Постанова

від 06.07.2020 по справі 367/2564/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/2564/20 Головуючий у суді першої інстанції: Оладько С.І.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8623/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І.

Секретаря судового засідання Спеней О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 квітня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із завою про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами до ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 382 992,31 грн., з нарахованими 3% річних та інфляційних втрат, а всього 437 525,20 грн.

У поданій заяві просила вжити заходи забезпечення позову, з яким вона має намір звернутися до суду, у виді накладення арешту на належне на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2 нерухоме майно, із забороною державним реєстраторам прав на нерухоме майно, будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у розумінні Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі, нотаріусам та іншим акредитованим суб`єктам державної реєстрації, здійснювати будь-які реєстраційні дії, а саме приймати рішення про державну реєстрацію прав, вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (крім внесення змін до даного реєстру, які будуть внесені з метою виконання даної ухвали про забезпечення позову) щодо об`єктів нерухомості. А також накласти арешт та заборону відчуження частки у неподільному фонді (статутному капіталі), накласти арешт та заборону відчуження майна (у вигляді внеску та/або пайового внеску) у складі майна та у складі корпоративних прав наступних юридичних осіб: Обслуговуючий кооператив ОК ДЖЕРЕЛО та Обслуговуючий кооператив ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "БУДІВЕЛЬНИК-ІРПІНЬ", що належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, заявниця подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити у повному чи частковому обсязі, на розсуд суду, а саме: накласти арешт на належне на праві приватної власності, фізичній особі ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нерухоме майно, заборонивши державним реєстраторам прав на нерухоме майно, будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у розумінні Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі, нотаріусам та іншим акредитованим суб`єктам державної реєстрації, здійснювати будь-які реєстраційні дії, а саме приймати рішення про державну реєстрацію прав, вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (крім внесення змін до даного реєстру, які будуть внесені до нього з метою виконання даної ухвали про забезпечення позову) щодо наступних об`єктів нерухомості:

об`єкт житлової нерухомості - Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2016920332109, об`єкт нерухомого майна: квартира, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 25.5, житлова площа (кв.м): 14.1, складається з однієї житлової кімнати Адреса: АДРЕСА_1 , Тип права власності: Право власності Дата, час державної реєстрації: 23.01.2020 15:49:49;

об`єкт житлової нерухомості - Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:

1850369832109, об`єкт нерухомого майна: квартира, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 25.9, житлова площа (кв.м): 14.1, складається з однієї житлової кімнати Адреса: АДРЕСА_2 , Тип права власності: Право власності Дата, час державної реєстрації: 07.06.2019 16:02:25

Також накласти арешт та заборону відчуження частки у неподільному фонді (статутному капіталі), накласти арешт та заборону відчуження майна (у вигляді внеску та/або пайового внеску/паю) у складі майна та у складі корпоративних прав наступних юридичних осіб:

Обслуговуючий кооператив "ОК ДЖЕРЕЛО", код ЄДРПОУ 39486260, адреса: 08200, КИЇВСЬКА область, місто ІРПІНЬ, вулиця ТОЛСТОГО, будинок 56, приміщення 17;

Обслуговуючий кооператив "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "БУДІВЕЛЬНИК-ІРПІНЬ", код ЄДРПОУ 39396586, Адреса: 08205, КИЇВСЬКА область, місто ІРПІНЬ, вулиця ЛІСОВА, будинок 4-Ж, приміщення 31, що належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , що виданий Ірпінським МВ Управління ДМС України в Київській області 27.05.2016, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановити окрему ухвалу стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. щодо неправильного застосування нею в оскаржуваній ухвалі норм рішень ЄСПЛ та Пленуму Верховного Суду України, який виданий по нормам вже нечинного законодавства, у своїй діяльності з метою недопущення нею подібного у майбутньому.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції фактично самоусунувся від вирішення поставлених у заяві про забезпечення позову питань, не надав повної оцінки усім обставинам, викладених у заяві, чим не виконав завдань цивільного судочинства, про які зазначено у ч. 1 та ч.2 ст. 2 ЦПК України.

Жодних доводів неспівмірності заходів забезпечення позову судом першої інстанції не наведено, що вказує на припущення, безпідставно застосованих судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вважає посилання суду першої інстанції на норми постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову незаконними, та такими, що мають бути усунуто судом апеляційної інстанції.

Особа, яка подає апеляційну скаргу в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку. 26 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшло письмові клопотання про розгляд справи у відсутності заявниці ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з вимогами до ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 382 992,31 грн., з нарахованими 3% річних та інфляційних втрат, а всього 437 525,20 грн., обґрунтовуючи фактичні обставини тим, що 14 липня 2018 року між фізичними особами ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем укладено попередній договір № 88 стосовно об`єкту нерухомого майна (квартира АДРЕСА_4 . Ціна даного договору становить 340 219,31 грн. Доказом передачі ОСОБА_1 коштів ОСОБА_2 є підписаний сторонами акта приймання-передачі коштів від 14 липня 2018 року. Нотаріальне посвідчення попереднього договору № 88 від 14 липня 2018 року сторонами не вчинено.

22 квітня 2019 року між сторонами укладено попередній договір № 33/КлЦ стосовно об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення (кладова), будівельний номер АДРЕСА_4 підвальному поверсі, загальною площею 4,02 м.кв. у багатоквартирному житловому будинку за адресою : АДРЕСА_4 . Ціна даного договору становить 42 772,80 грн. Доказом передачі ОСОБА_1 коштів ОСОБА_2 є підписаний сторонами акта приймання-передачі коштів від 22 квітня 2019 року на суму 27 000,00 грн., а також передана сума 23 травня 2019 року за графіком внесення щомісячних платежів до попереднього договору № 33/КлЦ від 22 квітня 2019 року у розмірі 15 773,00 грн., що разом становить суму 42 773,00 грн. Нотаріальне посвідчення попереднього договору № 33/КлЦ від 22 квітня 2019 року сторонами не вчинено.

За підрахунками заявниці за період з 14 липня 2018 року по 23 травня 2019 року нею передано ОСОБА_2 грошових коштів на суму 382 992,31 грн.

19 жовтня 2019 року заявниця в межах попереднього договору № 33/КлЦ від 22 квітня 2019 року звернулась до ОСОБА_2 із заявою № 1 про повернення 100% коштів, сплачених за даним договором, а також штрафу, інфляційних втрат, зазначено рахунок банку для перерахування повернутих коштів. Того ж дня, вона звернулась до ОСОБА_2 із заявою № 2 про повернення 100% коштів, сплачених за договором № 88 від 14 липня 2018 року, а також штрафу, інфляційних втрат та вартості коштів, із зазначенням рахунок банку для перерахування повернутих коштів.

Вказувала, що станом на момент подання заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 кошти не повернуті, відповіді на заяви № 1, 2 від 19 жовтня 2019 року не надано, у зв`язку з чим вона вбачає підстави для судового захисту порушеного права.

З метою забезпечення позову, з яким вона має звернутися до суду, просила накласти арешт на належне на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нерухоме майно, заборонивши державним реєстраторам прав на нерухоме майно, будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у розумінні Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі, нотаріусам та іншим акредитованим суб`єктам державної реєстрації, здійснювати будь-які реєстраційні дії, а саме приймати рішення про державну реєстрацію прав, вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (крім внесення змін до даного реєстру, які будуть внесені з метою виконання даної ухвали про забезпечення позову) щодо наступних об`єктів нерухомості, а саме:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2016920332109, об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 25.5, житлова площа (кв.м): 14.1, Опис: складається з однієї житлової кімнати Адреса: АДРЕСА_1 , Тип права власності: Право власності Дата, час державної реєстрації: 23.01.2020 15:49:49;

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1850369832109, об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 25.9, житлова площа (кв.м): 14.1, Опис: складається з однієї житлової кімнати Адреса: АДРЕСА_2 , Тип права власності: Право власності Дата, час державної реєстрації: 07.06.2019 16:02:25.

Також накласти арешт та заборону відчуження частки у неподільному фонді (статутному капіталі), накласти арешт та заборону відчуження майна (у вигляді внеску та/або пайового внеску) у складі майна та у складі корпоративних прав наступних юридичних осіб: Обслуговуючий кооператив ОК ДЖЕРЕЛО та Обслуговуючий кооператив ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "БУДІВЕЛЬНИК-ІРПІНЬ", що належить ОСОБА_2 .

Доводи заяви обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 є відповідачем у багатьох аналогічних справах майнового характеру, уникає судові засідання та всіляким чином затрудняє процес судочинства, ним вчиняються дії щодо відчуження ліквідного майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений заявником спосіб, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, колегія суддів виходить з такого.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що правовідносини сторін виникли на підставі укладених договорів № 88 від 14 липня 2018 року, № 33/КлЦ від 22 квітня 2019 року та на їх зобов`язанні. Предметом договорів, що становить їх зміст та умови, є зобов`язання в майбутньому укласти та належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна. Нерухомим майном за договором № 88 від 14 липня 2018 року є однокімнатна квартира, будівельний номер АДРЕСА_4 ; за договором № 33/КлЦ від 22 квітня 2019 року - нежитлове приміщення (кладова), будівельний номер АДРЕСА_4 підвальному поверсі , загальною площею 4,02 кв.м. у багатоквартирному житловому будинку в„– АДРЕСА_4 (а.с. 37-38, 41-42).

На підтвердження намірів про наступне укладення основного договору та відповідно придбання нерухомого майна покупець передав продавцю в якості гарантійних забезпечувальних коштів грошову суму.

Розділом 6 договорів передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язання, а також порядок розірвання і повернення грошових коштів за цими угодами.

Із доводів заяви вбачається, що заявниця ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, що передані нею в якості гарантійних забезпечувальних коштів за договорами № 88 від 14 липня 2018 року, № 33/КлЦ від 22 квітня 2019 року, разом з компенсацією матеріальних втрат, на загальну суму 437 525,20 грн.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення позову відповідав предмету позову за вартістю.

Так, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

За загальним правилом, саме заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, співмірність запропонованого виду забезпечення позову, а також належність майна на праві власності відповідачеві, надавши відповідні докази.

Надаючи оцінку доводам заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині накладення арешт та встановлення заборони іншим особам вчиняти дії щодо належного на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2 нерухомого майна та доказам на підтвердження наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, колегією суддів встановлено, що квартири АДРЕСА_11 не є предметом спору, з яким заявниця має намір звернутися до суду. Відсутні в матеріалах справи і докази на підтвердження обставин рівноцінності вартості нерухомого майно до загальної суми вимог (ціни позову), про захист яких просить заявник.

Отже, встановлені обставини справи вказують на те, що заявницею не доведено наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме співвідношення прав про захист яких просить заявниця, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, та майнових наслідків заборони вчиняти дії іншим особам щодо такого майна.

Перевіряючи вимоги заяви в частині іншого запропонованого виду забезпечення позову, які стосуються накладення арешту та заборони відчуження частки у неподільному фонді (статутному капіталі), накладення арешту та заборони відчуження майна (у вигляді внеску та/або пайового внеску) у складі майна та у складі корпоративних прав наступних юридичних осіб: Обслуговуючий кооператив ОК ДЖЕРЕЛО та Обслуговуючий кооператив ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "БУДІВЕЛЬНИК-ІРПІНЬ", колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до положень Закону України Про кооперацію обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

З урахуванням наведених норм права, роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9, та виходячи із суті позовних вимог, з якими ОСОБА_1 має намір звернутися до суду, колегія суддів дійшла висновку, що вимога заяви в частині накладення арешту та заборони відчуження частки у неподільному фонді (статутному капіталі), накладення арешту та заборони відчуження майна (у вигляді внеску та/або пайового внеску) у складі майна та у складі корпоративних прав юридичних осіб: Обслуговуючого кооперативу ОК ДЖЕРЕЛО та Обслуговуючого кооперативу ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "БУДІВЕЛЬНИК-ІРПІНЬ" задоволенню не підлягає, оскільки стосуються прав третіх осіб - юридичних осіб та її членів, які не є учасниками спірних правовідносин сторін, та є втручанням у внутрішню діяльність юридичних осіб.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно керувався тим, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції по суті ухвалив правильне процесуальне рішення, але із помилковою оцінкою фактичних обставин, з якими заявниця ОСОБА_1 пов`язувала застосування певних видів забезпечення позову. В цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину ухвали, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суддею Ірпінського міського суду Київської області Оладько С.І. при вирішенні заяви про забезпечення позову неправильно застосовані норми рішень ЄСПЛ та Пленуму Верховного Суду України, а тому є підстави для постановлення окремої ухвали щодо судді, є необгрунтованими.

Згідно з частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу та реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законності, постановлення окремої ухвали спрямовано на усунення причини та умови, що цьому сприяли.

Аналіз положень наведеної статті ЦПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

За наслідками апеляційного розгляду цієї справи колегія суддів Київського апеляційного суду не вбачає передбачених статтею 262 ЦПК України підстав для постановлення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 квітня 2020 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: