Постанова

від 06.08.2020 по справі 910/4517/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4517/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Смірнова Л.Г.; судді: Пономаренко Є.Ю., Майданевич А.Г.)

від 12.02.2020

у справі № 910/4517/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Статусбуд"

про усунення недоліків виконаних робіт,

за участю представників учасників справи:

позивача - Прохоренко О.І.;

відповідача - Шипов К.Ю.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" про усунення недоліків виконаних робіт.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем, на виконання договору підряду №23/09-06 від 01.09.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) було споруджено павільйони "Овочі, фрукти" та "Риба" з інженерними мережами та під`їзними шляхами із твердим покриттям на об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар", проте внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем в процесі експлуатації було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба", а тому позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" усунути недоліки робіт, виконаних згідно з договором підряду №23/09-06 від 01.09.2010, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" на об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 4-Б шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - упродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішенням господарського суду у цій справі законної сили.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 позов задоволено повністю.

2.2. Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4517/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 позов задоволено . Суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, буд. 1-А; ідентифікаційний код 30210582) усунути недоліки Робіт, виконаних згідно з Договором підряду №23/09-06 від 01 вересня 2010 року, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі.Фрукти" та "Риба" на Об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 4-Б (примусове виконання обов`язку в натурі) шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - упродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішення господарського суду у цій справі законної сили.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/4517/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.

2.5. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (Генпідрядник) укладено договір підряду №23/09-06 від 01.09.2010 , відповідно до умов якого замовник доручає генпідряднику здійснити будівництво павільйонів "Овочі. Фрукти" та терміналу "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції. Обсяг основних робіт генпідрядника за цим договором (роботи) визначений сторонами у Додатку 1 "Розрахунок вартості робіт", який є невід`ємною частиною договору. Усі роботи за цим договором здійснюються генпідрядником відповідно до робочої проектної документації наданої замовником генпідряднику із складанням відповідного акту, Додатком 1 "Розрахунок вартості робіт на будівництві павільйону "Овочі-Фрукти" та терміналу "Риба" та мають бути організовані та виконані відповідно до Державних будівельних норм України.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що генпідрядник в межах визначених ДБН України виконує виміри, випробування, іспити. Необхідні для приймання виконаних генпідрядником робіт, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.12. договору генпідрядник зобов`язується здійснити будівельні роботи з урахуванням усіх вимог цього договору та додатків до нього, запитів та зауважень замовника, якщо надаватимуться на умовах викладених у цьому договорі відповідно з проектом будівництва.

Згідно з п. 4.15. договору генпідрядник гарантує, що роботи відповідатимуть вимогам проектної документації, затвердженої у встановленому порядку, та переданої замовником генпідряднику для виконання робіт, положенням цього договору та додатків до нього.

Параграфом 22 договору передбачено, що генпідрядник на свій ризик залучатиме для надання послуг треті сторони (субпідрядні організації). Генпідрядник залишатиметься повністю відповідальним за виконання та завершення робіт у всіх відношеннях та у відповідності до документів цього договору, незважаючи на передачу робіт на субпідряд.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" (виконавець) було укладено договір №3.11 від 16.08.2011 , відповідно до якого виконавець зобов`язується організувати та виконати повний комплекс робіт з влаштування доріг з використанням власного обладнання та матеріалів, на будівництві об`єкта: "Павільйон "Овочі. Фрукти" та термінал "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції у м. Львові (об`єкт) відповідно до Додатків 1,2,3,4,5,6 до цього договору, ДБН України та вимогами генпідрядника, замовника будівництва, а саме влаштування доріг загальною площею 20500 кв.м., влаштування основи: щебінь вапняний 400 мм., щабель гранітний 200 мм., фібро бетон 200 мм.

Відповідно до п.1.4. договору замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шувар" .

Пунктом 2.1. договору сторони погодили строк виконання робіт з 16.08.2011 по 05.10.2011

Роботи по влаштуванню дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" виконувались Генпідрядником відповідно до схеми генерального плану з вересня 2011 року по листопад 2011 року включно, що підтверджується актом №15 прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року на загальну суму 1 578 900 грн, актом №20 прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 5 452 777, 50 грн, та актом №24 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на загальну суму 6 315 600, 00 грн. Таким чином , загальна вартість збудованого згідно з договором генпідряду дорожного покриття на об`єкті будівництва становила 13 347 277, 50 грн.

Вартість виконаних робіт по будівництву дорожного покриття було оплачено позивачем повністю.

В подальшому , Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" 15.02.2013 було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба", виконаного згідно з договором генпідряду, що свідчить про порушення вимог щодо якості виконання Робіт.

В порядку, визначеному п. 18.1 та п. 18.2 договору генпідряду та Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою КМ України від 01.08.2005 №668, позивачем було надіслано відповідачу вимоги про необхідність з`явитися на Об`єкт будівництва для встановлення причин руйнування дорожнього покриття і запровадження заходів для усунення недоліків виконаних робіт, однак такі залишились не виконаними.

Відповідно до п. п. 4.3 та параграфу 22 договору Генпідрядник несе відповідальність за надійність, безпечність (в тому числі несучу здатність, стабільність, стійкість, потужність) та робото-придатність несучих та огороджувальних конструкцій, систем інженерного забезпечення та технічного обладнання, що перелічені у Додатку 1 - "Розрахунок вартості робіт" та виконані безпосередньо Генпідрядником або його субпідрядниками і Генпідрядник залишатиметься повністю відповідальним за виконання та завершення робіт у всіх відношеннях та у відповідності до Документів цього Договору, незважаючи на передачу робіт на субпідряд.

Відповідач своїми листами від 27.02.2013 за №20-27/02/13-1 та від 28.03.2013 №20-221 повідомив про те, що вимога позивача відправлена безпосередньо виконавцю влаштування дорожнього покриття - ТОВ "Статусбуд", в роботі комісії по встановленню причин виникнення недоліків дорожнього покриття участі не приймав, рекомендував позивачу звернутися з вимогою про усунення недоліків влаштування дорожнього покриття безпосередньо до субпідрядника - ТОВ "Статусбуд", який виконував роботи по створенню дорожнього покриття, жодних дій, спрямованих на усунення таких недоліків не вжив.

Також позивачем відповідачу було надіслано претензію №11-330 від 27.08.2013, яка отримана відповідачем 02.09.2013, в якій позивач вимагав розпочати роботи по усуненню недоліків виконаних робіт у 14-ти денний термін з моменту отримання цієї претензії. Однак , відповідач до усунення недоліків виконаних робіт не приступив, відповіді на претензію не надав.

2.6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок експерта №8194 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09.02.2015 вказав на наявні недоліки бетонної плити дорожнього покриття, а також підтвердив обґрунтованість вимог позивача про те, що неналежне виконання робіт відповідачем за договором підряду №23/09-06 від 01.09.2010 по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритого павільйону "Овочі. Фрукти" та закритого павільйону "Риба" на об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 4-6, є причиною масового руйнування дорожнього покриття з виходом фібри на поверхню, а також знижує експлуатаційні та технічні показники покриття і, як результат, зменшує довговічність конструкції дорожнього покриття.

2.7. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем умов договору підряду, оскільки сторонами не було погоджено будівництво дороги з використанням відповідної марки бетону та її щільності, а тому вимоги позивача про усунення порушень умов договору є безпідставними, документально не обґрунтованими, задоволенню не підлягають.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2019 №14435/16-42, оскільки експертами під час проведення експертного дослідження було взято до уваги пояснювальну записку приватного підприємця Кархут І.І., як на документ вихідних даних робочої документації. Проте, вказана пояснювальна записка не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004 'Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", а тому не може бути належним та допустимим доказом в силу статей 76, 77 ГПК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 16.04.2019 у справі № 912/3872/17.

Так, скаржник посилається на те, що в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, зазначено, що Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, №5231/04, від 07.10.2010). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (див. рішення Суду у справі Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).

З урахуванням наведеного, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, без належної мотивації, надав перевагу доводам відповідача, зазначивши, що умовами договору підряду на відповідача не було покладено обов`язку з будівництва дороги і, що ані умовами договору підряду, ані умовами додатків до нього, не передбачено з якої марки бетону та якої міцності має бути бетонне полотно.

Також скаржник вказує на те, що в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15 зазначено, що враховуючи договірний характер правовідносин сторін, за наявності чинних умов договору щодо вартості робіт, висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими оскільки недійсними не визнавалися, а відповідно такі висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними, тому відсутні правові підстави вважати, що такий позов про стягнення розміру завищеної вартості робіт, підлягав задоволенню.

Не врахувавши наведеного висновку, суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки на підставі судової будівельно-технічної експертизи.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 912/3872/17 зазначено, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

При цьому скаржник вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" на противагу рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" та "Гірвісаарі проти Фінляндії" є виправданням власного незаконного та необґрунтованого рішення.

3.3. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим ним обставинам;

-суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми матеріального права, а саме: частину 1 статті 838, статті 857, 858, частину 2 статті 881 Цивільного кодексу України;

-суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків щодо застосування позовної давності, оскільки спірний договір є договором будівельного підряду, а отже до правовідносин сторін підлягають застосуванню частини 1, 2 статті 884 Цивільного кодексу України.

3.4. На адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар", в якій відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.5. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" подало письмові пояснення по справі, в яких просило касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 закрити.

3.6. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" надійшли письмові пояснення щодо відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" .

3.7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" подало пояснення по справі, в яких просило закрити провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.

3.8. На адресу суду 04.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" надійшли пояснення по справі, в яких товариство зазначає про те, що відповідно до вимог статті 857 Цивільного кодексу України, позивач не надав доказів неналежної якості робіт.

3.9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 06.08.2020 подало пояснення по справі, в яких просило врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, оскільки характер обох спорів є однотипним, а правовідносини регулюються однаковими нормами матеріального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 16.04.2019 у справі № 912/3872/17.

Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що скаржник посилається на висновки Верховного Суду в справі № 910/4103/18 та в справі № 912/3872/17 про застосування практики Європейського суду з прав людини, що не може вказувати на подібність правовідносин в контексті пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу .

4.3. Також у касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, згідно з яким, з огляду на договірний характер правовідносин сторін, за наявності чинних умов договору щодо вартості робіт, висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими оскільки недійсними не визнавалися, а відповідно такі висновки перевірки та судових експертиз не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними .

З урахуванням наведеного, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на висновках судової будівельно-технічної експертизи, дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем умов договору підряду, оскільки сторонами не було погоджено будівництво дороги з використанням відповідної марки бетону та її щільності.

Такий висновок суду апеляційної інстанції закріплений у пункті 8.22, а скаржник помилково посилається на пункт 8.21.

Разом з тим у пункті 8.21 постанови зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції призначив судову будівельно-технічну експертизу. Експерти під час проведення експертного дослідження взяли до уваги пояснювальну записку приватного підприємця Кархут І.І., як документ вихідних даних робочої документації. Проте, вказана пояснювальна записка не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", а тому не може бути належним та допустимим доказом в силу ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції навпаки не ґрунтував своїх висновків на висновку, призначеної ним експертизи, ні на висновку експертизи, яка була наявна в матеріалах справи, а виходив із встановлених ним фактичних обставин справи.

4.4. Разом з тим, з урахуванням положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про усунення недоліків виконаних робіт. Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює

Згідно з частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив, що матеріально-правовими підставами позову є статті 857 та 858 Цивільного кодексу України щодо якості робіт та відповідальності підрядника за неналежну якість роботи, проте не застосував їх до спірних правовідносин.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, яка ухвалена після подання касаційної скарги, викладено таку правову позицію щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на положення статей 857 та 858 Цивільного кодексу України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач, посилаючись на наявність у виконаних відповідачем підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру , результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" посилалось на те, що відповідачем, на виконання договору підряду №23/09-06 від 01.09.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) було споруджено павільйони "Овочі, фрукти" та "Риба" з інженерними мережами та під`їзними шляхами із твердим покриттям на об`єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар", проте внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем в процесі експлуатації було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" .

У частині 3 статі 853 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Оскільки для роз`яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору необхідні були спеціальні знання, а обставини, які входять до предмета доказування, могли бути встановлені виключно шляхом проведення судової експертизи, тобто допустимим доказом у даному випадку є висновок судових експертів, суд першої інстанції під час розгляду справи призначив будівельно-технічну експертизу .

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що допустимим доказом у даній справі є висновок судових експертів.

Врахувавши висновок експертизи, суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи відповідача у справі - ТОВ "Солстрой", щодо висновків експерта, викладені у відповідних запереченнях, в тому числі, в апеляційній скарзі, не навівши обґрунтованих підстав їх відхилення та не надавши при цьому їм належної правової оцінки. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки експертному висновку, оскільки не з`ясували, зокрема, чи було додержано вимоги законодавства у проведенні судової експертизи, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції призначив судову будівельно - технічну експертизу.

Оцінивши даний висновок експертизи, суд апеляційної інстанції встановив, що експертами під час проведення експертного дослідження було взято до уваги пояснювальну записку приватного підприємця Кархут І.І., як документ вихідних даних робочої документації. Проте, вказана пояснювальна записка не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", а тому не може бути належним та допустимим доказом в силу ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами не було погоджено будівництво дороги з використанням відповідної марки бетону та її щільності, а тому вимоги позивача про усунення порушень умов договору є безпідставними, документально не обґрунтованими, задоволенню не підлягають.

4.5. Разом з тим колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам статті 857 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Наведені положення узгоджується також з положенням статті 5.6 Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, відповідно до якої, якщо якість не визначена в договорі та її не можна визначити з його змісту, сторона зобов`язана здійснити виконання розумної якості, не нижче середнього рівня за даних обставин.

При цьому вимоги нормативно-технічних документів (державних стандартів України, галузевих стандартів України, технічних регламентів, будівельних чи інших технічних норм тощо), є достатнім критерієм визначення належної якості підрядного результату у випадку відсутності чи неповноти відповідних вимог у договорі. Більш того, в тій частині, в якій вимоги нормативно-технічних документів є обов`язковими в межах національної системи технічного регулювання, сторони не вправі відступити від вимог стандартів, норм та правил, визначивши в договорі підряду вимоги до якості результату робіт, нижчі за мінімально допустимі.

З огляду на викладене, з врахуванням положень статті 857 Цивільного кодексу України, згідно з якими робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, відхиляючи висновок експертизи, суд апеляційної інстанції не дав оцінки відповідям експертів на інші питання, сформульовані судом, а саме: Який клас бетону згідно вимог чинних нормативів слід було використати для виконання робіт з будівництва бетонного покриття? Які роботи було виконано фактично і чи відповідають дані роботи вимогам робочої проектної документації і нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам, тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності .

Окрім того, суд апеляційної інстанції не зазначив підстав , з яких ним враховані чи не враховані висновки експерта №8194 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09.02.2015 "Незалежного інституту судових експертиз", та як наслідок не спростовано чи не підтверджено висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на зазначеному висновку експертизи .

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, відхиляючи повністю висновок експерта від 30.09.2019 №14435/16-42, суд апеляційної інстанції не навів достатніх аргументів щодо всіх відповідей експертів на поставлені судом запитання, а також не навів жодних аргументів щодо висновку №8194 від 09.02.2015, як наслідок не врахував висновків обох експертиз в частині причин виникнення недоліків у виконаних роботах.

Також суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до частини 5 статті 98 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку, а згідно з частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Так, передчасно повністю відхиливши висновок експерта від 30.09.2019 №14435/16-42 та не врахувавши висновку №8194 від 09.02.2015, суд апеляційної інстанції при цьому й відмовив відповідачу в задоволенні його клопотання про призначення повторної комісійної будівельно-технічної експертизи, що не узгоджується з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України .

4.6. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 2.1. договору підряду цей договір складається, зокрема з таких документів: Розрахунок вартості робіт - Кошторис із зазначенням цін видів робіт, котрі підлягають виконанню Генпідрядником (Додаток 1); Перелік основних будівельних матеріалів, що використовує генпідрядник для виконання робіт за даним договором із зазначенням їх вартості на дату підписання сторонами цього договору (Додаток № 6) та відповідно не дав оцінки вказаним додаткам.

Також суд апеляційної інстанції не спростував обставин, встановлених судом першої інстанції на підставі вихідних даних, що містяться у технічному завданні .

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про те, що сторонами не було погоджено будівництво дороги з використанням відповідної марки бетону та її щільності, суперечать встановленим ним обставинам справи, а саме.

01.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (Генпідрядник) було укладеного договір підряду №23/09-06, за умовами якого Замовник доручає Генпідряднику здійснити будівництво павільйонів "Овочі. Фрукти" та терміналу "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції. Обсяг основних робіт Генпідрядника за цим договором (роботи) визначений сторонами у Додатку 1 "Розрахунок вартості робіт", який є невід`ємною частиною договору. Усі роботи за цим договором здійснюються Генпідрядником у відповідності із робочою проектною документацією наданою Замовником Генпідряднику із складанням відповідного акту, Додатком 1 "Розрахунок вартості робіт на будівництві павільйону "Овочі-Фрукти" та терміналу "Риба" та мають бути організовані та виконані у відповідності до ДБН України.

16.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" (Виконавець) було укладено договір №3.11, за умовами якого Виконавець зобов`язується організувати та виконати повний комплекс робіт з влаштування доріг з використанням власного обладнання та матеріалів, на будівництві об`єкта: "Павільйон "Овочі. Фрукти" та термінал "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції у м. Львові (об`єкт) у відповідності із Додатками 1,2,3,4,5,6 до цього договору, ДБН України та вимогами генпідрядника, замовника будівництва, а саме влаштування доріг загальною площею 20500 кв.м., влаштування основи: щебінь вапняний 400 мм., щабель гранітний 200 мм., фібро бетон 200 мм.

Роботи по влаштуванню дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" виконувались Генпідрядником відповідно до схеми генерального плану з вересня 2011 року по листопад 2011 року включно, що підтверджується актом №15 прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року на загальну суму 1 578 900, 00 грн, актом №20 прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 5 452 777, 50 грн, та актом №24 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на загальну суму 6 315 600, 00 грн. Таким чином, загальна вартість збудованого згідно Договору підряду дорожнього покриття на об`єкті будівництва становила 13 347 277, 50 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає .

4.7. Оскільки суд касаційної інстанції при розгляді даної справи керувався частиною 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, то відсутні правові підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про закриття касаційного провадження.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. У частині 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.3. З огляду на викладене, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, яка ухвалена після подання касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскільки суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування норми статті 857 Цивільного кодексу України та відповідно приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.4. При новому розгляді справи суду слід повно і всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити докази, зібрані у справі, надати оцінку всім аргументам учасників справи. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 . 02.2020 у справі № 910/4517/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко