Постанова

від 04.08.2020 по справі 905/2384/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Справа № 905/2384/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Пронози А.П.

за участю представників сторін:

позивача - Назарової А.А. (довіреність б/н від 16.12.2019; ордер серії ХВ № 1912 від 27.07.2020; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ 002296 від 26.12.2018; договір про надання правової допомоги від 09.12.2019)

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , с. Вовчанка, Мар`їнський район, Донецької області (вх. № 1544 Д/3 ) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2384/19 (суддя Чернова О.В.; повний текст рішення складено та підписано 27.04.2020 ) та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2020 у справі № 905/2384/19 (суддя Чернова О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс - Збут, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , с. Вовчанка, Мар`їнський район, Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 642606,79 грн., з яких 559436,40 грн. - сума основного боргу, 70087,72 грн. - пеня, 6323,33 грн. - 3% річних та 6759,34 грн. - інфляційні витрати, -

ВСТАНОВИЛА :

19.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс - Збут , м. Харків (далі - ТОВ Альянс - Збут ; позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , с. Вовчанка Донецької області (далі - ТОВ ЦЗФ Курахівська ; відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 642606,79 грн., з яких 559436,40 грн. - сума основного боргу, 70087,72 грн. - пеня, 6323,33 грн. - 3% річних та 6759,34 грн. - інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №970-ЦК-ДЦ від 22.03.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 559436,40 грн. та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2384/19 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ТОВ ЦЗФ Курахівська (85621, Донецька область, с. Вовчанка, вул. Нагорна, буд.1А; код ЄДРПОУ 33959754) на користь ТОВ Альянс - Збут (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд.8; код ЄДРПОУ 41611863) заборгованість у розмірі 642606,79 грн., з яких 559436,40 грн. - сума основного боргу, 70087,72 грн. - пеня, 6323,33 грн. - 3% річних та 6759,34 грн. - інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9639,10 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та доведеними, а ненадання позивачем рахунку на оплату та усієї технічної документації під час передачі товару, на що звертає увагу суду відповідач, не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку внесення плати за отриманий товар у строк, визначений договором (на 30-й день з дати поставки відповідної продукції). Також судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та задоволено позовні вимоги в цій частині у повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість.

27 квітня 2020 року до Господарського суду Донецької області від ТОВ Альянс - Збут , м. Харків надійшла заява б/н від 27.04.2020 про долучення доказів, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу у справі №905/2384/19, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 20000,00 грн.

05.05.2020 Господарським судом Донецької області ухвалено додаткове рішення у справі № 905/2384/19, яким стягнуто з ТОВ ЦЗФ Курахівська (85621, Донецька область, с. Вовчанка, вул. Нагорна, буд.1А; код ЄДРПОУ 33959754) на користь ТОВ Альянс - Збут (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд.8; код ЄДРПОУ 41611863) витрати на правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн.

Відповідач із даними судовими рішеннями місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом при їх ухваленні норм матеріального та процесуального права, та ненадання судом належної оцінки всім доводам відповідача, просить рішення від 22.04.2020 та додаткове рішення від 05.05.2020 Господарського суду Донецької області по справі № 905/2384/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом зі скаргою відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неправильно витлумачив та застосував норми статті 212 Цивільного кодексу України, адже за умовами договору поставки №970-ЦК-ДЦ від 22.03.2019 обов`язок відповідача щодо оплати переданого товару напряму залежить від надання рахунку позивачем. Враховуючи те, що позивач не надав відповідачу усіх передбачених договором документів, тому термін оплати товару за даним договором на переконання скаржника ще не настав, а отже й відсутнє порушене право, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Окрім цього відповідач зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, які мають значення для справи, а саме в своєму рішенні не надав правову оцінку порушенням з боку позивача умов договору, які полягають у несвоєчасній поставці продукції та ненаданні необхідних за договором документів. Вказане призвело до незастосування судом пункту 6.11 договору поставки, яким передбачено, що у разі порушення постачальником строку поставки продукції та/або партії продукції, встановленого договором або специфікацією до договору, покупець звільняється від будь-якої відповідальності, пов`язаної з відмовою від приймання продукції, по якій порушено строк поставки, у т.ч., але не виключно, сплати штрафних санкцій, збитків, додаткових платежів і т.д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2020 у справі № 905/2384/19 залишено без руху відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що оформлена з порушенням пункту 2 частини третьої статті 258 цього Кодексу. Скаржнику надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали шляхом подачі до суду доказів сплати судового збору в сумі 14458,65 грн. за встановленими реквізитами.

