Рішення

від 29.07.2020 по справі 160/10988/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року Справа № 160/10988/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Живоглядової У.С., представника відповідача - Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0022331409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у суму 84307,50 грн. та №0022341409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 112 410,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ МІЛОУС (код ЄДРПОУ 41448671) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0022331409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у суму 84307,50 грн. та №0022341409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 112 410,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

11.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

27.11.2019 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву у розгляді клопотання позивача про зупинення провадження у справі, у зв`язку з необхідністю надання відповідачу часу для підготування пояснень.

05.12.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

05.12.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача та зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення по справі №160/5702/19.

23.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі з 14.04.2020 року та призначено підготовче судове засідання.

15.04.2020 року відповідно до довідки секретаря судового засідання, у зв`язку з оголошенням загальнодержавного карантину, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації", з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України, судове засідання по даній справі знято з розгляду.

28.04.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину).

15.07.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі з 28.07.2020 року та призначено підготовче судове засідання.

29.07.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду виправлено описку в ухвалі від 15.07.2020 року.

29.07.2020 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву з метою надання сторонам часу для з`ясування позиції щодо закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Також, 29.07.2020 року після отримання письмових згод від всіх учасників справи щодо початку судового розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання було закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ХІМПРОМГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ МІЛОУС (код ЄДРПОУ 41448671) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №36232/04-36-14-09/30815216 від 02.07.2019 року (далі - Акт).

Згідно висновків акту №36232/04-36-14-09/30815216 від 02.07.2019 року перевіркою було встановлено наступні порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість на загальну суму 74 940 грн., в тому числі: - у грудні 2017 року на суму 74 940,00 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено фінансовий результат до оподаткування (ряд.02) на суму 374 700,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2017 рік на загальну суму 67 446,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки №36232/04-36-14-09/30815216 від 02.07.2019 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0022331409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у суму 84307,50 грн. та №0022341409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 112 410,00 грн.

15.08.2019 року позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

17.10.2019 року рішенням Державної податкової служби України №5815/6/99-00-08-05-02 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав проведення перевірки, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено наказ №3077-п від 28.05.2019 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп , внаслідок якого винесено акт перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваних, у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Так, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року у справі №160/5702/19 було відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними щодо призначення та проведення документальної позапланової перевірки та скасування наказу №3077-п від 28.05.2019 року. Вказане рішення набрало законної сили 20.01.2020 року.

У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року у справі №160/5702/19 суд дійшов висновку, що у відповідача були законні підстави для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки.

Тобто, в межах вищевказаного рішення було досліджено дії відповідача щодо призначення перевірки за результатами, якої було винесено оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення та відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо порушень встановлених під час перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, з господарських операцій з ТОВ Мілоус .

15.12.2017 року між ТОВ МІЛОУС (Постачальник) та ТОВ Хімпромгруп (Покупець), укладено договір поставки та супроводжуючих послуг №49.

Судом встановлено, що станом на час укладання вищевказаного договору поставки між позивачем та вказаним контрагентом директором ТОВ МІЛОУС була - ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став, зокрема вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі №199/5541/18 (1-кп/199/440/18).

Судом встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі №199/5541/18 (1-кп/199/440/18) винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №42018040000000808 від 22.06.2018 року було визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального провадження передбаченого ч.1 ст.205 КК України та яким встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу торгово-розважального центру, розташованого за адресою: пр-т. Слобожанський, 31-д в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, за обіцяну матеріальну винагороду підписала складені та надані їй невстановленою особою документи, які стали підставою реєстрації та перереєстрації 10 суб`єктів підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за матеріальну винагороду в сумі 200 гривень за реєстрацію або перереєстрацію одного суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи. Також ОСОБА_1 була керівником та головним бухгалтером наступних СПД, зокрема: ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671, юр. адреса з 06.03.2018 року: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, буд. 45), дата реєстрації - 10.07.2017; статутний капітал (13.03.2018) - 100000 грн.; основний вид господарської діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; платник ПДВ, керівник з 01.08.2017 по 21.02.2018 - ОСОБА_1 , керівник з 21.02.2018 року - ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаних дій у період часу з 11.07.2017 по теперішній час невстановлена особа використовувала підприємства ТОВ Дакрус Груп (код ЄДРПОУ 40386073), ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), ТОВ Нотклін (код ЄДРПОУ 41453024), ТОВ Фокас (код ЄДРПОУ 41508665) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: здійснювали фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку, а саме: ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671, керівник з 01.08.2017 по 21.02.2018) використовувалось невстановленою особою для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків, зокрема сформовано податковий кредит ряду підприємств. Вищезазначені дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні суб`єктів підприємницької діяльності зокрема: ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671), з метою прикриття незаконної діяльності призвели до того, що невстановлена особа здійснювала фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 205 КК України правильно кваліфіковані, як такі, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, судом встановлено, що як за змістом вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі №201/4522/18 судом було встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснення господарської діяльності та у подальшому жодних дій щодо такої діяльності не вчиняла.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Мілоус - ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду в кримінальних справах, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0022331409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у суму 84307,50 грн. та №0022341409 від 30.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 112 410,00 грн. є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп (51918, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Дніпробудівська, буд.35, код ЄДРПОУ 40497752) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.08.2020 року.

Суддя М.В. Дєєв