Постанова

від 05.08.2020 по справі 640/18452/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18452/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛСКОНТАКТ Україна до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТЛСКОНТАКТ Україна (далі - Позивач, ТОВ ТЛСКОНТАКТ Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2018 року № 00010921402, № 00010911402, № 0045801406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вимоги п.9 П(С)БО 21 не поширюються на курсові різниці, які виникають щодо кредиторської заборгованості за договорами з Компанією TLS Group S.A., оскільки остання не є "господарською одиницею за межами України", а саме - не є дочірнім, спільним підприємством, філією, представництвом або іншим підрозділом товариства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України. Наголосив, що згідно із змінами від 02.12.2016 року до укладених Позивачем договорів термін погашення кредитів продовжено до 31.12.2020, а отже спростовуються висновки акту перевірки, що погашення кредитів не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі. Підкреслив, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету не може мати наслідків для висновку про відсутність такої сплати взагалі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві як правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ТЛСКОНТАКТ Україна у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ ТЛСКОНТАКТ Україна не включено до складу інших доходів суму капіталізованих курсових різниць (нарахованих на залишки боргових зобов`язань по отриманих позиках), в результаті чого занижено дохід від діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку. Крім того зазначає, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податку на прибуток іноземних юридичних осіб до бюджету, на підставі чого до Позивача обґрунтовано застосовано штрафну санкцію.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року допущено заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Після усунення визначених в ухвалі від 16.03.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.08.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що товариством правомірно включено до складу витрат суму по курсовим різницям за кредитами в іноземній валюті, отримані від нерезидента-учасника. Наголошує, що податок на прибуток іноземних юридичних осіб сплачено, а застосування штрафу на підставі п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України є безпідставним.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку TOB ТЛСКОНТАКТ Україна податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19.11.2013 року по 31.03.2018 року, висновки якої зафіксовано в акті від 13.08.2018 року № 550/26-15-14-02-02/38984214.

У ході перевірки встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року на загальну суму 1 088 527 грн., в тому числі за 2017 року рік в сумі 365 407,00 грн., за І квартал 2018 року в сумі 723 120,00 грн., та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 3 294 721,00 грн., в тому числі за І квартал 2018 року в сумі 3 294 721,00 грн.;

- пп.141.4.2 п.141.4. ст. 141 Податкового кодексу України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 101 375,00 грн. у 2017 року році.

При цьому, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 30.08.2018 року № 54732/10/26-15-14-02-02 заперечення на акт перевірки Позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі висновків акту перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 04.09.2018 року № 00010921402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2018 року в розмірі 3 294 721,00 грн.;

- від 04.09.2018 року № 00010911402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, створених за участю іноземних інвесторів, та застосовано штрафні санкції на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України в загальній сумі 1 360 659,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 088 527 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 272 132,00 грн.;

- від 04.09.2018 року № 0045801406, яким застосовано штрафні санкції на підставі п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 25 343,75 грн.

Поряд з викладеним суд першої інстанції зазначив, що перевіркою встановлено, що відповідно до оборотно - сальдової відомості по рахунку 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті" встановлено, що станом на початок перевіряємого періоду, а саме: на 01.01.2015 року підприємство має заборгованість в розмірі 13 462 843,27 грн. (699 990 Євро). Згідно рахунку 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валюті" станом на 31.03.2018 року підприємство має заборгованість в розмірі 21 584 470,04 грн. (659 990,00 Євро).

Так, TOB "ТЛСКОНТАКТ УКРАЇНА" використовував у своїй діяльності позику, яку отримано від нерезидента - Компанія TLS GROUP S.A. (Люксембург).

Крім того, відповідно до договору від 16.12.2013 року № 01/1612, укладеного між Компанія TLS GROUP S.A. (Люксембург) (позикодавець) та TOB "ТЛСКОНТАКТ УКРАЇНА" (позичальник), позикодавець надає позивальникові позиву в розмірі 400 000,00 Євро, а позивальник зобов`язується вчасно повернути отримані грошові кошти та в установлені даним договором строки сплачувати нараховані на них проценти. Відповідно до п. 1.2 даного договору - позика надається на поповнення обігових коштів. Відповідно до п. 2.1 даного договору - позика надається на строк до 31.12.2016 року. Згідно з п.2.2 даного договору - за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві проценти, що нараховуються за ставкою Euribor на 12 місяців, збільшеною на 3% річних. П.2.5 даного договору передбачено, що проценти нараховуються на суму щоденної фактичної заборгованості позичальника перед позикодавцем за фактичний час користування позикою та сплачуються Позичальником не пізніше останнього дня строку дії договору. Відповідно до п.5.1 даного договору - договір набуває чинності з моменту його реєстрації в НБУ та діє до моменту його повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору від 20.01.2014 року № 01/2001, укладеного між Компанія TLS GROUP S.A. (Люксембург) (позикодавець) та TOB ТЛСКОНТАКТ Україна (позичальник), позикодавець надає позичальникові позику в розмірі 300 000,00 Євро, а позичальник зобов`язується вчасно повернути отримані грошові кошти та в установлені даним договором строки сплачувати нараховані на них проценти. Відповідно до п.1.2 даного договору - позика надається на поповнення обігових коштів. Відповідно до п.2.1 даного договору - позика надається на строк до 31.12.2016 року. Відповідно до п.2.2 даного договору - за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві проценти, що нараховуються за ставкою Euribor на 12 місяців, збільшеною на 3% річних. Відповідно до п.2.5 даного договору - проценти нараховуються на суму щоденної фактичної заборгованості Позичальника перед позикодавцем за фактичний час користування позикою та сплачуються Позичальником не пізніше останнього дня строку дії договору. Відповідно до п.5.1 даного договору - договір набуває чинності з моменту його реєстрації в НБУ та діє до моменту його повного виконання.

Суд апеляційної інстанції встановив, шо податковий орган під час перевірки встановив, що за договорами від 16.12.2013 року № 01/1612 та від 20.01.2014 року № 01/2001 було здійснено повернення позикових коштів 14.09.2017 року в розмірі 20 000 Євро (еквівалент - 624 816,08 грн.) та 02.11.2017 року в розмірі 20 000 Євро (еквівалент - 624 224,04 грн.); відсотки нараховано та сплачено у вересні та листопаді 2017 року на загальну суму 34 417,97 Євро (еквівалент - 1 075 205,64 грн.). Під час виплати відсотків утримано податок на доходи іноземних юридичних осіб в розмірі 161 281 грн.

Так, у ході перевірки Відповідач дійшов висновку, що за даними оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті" за 2015 рік та 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валюті" за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік , І квартал 2018 року встановлено, що загальна сума курсових різниць непогашеної суми позики, яка збільшила інші витрати, відображені у звітах про фінансові результати за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року, складає: 2015 рік - 4 893 084,80 грн., І квартал 2016 року - 2 426 303,94 грн., III квартал 2016 року - 1 058 510,14 грн.; І квартал 2017 року - 379 106,89 грн.; II квартал 2017 року - 575 804,07 грн., III квартал 2017 року - 985 824,70 грн., (сума визначена з урахування курсової різниці, перерахованої на суму погашення позики); IV квартал 2017 року - 1 490 836,16 грн. (сума визначена з урахування курсової різниці, перерахованої на суму погашення позики), та загальна сума курсових різниць непогашеної суми позики, що зменшує інші доходи, відображені у звітах про фінансові результати за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, складає: II квартал 2016 року - 1 488 029,65 грн.; IV квартал 2016 року - 457 173,93 грн.; І квартал 2018 року -522 174,85 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 44, 109, 127, 130, 134, 137, 141 Податкового кодексу України, ст. 126 Господарського кодексу України, а також Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193, прийшов до висновку про те, що оскільки, по-перше, доказів наявності суттєвого впливу Позивача на нерезидента-засновника за будь-якою з ознак Відповідач суду не надав, по-друге, сплата податку на прибуток іноземних юридичних осіб фактично була здійснена, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 року за № 515/4736 (надалі - також П(С)БО 21 ), терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України; курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу; операції в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

За правилами до п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21. Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу.

Між тим, відповідно до п. 9 П(С)БО 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

В силу приписів п. 3 П(С)БО 21, пов`язаними сторонами вважаються: підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб; підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи.

При цьому, положеннями п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема, для юридичних осіб: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи; одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи; принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи; одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа; повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа; сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії.

Поряд з викладеним судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до п.4 П(С)БО23 "Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін", затвердженого наказом Мінфіну України від 18.06.2001 року № 303, асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.126 Господарського кодексу України асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України. Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Відповідно до п.3 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Мінфіну України від 26.04.2000 року № 91, суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Перелік пов`язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов`язаними сторонами це, зокрема, відносини: материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств; спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності; підприємства-інвестора і його асоційованих підприємств; підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи; підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

У контексті наведеного колегія суддів наголошує, що з матеріалів справи вбачається, що позикодавець-нерезидент є єдиним учасником товариства (Позивача), головним підприємством.

Викладене, як було вірно зазначено судом першої інстанції, свідчить , що вимоги п.9 П(С)БО 21 не поширюються на курсові різниці, які виникають щодо кредиторської заборгованості за договорами з ТЛС Груп С.А , оскільки останній не є "господарською одиницею за межами України", а саме - не є дочірнім, спільним підприємством, філією, представництвом або іншим підрозділом товариства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач-позичальник по відношенню до нерезидента-позикодавця є інвестором, який має суттєвий вплив на нерезидента; не доведено статусу нерезидента-засновника як асоційованого підприємства Позивача.

Крім іншого, з матеріалів справи вбачається, що за договором від 20.01.2014 року № 02/2001 було усього погашено тіло кредиту на суму 155 Євро, згідно платіжних доручень від 14.09.2017 року погашено суму 20 000 Євро, від 02.11.2017 року - суму 20 000 Євро, від 27.04.2018 року - суму 15 000 Євро, від 24.05.2018 року - суму 20 000 Євро, від 11.06.2018 року - суму 20 000 Євро, від 21.06.2018 року - суму 60 000 Євро; за договором від 20.01.2014 року № 02/2001 було сплачено процентів на суму 33 034,25 Євро, згідно з платіжних доручень від 14.09.2017 року погашено суму 28 114,63 Євро, від 02.11.2017 року - суму 1 140,66 Євро, від 27.04.2018 року - суму 2 723,80 Євро, від 24.05.2018 року - суму 537,52 Євро, від 11.06.2018 року - суму 517,64 Євро. Таким чином, на момент розгляду справи судом першої інстанції за кредитом погашено 188 034,25 Євро.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно із змінами від 02.12.2016 року до вказаних вище договорів термін погашення кредитів продовжено до 31.12.2020 року, а отже викладеним спростовуються висновки акту перевірки про те, що погашення кредитів не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі.

Також, Позивачем було надано до суду апеляційної інстанції копії довідок про стан розрахунків АТ Креді Агріколь Банк № 12312/21 та № 12312/22 від 15.07.2020 року, які доводять виконання ТОВ Тлсконтакт Україна договорів № 01/1612 від 16.12.2013 року та № 02/2001 від 20.01.2014 року.

Відповідно до ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, Позивач був об`єктивно позбавлений можливості подати вказані вище довідки під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки останні були видані 15.07.2020 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність висновків акту перевірки в цій частині та, відповідно, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.09.2018 року № 00010921402 та від 04.09.2018 року № 00010911402.

Щодо доводів Апелянта з приводу несвоєчасної сплати Позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 101375,00 у 2017 році судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, TOB "ТЛСКОНТАКТ УКРАЇНА" було укладено субліцензійну угоду від 01.01.2014 року б/н "SubLicensing_Tradcmark" з "TLS GROUP S.A." (Люксембург). Предмет угоди: придбання прав на використання торгівельної марки та логотипу компанії "Teleperformanse S.A." (Франція) та компанії "TLSContact" (Люксембург). Оплата здійснюється в Євро.

У періоді, що перевірявся, за субліцензійною угодою від 01.01.2014 року б/н встановлено виплату доходу нерезиденту "TLS GROUP S.A." (Люксембург) у вигляді роялті в сумі 10 283,00 Євро (еквівалент 309243,61 грн.).

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що товариством при виплаті доходу нерезиденту у вигляді роялті за субліцензійною угодою податок на прибуток іноземних юридичних осіб утримувався та сплачувався до бюджету за ставкою 15% на загальну суму 46 387,00 грн.

Податковим органом під час перевірки своєчасності перерахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб з доходу нерезидента у вигляді роялті за субліцензійною угодою від 01.01.2014 року б/н з "TLS GROUP S.A." (Люксембург) встановлено несвоєчасну сплату податку до бюджету, а саме: при виплаті доходу 19.05.2017 року податок в сумі 36 864,92 грн. сплачено до бюджету 12.09.2017 року (згідно картки особового рахунку).

Також, TOB "ТЛСКОНТАКТ УКРАЇНА" було укладено ліцензійну угоду від 01.01.2014 року б/н "Software Licence and Maintanance" з "TLS GROUP S.A." (Люксембург). Предмет угоди: придбання ліцензії на використання системи електронної обробки даних та сервісного обслуговування програмного забезпечення. Оплата здійснюється в Євро.

У періоді, що перевірявся, за ліцензійною угодою від 01.01.2014 року б/н встановлено виплату доходу нерезиденту "TLS GROUP S.A." (Люксембург) у вигляді роялті в сумі 27 972,00 Євро (еквівалент - 824 576,58 грн.).

Крім того, товариством при виплаті доходу нерезиденту у вигляді роялті за ліцензійною угодою податок на прибуток іноземних юридичних осіб утримувався та сплачувався до бюджету за ставкою 15% на суму 64 509,59 грн.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою своєчасності перерахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб з доходу нерезидента у вигляді роялті за ліцензійною угодою з "TLS GROUP S.A." (Люксембург) встановлено несвоєчасну сплату податку до бюджету, а саме: при виплаті доходу 22.05.2017 року податок в сумі 64 509,59 грн. сплачено до бюджету 12.09.2017 року (згідно картки особового рахунку).

Судом апеляційної інстанції враховується, що пунктом 137.3 статті 137 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються резидентом; роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно пункту 130.9 статті 130 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зі змісту виписки по рахунку Позивача вбачається, що податок в сумі 36 864,92 грн. та 64 509,59 грн., разом 101 375,00 грн., було сплачено до бюджету згідно з платіжного доручення від 22.05.2017 року № 574 на суму 101 506,76 грн.

Водночас, ТОВ Тлсконтакт Україна помилково здійснено сплату на рахунок 33114312700011 (код платежу 11020300) податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів .

Листом від 08.08.2017 року вих. № 08-08/01, TOB "ТЛСКОНТАКТ УКРАЇНА" просило сплачену за платіжним дорученням від 22.05.2017 року № 574 суму 101 506,76 грн. з рахунку 3114312700011 (код платежу 11020300) зарахувати на рахунок 33112314700011 (код платежу 11020500) податок на прибуток іноземних юридичних осіб .

Згідно картки особового рахунку вказана сума перерахована податковим органом на правильний бюджетний рахунок 12.09.2017 року .

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, згідно п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, дійсно, TOB "ТЛСКОНТАКТ УКРАЇНА" податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 101 375,00 грн. початково сплачено на інший бюджетний рахунок та вказано неправильний код платежу. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що така сплата фактично була здійснена, адже12.09.2017 року зараховано на належний бюджетний рахунок.

З урахуванням ряду правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 року у справі № 826/6059/13-а, а також Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 року у справі № 813/676/17, від 12.06.2018 року у справі № 826/1/16, від 14.05.2018 року у справі № 813/2747/16, від 17.01.2018 року у справі № 2а-2686/09/2670, віл 28.05.2019 року у справі № 826/24675/15, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку.

Крім того, Відповідачем не враховано, що 09.08.2017 року товариством подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2017 року , в рядку 25 якої вказано суму податку, який утримується при виплаті доходів нерезидентам в сумі 101 375,00 грн. 19.08.2017 року товариством подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2017 року, в рядку 31 якої вказано зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму 101 375,00 грн. в подальшому 21.09.2017 року TOB "TЛСКОНТАКТ УКРАЇНА" подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2017 року, в рядку 31 якої вказано збільшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму 101 375,00 грн., а в рядку 34 вказано суму штрафу 3% при відображенні недоплати в уточнюючий податковій декларації, в сумі 3 041,00 грн.

Вищевикладене, на переконання судової колегії, свідчить про те, що ТОВ Тлсконтакт Україна не допущено порушення пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, як наслідок застосування штрафу, передбаченого п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, є протиправним та необґрунтованим, а тому позовні вимоги у вказаній частині також підлягають задоволенню.

Колегія суддів зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено та підписано 05 серпня 2020 року.