Постанова

від 10.11.2020 по справі 360/2167/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року справа №360/2167/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Компанієць І.Д.,

суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,

представника позивача Тарасова Д.С.,

розглянув у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства Моноліт - Агро на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в справі №360/2167/20 (головуючий І інстанції Захарова О.В.) за позовом фермерського господарства Моноліт - Агро до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 21 квітня 2020 року № 130507 про застосування адміністративно- господарського штрафу відносно ФГ Моноліт-Агро у сумі 34000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 02 березня 2020 року посадовою особою відповідача та оператором вагового контролю на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому в м. Маріуполь, здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки DAF з причепом KOGEL, який належить позивачу.

За результатом габаритно-вагового контролю складено довідку, у п.6 якої зазначено, що навантаження на осі, складає: 1) 7550 тон; 2) 14100 тон; 3) 8650 тон; 4) 8350 тон; 5) 8750 тон та повна маса транспортного засобу складає 47400 тон.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому: - у п. 7 зазначено: смт. Біловодськ - м. Маріуполь , 350 км, - у п. 8 повна маса у тонах зазначено: нормативно допустима - 40,00 т, фактична - 47400 тон.

На підставі вказаних довідки та акту відповідачем розрахована плата за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 2184 євро.

21 квітня 2020 року начальником Управління Укртрансбезпеки у Луганській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у сумі 34000 гривень за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню:

-02.03.2020 перевізником вантажу був не позивач, а ПП ОСОБА_1 , тому позивач не може нести відповідальність, бо транспортний засіб знаходився в користуванні іншої особи;

- відповідачем розрахунок плати за проїзд за перевищення нормативних параметрів виконано невірно, оскільки, відповідач неправильно визначає положення п. 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 879 від 27.06.2007, які вказують, що при перевищенні допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно застосовується ставка плати за кожен кілометр відстані в розмірі 0,27 євро; за перевищення допустимих осьових навантажень понад 20 відсотків застосовується ставка плати в розмірі 0,15 євро за кілометр за кожні 5 відсотків. Отже, за перевищення осьового навантаження на другу ось необхідно було визначити ставку в розмірі 0,42 євро, а не 0,57 як зазначено відповідачем;

- чек зважування транспортного засобу не містить реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю. Також в документах відсутні будь-які характеристики зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю.

- відповідно до нормативно-правових актів вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. В той же час, оскільки у розрахунку та у довідці відповідач зазначив, що одна вісь є зтроєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на зтроєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправомірним, так як при такій конструкції для визначення навантаження на зтроєну вісь такі три осі повинні зважуватись разом. Також відповідач повинен був враховувати і властивості вантажу, який перевозив автомобіль.

- методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Апеляційна скарга містить доводи, які наводив позивач у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Фермерське господарство Моноліт-Агро , зареєстроване як юридична особа 20.11.2002, місцезнаходження юридичної особи: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Політвіддільська, буд. 48, основні види діяльності, зокрема:46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (арк. спр. 23, 55-57).

02 березня 2020 року на вул. Флотська, буд. 127А, м. Маріуполь, Донецької області інспекторами управління Укртрансбезпеки у Донецькій області відповідно до графіку проведення рейдових перевірок у період 02.03.2020-06.03.2020 (арк. спр. 44) на підставі направлення на перевірку від 02.03.2020 № 007128 (арк. спр. 45), перевірено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ФГ Моноліт-Агро на праві власності, за кермом перебував водій ОСОБА_2 (арк. спр. 17-18, 51)

За результатами перевірки складено акт від 02 березня 2020 року № 202591, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02 березня 2020 року №0008458 (арк. спр. 16, 22), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02 березня 2020 року № 0022015 (арк. спр. 13-15, 46).

За актом від 02 березня 2020 року № 202591 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом контролюючим органом зафіксовано порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу за товарно-транспортною накладною від 27.02.2020 № 98 з перевищенням встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху вагових норм, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт : абзац 16 частини 1 перевищення, встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (арк. спр. 46).

За висновками акту від 02 березня 2020 року № 0008458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02 березня 2020 року № 0022015 зафіксовано навантаження на одиничну та строєні осі 47400 т при нормативно допустимому 40 т (арк. спр. 13-15)

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області складено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортного засобу, відповідно до якого позивачу нараховані до сплати 2184,00 євро (арк. спр. 14).

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 квітня 2020 № 130507, якою до ФГ Моноліт-Агро застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. за порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с.12)

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, відповідно, спірне рішення відповідача є правомірним та не підлягає скасуванню.

