пункту 1 частини четвертої статті 17, пункту 1 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що подана заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, у зв`язку з чим відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Так, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено , що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина другої зазначеної норми).

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Термін "публічно-правовий спір" охоплює, зокрема, спори, в яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац 1 пункту 2 частини першої статті 4 цього Кодексу).

Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Такий самий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за змістом позовної заяви вимоги стосуються проведення неправомірної державної реєстрації місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрон" та за своєю суттю стосуються прав і обов`язків Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як суб`єкта владних повноважень, за відсутності спору про право цивільне, тобто, предметом оскарження є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як суб`єкта державної реєстрації, прийнятих або вчинених нею під час здійснення владних управлінських функцій, а отже даний спір не підвідомчий господарському суду.

У зв`язку з викладеними вище обставинами, касаційну скаргу необхідно визнати необґрунтованою, оскільки дотримання судом апеляційної інстанції норм права, закріплених у статтях 20, 175 Господарського процесуального кодексу України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до правових позицій, сформованих Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" поданої на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 910/2755/20 та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права господарськими судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2755/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику, іншим учасникам - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов