ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/535/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"

про стягнення страхового відшкодування в сумі 98000 грн 00 коп.

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу 05.08.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суть спору.

АТ "СК "ІНГО" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "СК "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 98000 грн 00 коп. У позовній заяві позивач просить розглядати даний спір в порядку спрощеного позовного провадження.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 21.07.2020.

Судове засідання 21.07.2020 відкладено на 05.08.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 21.07.2020. Про дату та час розгляду справи сторін повідомлено відповідними ухвалами від 21.07.2020.Представники сторін в судове засідання не з`явилися (явка не визнавалась судом обов`язковою).

Матеріали справи містять клопотання позивача № 1613 від 08.07.2020 (вх. № 8679/20 від 13.07.2020) та б/н від 29.07.2020 (вх. № 9638/20 від 03.08.2020) про розгляд справи за відсутності його представника. У клопотаннях позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Що стосується ПрАТ "СК "Галицька", то ухвали суду від 30.06.2020 та 21.07.2020 направлялися відповідачу за його місцезнаходженням, яке вказане у позовній заяві і визначене у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006815324 від 24.06.2020.

Надсилання ухвал підтверджується відтиском штампу вихідної кореспонденції на їх звороті та сформованими списками розсилки.

На адресу суду поверталися поштові відправлення, які надсилалися на адресу відповідача, із відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у п. 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-2).

Отже, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи.

Судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату та час розгляду справи.

Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача з приводу подання відзиву на позов чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Згідно ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

При розгляді даної справи суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, в результаті чого набув право зворотної вимоги до ПрАТ "СК "Галицька". Остання згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи. Враховуючи ліміт відповідальності страховика, просить стягнути з відповідача 98000 грн 00 коп. страхового відшкодування. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст. 4, 46, 91, 129, 162-164, 176 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, 22, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07.04.2017 між ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 530590555.19, предметом якого є майнові права страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.

Строк дії договору: з 0:00 год. 27.03.2019 до 24:00 год. 26.03.2020 (п. 5.1 договору).

Згідно п. 1 договору застрахований транспортний засіб: AUDI А6, рік випуску - 2011, реєстраційний номер - НОМЕР_1 .

10.05.2019 в м. Дніпро, Центральний район, проспект Дмитра Яворницького, 111 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного RENAULT PREMIUM, реєстраційний номер - НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якої зазнав пошкоджень застрахований у позивача автомобіль AUDI А6, реєстраційний номер - НОМЕР_1 .

10.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "АСК "ІНГО" з повідомленням про випадок номер справи 1949251.

Згідно довідки Управління патрульної поліції в м. Києві № 3019141546911884 про дорожньо-транспортну пригоду від 10.05.2019 особою, винною у скоєнні адміністративного правопорушення вказано водія ОСОБА_2

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2019 у справі № 203/1835/19 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Для визначення розміру матеріального збитку автомобіля проведено експертне дослідження та складено відповідний висновок № 135/19а від 20.08.2019, з огляду на який вартість відновлювального ремонту транспортного засобу AUDI А6, реєстраційний номер - НОМЕР_1 складає 62491 грн 50 коп.

06.08.2019 між АТ "СК "ІНГО" (замовник) та ТОВ фірма "Алмаз Мотор ЛТД" (виконавець) укладено договір про надання послуг з відновлювального ремонту транспортних засобів, згідно умов якого виконавець зобов`язався провести відновлювальний ремонт транспортних засобів, а замовник прийняти та оплатити належним чином надані послуги (виконані роботи) виконавцю.

Як вбачається з акту АМ 25263 наданих послуг від 19.07.2019 виконавцем надані послуги по обслуговуванню автомобіля AUDI А6, реєстраційний номер - НОМЕР_1 на суму 118062 грн 86 коп.

Представниками ПрАТ "АСК "ІНГО", з урахування зазначеного вище акту наданих послуг складено страховний акт № 1981405 від 07.06.2019, з огляду на який відшкодуванню підлягає 118062 грн 86 коп.

ПрАТ "АСК "ІНГО" сплатило на користь ТОВ фірма "Алмаз Мотор ЛТД" аванс за виконані роботи на суму 100000 грн 00 коп., про що свідчить платіжне доручення № 5557 від 18.04.2019.

10.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "АСК "ІНГО" з заявою № 1949251 на виплату страхового відшкодування.

Матеріали справи містять поліс АО 000771548, діючий на 10.05.2019, у відповідності до якого, страховиком транспортного засобу RENAULT PREMIUM, реєстраційний номер - НОМЕР_2 є ПрАТ "СК "Галицька", згідно якого встановлено ліміт за шкоду майну - 100000 грн 00 коп., франшиза - 2000 грн 00 коп.

13.12.2019 ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулася до ПрАТ "СК "Галицька" з регресною претензією № 4259 від 13.12.2019 про відшкодування збитків в сумі 118062 грн 86 коп.

Вказана вище претензія ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" до ПрАТ "СК "Галицька" про сплату страхового відшкодування залишена відповідачем без виконання.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

За договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України.

Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено у ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Норми чинного законодавства не містять вимоги, за змістом якої розмір матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути підтверджений виключно звітом про оцінку, складеним згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Перелік можливих доказів у даному випадку не є вичерпним, а визначальним є факт відповідності розрахунку суми матеріального збитку вимогам законодавства.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17).

Якщо для відновлення пошкодженого транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.

Як встановлено судом, страховик - ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", з урахуванням рахунку-фактури, акту виконаних робіт, страхового акту виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 100000 грн 00 коп., про що свідчить платіжне доручення.

Суд зазначає, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/9396/17 від 13.03.2018).

Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вину фізичної особи ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджено постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2019 у справі № 203/1835/19.

Зазначена особа є страхувальником відповідача. Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс АО 000771548 цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем RENAULT PREMIUM, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача на підставі вказаного страхового полісу, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до страхового полісу АО 000771548 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100000 грн 00 коп., а розмір франшизи - 2000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою про сплату страхового відшкодування по полісу АО 000771548, однак вона залишена без реагування з боку відповідача.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач в судове засідання не з`явився, своїми правами, наданим йому ст. 42, 46, 165, 251 ГПК України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на підставі наведеного стягненню в судовому порядку підлягає страхове відшкодування в розмірі 98000 грн 00 коп.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 118, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 98000 грн 00 коп. - задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, Шевченківський район, м. Київ,01054; ідентифікаційний код 16285602) - 98000 грн 00 коп. (дев`яносто вісім тисяч грн 00 коп.) - страхового відшкодування, та 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 06.08.2020

Суддя Т. В. Стефанів

Дата ухвалення рішення 05.08.2020
Зареєстровано 06.08.2020
Оприлюднено 06.08.2020

Судовий реєстр по справі 909/535/20

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 05.08.2020 Господарський суд Івано-Франківської області Господарське
Ухвала від 21.07.2020 Господарський суд Івано-Франківської області Господарське
Ухвала від 21.07.2020 Господарський суд Івано-Франківської області Господарське
Ухвала від 30.06.2020 Господарський суд Івано-Франківської області Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону