Ухвала

від 03.08.2020 по справі 624/292/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/292/20

провадження № 1-кс/624/124/20

У Х В А Л А

Іменем України

смт. Кегичівка 03 серпня 2020 року

Слідчий суддя Кегичівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання голови СФГ "Анастасія" ОСОБА_3 та представника заявника СФГ «Анастасія» ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12020220720000077 від 24 квітня 2020 року за ч. 1 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голова СФГ "Анастасія" ОСОБА_3 та представник заявника СФГ «Анастасія» ОСОБА_4 звернулися до суду з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого вказали, що в Кегичівському ВП Сахновщинському ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12020220720000077, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Зазначає, що в кримінальному провадженні є цивільним позивачем. Цивільний позивач набуває прав і обов`язків з моменту подання позовної заяви до Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області, згідно штампу та за вхідним №82/1182 від 27 квітня 2020 року. Розмір шкоди становить за цивільним позовом 1573078,00 грн, а також моральна шкода в сумі 500000,00 грн.

На підставі рішення XVI сесії XXI скликання Кегичівської районної ради народних депутатів Кегичівського району Харківської області від 30 березня 1994 року було надано в постійне користування із земель запасу земельну ділянку площею 49,59 га для ведення фермерського господарства.

На підставі вищезазначеного, ОСОБА_5 було видано державний акт про право постійного користування землею серія ХР-15-00-000283, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.

Відповідно до державного акту ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку площею 49,59 га в межах Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства, на основі чого створено господарство «Анастасія», код ЄДРПОУ 22665438, на даний час головою господарства є ОСОБА_3 , про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку було виявлено зміну у відомостях про земельну ділянку, яка виділялась для ведення СФГ «Анастасія», загальною площею 49,59 га.

При виявленні даного злочину, передбаченого ст. 364 КК України, було написано заяву про вчинення злочину до Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області від 06 квітня 2020 року.

Після оскарження бездіяльності слідчого до Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області та прокурора Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури було внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №12020220720000077.

Згідно графіку здійснення СФГ «Анастасія» весняно-польових робіт, дана земельна ділянка була підготовлена до посіву та 02 березня 2020 року посіяно с/г культуру ячмінь.

Незаконними діями посадових осіб Держгеокадастру в Харківській області та органу, що здійснював державну реєстрацію права були завдані матеріальні збитки, щодо нормативно-грошової оцінки ділянки в розмірі 1 га 32237,00 грн, таких ділянок в кількості 25, тобто збитки становлять 805925,00 грн.

В даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов на вищезазначену суму.

В зв`язку з тим, що господарству заподіяні значні збитки, відкрито кримінальне провадження №12020220720000072.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є позивачами по справі №922/3556/18, яка на даний час була зупинена відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду, тобто будь-яких законних підстав повернення земельної ділянки державі в розмірі 49,59 га не має, так ст. 143, 149, 150 і 151 ЗК України передбачено процедуру вилучення земельної ділянки, дані умови не виконано. Тому вважають, що вищезазначені обставини є необхідними для накладення арешту на вищезазначену та оспорювану земельну ділянку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Станом на 01 липня 2020 року до Кегичівського районного суду Харківської області подано декілька скарг, щодо бездіяльності правоохоронних органів справа 624/292/20, справа 624/464/20, подано цивільний позов справа 624/383/20 та Східним господарським судом призупинено розгляд справи 921/2385/18, дані справи мають пряме відношення до даної земельної ділянки.

24 квітня 2020 року до Кегичівського районного суду Харківської області було подано заяву про арешт майна, а саме вищенаведеної земельної ділянки, але було відмовлено в зв`язку зі зміною територіальної підсудності, так як дана кримінальна справа передавалась до Шевченківського відділу поліції в Харківській області.

Співрозмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до Кегичівського районного суду, вартості майна, а саме врожаю 2020 року, яке буде зібрано восени, тому на даний час не має конкретної вартості врожаю, так як логічно буде визначено після збору врожаю, а також захист земельної ділянки в розмірі 49,59 га від незаконних та противоправних дій інших державних органів та юридичних чи фізичних осіб.

Голова СФГ "Анастасія" ОСОБА_3 та представник заявника СФГ «Анастасія» ОСОБА_4 просять накласти арешт на майно, а саме на земельну ділянку площею 49,59 га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яку використовує СФГ «Анастасія» на праві державного акту про право постійного користування землею серія ХР-15-00-000283, зазначені та зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають земельні ділянки:

1. 6323183700:03:000:0324 номер запису про право 34896039 від 26 грудня 2019 року;

2. 6323183700:03:000:0320 номер запису про право 34894251 від 26 грудня 2019 року;

3. 6323183700:03:000:0329 номер запису про право 34895479 від 26 грудня 2019 року;

4. 6323183700:03:000:0316 номер запису про право 34862183 від 24 грудня 2019 року;

5. 6323183700:03:000:0323 номер запису про право 34896167 від 26 грудня 2019 року;

6. 6323183700:03:000:0317 номер запису про право 34862568 від 24 грудня 2019 року;

7. 6323183700:03:000:0337 номер запису про право 34894638 від 26 грудня 2019 року;

8. 6323183700:03:000:0339 номер запису про право 34863192 від 24 грудня 2019 року;

9. 6323183700:03:000:0321 номер запису про право 34862687 від 24 грудня 2019 року;

10. 6323183700:03:000:0326 номер запису про право 34863091 від 24 грудня 2019 року;

11. 6323183700:03:000:0331 номер запису про право 34863635 від 24 грудня 2019 року;

12. 6323183700:03:000:0318 номер запису про право 34863316 від 24 грудня 2019 року;

13. 6323183700:03:000:0319 номер запису про право 34863416 від 24 грудня 2019 року;

14. 6323183700:03:000:0340 номер запису про право 34894392 від 26 грудня 2019 року;

15. 6323183700:03:000:0328 номер запису про право 34862313 від 24 грудня 2019 року;

16. 6323183700:03:000:0325 номер запису про право 34862425 від 24 грудня 2019 року;

17. 6323183700:03:000:0336 номер запису про право 34863751 від 24 грудня 2019 року;

18. 6323183700:03:000:0334 номер запису про право 34863511 від 24 грудня 2019 року;

19. 6323183700:03:000:0338 номер запису про право 34894902 від 26 грудня 2019 року;

20. 6323183700:03:000:0332 номер запису про право 34895854 від 26 грудня 2019 року;

21. 6323183700:03:000:0327 номер запису про право 34895615 від 26 грудня 2019 року;

22. 6323183700:03:000:0333 номер запису про право 34895273 від 26 грудня 2019 року;

23. 6323183700:03:000:0330 номер запису про право 34862997 від 24 грудня 2019 року;

24. 6323183700:03:000:0322 номер запису про право 34896303 від 26 грудня 2019 року;

25. 6323183700:03:000:0335 номер запису про право 34895123 від 26 грудня 2019 року;

заборонити будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, крім органів виконавчої служби України, вчиняти дії спрямовані на користування земельною ділянкою.

Накласти арешт на посіви сільськогосподарської культури, у тому числі на соняшник та на майбутній врожай, який буде отримано у 2020 році, що знаходиться на земельній ділянці, площею 49,59 га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яка належить СФГ «Анастасія» на праві державного акту про право постійного користування землею.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, натомість надали заяви:

- представник СФГ «Анастасія» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 клопотання підтримали в повному обсязі, просили накласти арешт;

- прокурор про відмову у задоволенні клопотання.

Позиція слідчого та власника майна невідома. Останній викликався, засобами зв`язку телефоном, проте абонент зазначеного номера не відповів.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України що до терміну розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі власника майна та слідчого.

Більш того, власник майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

Фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, не проводилось.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить представник СФГ «Анастасія», суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 було видано державний акт про право постійного користування землею серія ХР-15-00-000283, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.

Відповідно до державного акту ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку площею 49,59 га в межах Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства, на основі чого створено господарство «Анастасія», код ЄДРПОУ 22665438, на даний час головою господарства є ОСОБА_3 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку було виявлено зміну у відомостях про земельну ділянку, яка виділялась для ведення СФГ «Анастасія», загальною площею 49,59 га.

При виявленні даного злочину, передбаченого ст. 364 КК України, було написано заяву про вчинення злочину до Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області від 06 квітня 2020 року.

Після оскарження бездіяльності слідчого до Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області та прокурора Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури було внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №12020220720000077.

Згідно графіку здійснення СФГ «Анастасія» весняно-польових робіт, дана земельна ділянка була підготовлена до посіву та 02 березня 2020 року посіяно с/г культуру ячмінь.

Незаконними діями посадових осіб Держгеокадастру в Харківській області та органу, що здійснював державну реєстрацію права були завдані матеріальні збитки, щодо нормативно-грошової оцінки ділянки в розмірі 1 га 32237,00 грн, таких ділянок в кількості 25, тобто збитки становлять 805925,00 грн.

В даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов на суму вищезазначену.

В зв`язку з тим, що господарству заподіяні значні збитки, відкрито кримінальне провадження №12020220720000072.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є позивачами по справі №922/3556/18, яка на даний час була зупинена відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду, тобто будь-яких законних підстав повернення земельної ділянки державі в розмірі 49,59 га не має, так ст. 143, 149, 150 і 151 ЗК України передбачено процедуру вилучення земельної ділянки, дані умови не виконано. Тому вважають, що вищезазначені обставини є необхідними для накладення арешту на вищезазначену та оспорювану земельну ділянку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Станом на 01 липня 2020 року до Кегичівського районного суду Харківської області подано декілька скарг, щодо бездіяльності правоохоронних органів справа 624/292/20, справа 624/464/20, подано цивільний позов справа 624/383/20, та Східним господарським судом призупинено розгляд справи 921/2385/18, дані справи мають пряме відношення до даної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету, відповідно до положень ст. 170 цього кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

Досліджуючи правові підстави арешту майна чи відмови в арешті слідчий суддя керується не тільки положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а враховує й практику з цього питання Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України), який в своїх рішеннях у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (п.175) та у справі «Луканов проти Болгарії» (1997р.) зазначив, що слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ в своїх рішеннях визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

Згідно положень статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Приймаючи до уваги вище викладене та загальні засади кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, про відсутність підстав про задоволення клопотання голови СФГ «Анастасія», оскільки воно не містить належного обґрунтування для цього, отже підстави для арешту вказаного майна відсутні та не наведено доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підставу для втручання у права особи, а саме щодо позбавлення або обмеження права власності, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,107,132,98,167,170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання цивільного позивача голови СФГ «Анастасія» ОСОБА_3 та представника заявника СФГ «Анастасія» ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12020220720000077 від 24 квітня 2020 року за ч. 1 ст. 364 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1