Рішення

від 30.07.2020 по справі 140/4664/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року 14:48 ЛуцькСправа № 140/4664/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача Лялюги Л.В.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слатон до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слатон" (далі - ТзОВ "Слатон", товариство) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2019 року №000193502, № 000194502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2019 року фахівцями ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку з питань відображення в податковому обліку та у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств результатів фінансово-господарських операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтум Інвест (далі - ТзОВ Сінтум Інвест ) за період із 01 листопада по 30 листопада 2018 року. За результатами перевірки складено акти від 16 серпня 2019 року, 22 жовтня 2019 року, на підставі яких відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2019 року №000193502 про збільшення суми грошового зобов`язання із податку на прибуток приватних підприємств на 221 950 грн (з яких: 177 560 грн за податковим зобов`язанням, 44 390 грн за штрафними санкціями), № 000194502 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 197 289 грн.

Підставою для прийняття оскаржених рішень є висновки контролюючого органу щодо нереальності фінансово-господарських операцій позивача із ТзОВ Сінтум Інвест .

Такий висновок відповідача, на переконання товариства, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки реальність господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи належно оформленими документами бухгалтерського обліку: договором поставки, видатковими накладними, платіжними документами, податковими накладними, доказами подальшої реалізації товарів, використання у межах власної господарської діяльності, договорами підряду, актами приймання-передачі. Зазначив, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, формування витрат, оскільки чинне законодавство не передбачає обов`язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками.

Керуючись наведеним, ТзОВ Слатон просить визнати протиправними і скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

У відзиві на позов від 04 травня 2020 року відповідач його вимог не визнав (арк. спр. 187-195, т. 1). Вказав, що позивач для перевірки не надав достатніх доказів, які б підтвердили реальний характер господарських взаємовідносин із ТзОВ Сінтум Інвест . Окрім того, вказаний контрагент не подавав за 2018 рік до контролюючих органів звітність з податку на прибуток приватних підприємств, декларації платника єдиного податку (платник податків визначався для відпрацювання, як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування); також в останнього відсутні трудові та матеріальні активи для проведення відповідних господарських операцій. Зазначив, що ТзОВ Сінтум Інвест є фігурантом кримінальних проваджень у сфері фінансових злочинів. Просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив № 103 від 01 червня 2020 року позивач зазначив, що не може і не повинен нести відповідальність за невиконання контрагентами зобов`язань, а відповідальність за порушення податкового законодавства носить персоніфікований характер. На його переконання, під час перевірки і до заперечень на акт перевірки було надано усі необхідні докази, які підтверджують придбання товару та його використання у межах своєї господарської діяльності, реальні зміни у фінансових показниках товариства (арк. спр. 215-221, т. 1).

У додаткових поясненнях № 3173/03-20-08-02-07 від 07 липня 2020 року представник відповідача зазначила, що відповідно до наданої АТ Українська залізниця інформації, операцій із запитуваними деталями протягом 2013-2018 років не встановлено (арк. спр. 2-5, т. 2).

У поясненнях від 02 червня 2020 року представник позивач додаткового зазначила, що відповідно до умов договору ТзОВ Сінтум Інвест реалізувало ТзОВ Слатон вживані запасні частини, які придатні для використання на вантажних вагонах, у сього у кількості 30 позицій; передачу придбаного товару підтверджено відповідними актами, накладними, оплату товару проведено у повному обсязі. Кожна із придбаних запчастин містить ідентифікуючі позначки: код заводу, номер осі, рік виготовлення. Частину придбаного товару товариством реалізовано ВП Вагове ремонтне депо ім. Т.Шевченка Одеської залізниці ПАТ Українська залізниця (2 одиниці повернуто), інші - ТзОВ Науково-виробниче об`єднання Промвпровадження -13 штук, для виконання робіт по ремонту вагонів. Деякі частини реалізовано ТзОВ Фінмарк - 1 одиниця, ТзОВ Шато де бріссак - 2 одиниці, ТзОВ Транс Строк Консалт (Російчька Федерація) - 14 одиниць. Часткове зберігання товару здійснювалось підприємцем ОСОБА_1 у м. Дніпро. Усі вказані господарські операції належно оформлені, відповідні документи було надано відповідачу для перевірки (арк. спр. 32-38, т. 2).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року відкрито провадження відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 179, т. 1).

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року судовий розгляд даної справи постановлено проводити у судовому засіданні із викликом сторін, розгляд справи призначено на 26 травня 2020 року, у якому було оголошено перерву до 02 червня, 07 липня, 14 липня, 24 липня, 30 липня 2020 року (акр спр. 198, 209, 231, т. 1, арк. спр. 44, 46, 48, т. 2).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши їхні доводи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

У серпні 2019 року фахівцями ГУ ДФС у Волинській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Волинській області, проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Слатон" з питань відображення у податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств результатів фінансово-господарської діяльності із придбання ТМЦ у ТзОВ Сінтум Інвест за період діяльності із 01 листопада по 30 листопада 2018 року. За результатами якої складено акт № 16782/14-03/41783311 від 16 серпня 2019 року (арк. спр. 3-4, т. 1).

ТзОВ "Слатон" 06 вересня 2019 року подало заперечення на вказаний акт перевірки. Контролюючий орган у період із 04 по 10 жовтня 2019 року провів документальну позапланову виїзну перевірку з питань, викладених у запереченні від 06 вересня 2019 року №132 на акт позапланової документальної перевірки від 16 серпня 2019 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 3265/05-02/41783311 від 22 жовтня 2019 року (далі - Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення товариством вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ "Слатон" завищено податковий кредит на суму 197 289 грн за листопад 2018 року, що призвело до завищення рядка 19 (від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 197 289 грн., рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового періоду) на цю ж суму;

- пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.1.1 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 177 560 грн (арк. спр. 25-37, т. 1).

На підставі Акта перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2019 року №000193502 про збільшення суми грошового зобов`язання із податку на прибуток приватних підприємств на 221 950 грн (з яких: 177 560 грн за податковим зобов`язанням, 44 390 грн за штрафними санкціями), № 000194502 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 197 289 грн (арк. спр. 20, 21, т. 1).

За результатами розгляду заперечень товариства на вказані податкові повідомлення-рішення, Державна податкова служба України не знайшла підстав для їх скасування та прийняла рішення від 30 січня 2020 року про залишення оскаржених рішень без змін (арк. спр. 46-48, т. 1).

Висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства у перевіреному періоді ґрунтуються на нереальності господарських операцій, проведених із ТзОВ Сінтум Інвест .

ТзОВ Слатон , непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Товариство з обмеженою відповідальністю Слатон зареєстроване як суб`єкт господарювання 06 грудня 2017 року; місцезнаходження юридичної особи: Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, 16-А/26; основна діяльність за кодом КВЕД (46.90) - неспеціалізована оптова торгівля Вказані обставини стверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006190883 від 14 січня 2020 року (арк. спр. 22-24, т. 1).

У межах своєї господарської діяльності ТзОВ Слатон (покупець) 31 жовтня 2018 року уклало договір поставки № 1031 із ТзОВ Сінтум Інвест (постачальник) (акр спр. 65-66, т. 1).

При цьому судом установлено, що станом на листопад 2018 року ТзОВ Сінтум Інвест зареєстроване як суб`єкт господарювання, про що містилась інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи - місто Маріуполь Донецької області (арк. спр. 63, т. 1); із 01 жовтня 2018 року зареєстроване платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг із відповідного реєстру № 1805814500200 (арк. спр. 64, т. 1).

Відповідно до умов договору поставки № 1031 від 31 жовтня 2018 року сторони домовились, що постачальник поставляє узгодженими партіями товар, а покупець - приймає його та оплачує (вживані запасні частини, придатні для використання на вантажних вагонах колії 1520 мм); ціна і кількість товару вказується у специфікаціях; дата поставки та дата переходу права власності на товар від постачальника до покупця - день підписання сторонами акта приймання-передачі та/або видаткової накладної на товар.

На виконання умов договору поставки № 1031 від 31 жовтня 2018 року, сторони склали та погодили специфікації:

1) № 1 від 31 жовтня 2018 року на товар рама бокова № 6-1244-1995, №5-100546-1995, № 5-76259-1995, № 14-20587-1991, по 12 600 грн без ПДВ за 1 шт.; балка надресорна № 14-24021-1990, №14-15963-1988, № 14-146007-1991, 12-47145-1989, № 5-24663-1988, по 10 542 грн без ПДВ за 1 шт., усього погоджено придбання товару на 123 732 грн, у тому числі ПДВ 20 622 грн. (арк. спр. 67-68, т. 1);

2) №2 від 08 листопада 2018 року на товар колісна пара, товщина ободу 65-69 мм № 29-45673-2003, № 29-68900-1996, № 186-55641-1989, № 119-62119-1983, № 5-44212-1984, № 5-33158-1989, № 39-52687-1980 по 52 500 грн без ПДВ за 1 шт.; колісна пара, товщина ободу 70+мм № 29-54860-2001, № 29-22154-1999, №60-85272-1986, № 39-35774-1981, № 39-514122-1985, № 29-303543-1988, № 93-56400-1988 по 55 833 грн 34 коп. за 1 шт., усього погоджено придбання товару на 910 000 грн 06 коп., у тому числі ПДВ 151 666 грн 68 коп. (арк. спр. 69-70, т. 1);

3) № 3 від 16 листопада 2018 року на товар рама бокова 2000-2002 року № 14-57965-2002, № 14-12561-2002 по 18 960 грн за 1 шт.; рама бокова 1992-1996 року № 5-16672-1996, № 14-38469-1992 по 18 100 грн за 1 шт.; рама бокова 1987-1989 року № 12-69492-1989, № 14-103536-1988, № 12-35897-1987 по 16 960 грн за 1 шт., усього погоджено придбання товару на 150 000 грн, у тому числі ПДВ 25 000 грн (арк. спр. 71-72, т. 1).

Поставка товару на підставі специфікації № 1 відбулась 01 листопада 2018 року, на підставі специфікації № 2 - 08 листопада 2018 року, на підставі специфікації № 3 - 19 листопада 2018 року, про що сторони склали, підписали, скріпили відтисками печаток підприємств відповідні акти приймання-передачі (арк. спр. 67-72, т. 1).

Відпуск товару постачальником здійснено на підставі видаткових накладних № 11/01-1 від 01 листопада 2018 року, № 11/08-1 від 08 листопада 2018 року, № 11/19 від 19 листопада 2018 року, які обома сторонами підписано та скріплено печатками (арк. спр. 73-75).

Оплату придбаного товару позивач підтвердив копіями платіжних доручень № 463 від 01 листопада 2018 року на 123 732 грн, № 484 від 08 листопада 2018 року на 189 000 грн, № 491 від 21 листопада 2018 року на 189 000 грн, № 486 від 09 листопада 2018 року на 189 000 грн № 492 від 12 листопада 2018 року на 189 000 грн, № 493 від 13 листопада 2018 року на 154 000 грн, № 507 від 18 листопада 2018 року на 150 000 грн (арк. спр. 77-83, т. 1).

За результатами вказаних господарських операцій з постачання товару, продавець видав покупцю податкові накладні на кожну із трьох партій товару за № 1 від 01 листопада 2018 року, № 350 від 08 листопада 2018 року, № 902 від 19 листопада 2018 року (арк. спр. 84-86, т. 1).

При цьому, поставка товару здійснювалась із міста Маріуполь Донецької області у місто Дніпро.

Зберігання придбаного ТзОВ Слатон товару (14 колісних пар, придбаних у ТзОВ Сінтум Інвест по специфікації № 2 від 08 листопада 2018 року) у м. Дніпро Дніпропетровської області відбувалось на підставі відповідного договору № 08/11 від 08 листопада 208 року, укладеного між позивачем (поклажодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (зберігачем) (арк. спр. 87, т. 1).

Так, відповідно до умов вказаного договору, сторони домовились, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання ТМЦ згідно із актом приймання-передачі; вартість послуг зберігання становить 600 грн за 1 місяць, оплата яких здійснюється один раз у квартал на підставі виставленого рахунку.

Прийняття підприємцем ОСОБА_1 придбаного ТзОВ Слатон товару на відповідальне зберігання підтверджується копією акта приймання-передачі від 08 листопада 2018 року. При цьому, маркування придбаних і переданих на відповідальне зберігання товарів збігається (арк. спр. 88, т. 1). Прийняття поклажодавцем від зберігача товару із збереження та оплату послуг сторони оформили відповідними актами від 20 червня 2019 року, від 30 червня 2019 року, 31 березня 2019 року, 31 грудня 2018 року, платіжними дорученнями № 611 від 10 січня 2019 року на 1 200 грн, № 808 від 02 квітня 2019 року на 1 800 грн, № 1039 від 09 липня 2019 року на 13 210 грн (акр спр. 87-95, т. 1).

Вказані обставини підприємець ОСОБА_1 підтвердив також листом від 21 жовтня 2019 року на запит контролюючого органу (акр спр. 40, т. 2).

Судом установлено, що усі вказані придбані у ТзОВ Сінтум Інвест товари позивач використав у своїй господарській діяльності.

Так, на підставі контракту № 1 від 21 травня 2019 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю ТрансСтройКонсалт (Російська Федерація), позивач реалізував 14 одиниць товару колісна пара, про що сторони уклали специфікацію № 1 від 21 травня 2019 року. На підтвердження експортної операції позивач надав копію митної декларації від 20 червня 2019 року (арк. спр. 96-101, т. 1).

Із досліджених товаросупровідних документів судом установлено, що реалізовані у травні 2019 року ТзОВ ТрансСтройКонсалт колісні пари за своїм маркуванням (код заводу, № осі, рік виготовлення) відповідають товару, придбаному позивачем у листопаді 2018 року у ТзОВ Сінтум Інвест (арк. спр. 70, 98-99, т. 1).

Транспортування товару за маршрутом Дніпро-Волгоград здійснювалось за рахунок позивача на підставі договору на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні № Д142/180619-1 від 18 червня 2019 року, укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (арк. спр. 102-108, т. 1).

Також позивач, як замовник, передавав надресорні балки, колісні пари ВП Ремонтне вагонне депо ім. Т.Шевченка регіональної філії Одеської залізниці ПАТ Укрзалізниця , АТ Укрзалізниця , як підрядникам, для виконання останніми ремонту вагонів замовника силами та на базі виробничого підрозділу підрядників (договір підряду від 28 березня 2018 року, від 08 січня 2019 року, арк. спр. 113-118, 119-123, т. 1).

Фактичне виконання підрядниками вказаних робіт по ремонту вагонів позивач підтвердив копіями актів від 28 березня 2018 року, листками обліку комплектації вантажного вагона при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням, повідомлень про приймання вантажних вагонів із депо (арк. спр. 124-152, т. 1).

Із досліджених товаросупровідних документів судом установлено, що встановлені на відремонтовані вагони запасні частини за своїм маркуванням (код заводу, № осі, рік виготовлення) відповідають товару, придбаному позивачем у листопаді 2018 року у ТзОВ Сінтум Інвест (арк. спр. 70, 124-152, т. 1).

При цьому, судом установлено, що ремонт вагонів ТзОВ Слатон виконувало на виконання умов договору № 07/18 від 07 лютого 2018 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Промвпровадження (акр спр. 153-164, т. 1).

Окрім того, рами бокові (2 шт.) позивачем реалізовано на користь ТзОВ Шато де Бріссак на підставі договору поставки № 13/19 від 15 квітня 2019 року, специфікації до договору, акта приймання-передачі від 15 квітня 2019 року (акр спр. 165-170, т. 1). Раму бокову (1 шт.) товариства поставило ТзОВ Фінмарк Солд на підставі договору № 19/19 від 06 серпня 2019 року, специфікації, акта приймання-передачі (арк. спр. 171-176). Реалізовані балки за своїм маркуванням також відповідають рамам боковим, придбаним позивачем у листопаді 2018 року у ТзОВ Сінтум Інвест .

Економічний ефект наведених вище господарських операцій із придбання у ТзОВ Сінтум Інвест товару та подальшої його реалізації контрагентам-покупцям позивач навів у розрахунку економічної доцільності, розрахована сума якого становить 236 815 грн 24 коп., чистий прибуток - 66 938 грн 62 коп. (арк. спр. 177, 237, т. 1).

Водночас, відповідно до листа директора Департаменту вагонного господарства АТ Укрзлізниця від 18 жовтня 2019 року, за результатами розгляду запиту ГУ ДПС у Волинській області від 04 жовтня 2019 року на предмет товарів, придбаних позивачем у ТзОВ Сінтум Інвест , інформації щодо операцій із деталями протягом 2013-2018 років (встановлення, зняття деталей, власника вагону, вагонне депо) в електронних інформаційних базах АТ Укрзлізниця відсутня (арк. спр. 14-17, т. 2).

Однак, надану інформацію спростовано листом Служби вагонного господарства регіональної філії Одеська залізниця АТ Укрзлізниця від 05 вересня 2019 року. Так, вказаним листом підтверджено обставини щодо передачі ТзОВ Слатон до ВП Ремонтне вагонне депо ім. Т.Шевченка запасних частин (рама бокова-3шт., балка надресорна-1шт.), які за маркування відповідають запитуваній інформації. Під час проведення планових видів ремонту вагонів рами бокові встановлені на вагони, які належать ТзОВ НВО Промвпровадження (арк. спр. 41, т. 2). Також встановлення вказаних деталей на вагони під час ремонту підтверджено листом АТ Укрзалізниця від 23 липня 2020 року (акр. спр. 52, т. 2).

Усі наведені вище операції ТзОВ Слатон відобразило у податковій звітності за 2018 рік (арк. спр. 58-80, т. 2).

Вказані вище докази судом досліджені під час розгляду даного спору та містяться в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку зібраним доказам та встановленим обставинам справи, суд керується таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з вимогами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з пунктом 38.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).

Таким чином, довести правомірність свого рішення зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Перевіривши первинні документи, суд дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Судом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт придбання, поставки товарів, повної оплати, та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, не спростовано відповідачем.

При цьому документи та інші дані, що підтверджують факти придбання товарів ТзОВ Слатон , оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, господарські операції з придбання товарів, проведені між ТзОВ Слатон і ТзОВ Сінтум Інвест у листопаді 2018 року, не мають ознак нереальності, оскільки за результатом домовленості між контрагентами, оформленої відповідними договорами, товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договору відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та вказаним контрагентом вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На момент фактичного виконання господарських операцій контрагент-постачальник позивача був зареєстрований як юридична особа, інформація про що була внесена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В ході судового розгляду факту узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями встановлено не було. По ланцюгу постачання судом установлено використання придбаних товарів в подальшій господарській діяльності позивача.

Стосовно встановлення обставин у межах кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТзОВ Сінтум Інвест , як фігурантів, суд зауважує, що обвинувальних вироків за фінансовими злочинами відповідач не надав.

Згідно із частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер та особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а також ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України).

Як свідчить практика Верховного суду, викладена в ряді постанов, Верховний суд наголошує, що вирок повинен існувати на час прийняття податкового повідомлення-рішення, а отже, наявність кримінального провадження не може бути підставою для висновку про будь-яку фіктивність.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків ТзОВ Сінтум Інвест , в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Відтак, необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.

Відтак, на переконання суду, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом ТзОВ Сінтум Інвест .

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17.

З наведених підстав та з урахуванням принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, а також беручи до уваги достовірність даних податкового обліку на підставі усіх належним чином оформлених документів, що презюмується податковим законодавством (належні, допустимі і достатні докази на спростування первинних документів відповідач не надав), суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2019 року №000193502, № 000194502 є необґрунтованим, відповідач не дотримався необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача як платника податків і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому вони підлягають скасуванню як протиправні. Відтак, позов необхідно задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представник позивача заявив клопотання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 грн (арк. спр. 222, 239, 240, 1).

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Представник відповідача у письмових запереченнях від 17 червня 2020 року просила відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу уцілому у зв`язку із ненаданням усіх необхідних документів на підтвердження суми таких витрат та не підтвердження співмірності таких витрат (арк. спр. 66-67, т. 5).

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази:

- угоду про надання правової допомоги від 27 листопада 2019 року, укладену між адвокатом Лялюгою Л.В. та ТзОВ Слатон ;

- детальний опис послуг із правничої допомоги від 30 грудня 2019 року: ознайомлення з проблемою - 1 год. (250 грн), вивчення та аналіз актів перевірки - 3 год. (1 500 грн), вивчення та аналіз документів первинного бухгалтерського обліку - 2 год. (1 000 грн), вивчення та аналіз договорів - 4 год. (2 000 грн), роз`яснення, консультування - 1 год. (250 грн), усього 11 год., 5 000 грн (арк. спр. 239, т. 1);

- акт прийому-здачі наданих послуг від 02 квітня 2020 року із описом виконаних робіт: складання запиту - 0,5 год. (500 грн), вивчення та аналіз рішення ДПС - 1 год. (250 грн.), вивчення законодавства щодо обліку та реєстрації вагонів - 2 год. (500 грн), складання позовної заяви - 8 год. (4 000 грн), усього - 5 000 грн (акр спр. 240, т. 1).

Враховуючи вищезазначене, співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 4 000 грн. При цьому, витрати у сумі 1 000 грн, понесені товариством, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Слатон (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, 16-А, ідентифікаційний код юридичної особи 41783311) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 листопада 2019 року №000193502, № 000194502.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Слатон за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 6 288 грн 60 коп. (шість тисяч двісті вісімдесят вісім грн 60 коп.) та витрати на правничу допомогу у сумі 4 000 грн. (чотири тисячі грн).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович

Повне судове рішення складене 04 серпня 2020 року.