Оцінка суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-ІІІ), Законом України від 30 червня 1993 року № 3353-XII Про дорожній рух (далі - Закон № 3353-XII), Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини сьомої статті 6 Закону № 2344-IІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Згідно пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Як визначено пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На підставі пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Отже, зазначені положення нормативно-правових актів свідчать, що Управлінню Укртрансбезпеки у Донецькій області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879(далі - Порядок № 879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначає Порядок, затверджений спільнимнаказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207).

На підставі пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 16, 18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

На підставі пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху .

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України , затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, на підставі вимог пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтеюі799 Цивільного кодексу України зазначено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відносини оренди між суб`єктами господарювання регулюються також статтями 283, 292 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 06 вересня 2019 року між ФГ Моноліт-Агро (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу, предметом договору є спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид-Е марки марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Предмети оренди є власністю орендодавця і зареєстровані за ФГ Моноліт-Агро (арк. спр. 19-20).

06.09.2019 за актом передачі до договору оренди транспортного засобу від 06.09.2019 здійснено передачу транспортних засобів орендодавця ФГ Моноліт-Агро орендарю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (арк. спр. 21).

Тобто, поняття власник транспортного засобу та автомобільний перевізник не є тотожними, оскільки власник автомобіля за певних умов може бути автомобільним перевізником, так, у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не його власник, відповідальність за Законом останній не несе.

Проте, матеріали справи свідчать, що перевезення вантажу здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної № 98 від 27 лютого 2020 року, наявність якої зафіксована в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №202591 від 02 березня 2020 року (арк.спр.46).

Оглядом транспортної накладної №98 від 27 лютого 2020 року встановлено, що автомобільним перевізником та замовником згідно вказаної ТТН є ФГ Моноліт-Агро (Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Політвіддільська, 48), вантажоодержувачем - ТОВ Поалін , вантаж - кукурудза, пункт розвантаження - м. Маріуполь, Донецька область, водій ОСОБА_2 (арк. спр. 51)

Рейдова перевірка здійснювалась у м. Маріуполі Донецької області, що співпадає з місцем розвантаження автомобіля позивача згідно вказаної товарно-транспортної накладної від 27 лютого 2020 року № 98 та також перевезення здійснювалось водієм ОСОБА_2 , як визначено вказаною ТТН.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що автомобільним перевізником у даному випадку є саме позивач, оскільки здійснював перевезення належного йому вантажу на підставі товарно-транспортної накладної.

Щодо доводів апелянта, що з чеку зважування, акту, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На підставі пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м.

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

З матеріалів справи вбачається, що зважування проведено із використанням приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів Весы передвижные автомобильные CHEKLODE FREEWEIGH , заводський номер № 008216, пройшли щорічну повірку 14.05.2019 з (пломбуванням), що підтверджується відомостями про проведення періодичної повірки (арк. спр. 50).

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , під час проведення рейдової перевірки здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідний сертифікат та є придатним до застосування.

Також є неприйнятними доводи позивача про відсутність у чеку зважування від 02 березня 2020 року № 08101 реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю, - оскільки відомості про місце проведення габаритно-вагового контролю зазначені в акті № 0008458 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.03.2020 (арк. спр. 13-14).

Крім того, обов`язку зазначення таких реквізитів у чеку зважування не встановлено жодним нормативно-правовим актом

В ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки KOGEL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було встановлено перевищення нормативного допустимого навантаження на одиничну вісь 14100 т при нормативно допустимому на одиничну вісь 11 т та строєну вісь 25750 т при нормативно допустимому 22 т, всього 47400 кг при нормативно допустимому навантаженні 40 т.

Відтак, є безпідставними посилання позивача, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала допустимої.

Отже, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу.

Позивач в обґрунтування помилковості проведеного відповідачем зважування також посилався, що предметом перевезення був сипучий вантаж, який може переміщувати по всім осям транспортного засобу під час руху, без дотримання часу необхідного для врівноваження сипучого вантажу.

Однак ці доводи судом не приймаються, оскільки відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2% (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.

Встановлено, що у даному випадку перевищення навантаження становило більше 2%.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 зазначених Правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до пункту 8.20 Глави 8 Правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Згідно до пункту 8.21 Глави 8 зазначених Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Підсумовуючи вчикладене, суд погоджує висновки суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

На підставі пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись статтями 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Моноліт - Агро на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в справі №360/2167/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в справі №360/2167/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10 листопада 2020 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв