Постанова

від 06.08.2020 по справі 812/659/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 812/659/17

адміністративне провадження № К/9901/22472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №812/659/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, Брянківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про стягнення заборгованості із виплати грошового забезпечення, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, невиплаченої допомоги при звільненні, моральної шкоди , провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Пляшкової К.О., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість із виплати грошового забезпечення в розмірі 6575,09 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі у розмірі 92254,24 грн;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2653,92 грн;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача невиплачену грошову допомогу при звільненні в розмірі 19423,69 грн;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що на час звільнення позивачка проходила службу в Брянківській виправній колонії № 11, місце дислокації якої є Луганська область, м. Брянка, вул. Железняка, 6. Під час проходження служби відбулася затримка виплати заробітної плати за період жовтень-грудень 2014 року. При цьому при звільненні позивачці не виплачено заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу при звільненні. Позивачка зазначає, що Брянківська виправна колонія №11 знаходилась у підпорядкуванні Управління ДПТС в Луганській області, отже, грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати, залишилися в розпорядженні держави в особі Управління ДПТС в Луганській області. Крім того, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що за підрахунками позивачки складає 92254,24 грн (середній заробіток за 1 день - 104,36 грн (6575,09 грн: 63 дні = 104,36 грн), з дати звільнення по день подання позовної заяви пройшло 884 дні, 104,36 грн х 884 дні = 92254,24 грн).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позов задоволено частково: стягнуто з Брянківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 11) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті: грошового забезпечення за період з жовтня по грудень 2014 року у загальному розмірі 6575,09 грн, у тому числі: за жовтень 2014 року у розмірі 3227,09 грн, за листопад 2014 року у розмірі 3289,21 грн, за грудень 2014 року у розмірі 58,79 грн; компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 2653,92 грн; грошової допомоги при звільненні у розмірі 19423,69 грн, а всього 28652,70 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Брянківська виправна колонія, з якою позивачка перебувала у трудових відносинах, протиправно не виплатила їй при звільненні грошове забезпечення за жовтень-грудень 2014 року у розмірі 6575,09 грн, компенсацію за дні невикористаної відпустки - 2653,92 грн, грошову допомога при звільненні - 19423,69 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі, суди виходили з відсутності вини Брянківської виправної колонії у зв`язку із терористичними діями бандитських формувань, зокрема по захопленню Брянківської виправної колонії та припинення фінансування відповідача.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що несвоєчасна виплата заробітної плати відбулась саме з вини Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, а тому позовні вимоги повинні бути задоволені у повному обсязі.

ІV. Позиція інших учасників справи .

7. Відповідач не скористався правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року.

9. 14 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенка В.М.. (головуючого судді), Шарапи В.М., Данилевич Н.А

10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 29 квітня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Смоковичу М.І. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 29 квітня 2020 року №699/0/78-20.

11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 04 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 06 серпня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 06.03.1997 по 02.12.2014 проходила безперервну службу в органах МВС України та Державної пенітенціарної служби України.

14. Наказом Брянківської виправної колонії №11 від 02.12.2014 № 83 о/с позивачку звільнено зі служби.

15. Згідно з довідкою від 02.12.2014 №24/4758, виданою бухгалтерією Брянківської виправної колонії №11, прапорщику внутрішньої служби відділу нагляду і безпеки ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення: за жовтень 2014 року у розмірі 3227,09 грн; за листопад 2014 року - 3289,21 грн; за грудень 2014 року - 58,79 грн. Грошова допомога при звільненні складає 19423,69 грн, компенсація за дні невикористаної відпустки - 2653,92 грн. Грошове забезпечення на дату складання довідки не виплачено. Загальна сума заборгованості складає 28652,70 грн.

16. Позивачка звернулася до Управління ДПТС в Луганській області із заявою про виплату заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги при звільненні, за результатами розгляду якої листом від 10.09.2015 за № 6/75-15/Б-74 їй відмовлено у здійсненні таких виплат, з посиланням на те, що заробітна плата, а також допомога може бути виплачена після того, як територія, на якій дислокується Брянківська виправна колонія (№ 11), буде повернута під контроль органів державної влади, або установа буде переміщена у населений пункт на контрольовану територію, у повному обсязі за рахунок кошторису Брянківської виправної колонії (№ 11).

17. Листом Державної пенітенціарної служби України від 11.08.2016 за № 4/3-6/09-16/Б-4360 позивачці також відмовлено у виплаті заборгованості по грошовому забезпеченню, компенсації за дні невикористаної відпустки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з Брянківської виправної колонії №11, з посиланням на те, що витрати державного бюджету у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на території проведення антитерористичної операції, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюється після повернення територій під контроль державної влади, а також на відсутність підтверджуючих документів щодо нарахування та виплати позивачці зазначених виплат та не можливості перевірити наявність існування заборгованості із цих виплат.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

18. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19 . Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Статтею 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон №108/95-ВР ) визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За приписами статті 4 Закону №108/95-ВР джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

21. Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Статтею 116 КЗпП України визначені строки розрахунку при звільненні. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

22. Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 №222 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Інструкція № 222).

Підпунктом 1.6 Інструкції № 222 визначено, що ця Інструкція застосовується при виплаті грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади рядового і начальницького складу в Державному департаменті України з питань виконання покарань (далі - Департамент), його територіальних органах управління, кримінально-виконавчих інспекціях, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи й установи).

Відповідно до підпункту 1.14 Інструкції №222 грошове забезпечення, що належить особі рядового чи начальницького складу і своєчасно не виплачене їй або виплачене в меншому ніж належало розмірі не з її вини, виплачується за весь період, протягом якого ця особа мала право на нього.

У разі звільнення зі служби грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу - до дня отримання (включно) органом або установою наказу про звільнення зі служби, але не більше ніж за п`ять діб з дня отримання наказу про звільнення (з урахуванням пунктів 17.2-17.4 цієї Інструкції) (підпункт 17.1 Інструкції №222).

Відповідно до підпункту 17.5 Інструкції №222 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, за невикористані ними дні щорічної відпустки за всі попередні роки та невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення), яке зазначені особи отримували на день звільнення.

Також, відповідно до підпункту 18.1 Інструкції №222 особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків, а при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка у день звільнення протиправно не отримала грошове забезпечення, компенсацію за дні невикористаної відпустки та грошову допомогу при звільненні, а тому в цій частині позовні вимоги правильно було задоволено.

25. Разом з цим, при визначенні відповідача, з якого має бути стягнуто таке грошове забезпечення, суди виходили з того, що позивачка перебувала у трудових відносинах з Брянківською виправною колонією №11, у зв`язку з чим всі функції по виплаті працівнику заробітної плати та належних при звільненні сум покладено саме на Брянківську виправну колонію № 11 як роботодавця. Також суди встановили відсутність вини Брянківської виправної колонії № 11 у невиплаті належних позивачці сум при її звільненні.

26. Такий висновок судів ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи.

27. Як вбачається із матеріалів справи, основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала те, що судом першої інстанції не було враховано накази ДПтС України від 20.08.2014 №463/ОД-14, від 05.11.2014 №665/ОД-14 та від 14.11.2014 №690/ОД-14, якими визначені певні обов`язки управління ДПтС України в Луганській області та ДПтС України щодо організації та проведення нарахування та виплати сум заробітної плати працівникам виправних колоній, розташованих в Луганській області, де і проходила службу позивачка. Зокрема, станом на 02.12.2014 момент звільнення позивачки із займаної посади саме на посадову особу управління ДПтС України в Луганській був покладений обов`язок щодо забезпечення виплати грошового забезпечення та заробітної плати персоналу установ виконання покарань в Луганській області, щомісячне подання до департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДПтС України заявок на необхідний обсяг фінансування на виплату грошового забезпечення та заробітної плати до 5 числа місяця, в якому необхідно здійснити таке фінансування. Тобто, відносно позивачки наказом ДПтС України від 05.11.2014 за № 665/ОД-14 було чітко визначено і посадову особу, і порядок фінансування на виплату належного йому грошового забезпечення та заробітної плати.

28. Також на вказаних доводах ґрунтується касаційна скарга ОСОБА_1

29. Отже, вирішуючи спір в частині визначення належного відповідача з якого необхідно стягнути грошове забезпечення позивачки та позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не було враховано накази ДПтС України від 20.08.2014 №463/ОД-14, від 05.11.2014 №665/ОД-14 та від 14.11.2014 №690/ОД-14, без дослідження яких рішення судів попередніх інстанцій неможливо визнати обґрунтованими.

30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон №460-IX).

31. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. Відповідно до частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

35. За частинами четвертою, п`ятою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

IХ. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року по справі № 812/659/17 скасувати, а справу направити до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

Н.В. Шевцова