Рішення

від 06.08.2020 по справі 2-2810/11

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 2-2810/11

Провадження № 2/211/715/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 серпня 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Зайцевої А.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом правонаступника Акціонерного товариства Сведбанк - Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановив:

Позивач Акціонерне товариство Сведбанк (далі - АТ Сведбанк ) звернувся до суду 10 жовтня 2011 року з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просив стягнути з них солідарно заборгованість за укладеним кредитним договором № 0308/0808/71-229 від 26.08.2008 в сумі 322870,61 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 25781,00 доларів США, що в перерахунку на гривневий еквівалент складає 205569,96 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 9433,88 доларів, що в перерахунку на гривневий еквівалент складає 75222,92 грн. та пеню в сумі 42091,81 грн.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2011 року відкрито провадження по справі.

Заочним рішенням суду від 26 січня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Сведбанк заборгованість по кредитному договору у розмірі 322870,61 грн.., з яких 205569,96 грн. заборгованість по кредиту, 75222,81 грн. заборгованість по відсоткам; 42091,81 грн. сума пені та судові витрати.

Ухвалою суду від 01 квітня 2013 року замінено Публічне акціонерне товариство Сведбанк його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-2810/11 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в сумі 322870,61 грн. Видано виконавчий лист про стягнення вказаної суми заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс .

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року за заявою відповідача ОСОБА_2 скасовано заочне рішення суду від 26 січня 2012 року.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року прийнято до розгляду справу, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з'явилися, до суду надійшли заяви представника позивача ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс та представника відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти заявлених вимог заперечує з підстав, викладених в заяві про перегляд заочного рішення.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та надані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 26 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0308/0808/71-229, відповідно до умов якого останній отирмав грошові ккошти у вигляді кредиту у розмірі 26 000 доларів США, під 12,5 % річних на строк до з 26 серпня 2008 року по 25 серпня 2038 рік включно ( а.с. 10-13 - копія договору ).

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний був сплачувати повернення кредиту щомісячно згідно з графіком ( а.с. 14-16 - копія графіку ).

Відповідно п. 3.1 кредитного договору, боржник зобов`язується здійснювати погашення кредиту згідно договору.

Згідно п. 8.1 кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом, або строків оплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за з кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

26 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 0308/0808/71-229-Р-1, відповідно до якого остання солідарно відповідає перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань в повному обсязі за кредитним договором № 0308/0808/71-229 від 26.08.2008 ( а.с. 19 - договір поруки).

Заборгованість станом на 20.09.2011 за кредитним договором № 0308/0808/71-229 становить 35 214,88 дол. США (280 778,80 грн. по курсу НБУ на 20.09.2011 р. -1 дол. США -7,9737 грн.), з яких

- 25 781 дол. США (205 569,96 грн. по курсу НБУ на 20.09.2011 р. -1 дол. США -7,9737 грн.) заборгованість по кредиту,

- 9433,88 (75 222,92 грн. по курсу НБУ на 20.09.2011 р. -1 дол. США -7,9737 грн.) заборгованість по відсотках,

- 42 091,81 грн. сума пені ( а.с. 23 - розрахунок заборгованості).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як встановлено судом, у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника та поручителя повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 16 липня 2009 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів протягом 30 днів з дня направлення вимоги банком у зв`язку з порушенням станом на 15 липня 2009 року обов`язку по сплаті щомісячних платежів, факт отримання якої сторонами не заперечувався.

У зв`язку з невиконанням досудової вимоги АТ Сведбанк 10 жовтня 2011 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, представником відповідача ОСОБА_2 зроблено заяву про застосування наслідків пропущеного строку позовної давності.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, та в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що порука - це строкове зобов`язання, строк поруки відноситься до преклюзивних строків, а тому його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Договором поруки від 26 серпня 2008 року № 0308/0808/71-229-Р-1 не встановлено строк, після настання якого порука припиняється, а тому суд дійшов висновку, що в цьому випадку підлягає застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (постанова Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 320/3677/18).

У разі, якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, а договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред`явлення вимоги поручителю (шляхом пред`явлення позову до суду) обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного у вимозі кредитора. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв`язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в сенсі частини четвертої статті 559 ЦК України.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Тобто за умови пред`явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року по справі № 450/2488/16-ц).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 .

В частині вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 суд вважає необхідним відмовити в зв`язку з пропуском позивачем встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України строку для звернення з відповідною вимогою, з вищевикладених мотивів.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, які суд з врахуванням зазначеного вважає можливим відшкодувати.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов правонаступника Акціонерного товариства Сведбанк - Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє зареєстроване відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс (код ЄДРПОУ 38004195, місце знаходження за адресою: м. Київ, пр. С Бандери, 28-А), заборгованість за кредитним договором № 0308/0808/71-229 від 26 серпня 2008 року, що виникла станом на 20.09.2011, в сумі 322 870 (триста двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят) гривень 61 коп., з яких 205 569 (двісті п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 96 коп. заборгованість по кредиту; 75 222 (сімдесят п`ять тисяч двісті двадцять дві) гривень 92 коп. заборгованість по відсотках; 42 091 (сорок дві тисячі дев`яносто одна) гривня 81 коп. сума пені; а також 1700 (тисячу сімсот) грн. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2020 р.

Суддя Н.Г.Середня