Рішення

від 05.08.2020 по справі 360/2167/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2167/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Моноліт - Агро до Державної служби України з безпеки на транспорті (про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства Моноліт - Агро (далі - позивач, ФГ Моноліт - Агро ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 21 квітня 2020 року № 130507 про застосування адміністративно- господарського штрафу відносно ФГ Моноліт-Агро у сумі 34000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 березня 2020 року посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області та оператором вагового контролю на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому в м. Маріуполь здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФГ Моноліт-Агро . За результатом здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки DAF з причепом, складено відповідну довідку про результати габаритно-вагового контролю від 02.03.2020, у пункті 6 результати вагового контрою якої зазначено, що навантаження на осі, складає: 1) 7550 тон; 2) 14100 тон; 3) 8650 тон; 4) 8350 тон; 5) 8750 тон та повна маса транспортного засобу складає 47400 тон. Водночас, за результатами проведення габаритно-вагового контролю даного транспортного засобу посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області складено акт № 0008458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.03.2020, в якому: - у п. 7 маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування у кілометрах зазначено: смт. Біловодськ - м. Маріуполь , 350 км, - у п. 8 повна маса у тонах зазначено: нормативно допустима - 40,00 т, фактична - 47400 тон.

Представник позивача зазначив, що на підставі вказаних довідки та акту Управлінням Укртрансбезпеки в Донецькій області розрахована плата за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 2184 євро, що оформлено відповідним розрахунком, додатком до акту від 02.03.2020 № 0008458. У розрахунку зазначено, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. 21 квітня 2020 року начальником Управління Укртрансбезпеки у Луганській області Стефановим К.О. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130507, відповідно до якої до ФГ Моноліт-Агро було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 гривень за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Представник позивача вважає, що вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена без з`ясування фактичних обставин справи та не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач зазначає, 02.03.2020 перевізником вантажу кукурудзи було не ФГ Моноліт-Агро , а ПП ОСОБА_1 , оскільки на момент складання акта № 0008458 транспортний засіб знаходився в користуванні останнього, тобто позивач не може бути суб`єктом відповідальності у вказаних спірних правовідносинах.

Також, позивач зазначає про порушення допущенні відповідачем при розрахунку плати за проїзд за перевищення нормативних параметрів, який є додатком до акту № 0008458 від 02.03.2020, у рядку 2.2.1. (арифметичні розрахунки) відповідачем виконано невірно, оскільки, відповідач помилково трактує положення п. 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 879 від 27.06.2007, які визначають, що при перевищенні допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно застосовується ставка плати за кожен кілометр відстані в розмірі 0,27 євро; за перевищення допустимих осьових навантажень понад 20 відсотків застосовується ставка плати в розмірі 0,15 євро за кілометр за кожні 5 відсотків. Отже, за перевищення осьового навантаження на другу ось необхідно було визначити ставку в розмірі 0,42 євро, а не 0,57 як зазначено відповідачем.

Позивач вказує, що чек зважування транспортного засобу DAF не містить реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю. Зі змісту вказаного чеку зважування від 02.03.2020 вищевказаного акту, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від № 255 від 28.07.2016, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі DAF посадовими особами відповідача. В той же час, оскільки у розрахунку та у довідці відповідач зазначив, що одна вісь є зтроєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на зтроєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправомірним, так як при такій конструкції для визначення навантаження на зтроєну вісь такі три осі повинні зважуватись разом. Крім цього, слід також зазначити, що автомобіль DAF перевозив кукурудзу яка є сипучим вантажем. У даному ж випадку, відповідачу слід було враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль.

Звертає увагу на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології , свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Ухвалою суду від 05 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 30-31).

Представником Укртрансбезпеки 21 липня 2020 року за вх. № 29075/2020 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 36-43).

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, 5 напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб (договір оренди або тимчасове реєстраційний талон). Згідно з приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Свою правову позицію щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловив Верховний Суд у Постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16.

Відповідач зазначив, що перевезення також здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної ФГ Моноліт-Агро .

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом марки KOGEL, реєстраційний номер НОМЕР_4 , було встановлено, що його загальна маса разом вантажем становила 47,4 т при нормативно допустимій 40 т для даного типу транспортного засобу. Зважування проведено із використанням приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів Весы передвижные автомобильные CHEKLODE FREEWEIGH , заводський номер № 008216. Ідентифікація використання саме цього приладу для зважування 02.03.2020 транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюється через чек № 08101. Внесення в чек відомостей про місце здійснення зважування нормативними документами не передбачено.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок № 1007/1207). Відповідно до частини четвертої пункту 4 Порядку № 1007/1207 та на підставі наданих водієм документів, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю № 0022015 від 02.03.2020. На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів - до норм, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008458 від 02.03.2020.

Представник відповідача вважає, що винесена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу не суперечать нормам чинного законодавства, винесена правомірно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

Фермерське господарство Моноліт-Агро , зареєстроване як юридична особа 20.11.2002, місцезнаходження юридичної особи: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Політвіддільська, буд. 48, основні види діяльності, зокрема:46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 НОМЕР_5 , витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.08.2020 № 1006988865 (арк. спр. 23, 55-57).

02 березня 2020 року на вул. Флотська, буд. 127А, м. Маріуполь, Донецької області інспекторами управління Укртрансбезпеки у Донецькій області відповідно до графіку проведення рейдових перевірок у період 02.03.2020-06.03.2020 (арк. спр. 44) на підставі направлення на перевірку від 02.03.2020 № 007128 (арк. спр. 45), перевірено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ФГ Моноліт-Агро на праві власності, за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 (арк. спр. 17-18, 51).

За результатами перевірки складено акт від 02 березня 2020 року № 202591 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02 березня 2020 року №0008458 (арк. спр. 16, 22), довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02 березня 2020 року № 0022015 (арк. спр. 13-15, 46).

Згідно з актом від 15 лютого 2020 року № 217531 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом контролюючим органом зафіксовано порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу за товарно-транспортною накладною від 27.02.2020 № 98 з перевищенням встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху вагових норм, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт : абзац 16 частини 1 перевищення, встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (арк. спр. 46).

За висновками акту від 02 березня 2020 року № 0008458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02 березня 2020 року № 0022015 зафіксовано навантаження на одиничну та строєні осі 47400 т при нормативно допустимому 40 т (арк. спр. 13-15).

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області складено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортного засобу, відповідно до якого позивачу нараховані до сплати 2184,00 євро (арк. спр. 14).

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 квітня 2020 № 130507, якою до ФГ Моноліт-Агро застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. за порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-ІІІ), Законом України від 30 червня 1993 року № 3353-XII Про дорожній рух (далі - Закон № 3353-XII), Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті , що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті , що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт .

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-IІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 зазначеного Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Отже, на підставі викладеного, Управлінню Укртрансбезпеки у Донецькій області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до вимог статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до вимог абзацу 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначає Порядок, затверджений спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку. Пункти 5, 6 даного Порядку визначають повноваження працівників підрозділів МВС та Служби автомобільних доріг.

Пунктами 16, 18 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху .

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України , затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У статті 799 Цивільного кодексу України зазначено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відносини оренди між суб`єктами господарювання регулюються також статтями 283, 292 Господарського кодексу України.

06 вересня 2019 року між ФГ Моноліт-Агро (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу, предметом договору є спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид-Е марки марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Предмети оренди є власністю орендодавця і зареєстровані за ФГ Моноліт-Агро (арк. спр. 19-20).

06.09.2019 за актом передачі до договору оренди транспортного засобу від 06.09.2019 здійснено передачу транспортних засобів орендодавця ФГ Моноліт-Агро орендарю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (арк. спр. 21).

Суд зазначає, що поняття власник транспортного засобу та автомобільний перевізник не є тотожними, оскільки власник автомобіля за певних умов може бути автомобільним перевізником, так, у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не його власник, відповідальність за Законом останній не несе.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, проведеною рейдовою перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної № 98 від 27 лютого 2020 року, наявність якої зафіксована в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №202591 від 02 березня 2020 року (арк.спр.46).

Оглядом транспортної накладної №98 від 27 лютого 2020 року встановлено, що автомобільним перевізником та замовником згідно вказаної ТТН є ФГ Моноліт-Агро (Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Політвіддільська, 48), вантажоодержувачем - ТОВ Поалін , вантаж - кукурудза, пункт розвантаження - м. Маріуполь, Донецька область, водій ОСОБА_3 (арк. спр. 51).

Як вже було зазначено, рейдова перевірка здійснювалась у м. Маріуполі Донецької області, що співпадає з місцем розвантаження автомобіля позивача згідно вказаної товарно-транспортної накладної від 27 лютого 2020 року № 98 та також перевезення здійснювалось водієм ОСОБА_2 як визначено вказаною ТТН.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, автомобільним перевізником у даному випадку є саме позивач, оскільки здійснював перевезення належного йому вантажу на підставі товарно-транспортної накладної.

Щодо тверджень позивача, що з чеку зважування, акту, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

З матеріалів справи вбачається, що зважування проведено із використанням приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів Весы передвижные автомобильные CHEKLODE FREEWEIGH , заводський номер № 008216, пройшли щорічну повірку 14.05.2019 з (пломбуванням), що підтверджується відомостями про проведення періодичної повірки (арк. спр. 50).

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , під час проведення рейдової перевірки здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідний сертифікат та є придатним до застосування.

Суд також відхиляє твердження позивача про відсутність у чеку зважування від 02 березня 2020 року № 08101 реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю, оскільки відомості про місце проведення габаритно-вагового контролю зазначені в акті № 0008458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.03.2020 (арк. спр. 13-14). Також, їх обов`язку зазначення у чеку зважування не встановлено жодним нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 було встановлено перевищення нормативного допустимого навантаження на одиничну вісь 14100 т при нормативно допустимому на одиничну вісь 11 т та строєну вісь 25750 т при нормативно допустимому 22 т, всього 47400 кг при нормативно допустимому навантаженні 40 т. Відтак, є безпідставними посилання позивача на те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала допустимої.

Отже, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу.

Позивач в обґрунтування помилковості проведеного відповідачем зважування також посилається на те, що предметом перевезення був сипучий вантаж, який може переміщувати по всім осям транспортного засобу під час руху, без дотримання часу необхідного для врівноваження сипучого вантажу. Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2% (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.

Встановлено, що у даному випадку перевищення навантаження становило більше 2%.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 зазначених Правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 8.20 Глави 8 Правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до пункту 8.21 Глави 8 зазначених Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Наведене вказує на необґрунтованість доводів позивача.

Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у справі № 816/2329/13- а (постанова від 12.04.2018 ), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018 ), у справі № 821/597/17 (постанова від 12.06.2018 ) суд відхиляє, оскільки такі правові висновки висловлені Верховним судом у адміністративних справах, предметом розгляду у яких були податкові повідомлення-рішення.

З урахуванням вказаного у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, відповідно, спірне рішення відповідача є правомірним та не підлягає скасуванню.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Моноліт - Агро (місце знаходження: 92800, Луганської області, смт. Біловодськ, вул. Політвіддільська, буд. 48, код ЄДРПОУ 31928436) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 25365406) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова