Постанова

від 05.08.2020 по справі 903/8/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Справа № 903/8/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Новосельська О.

за участю представників сторін:

позивача: адвокат Склярський П.М.

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Чаплинського управління водного господарства на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 28.04.2020, повне рішення складено 05.05.2020, у справі № 903/8/20

за позовом Чаплинського управління водного господарства

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтотрейд ресурс

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 216337,97 грн

В січні 2020 Чаплинське управління водного господарства звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтотрейд ресурс про визнання недійсними додаткових угод № 1, 2, 3, від 30.05.2018, 31.05.2018, 01.06.2018, укладених до Договору № МШКк 0815 від 29.05.2018, та стягнути сплачені кошти по даних угодах в сумі 216337,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між позивачем та відповідачем додаткові угоди № 1 від 30.05.2018, № 2 від 31.05.2018, № 3 від 01.06.2018 до Договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями № МШКк 0815 від 29.05.2018 суперечать вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , оскільки додатковими угодами збільшено ціну товару по всіх позиціях більш ніж на 20 % з одночасним зменшенням об`єму поставок; вказує, що у відповідача відсутні обґрунтовані підстави підвищення цін на нафтопродукти. Поскільки за ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що по`вязані з його недійсністю, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати сплачені позивачем кошти за даними угодами.

У якості нормативного обґрунтування позову посилається на норми ст. 203, 208, 215, 216, 638, 712 ЦК України та ст. 3, 36 Закон України Про публічні закупівлі .

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20, позов Чаплинського управління водного господарства до відповідача ТОВ Нафтотрейд ресурс про визнання Додаткових угод недійсними та стягнення 216337,97 грн задоволено частково.

Визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 30.05.2018, № 2 від 31.05.2018, № 3 від 01.06.2018 до Договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями № МШКк 0815 від 29.05.2018, які укладені між Чаплинським управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтотрейд ресурс .

Відмовлено у позові в частині стягнення коштів в сумі 216337,97 грн, як застосування наслідків недійсності правочинів.

Стягнуто з ТОВ Нафтотрейд ресурс на користь Чаплинського управлінням водного господарства 1921,00 грн витрат по судовому збору.

Визнаючи недійсними оспорювані позивачем додаткові угоди, суд першої інстанції вказав, що укладення спірних додаткових угод до Договору, на наступний день після підписання основного Договору, щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, свідчить про порушення принципів процедури закупівлі, визначених ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі .

Щодо вимог про застосування наслідків недійсності правочинів, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 216337,97 грн, місцевим судом встановлено, що позивачем сплачено кошти за Договором не в повному обсязі, а відповідачем здійснено поставку товару не в повному обсязі, внаслідок чого має місце неналежне виконання умов договору його сторонами, а тому, за відсутності підстав для застосування реституції до спірних правовідносин, адже Договір № МШКк 0815 від 29.05.2018 є чинний та недійсним в судовому порядку не визнавався, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних вимог.

При вирішенні спору, місцевим судом врахована правова позиція Верховного Суду у справі № 9158/1868/18 від 12.09.2019.

Позивач Чаплинське управління водного господарства, частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20 скасувати в частині відмови у стягненні надмірно сплачених коштів в сумі 216337,97 грн та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов у цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:

- внаслідок укладення недійсних додаткових угод відбулася безпідставна переплата коштів, оскільки пальне було поставлене у меншій кількості, а різницю його вартості відповідач отримав без достатньої правової підстави;

- Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.02.2020 (справа № 913/166/19) у подібних правовідносинах дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення коштів за недійсним правочином із посиланням на норми ст.1212 ЦК України;

- позивач скористався своїм правом на захист у формі пред`явлення позову про стягнення надмірно сплачених коштів за недійсним правочином, тому вважаємо висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні коштів помилковими;

- збільшення цін на одиницю товару укладеними додатковими угодами спричинило безпідставну втрату об`ємів придбаного пального порівняно з Договором № МШКк0815 від 29.05.2018 та спричинило переплату коштів;

- за актом приймання-передачі карток на пальне № 9430 від 04.06.2019 та відповідно до видаткової накладної № 469296 від 04.06.2019, ТОВ Нафтотрейд Ресурс здійснило фактичну передачу Чаплинському управлінню водного господарства карток на пальне на загальну суму 1103126,40 грн. Разом з цим, відповідач на дату звернення з позовом до суду поставив об`єм товару у значно меншій кількості, як то передбачалось умовами Договору, а саме: паливо дизельне - 16650 л; бензин А-95 - 8030 л; бензин А-92 - 11580 л;

Таким чином, на думку скаржника, Господарський суд Волинської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 28.04.2020 у справі № 903/8/20 не врахував усіх обставин справи та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 216337,97 грн, не застосувавши до спірних правовідносин положення п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України /а.с. 140-141 /.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чаплинського управління водного господарства на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20, розгляд справи призначено на 05.08.2020 об 10:00 год. /а.с. 160-161 /.

08.07.2020 ТОВ Нафтотрейд Ресурс подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 4356/20), в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін /а.с. 168-169 /.

16.07.2020 на електронну адресу суду від Чаплинського управління водного господарства надійшло письмове пояснення в порядку п.3 ч.1 ст. 42 ГПК України (вх.№ 4497/20), у якому позивач заперечує щодо відзиву ТОВ Нафтотрейд Ресурс та просить дані пояснення врахувати під час розгляду апеляційної скарги /а.с. 173-176 /.

16.07.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Чаплинського управління водного господарства надійшло клопотання (вх.№ 1742/20) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в Херсонському міському суді Херсонської області за адресою: м.Херсон, вул. Маяковського 6/29.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 14.07.2020 по 31.07.2020 включно та судді-члена колегії Тимошенка О.М. у період з 01.07.2020 по 31.07.2020 включно, листом головуючого судді повідомлено позивача, що його клопотання за (вх.№ 1742/20) від 16.07.2020 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції буде розглянуто після виходу із відпустки суддів-членів колегії /а.с. 189 /.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 розгляд справи № 903/8/20 призначено в режимі відеоконференції із Херсонським міським судом Херсонської області, де братиме участь представник Чаплинського управління водного господарства.

04.08.2020 на електронну адресу суду від Чаплинського управління водного господарства надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№ 4987/20 від 04.08.2020), у яких позивач просить врахувати додаткову судову практику Верховного Суду, викладену у постанові від 24.07.2020 у справі № 922/2216/18 щодо правомірності застосування положень ст. 1212 ЦК України.

В судовому засіданні 05.08.2020, представник Чаплинського управління водного господарства підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення від 28.04.2020 скасувати в частині відмови у стягненні надмірно сплачених коштів в сумі 216337,97 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтотрейд ресурс явку повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлено належним чином /а.с. 166 /.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 26.06.2020 явка представників сторін в судове засідання 05.08.2020 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018, за результатами проведення відкритих торгів, між Чаплинським управлінням водного господарства (покупець, позивач) та ТзОВ Нафтотрейд ресурс (постачальник, відповідач) було укладено Договір № МШКк0815 поставки нафтопродуктів оптовими партіями, у відповідності до якого постачальник зобов`язався постачати покупцю нафтопродукти партіями, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах договору.

Асортимент та кількість товару (об`єм товарної партії) погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. У випадку необхідності, за вимогою однієї зі сторін Договору, сторонами на партію товару можуть підписуватись додатки, з визначенням асортименту, кількості та ціни товару (п.1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних за товар. Ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником на умовах, передбачених даним договором та протягом строку дії карток на пальне.

Загальна сума Договору становить: 919672,50 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 %: 183934,50 грн, разом сума Договору становить: 1103607,00 грн з ПДВ (п. 2.2 Договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами (п. 10.9 Договору).

Даний Договір підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін /а.с. 12-16 /.

Згідно з специфікацією товару, яка є невід`ємним Додатком № 1 до Договору поставки № МШКк0815 від 29.05.2018, сторони погодили загальну кількість товару та відповідні ціни на нього: бензин А-95 у кількості 10 000 л. за ціною 21,375 грн (за 1 літр) без ПДВ; бензин А-92 у кількості 14 400 л. за ціною 20,692 грн (за 1 літр) без ПДВ; дизельне паливо у кількості 20 700 л. за ціною 19,709 грн (за 1 літр) без ПДВ /а.с.17 /.

У подальшому між покупцем та постачальником укладено три додаткові угоди до Договору № МШКк0815 від 29.05.2018:

- додаткова угода № 1 від 30.05.2018, за змістом якої відповідно до п.2 п. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , у зв`язку із зміною роздрібних цін на ринку нафтопродуктів станом на 20.04.2018, що підтверджено ціновою довідкою, виданою Херсонською Торгово-Промисловою палатою № Ви-75 від 16.05.2018, сторони домовились змінити (збільшити) ціну за одиницю товару (за 1 літр) не більше ніж на 10 відсотків, встановивши нові ціни на товар; бензин А-95 - 23,512 грн без ПДВ, бензин А-92 - 22,761 грн без ПДВ, дизельне паливо - 21,679 грн без ПДВ /а.с. 19 /;

- додаткова угода № 2 від 31.05.2018, за змістом якої відповідно до п.2 п. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , у зв`язку із зміною роздрібних цін на ринку нафтопродуктів станом на 24.04.2018, що підтверджено ціновою довідкою, виданою Миколаївською Торгово-Промисловою палатою № 26-0068 від 26.05.2018, сторони домовились змінити (збільшити) ціну за одиницю товару (за 1 літр) не більше ніж на 10 відсотків, встановивши нові ціни на товар: бензин А-95 - 25,863 грн без ПДВ, бензин А-92 - 25,037 грн без ПДВ, дизельне паливо - 23,846 грн без ПДВ /а.с. 20 /;

- додаткова угода № 3 від 01.06.2018, за змістом якої відповідно до п.2 п. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , у зв`язку із зміною роздрібних цін на ринку нафтопродуктів станом на 23.05.2018, що підтверджено ціновою довідкою, виданою ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків № 231/384 від 25.05.2018, сторони домовились змінити (збільшити) ціну за одиницю товару (за 1 літр) не більше ніж на 10 відсотків, встановивши нові ціни на товар: бензин А-95 - 26,575 грн без ПДВ, бензин А-92 - 25,742 грн без ПДВ, дизельне паливо - 24,492 грн без ПДВ /а.с. 21 /.

Внаслідок послідовного укладення протягом трьох днів додаткових угод до Договору сторони збільшили ціну товару: А92 - з 20,692 грн/л до 25, 742 грн/л, А95 - з 21, 375 грн/л до 26, 575 грн/л, ДП - з 19, 709 грн/л до 24, 492 грн/л, тобто більше ніж на 20 % по всіх позиціях товару.

Підставою для внесення таких змін до договору стало обґрунтування відповідача необхідності збільшення ціни договору з посиланням на цінові довідки Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 26.04.2018 № 26-0068, Херсонської Торгово-промислової палати від 16.05.2018 № Ви-75 та інформаційної довідки ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків № 231/384 від 25.05.2018 /а.с.22-24 /.

04.06.2018 постачальником на підставі Договору № МШКк0815 від 29.05.2018 виставлено покупцю рахунок-фактуру № 918 на оплату товару (Бензин А-92 у кількості 11 580 літрів; Бензин А-95 у кількості 8 030 літрів; Дизельне паливо у кількості 16 650 літрів ) в загальній сумі 1103126,40 грн /а.с. 31 /.

На виконання умов Договору № МШКк0815 від 29.05.2018 відповідачем поставлено товар на загальну суму 1103126,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 469296 від 04.06.2018 /а.с. 29 /.

04.06.2018 позивач здійснив оплату отриманого палива за платіжним дорученням № 757 на суму 1103126,40 грн з призначенням платежу "угода МШКк0815 від 29.05.2018, накладна № 469296 від 04.06.2018" /а.с. 30/.

Передача товару відповідного асортименту згідно з видатковою накладною № 469296 за Договором № МШКк0815 від 29.05.2018 здійснена шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі карток на пальне № 9430 від 04.06.2018 /а.с. 32-41 /.

Отже, на думку позивача Чаплинського управління водного господарства, додаткові угоди до Договору № МШКк0815 від 29.05.2018 укладено із порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі щодо основних принципів публічних закупівель, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання таких правочинів недійсними, а також про стягнення надмірно сплачених на їх виконання коштів у розмірі 216337,97 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.1, 2 ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Апеляційним судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № МШКк0815 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 29.05.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Специфікацією до Договору № МШКк0815 від 29.05.2018 визначено, що відповідачем має бути поставлений позивачу товар - бензин А-95 у кількості 10 000 л. за ціною 21,375 грн (за 1 літр) без ПДВ; бензин А-92 у кількості 14 400 л. за ціною 20,692 грн (за 1 літр) без ПДВ; дизельне паливо у кількості 20 700 л. за ціною 19,709 грн (за 1 літр) без ПДВ.

Слід зазначити, що відповідний договір поставки сторони уклали за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі , який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі , закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю роз`яснено, що згідно з п.2 ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту ч.1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Отже, з аналізу зазначених положень Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, Якщо спеціальною нормою права (ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі ) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін.

Судом встановлено, що договір поставки було укладено 29.05.2018, а вже 30.05.2018 сторони почали збільшувати ціну товару, що не відповідає принципам Закону України Про публічні закупівлі .

Так, внаслідок послідовного укладення протягом трьох днів додаткових угод до договору сторони збільшили ціну товару: бензину марки А92- з 20,692 грн/л до 25,742 грн/л, бензину марки А95 - з 21,375 грн/л до 26,575 грн/л, дизельного палива ДП - з 19,709 грн/л до 24,492 грн/л, тобто більше ніж на 24 %.

Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

В даному випадку підставою для внесення таких змін до договору стало обґрунтування відповідача щодо необхідності збільшення ціни договору з посиланням на цінові довідки Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 26.04.2018 № 26-0068, Херсонської Торгово-промислової палати від 16.05.2018 № Ви-75 та інформаційної довідки ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків № 231/384 від 25.05.2018.

В той же час, вказані документи не можуть слугувати законною підставою для укладення додаткових угод, поскільки цінові довідки свідчать про середній рівень ринкової вартості товару, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору. Відповідно, дані, викладені у цінових довідках, не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до договору.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, цінові довідки датовано 26.04.2018, 16.05.2018 та 25.05.2018, тобто на момент укладення договору поставки, а саме 29.05.2018 відповідач мав інформацію про ціни на нафтопродукти, однак уклав договір за цінами вказаними в специфікації (додатку № 1) до договору, тобто з метою одержати перемогу у відкритих торгах міг навмисно занизити ціну на товар, а після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено.

Отже, відсутні обґрунтовані та документально підтверджені докази коливання ціни товару (а саме нафтопродуктів) після укладення договору (тобто з 29.05.2018 по 30.05 - 01.06.2018).

Внаслідок укладених додаткових угод до Договору поставки № МШКк0815 від 29.05.2018, ціну за 1 літр збільшено, а кількісний показник нафтопродуктів зменшено, що призвело до завищеного рівня ціни відносно тих пропозицій, які пропонувались учасниками під час проведення торгів, та відповідно, зменшення кількісного показника товару.

Крім того, ТОВ Нафтотрейд ресурс підписуючи Договір поставки № МШКк0815 від 29.05.2018 з Чаплинським управлінням водного господарства, знаючи при цьому середньостатистичну вартість нафтопродуктів у травні місяці 2018, погодилась на постачання товару у сумі запропонованій на аукціоні, розуміючи можливі ризики здійснення підприємницької діяльності. Тому збільшення цін за одиницю товару одразу ж після підписання договору поставки є свідченням неправомірної поведінки постачальника і суперечить меті проведеної закупівлі.

Так, пропозиція постачання нафтопродуктів за заниженими цінами із подальшим кількаразовим підвищенням ціни, що відбулось майже одразу після торгів та здійснене в доволі короткий проміжок часу, є свідченням як порушення принципу добросовісної конкуренції, так і принципу відкритості і прозорості на всіх стадіях закупівлі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що додаткові угоди № 1 від 30.05.2018, № 2 від 31.05.2018, № 3 від 01.06.2018, якими внесено зміни до Договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями № МШКк 0815 від 29.05.2018 щодо ціни на товар, були укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, а саме не було дотримано принципів процедури закупівель, визначених ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі та приписів ч.4 ст. 36 Закону, а тому вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.

Разом з цим, колегія суддів також погоджується із висновками суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 216337,97 грн, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суб`єкти господарювання вправі розраховувати на дохід від укладених правочинів. Водночас пропозиція постачальника про зміну (збільшення) ціни не є обов`язковою для покупця.

За таких обставин постачальник вправі розраховувати на отримання (залишення) у своїй власності доходу від укладеного договору.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

Сторонами у п. 2.2 Договору № МШКк 0815 від 29.05.2018 було узгоджено, що загальна сума цього Договору становить 1103607,00 грн (у тому числі ПДВ - 183934,50 грн). Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивачем з урахуванням оспорюваних додаткових угод до Договору сплачено 1103126,40 грн, тоді як відповідачем поставлено товар на зазначену суму, але при цьому було зменшено кількісний показник товару.

Отже, згідно з умовами Договору (без урахування додаткових угод до нього, які визнані недійсними) позивач мав сплатити за товар 1103607,00 грн, а відповідач, у свою чергу - поставити 10000 л бензину А-95, 14400 л бензину А-92, 20700 л дизельного палива.

Таким чином, встановивши, що позивачем сплачено кошти за договором не в повному обсязі, а відповідачем здійснено поставку товару не в повному об`ємі, тобто фактично має місце неналежне виконання умов договору його сторонами, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості заявленої позивачем суми коштів, оскільки Договір № МШКк 0815 від 29.05.2018 є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався та є обов`язковим до виконання його сторонами, відповідно, зобов`язання позивача з оплати повної вартості товару, а відповідача з поставки повної кількості товару за Договором у сторін не припинено.

Зазначений висновок господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 24.07.2020 у справі № 922/2216/18, колегія суддів вважає, що обставини цих справ та справи яка розглядається не є тотожними, оскільки у справі № 913/166/19 було присуджено кошти, зокрема на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України, адже особа (відповідач), яка набула майно (кошти) зберегла його у себе за рахунок іншої особи (позивача) без достатньої правової підстави. Тобто ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як відповідна правова підстава щодо отримання майна (коштів) в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

В той час, у даній справі апеляційним судом встановлено, що правовідносини сторін за Договором № МШКк 0815 від 29.05.2018 є діючими, відповідно зобов`язання з повної оплати та поставки товару у сторін тривають, а тому підстави вважати, що відповідачем утримуються кошти без достатніх правових підстав, відсутні.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Чаплинського управління водного господарства не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20 відсутні.

При зверненні до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішенням Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20, позивачем не у повному обсязі здійснено оплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, зважаючи на таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Відповідно до част.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.2 част.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до п.4 част.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з част.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Апелянтом Чаплинським управлінням водного господарства оскаржується рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20 в частині відмови у стягненні 216337,97 грн безпідставно отриманих коштів. При зверненні з апеляційною скаргою скаржником сплачено 2 881,50 грн судового збору згідно з платіжним дорученням № 752 від 15.05.2020.

Отже, виходячи зі ставок судового збору, встановлених Законом України Про судовий збір , розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови у стягненні 216337,97 грн безпідставно отриманих коштів, на момент звернення з апеляційною скаргою становив 4 867,61 грн (216337,97 грн х 1,5 % х 150 %). Враховуючи сплату позивачем 2 881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги, сума недоплати складає 1986,11 грн (4 867,61 грн - 2 881,50 грн), яка підлягає до стягнення з апелянта за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чаплинського управління водного господарства на рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 28.04.2020 у справі № 903/8/20 залишити без змін.

Стягнути з Чаплинського управління водного господарства (75200, Херсонська область, смт.Чаплинка, вул.Ві йськова, буд.2, код ЄДРПОУ 01034679) в дохід державного бюджету України 1986,11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 903/8/20 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "06" серпня 2020 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.