Постанова

від 04.08.2020 по справі 300/32/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/32/20 пров. № А/857/6082/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Хомича О.Р.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Бондар О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г.Шевченка до Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (суддя суду І інстанції: Микитюк Р.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 06 хв. 31.03.2020р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 06.04.2020р.),-

В С Т А Н О В И В:

08.01.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Сільськогосподарський виробничий кооператив /СВК/ імені Т.Г.Шевченка звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. № 0002200505 від 18.12.2019р. про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість /ПДВ/ за квітень 2019 року на суму 265568 грн.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.2-6).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 0002200505 від 18.12.2019р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. на користь СВК імені Т.Г.Шевченка судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3983 грн. 52 коп. (а.с.183-191).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.197-199).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перевіркою податкового органу встановлена неможливість реального здійснення протягом квітня 2019 року господарських операцій між СВК імені Т.Г.Шевченка та Товариством з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Торгово-будівельна компанія /ТБК/ Оберіг .

ТзОВ ТБК Оберіг реалізовувало та придбавало товари, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та є неспіввідносними з наявним в цього контрагента трудовим ресурсом для поставки товару (незначна кількість працівників, зокрема, директор і головний бухгалтер в одній особі). Послуги із залученням стороннього трудового ресурсу не придбавалися.

Наведене підприємство не могло здійснювати операції з купівлі-продажу товарів (робіт/послуг) згідно зареєстрованих податкових накладних в зв`язку з недостатньою чисельністю трудових ресурсів, відсутністю основних фондів, орендованих приміщень, послуг складського обліку та інших витрат, що необхідні для здійснення задекларованих господарських операцій.

ТзОВ ТБК Оберіг не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарських операції з надання послуг та придбання, навантаження, розвантаження, транспортування, зберігання товарів у задекларованих обсягах.

Також додані до позовної заяви товаро-транспортні накладні /ТТН/ №№ 27, 29, 30, 32, 33 від 09.04.2019р. були відсутніми під час проведення податковим органом перевірки. Також операції з перевезення товарів через недоліки ТТН, об`єми вантажу, відсутність факту декларування таких операцій потребує детального дослідження під час судового розгляду.

Позивачем СВК імені Т.Г.Шевченка скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.221-223).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач СВК імені Т.Г.Шевченка зареєстрований 29.02.2000р. як юридична особа; ідентифікаційний код 03375723; місцезнаходження: 78124, Івано-Франківська обл., Городенківський район, с.Тишківці, вул.Незалежності, буд.13, що стверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.10.2019р. (а.с.119-125).

СВК імені Т.Г. Шевченка перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником ПДВ та податку на прибуток.

На підставі направлення № 434 від 12.11.2019р. відповідно до п.20.1 ст.20, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу /ПК/ України, на підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 383 від 12.11.2019р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ ТБК Оберіг (код ЄДРПОУ 41227373) за квітень 2019 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 304/09-19-05-05/03375723 від 26.11.2019р., яким встановлено порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1.1 ст.201 ПК України, в результаті чого зменшено від`ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 265568 грн. за квітень 2019 року (а.с.58-72).

На підставі цього Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002200505 від 18.12.2019р., яким зменшено суму від`ємного значення суми ПДВ за квітень 2019 року на суму 265568 грн. (а.с.7).

Підставою для винесення спірного рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів у ТзОВ ТБК Оберіг .

Такий висновок ґрунтується на підставі інформації, отриманої з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої в контрагента позивача відсутні необхідні активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов`язань за укладеним договором.

Водночас, позивачем не представлено належних документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей /ТМЦ/, прийняття останніх на складське зберігання.

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що господарські операції СВК імені Т.Г.Шевченка з ТзОВ ТБК Оберіг фактично не відбувалися, через що податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ є факт реального здійснення операцій з придбання ТМЦ та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, не можуть бути вагомою підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

При тому, під час судового розгляду підтверджено фактичну реальність господарської діяльності СВК імені Т.Г.Шевченка протягом квітня 2019 року по операціях з ТзОВ ТБК Оберіг , яка була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Ключовим питанням в аспекті розглядуваних правовідносин є надання належної оцінки доводам податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій СВК імені Т.Г.Шевченка протягом квітня 2019 року із ТзОВ ТБК Оберіг .

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з ПДВ є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У розглядуваній справі в основу складу податкового правопорушення покладені взаємовідносини позивача з його контрагентом.

Враховуючи положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно Акта перевірки № 304/09-19-05-05/03375723 від 26.11.2019р., який став підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, під час проведення перевірки з використанням відомостей податкових накладних, ЄРПН, ІС Податковий блок встановлено, що ТзОВ ТБК Оберіг реалізувало та придбавало товари, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару (незначна кількість працівників (зокрема, директор і головний бухгалтер в одній особі), тощо. При цьому послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися (а.с.102-112).

Про нереальність здійснених господарських операцій СВК імені Т.Г.Шевченка з цим контрагентом свідчать наступні факти:

відсутність ТзОВ ТБК Оберіг за податковою адресою;

при задекларованих обсягах придбання та реалізації, встановлено, що специфіка даного виду операцій характеризується властивостями, які потребують значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу (навантажувавально-розвантажувальні роботи, зберігання, облік, відпуск товарів); такі витрати не співвідносні з наявними трудовими ресурсами - 1 особа;

відсутня достовірна інформація щодо перевізників, вантажовідправників, вантажоотримувачів, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні.

Перевезення товару здійснювалось транспортом продавця. Для перевірки не представлені ТТН, які засвідчували перевезення товару (карбоміду), не надано документального підтвердження якості (походження) поставленого товару (карбоміду).

Перевіркою з`ясовано, що ТзОВ ТБК Оберіг здійснювало придбання товарів невідомого походження та формування податкових зобов`язань по ланцюгу постачання контрагентам - покупцям з метою мінімізації податкових зобов`язань, в тому числі СВК імені Т.Г.Шевченка загальною сумою ПДВ в розмірі 265,6 тис. грн.

Матеріалами справи підтверджується наявність первинних документів, передбачених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які спростовують висновки викладені в Акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між СВК імені Т.Г.Шевченка з ТзОВ ТБК Оберіг , а саме: договором купівлі продажу, ТТН, податковими та видатковими накладними.

Зокрема, контрагент ТзОВ ТБК Оберіг зареєстрований 22.03.2017р. як юридична особа, код ЄДРПОУ 41227373, види діяльності: 43.31 Штукатурні роботи, 43.32 Установлення столярних виробів, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 68.31 Агентства нерухомості, 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну, що стверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.07.2018р. (а.с.82-86).

Згідно Витягу з реєстру платників ПДВ № 1809154500347 ТзОВ ТБК Оберіг є платником ПДВ (а.с.87).

28.03.2019р. між ТзОВ ТБК Оберіг /продавець/ та СВК імені Т.Г.Шевченка /покупець/ укладено договір купівлі-продажу № 28/03 (а.с.23-24).

Відповідно пп.1.1. п.1 цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити грошові кошти за карбомід, надалі товар , асортимент та ціна визначається згідно додаткових угод до вказаного договору. Умови продажу: с.Тишківці Городенківського району Івано-Франківської обл.

Згідно з пп.2.1 п.2 вказаного договору ціна, кількість та асортимент товару визначаються у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пп.3.1 п.3 зазначеного договору продавець зобов`язується передати товар покупцю на умовах: FCA с.Тишківці Городенківського району Івано-Франківської обл.

На підтвердження виконання умов укладеного договору зазначеного договору позивачем надано:

видаткові накладні №№ 19, 20, 21, 22, 24, 23, 32 від 09.04.2019р. (а.с.32, 34, 36, 38, 40, 42, 44);

товарно-транспортні накладні №№ 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 від 09.04.2019р. (а.с.33, 35, 37, 39, 41, 43, 45),

накладні №№ 92, 93, 94 від 20.04.2019р., №№ 65, 66, 68, 67 від 10.04.2019р., №№ 69, 70, 71 від 11.04.2019р. (а.с.134-136), № 115 від 24.05.2019р., № 117 від 25.05.2019р., № 114 від 23.05.2019р., № 112 від 20.05.2019р., № 127 від 28.05.2019р., № 125 від 27.05.2019р., № 172 від 29.06.2019р., № 170 від 26.06.2019р., № 171 від 27.06.2019р., № 163 від 22.06.2019р., № 162 від 21.06.2019р., № 160 від 19.06.2019р., № 159 від 17.06.2019р., № 157 від 16.06.2019р., № 154 від 15.06.2019р., № 153 від 14.06.2019р., № 152 від 13.06.2019р., № 150 від 11.06.2019р., № 149 від 10.06.2019р. (а.с.146-151).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові накладні №№ 19, 20, 21, 22, 24, 23 №32 від 09.04.2019р. (а.с.32, 34, 36, 38, 40, 42, 44), товарно-транспортні накладні №№ 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 від 09.04.2019р. (а.с.33, 35, 37, 39, 41, 43, 45) оформлені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Також матеріалами справи підтверджується наявність у позивача усіх необхідних первинних бухгалтерських документів щодо придбання карбаміду між СВК імені Т.Г.Шевченка та ТзОВ ТБК Оберіг , які на момент формування показників податкової звітності були наявними у позивача.

Відповідно до п.5.1. договору № 28/03 від 28.03.2019р. оплата відбувається згідно рахунків продавця.

На умовах додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу № 28/03 від 28.03.2019р. продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар за асортиментом, кількістю, якістю та цінами, а саме: мінеральні добрива карбамід у біг-бегах в кількості 120 штук по ціні 10000 грн. (без ПДВ) загальною вартістю 1440000 грн. (з ПДВ) (зворот а.с.24).

В матеріалах справи є наявними видаткові накладні № 24 від 09.04.2019р. на суму 240000 грн. та № 32 від 09.04.2019р. на суму 153408 грн., ТТН № 31 від 09.04.2019р. та № 32 від 09.04.2019р. (а.с.32-34), Акт звірки взаємних розрахунків на 23.03.2020р. між ТзОВ ТБК Оберіг і СВК імені Т.Г.Шевченка та звіт про рух продуктів і матеріалів СВК імені Т.Г.Шевченка (а.с.141,144).

Згідно довідки, виданої правлінням СВК імені Т.Г.Шевченка, залишок карбаміду, отриманого від ТзОВ ТБК Оберіг , станом на 17.03.2020р. складає 358,4 ц., який зберігається в складі підприємства (а.с.143).

Під час судового розгляду справи судом першої інстанції було допитано в якості свідків керівника ТзОВ ТБК Оберіг ОСОБА_1 та завідуючого складом СВК імені Т.Г.Шевченка ОСОБА_2 , які також підтвердили реальність господарської діяльності між зазначеними юридичними особами.

Зокрема ОСОБА_1 зазначила, що товар на склад покупця вони поставляли власним транспортом, що підтверджується подорожніми листами; господарська операція, яка відбулась між сторонами, як фактично, так і юридично підтверджується продавцем карбаміду ТзОВ ТБК Оберіг поданою податковою декларацією по ПДВ за квітень 2019 року (а.с.116-118), в яку включено всі суми ПДВ від продажу карбаміду на користь СВК імені Т.Г.Шевченка згідно податкових накладних.

ОСОБА_2 повідомив, що на складі СВК імені Т.Г.Шевченка він отримував карбамід від ТзОВ ТБК Оберіг , що підтверджується накладними, видатковими і ТТН, а також подорожніми листами.

З огляду на зазначене, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання карбаміду СВК імені Т.Г.Шевченка у контрагента ТзОВ ТБК Оберіг на момент формування показників податкової звітності були наявні у позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність господарських операції, здійснених між позивачем і ТзОВ ТБК Оберіг , наголосивши на добросовісності дій платника податку - позивача, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також на реальності всіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи фактичні обставини справи, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам), показанням свідків та поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентом свідчить той факт, що товари, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішення податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. в адміністративній справі № 300/32/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС в Івано-Франківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 05.08.2020р.