Рішення

від 16.07.2020 по справі 179/2340/14-ц

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/2340/14-ц

2/179/27/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Феленко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди .

Позивач з урахуванням уточнень від 23 травня 2018 року посилається на те, що 15 березня 2000р., на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0233864, виданого Магдалинівською райдержадміністрацією 28 травня 1997р. між покійним батьком позивача ОСОБА_5 та закритим акціонерним товариством Гупалівське в особі голови правління Лісайчук Марії Миколаївни був укладений договір № 363 оренди земельної частки (паю) терміном на 10 років, до 15 березня 2010р. Цей договір зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Гупалівської сільської Ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 363. Більше ніяких договорів оренди покійний батько позивача ОСОБА_5 не укладав і не підписував.

По закінченню строку дії Договору оренди від 15.03.2000р., покійний батько позивача ОСОБА_5 у 2010 році хотів повернути свою земельну ділянку в особисте користування, але не зміг цього зробити і лише в кінці 2012 року позивач разом зі своєю матір`ю повернув земельну ділянку в особисте користування.

У 2012 року позивач дізнався, від своєї матері ОСОБА_6 , що земельна ділянка його покійного батька ОСОБА_5 знаходиться в оренді у відповідача ОСОБА_4 , та яким чином вищевказана земельна ділянка потрапила до останнього позивачу не відомо. Також позивач вказує, що ОСОБА_4 у 2012 році своєчасно не виплатив йому орендну плату, хоча його мати надала заповіт посвідчений секретарем Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 29.12.2011р., який був зареєстрований в реєстрі за № 50, згідно якого батько позивача заповідав йому земельний пай. Пізніше було надано копію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Діями і поведінкою ОСОБА_4 мати позивача була змушена звернутися із письмовою заявою до Магдалинівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Із висновку про розгляд заяви гр. ОСОБА_6 від 18.12.2012р. позивач дізнався, що ОСОБА_4 у 2012 році користувався його земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.02.2005 року, який був зареєстрований 26.11.2007 року під № НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що його покійний батько ОСОБА_5 вказаний договір з ПП АФ Приорілля не укладав і не підписував, його земельна ділянка була в оренді у ОСОБА_4 у 2012р. обманним шляхом.

Таким чином, позивач вважає договір оренди земельної ділянки від 01.02.2005 р., який був зареєстрований 26.11.2007р. під № НОМЕР_1 є недійсним, оскільки у покійного батька позивача ОСОБА_5 з ОСОБА_4 та засновниками ПП АФ Приорілля не було жодної домовленості, в тому числі і про оренду земельної ділянки.

Згідно висновку про розгляд заяви гр. ОСОБА_6 від 18.12.2012р. ОСОБА_4 визнав, що він дійсно користувався земельною ділянкою до 26 листопада 2012 року, та згідно договору оренди орендна плата нарахована з розрахунку 3,58% від нормативної вартості земельної ділянки і становить 4 705 грн. та буде виплачена до кінця поточного року згідно вимог договору.

ОСОБА_4 , взяв на себе грошове зобов`язання, проте це зобов`язання до цього часу не виконав.

Індекс інфляції за період прострочення з січня місяця 2013р. по 01 квітня 2018р. складає 6 493, 74 грн. Три проценти річних з січня місяця 2013р. по 01 квітня 2018р. складає 740, 96 грн.

Згідно договору № 363 оренди земельної частки (паю) від 15.03.2000 р. за несвоєчасну сплату орендної плати передбачено сплачувати пеню в розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно умов договору від 01.02.2005 р. також передбачена пеня в розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення, яка за період з січня місяця 2013 р. по 01 квітня 2018р. складає 18 029, 56 грн.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_4 самовільно зайняв його земельну ділянку і таким чином обманним шляхом орендував його земельну ділянку у 2012 році. Не прийняв необхідних мір з метою мирного врегулювання спору, не виплатив орендної плати за 2012 рік.

У подвійному розмірі підлягають відшкодуванню орендна плата (збитки) у сумі 4 705 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 6 493,74 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 станом на 01.04.2018р. складає 41 168 грн.

У зв`язку із неправомірними діями зі сторони відповідача позивач зазнав значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях, яку визначаю у сумі 5 000 гривень.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає стягнути з відповідача на його користь:

-у подвійному розмірі орендну плату за 2012 рік у сумі 9 410 грн.;

-у подвійному розмірі інфляційні втрати за весь час прострочення виплати орендної плати у розмірі 12 987 грн. 48 коп.;

-три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 740 грн. 96 коп.;

-пеню за весь час прострочення у розмірі 18 029 грн. 56 коп.;

-моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.;

-судові витрати.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що договори оренди укладались між батьком позивача ОСОБА_5 та юридичними особами (ЗАТ Гупалівське в 2000 р., потім з ПП Агрофірма Приорілля в 2005 р.), в такому разі між ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_4 жодних договорів відносно земельної ділянки не укладались. Та відповідно до витягу реєстраційної служби Шеремет А.В. не є правонаступником ПП Агрофірма Приорілля , яке припинило свою діяльність 29.05.2014р.

Представник третьої особи Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, при вирішенні питання покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області пояснила, що між ОСОБА_5 та ПП Агрофірма Приорілля був укладений 01.02.2005 року договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 26.11.2007 року.

В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які пояснили, що їм відомо про те, що у 2012 році земельна ділянка, яка належала покійному батькові позивача ОСОБА_5 перебувала в користуванні ПП Агрофірма Приорілля , керівником якої був ОСОБА_4 , у 2014 році вказане підприємство ліквідовано.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2001 р. батько позивача ОСОБА_5 одержав державний акт І НОМЕР_2 № 115547 на право приватної власності на землю, згідно якого йому передана у приватну власність земельна ділянка загальною площею 5,420 га, кадастровий № 1222381500:01:001:0314, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності за МД № 3590 (т.1 а.с. 121).

01.02.2005 року між батьком позивача ОСОБА_5 та приватним підприємством Агрофірма Приорілля укладено договір оренди, належної ОСОБА_5 земельної ділянки, та зареєстровано його 26 листопада 2007 року Магдалинівським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру . Договір укладено строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації (т.1 а. с. 117-118).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22.05.2012 року виконкомом Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 25).

Згідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за № 664 від 21.10.2013 року, на підставі заповіту, посвідченого секретарем Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 29.12.2011р. зареєстрованого в реєстрі № 50, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 є ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 5,420 га, кадастровий № 1222381500:01:001:0314, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (т.1 а.с. 26).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.10.2013 р., ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить земельна ділянка кадастровий № 1222381500:01:001:0314, яка зареєстрована 19.02.2001р., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,420 га, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (т.1 а.с. 27).

Виходячи зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач звертається до суду із вимогами про стягнення орендної плати за 2012 рік з ОСОБА_4 , якого вважає землекористувачем земельної ділянки в цей період.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, у відповідності до пунктів 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Виходячи з вимог процесуального законодавства вбачається, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не заявляє клопотання про її заміну, суд не вправі з власної ініціативи залучати до участі в справі іншу особу як належного відповідача (співвідповідача).

Судом встановлено, що позов про стягнення заборгованості по орендній платі пред`явлено не до орендаря, який є належним відповідачем, клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання позивача про те, що саме відповідач був орендарем земельної ділянки у 2012 році та який має заборгованість з виплати орендної плати не підтверджується матеріалами справи, оскільки будь-які договори щодо користування земельною ділянкою між сторонами не укладалися. Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання позивача про підтвердження користування його земельною ділянкою відповідачем по справі у 2012 році, а також наявності заборгованості з виплати орендної плати матеріалами перевірки Магдалинівського РВ, оскільки в них містяться пояснення ОСОБА_4 як керівника ПП Агрофірма Приорілля (т. 1 а. с. 107).

Виходячи з матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що позивачем не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення його матеріального права відповідачем у справі, що унеможливлює здійснення його судового захисту саме від цього відповідача. Доказів, що відповідач користувався земельною ділянкою, яка в 2012 році належала батькові позивача ОСОБА_5 та доказів того, що відповідач має заборгованість з виплати орендної плати суду не надано, у зв`язку із чим право вимоги до відповідача заявлено необґрунтовано. Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 липня 2020 року.

Суддя Т.А.Ковальчук