Наявними у справі рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 6102252487173, 6102252487165 підтверджується отримання скаржником ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху 30.06.2020.

04.07.2020, тобто у встановлені судом строки, скаржником засобами поштового зв`язку направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків (вх. № 6377 від 06.07.2020), до якої додано платіжне доручення № 1605543 від 24.06.2020 про сплату судового збору в сумі 14979,29 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 для розгляду справи № 905/2384/19 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Ухвалою суду від 13.07.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2384/19 та додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2020 у справі № 905/2384/19; зупинено їх дію до закінчення апеляційного розгляду справи Східним апеляційним господарським судом; відкрито апеляційне провадження у справі № 905/2384/19; позивачу встановлено строк до 27.07.2020 (включно) для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу; призначено справу до апеляційного розгляду на 04.08.2020 об 11:00 год; участь сторін у судовому засіданні визнано обов`язковою.

27.07.2020, тобто у встановлений судом строк, позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7021), в якому вважає доводи відповідача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи і не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки відповідачем не надано суду Актів про відсутність документів, складених сторонами відповідно до вимог п. 14 Інструкції № П-7 та п. 12 Інструкції № П-6, що передбачено умовами договору; Актів невідповідності, складених згідно п.п. 2.9, 2.10 Договору поставки №970-ЦК-ДЦ від 22.03.2019, із зазначенням документів, які не були передані позивачем, складання яких передбачено як умовами чинного законодавства України, так і умовами Договору; не представив доказів повідомлення позивача про ненадання документів, а також доказів наявності будь-яких претензій до позивача щодо неналежного виконання зобов`язань з поставки продукції, оплата якої є предметом даного спору; відповідач не надав доказів відмови від прийняття продукції, в порядку, передбаченому п. 4.4 Договору, а також доказів повернення продукції позивачу; сторони у договорі встановили, що перелік технічної документації, яка має бути передана разом з продукцією визначається у Специфікаціях до Договору; жодними іншими положеннями Договору та чинного законодавства не встановлений перелік технічної документації, яка має бути передана; у Специфікаціях до Договору від 22.03.2019 та від 07.05.2019 позивач та відповідач не встановлювали стандартів, технічних умов та/або іншої технічної документації, якій повинна відповідати якість продукції, що постачається, тобто сторонами було погоджено, що надання будь-якої технічної документації при поставці не вимагається. Таким чином позивач наголошує, що у позивача не виникло обов`язку передавати відповідачу будь-яку технічну документацію, а твердження відповідача про ненадання документів є лише спробою уникнути відповідальності за прострочення оплати продукції. У зв`язку із цим позивач вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з оплати товару в строк, узгоджений сторонами в Договорі. Водночас позивач зазначає, що обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі щодо порушення позивачем строків поставки продукції не мають значення для розгляду даної справи, не підтверджують доводів відповідача щодо предмету спору і не спростовують законність та обґрунтованість висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, а також просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката. Орієнтовний розрахунок цих витрат складає 18000,00 грн. Позивач зазначив, що остаточний перелік, обсяг та вартість правничої допомоги будуть ним надані протягом строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О., який входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 905/2384/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 для розгляду справи № 905/2384/19 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2020 не з`явився, але звернувся до суду із клопотанням (вх. № 7249 від 04.08.2020), в якому просить суд продовжити встановлений відповідачу судом строк на подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу та відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з необхідністю підготовки та подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу згідно п.3 ч.1 ст. 42 ГПК України. В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача - адвокат Лисак Т.Г. повідомила суд, що на даний час юрист підприємства знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що ускладнює подання заяв та документів у визначений процесуальний строк, а адвокатом здійснюється представництво інтересів не лише ТОВ ЦЗФ Курахівська . При цьому 04.08.2020 адвокат Лисак Т.Г. буде знаходитись у відрядженні у м. Києві.

Уповноважений представник ТОВ Альянс - Збут - адвокат Назарова А.А. у судовому засіданні 04.08.2020 проти відкладення розгляду справи заперечувала, просила залишити клопотання скаржника без задоволення, посилаючись на неповажність причин неявки представника відповідача в дане судове засідання та намагання затягнути розгляд справи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України господарський суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні в межах встановленого строку, зокрема: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Однак зазначені у клопотанні скаржника причини для відкладення розгляду справи не доведені відповідними доказами, тому визнаються судом неповажними. Крім того, згідно приписів Господарського процесуального кодексу України надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу для учасників справи не є обов`язковим; суд апеляційної інстанції не встановлював строків для його подачі відповідачем, а відсутність даної відповіді на відзив не перешкоджає розгляду справи, з огляду на достатність наявних в ній матеріалів для здійснення апеляційного перегляду оскаржуваних відповідачем рішень суду першої інстанції у даній справі.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

У зв`язку із цим, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів зроблено заяву про подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 22.03.2019 між ТОВ ЦЗФ Курахівська , як Покупцем, та ТОВ Альянс - Збут , як Постачальником, укладено Договір поставки №970-ЦК-ДЦ (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Покупець зобов`язується прийняти та здійснити оплату поставленого у його власність продукції згідно умов цього Договору (пункту 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. цей Договір може бути скріплений печатками Сторін, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома Сторонами своїх зобов`язань, строк дії Договору встановлюється до 21.03.2021 включно.

Даний Договір підписано Сторонами та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача у встановленому порядку.

Розділом 2 Договору визначені умови щодо якості, комплектності та кількості.

Відповідно до пункту 4.1. Договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.

Умовами пункту 4.4. Договору визначено, що у разі поставки продукції без товаросупровідних документів, що тягне неможливість здійснити приймання Продукції за кількістю, якістю, асортименту, комплектності, Покупець має право відмовитись від приймання поставленої Продукції . У такому разі, повернення Продукції здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 2.5. цього договору.

Згідно пункту 4.8. Договору зобов`язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції у розпорядження Покупця в узгоджене місце призначення поставки у відповідній якості, комплектності, асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами у Договорі та Специфікаціях до нього . Зобов`язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Умовами пункту 5.2. Договору визначено, що ціни на поставлену продукцію встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

Згідно з пунктом 5.4. Договору розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 30 (тридцятий) день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідальність сторін за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань встановлена розділом 6 Договору, зокрема пунктом 6.8. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно несплаченої Продукції, але не більш 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

22.03.2019 позивачем та відповідачем узгоджено і підписано Специфікацію на загальну суму 321360,00 грн. з ПДВ, згідно якої розрахунки за продукцію, що поставляється за цією Специфікацією: оплата на 30 календарний день (том 1 аркуш справи 28).

07.05.2019 між сторонами у справі підписано Специфікацію до договору поставки №970-ЦК-ДЦ від 22.03.2019 на загальну суму 423715,80 грн., за умовами якої розрахунки за продукцію, що поставляється за цією Специфікацією: оплата на 30 календарний день (том 1 аркуш справи 27).

Відповідачем не оспорюється, що на виконання договірних умов та Специфікацій від 22.03.2019 і від 07.05.2019, позивачем здійснено поставку товару на суму 559436,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №579 від 13.06.2019, №591 від 13.06.2019, №580 та №592 від 14.06.2019, №600 від 01.07.2019, №607 від 27.06.2019, №601 від 01.07.2019, №606 від 27.06.2019, №621 від 19.07.2019, №635 від 19.07.2019 (том 1 аркуші справи 29, 36, 42, 49, 56), товарно-транспортними накладними №Р597 від 13.06.2019, №Р580 від 14.06.2019, Р600 від 01.07.2019, №Р601 від 01.07.2019, №Р621 від 19.07.2019, які підписані уповноваженим представником відповідача (том 1 аркуші справи 31, 37, 44, 51, 58), а також довіреностями б/н від 13.06.2019, б/н від 01.07.2019, б/н від 19.07.2019 на отримання цінностей (том 1 аркуші справи 30, 43, 50, 57).

15.10.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою №15/10/19-1 про сплату заборгованості за договором поставки №970-ЦК-ДЦ від 22.03.2019 у розмірі 601085,19 грн., з яких 559436,40 грн. - сума основного боргу, 38222,79 грн. - пеня, 3426,00 грн. - 3% річних (том 1 аркуші справи 63-67), яка залишена відповідачем без задоволення.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 642606,79 грн., з яких 559436,40 грн. - сума основного боргу, 70087,72 грн. - пеня, 6323,33 грн. - 3% річних та 6759,34 грн. - інфляційні втрати, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару.

В силу положень статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи презумпцію свободи договору, сторони у справі, укладаючи Договір поставки, узгодили всі його істотні умови. Підписавши договір, відповідач, як покупець товару, погодився із строками оплати вартості товару, схвалив умови щодо поставки товару та відповідальності сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розглядаючи даний спір судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, встановлені у Договорі, зокрема поставив відповідачу продукцію партіями на суму 559436,40 грн.

Водночас, за результатами дослідження обставин справи та оцінки за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України зібраних у справі доказів у сукупності, судом першої інстанції встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим і виник борг, тому позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 559436,40 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана судом першої інстанції доведеною та такою, що підлягає задоволенню, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції мотивовано відхилив посилання відповідача на те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем рахунків на оплату товару та іншої документації, у тому числі технічної, тому підстави для оплати товару відсутні.

Так, частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом першої інстанції належним чином досліджено умови укладеного між сторонами у справі Договору поставки, пунктом 5.4. якого визначено, що розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 30 (тридцятий) день з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору.

Отже, суд першої інстанції визначився, що після поставки позивачем 13.06.2019 партії продукції у відповідача згідно з пунктом 5.4. Договору та пунктом 5 Специфікацій виник обов`язок сплатити вартість товару на суму 16196,40 грн. на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки, тобто 15.07.2019; після поставки 14.06.2019 - строк оплати 15.07.2019; після поставки товару 01.07.2019 - строк оплати 31.07.2019; після поставки товару 19.07.2019 - строк оплати 19.08.2019.

Оскільки товар було отримано відповідачем партіями 13.06.2019, 14.06.2019, 27.06.2019, 01.07.2019 та 19.07.2019, що встановлено судом першої інстанції і підтверджується в ході апеляційного розгляду справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар для відповідача вже настав.

За вказаних встановлених обставин справи отримання і нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань.

Таким чином обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частина перша статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійснених поставок товару за Договором, адже дата виникнення обов`язку відповідача оплатити товар безумовно не пов`язана з датою одержання рахунку та відповідних товаросупровідних документів.

У позовній заяві позивач зазначив, що надав відповідачу рахунки на оплату № 591 від 13.06.2019, № 592 від 14.06.2019, № 607 від 27.06.2019, № 606 від 27.06.2019, № 635 від 19.07.2019 та гарантійні листи № 579 від 13.06.2019, № 580 від 14.06.2019, № 600 від 01.07.2019, № 601 від 01.07.2019, № 621 від 19.07.2019, в яких повідомив, що поставлена продукція не підлягає обов`язковій державній сертифікації в Україні. Відповідні рахунки та гарантійні листи надані позивачем до позовної заяви. Відповідач факт отримання вказаних документів від позивача не спростував.

Відповідно до частини першої статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Проте відповідачем не підтверджено жодними доказами, що він звертався до позивача із вимогою про надання передбачених Договором інших документів, у тому числі рахунків на оплату. Докази повідомлення позивача про наявність претензій щодо ненадання документів у справі відсутні і відповідачем не надані.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач відповідно до умов Договору та належним чином оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони відповідача на підставі довіреностей видаткових накладних, в яких є посилання на Договір поставки № 970-ЦК-ДЦ та зазначено суму переданого позивачем і отриманого відповідачем у власність товару, був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар.

Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отриманий товар колегією суддів під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що хоча у Договорі й зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору , проте за змістом статті 692 Цивільного кодексу України, пункту 5.4. Договору та пункту 5 Специфікацій, така умова Договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується з дати поставки відповідної продукції , а не з дня передачі рахунку з іншими документами.

Більш того, згідно пункту 4.9. Договору право власності на продукцію , ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач без будь-яких зауважень прийняв у власність поставлену позивачем продукцію, що підтверджується підписаними уповноваженим представником відповідача видатковими накладними, та розпорядився нею на власний розсуд.

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Крім того, сторони домовились, що у випадку поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, Покупець має право відмовитися від приймання поставленої продукції (пункт 4.4. Договору). В такому випадку повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 2.5. цього договору.

Проте доказів відмови від прийняття продукції в порядку, передбаченому пункту 4.4. Договору, відповідач суду не надав, як і не надав доказів її повернення позивачеві згідно пункту 2.5. Договору.

Посилання відповідача за первісним позовом на незастосування судом першої інстанції пункту 6.11. Договору поставки колегією суддів відхиляються, оскільки даною договірною умовою сторони передбачили можливість звільнення покупця (ТОВ ЦЗФ Курахівська ) від будь-якої відповідальності, пов`язаної саме із його відмовою від приймання продукції, у разі порушення постачальником (ТОВ Альянс-Збут ) строку поставки продукції та/або партії продукції. Однак як було встановлено, відповідач від прийняття спірних партій продукції з будь-якого приводу не відмовлявся.

Також у пункті 2.2 Договору позивач та відповідач погодили застосування при прийманні продукції Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П- 6 (зі змінами та доповненнями), далі - Інструкція № П-6 , та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (зі змінами та доповненнями), далі - Інструкція № П-7 .

Відповідно до пункту 14 Інструкції № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 12 Інструкції № П-6 передбачено, що приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Проте, як обґрунтовано зазначив позивач, відповідачем не надано відповідних актів про відсутність документів, складених між сторонами відповідно до вимог пункту 14 Інструкції № П-7 та пункту 12 Інструкції № П-6.

Крім того, за змістом умов пункту 2.4. Договору Постачальник зобов`язується разом з Продукцією надати Покупцю технічну документацію на кожний вид Продукції, що поставляється (у тому числі, але не виключно, ГОСТ/ДСТУ, ТУ (копії витягів, які дозволяють ідентифікувати належність ТУ та його погодження реєструючими органами, а також витяги, які стосуються безпеки, правил експлуатації, зберігання, транспортування, маркування, пакування та утилізації Продукції, методів контролю та проведення випробовувань), іншу технічну документацію, або зазначити офіційні видання, в яких можна ознайомитися з даною документацією. При цьому, сторонами визначено, що номери індексів стандартів, технічних умов та/або іншу технічну документацію, якій повинна відповідати якість продукції, що постачається, зазначається Постачальником у Специфікації до даного Договору.

Таким чином, сторони узгодили, що перелік технічної документації, яка має бути передана разом з продукцією визначається у Специфікаціях до Договору. Жодними іншими положеннями Договору та чинного законодавства не встановлений перелік технічної документації, яка має бути передана позивачем відповідачу.

При цьому, як вбачається зі Специфікацій до Договору від 22.03.2019 та від 07.05.2019, підписаних сторонами та скріплених їх печатками, позивач та відповідач не встановлювали стандартів, технічних умов та/або іншої технічної документації, якій повинна відповідати якість продукції, що постачається. Таким чином посилання відповідача на те, що при поставці вимагалося надання певної технічної документації, є безпідставним. Так само відповідачем не було надано доказів направлення позивачу будь-яких претензій та повідомлень або заперечень про ненадання документів навіть після отримання 22.10.2019 вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором (том 1 аркуш справи 70).

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач поставив у власність відповідача у погодженому місці поставки продукцію належної якості, комплектності, асортименту, кількості, які були узгоджені сторонами в Договорі та Специфікаціях до Договору, загальною вартістю 559436, 40 грн., а тому згідно пункту 4.8. Договору зобов`язання позивача слід вважати виконаними належним чином. Натомість, відповідач не виконав взяті не себе зобов`язання та не здійснив оплати поставленої продукції у встановлений в Договорі строк, що слід вважати порушенням прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення основної суми заборгованості.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, який відповідачем не оспорено та не спростовано.

Так, згідно наданого розрахунку позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару нараховані:

-пеня в сумі 70087,72 грн. (пеня за період прострочення з 16.07.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 16196,40 грн. становить 2294,12 грн.; пеня за період прострочення з 16.07.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 8160,00 грн. становить 1155,81 грн.; пеня за період прострочення з 01.08.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 165360,00 грн. становить 20944,09 грн.; пеня за період прострочення з 01.08.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 305640,00 грн. становить 38711,61 грн.; пеня за період прострочення з 20.08.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 64080,00 грн. становить 6982,09 грн.);

-3% річних в сумі 6323,33 грн. (3% річних в сумі 206,34 грн. та 103,96 грн. за період прострочення з 16.07.2019 по 17.12.2019 нараховані на суми боргу 16196,40 грн. та 8160,00 грн. відповідно; 3% річних в сумі 1889,18 грн. нараховані за період прострочення з 01.08.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 165360,00 грн.; 3% річних в сумі 3491,83 грн. за період прострочення з 01.08.2019 по 17.12.2019 нараховані на суму боргу 305640,00 грн.; 3% річних в сумі 632,02 грн. за період прострочення з 20.08.2019 по 17.12.2019 нараховані на суму боргу 64080,00 грн.)

-інфляційні втрати в сумі 6759,34 грн. (інфляційні втрати в сумі 97,18 грн. та 48,96 грн. за період прострочення з 16.07.2019 по 17.12.2019 нараховані на суми боргу 16196,40 грн. та 8160,00 грн.; інфляційні втрати в сумі 1984,32 грн. за період прострочення з 01.08.2019 по 17.12.2019 нараховані на суму боргу 165360,00 грн.; інфляційні втрати в сумі 3667,68 грн. за період прострочення з 01.08.2019 по 17.12.2019 нараховані на суму боргу 305640,00 грн.; інфляційні втрати в сумі 3667,68 за період прострочення з 20.08.2019 по 17.12.2019 нараховані на суму боргу 64080,00 грн.).

Здійснивши перерахунок пені, заявленої до стягнення відповідно до пункту 6.8. Договору з урахуванням вимог статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив у повному обсязі вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, тому доводи апеляційної скарги слід визнати помилковими.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що питання несвоєчасної поставки позивачем продукції, на що звертає увагу суду відповідач, не є предметом даного судового розгляду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду про задоволення позову щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки суд перевірив на підставі наявних у справі належних та допустимих доказів розмір заявлених до стягнення сум, правильність всіх вихідних даних (періоди нарахування, розмір), арифметичну правильність проведених розрахунків, правові підстави вимагати стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних в судовому порядку, що відповідає вимогам відносно законності та обґрунтованості судового рішення, встановленим у статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При ухваленні додаткового рішення, яким вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надані належні докази (Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 09.12.2019, укладений між Адвокатським бюро Анни Назарової та ТОВ Альянс - Збут ; Опис та вартість робіт (послуг), які виконуються Адвокатом від 09.12.2019; Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.04.2020 до Договору про надання правової допомоги), а тому враховуючи нетривалий час розгляду справи, нескладність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), невелику кількість судових засідань, в яких адвокат прийняв участь (два засідання з трьох), та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що належна до компенсації відповідачем частина витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 13500,00 грн.

При розгляді питання щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката та при визначенні суми відшкодування, судом першої інстанції застосовано правові позиції, що викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19. Так, згідно позиції Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Апеляційна скарга відповідача не містить жодних доводів, які б спростовували наведений висновок суду першої інстанції ані в частині розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, ані в частині визначення цього розміру.

Скаржником не зазначено, що саме порушив суд при ухваленні додаткового рішення, а також не доведено наявність правових підстав для його зміни чи повного або часткового скасування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвалених судом рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права.

З огляду на вищезазначене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2020 у справі № 905/2384/19 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ ЦЗФ Курахівська задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська , с. Вовчанка, Мар`їнський район, Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2384/19 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2020 у справі № 905/2384/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2020 у справі № 905/2384/19 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2020 у справі № 905/2384/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська .

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.08.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко