Постанова

від 04.08.2020 по справі 212/1454/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5550/20 Справа № 212/1454/19 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , Державне підприємство Кривбасшахтозакриття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року, яке постановлено суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат (надалі ПАТ Кривбасзалізрудком ) та Державного підприємства Кривбасшахтозакриття (надалі ДП Кривбасшахтозакриття ) і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди солідарно 375 570 грн., у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництвах, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 10 липня 2010 року позивачу первинно встановлено 35% втрату професійної працездатності, безстроково. При наступному переогляді висновком МСЕК від 08 листопада 2018 року позивачу було повторно встановлено 90% втрати професійної працездатності, з яких: 85% - по сидеросилікозу та 5% - по туговухості, безстроково, перша Б група інвалідності.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Кривбасзалізрудком на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 73 570 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши його вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначеного строку праці на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, оскільки позивач працював на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці 34 роки 6 місяців, а не 3 роки.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди , а саме відсоток втрати працездатності в розмірі 90%, встановлення першої Б групи інвалідності, безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у його буденному житті, необхідність щорічної реабілітації та пов`язані з цим моральні страждання позивача, істотність вимушених змін в його житті, важкість стану здоров`я та ступінь вини відповідача, у зв`язку з чим вважає суму стягнутої моральної шкоди необґрунтованою та значно заниженою.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ Кривбасзалізрудком , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції відобразив та надав правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача.

Крім того вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що до новоствореної юридичної особи управління Кривбасгідрозахист перейшли за розподільчим балансом майно та обов`язки реорганізованого ДВС Кривбасруда , а саме шахт Гігант та Гігант - Дренажна , відповідно до наказу Мінпромполітики від 17 березня 2006 року № 104 правонаступником всіх майнових прав та обов`язків ДВО Кривбасруда у частині визначеній розподільчим балансом було призначено управління Кривбасгідрозахист .

На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ Кривбасзалізрудком , а працював у структурних підрозділах ВО Кривбасруда , які ліквідовані без правонаступника .

Також вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, а саме у 2010 році управління Кривбасгідрозахист якому передано права і обов`язки шахти Гігант ДВО Кривбасруда вже було ліквідовано без правонаступника у 2008 році, тому відшкодовувати моральної шкоди позивачу повинен Фонд соціального страхування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ПАТ Кривбасзалізрудком представник позивача вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання, що ПАТ Кривбасзалізрудком є належним відповідачем у даній справі ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ Кривбасзалізрудком .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ПАТ Кривбасзалізрудком відповідач ДП Кривбасшахтозакриття зазначає про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норма матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, натомість апеляційна скарга ПАТ Кривбасзалізрудком є необґрунтованою та безпідставною.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач ПАТ Кривбасзалізрудком вважає, що вона є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ДП Кривбасшахтозакриття , тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підглядає перегляду судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які кожен окремо підтримали доводи апеляційної скарги позивача та просили її задовольнити, проти апеляційної скарги ПАТ Кривбасзалізрудком заперечували, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 працював з 21 жовтня 1955 року по 23 грудня 1959 року підземним скреперистом, з 23 грудня 1959 року по 01 грудня 1980 року - підземним бурильником глибокого буріння, з 01 грудня 1980 року по 14 травня 1987 року - підземним електрослюсарем на шахті Гігант РУ ім.. Дзержинського треста Дзержинськруда , з 14 травня 1987 року по 10 травня 1990 року - підземним кріпильником, з 10 травня 1990 року по 23 грудня 1997 року - поверхневим доставщиком матеріалів ІІІ розряду на шахті Гігант ВО Кривбасруда , правонаступником якого є ПАТ Кривбасзалізрудком . 23 грудня 1997 року звільнився за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією структурної одиниці об`єднання шахти Гігант ВО Кривбасруда (а.с. 10-зворот)

Відповідно до п. 16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05 березня 2010 року, професійне захворювання у позивача виникло із-за виконання праці на підприємстві відповідача, де він підпадав під шкідливу дію пилу, параметри якого перевищували гранично допустимі з причин мавших місце порушення нормативного провітрювання робочих місць, а також шуму, джерелами якого були конструктивно недосконала гірнича техніка і устаткування (а.с. 14-зворот).

Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання позивача є його робота на протязі 34 років 6 місяців в умовах пилу та шуму підвищених параметрів (а.с. 14-зворот).

Висновком МСЕК від 12 липня 2010 року, серія 10 ААА №002762 позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності, безстроково (а.с. 15).

При повторному переогляді висновком МСЕК від 08 листопада 2018 року позивачу повторно встановлено 90% втрати професійної працездатності,, з яких: 85% - по сидорос та 5% - по туговухості, перша Б група інвалідності, безстроково (а.с18-19).

Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги ПАТ Кривбасзалізрудком про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що до новоствореної юридичної особи управління Кривбасгідрозахист перейшли за розподільчим балансом майно та обов`язки реорганізованого ДВС Кривбасруда , а саме шахт Гігант та Гігант - Дренажна відповідно до наказу Мінпромполітики від 17 березня 2006 року № 104 правонаступником всіх майнових прав та обов`язків ДВО Кривбасруда у частині, визначеній розподільчим балансом, було призначено управління Кривбасгідрозахист , не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

У частині першій статті 37 ЦК України, в редакції 1963 року, який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про підприємства в Україні від 27 березня 1991 року, що був чинним на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда , підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України Про підприємства в Україні , ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5, було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті б пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що професійне захворювання виникло у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом Кривбасруда , на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда було перейменовно на державне підприємство Криворізький державний залізорудний комбінат , перетворене на дочірнє підприємство Криворізький державний залізорудний комбінат ДАК Укррудпром та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат .

Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда , новостворені з 20 січня 1998 року, у тому числі шахта Гигант-Дренажна не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання Кривбасруда - шахт Першторавнева-Дренажна та Гигант-Дренажна - державного підприємства Кривбасгідрозахист відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням Кривбасруда , а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП Кривбасгідрозахист обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО Кривбасруда .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ Кривбасзалізрудком , а працював у структурних підрозділах ВО Кривбасруда , які ліквідовані без правонаступника, з огляду на наступне.

Криворізький гірничорудний трест Кривбасруда був створений після визволення міста від окупації в лютому 1944 році для відбудови підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу, який підпорядковувався Наркомату гірничодобувної промисловості УРСР та з 1951 року трест Кривбасруда був розділений на два трести Дзержинськруда та Ленінруда .

Криворізький трест Дзержинськруда з 1951 року підпорядковувся Міністерству металургійної промисловості СРСР та у 1973 році реорганізований в промислове об`єднання видобутку руд підземним способом Кривбасруда .

З 1975 року до складу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда входило 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, у тому числі шахта Гігант .

Згідно п. 1 наказу ВО Кривбасруда від 07 жовтня 1997 року № 120 шахта Гігант , як структурна одиниця була ліквідована.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда було перейменовно на державне підприємство Криворізький державний залізорудний комбінат . Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда було призначене державне підприємство Криворізький державний залізорудний комбінат .

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу державної акцiонерної компанiї Укррудпром (далі - ДАК Укррудпром ) від 31 грудня 1999 року № 347 державне підприємство Криворізький державний залізорудний комбінат шляхом реорганізації було перетворено на дочірнє підприємство Криворізький державний залізорудний комбінат ДАК Укррудпром .

У наказі ДАК Укррудпром від 31 грудня 1999 року № 347 вказано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов`язків реорганізованого державного підприємства Криворізький державний залізорудний комбінат .

Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК Укррудпром від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у відкрите акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ Криворізький залізорудний комбінат , затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ Криворізький залізорудний комбінат від 30 березня 2011 року № 1/2011 та зареєстрованого 04 квітня 2011 року, ВАТ Криворізький залізорудний комбінат змінив найменування на ПАТ Криворізький залізорудний комбінат та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ Криворізький залізорудний комбінат .

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що правонаступником усіх прав та обов`язків Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда у структурній одиниці якого на шахті Гігант працював позивач з 1955 року по 1997 року є ПАТ Кривбасзалізрудком . Оскільки шахта Гігант , як структурна одиниця не була виділена зі складу ДВО Кривбасруда у нову юридичну особу, а була ліквідована, то у даному випадку юридична особа ПАТ Кривбасзалізрудком , як правонаступник ДВО Кривбасруда повинен нести перед позивачем, який працював у ліквідованій структурній одиниці ДВО Кривбасруда , відповідальність за спричинену внаслідок ушкодження його здоров`я моральну шкоду.

Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2020 року у справі №212/6988/17-ц.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ Кривбасзалізрудком про те, що суд першої інстанції відобразив та надав правову оцінку лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішенням суду враховано відзиви та пояснення відповідача на позовну заяву позивача.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, а саме у 2010 році управління Кривбасгідрозахист якому передано права і обов`язки шахти Гігант ДВО Кривбасруда вже було ліквідовано без правонаступника у 2008 році, тому відшкодовувати моральної шкоди позивачу повинен Фонд соціального страхування, оскільки структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом Кривбасруда , у тому числі шахта Гігант новостворені з 20 січня 1998 року шахти Першотравнева-Дренажна та Гигант-Дренажна не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання Кривбасруда - шахт Першторавнева-Дренажна та Гигант-Дренажна - державного підприємства Кривбасгідрозахист відбулось вже після припинення трудових відносин позивача, а саме 23 грудня 1997 році з виробничим об`єднанням Кривбасруда , а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП Кривбасгідрозахист обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО Кривбасруда .

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правонаступником виробничого об`єднання Кривбасруда , у тому числіу структурних підрозділах якого працював є ПАТ Криворізький залізорудний комбінат , а не ліквідоване ДП Кривбасгідрозахист , яке було створене після припинення ОСОБА_2 23 грудня 1997 року трудових відносин з ВО Кривбасруда , тому невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем, тобто його правонаступником заподіяної працівнику моральної шкоди.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою професійної працездатності виникло у позивача вперше з дня встановлення МСЕК, тобто 12 липня 2010 році, тому саме роботодавець, тобто відповідач ПАТ Криворізький залізорудний комбінат має відшкодовувати завдану позивачу шкоду.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПАТ Кривбасзалізрудком необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не може самостійно пересуватись та постійно потребує допомоги рідних або сторонніх осіб через неможливість собі зарадити у будь - яких побутових питаннях, у зв`язку з чим йому постійно необхідний нагляд лікарів, стаціонарне лікування, приймання ліків, масаж, щорічні курси реабілітації, необхідність систематично отримувати медичну допомогу зробило позивача абсолютно залежною від цього людиною, що призводить до значних фінансових витрат, які суттєво обмежують бюджет його сім`ї.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача ПАТ Кривбасзалізрудком , протягом 34 років 6 місяців вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ Кривбасзалізрудком і збільшити його з 73 570 гривень до 130 000 гривень.

Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом судового збору, стягнутого з ПАТ Криворізький залізорудний комбінат і збільшити його з 840,80 гривень до 1300 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь ОСОБА_2 , збільшивши цей розмір з 73 570 грн. до 130 000 (сто тридцять тисяч) грн.

Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь держави судового збору з 840,80 гривень до 1 300 (одна тисяча триста) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2020 року.

Головуючий:

Судді: