Постанова

від 30.10.2020 по справі 179/2340/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7977/20 Справа № 179/2340/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди.

Позивач з урахуванням уточнень від 23 травня 2018 року посилається на те, що 15 березня 2000р., на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0233864, виданого Магдалинівською райдержадміністрацією 28 травня 1997р. між покійним батьком позивача ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством Гупалівське в особі голови правління Лісайчук Марії Миколаївни був укладений договір № 363 оренди земельної частки (паю) терміном на 10 років, до 15 березня 2010р. Цей договір зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Гупалівської сільської Ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 363. Більше ніяких договорів оренди покійний батько позивача ОСОБА_3 не укладав і не підписував.

По закінченню строку дії Договору оренди від 15.03.2000р., покійний батько позивача ОСОБА_3 у 2010 році хотів повернути свою земельну ділянку в особисте користування, але не зміг цього зробити і лише в кінці 2012 року позивач разом зі своєю матір`ю повернув земельну ділянку в особисте користування.

У 2012 року позивач дізнався, від своєї матері ОСОБА_4 , що земельна ділянка його покійного батька ОСОБА_3 знаходиться в оренді у відповідача ОСОБА_2 , та яким чином вищевказана земельна ділянка потрапила до останнього позивачу не відомо. Також позивач вказує, що ОСОБА_2 у 2012 році своєчасно не виплатив йому орендну плату, хоча його мати надала заповіт посвідчений секретарем Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 29.12.2011р., який був зареєстрований в реєстрі за № 50, згідно якого батько позивача заповідав йому земельний пай. Пізніше було надано копію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Діями і поведінкою ОСОБА_2 мати позивача була змушена звернутися із письмовою заявою до Магдалинівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Із висновку про розгляд заяви гр. ОСОБА_4 від 18.12.2012р. позивач дізнався, що ОСОБА_2 у 2012 році користувався його земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.02.2005 року, який був зареєстрований 26.11.2007 року під № 040712301286. Позивач стверджує, що його покійний батько ОСОБА_3 вказаний договір з ПП АФ Приорілля не укладав і не підписував, його земельна ділянка була в оренді у ОСОБА_2 у 2012р. обманним шляхом.

Таким чином, позивач вважає договір оренди земельної ділянки від 01.02.2005 р., який був зареєстрований 26.11.2007р. під № 040712301286 є недійсним, оскільки у покійного батька позивача ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та засновниками ПП АФ Приорілля не було жодної домовленості, в тому числі і про оренду земельної ділянки.

Згідно висновку про розгляд заяви гр. ОСОБА_4 від 18.12.2012р. ОСОБА_2 визнав, що він дійсно користувався земельною ділянкою до 26 листопада 2012 року, та згідно договору оренди орендна плата нарахована з розрахунку 3,58% від нормативної вартості земельної ділянки і становить 4 705 грн. та буде виплачена до кінця поточного року згідно вимог договору.

ОСОБА_2 , взяв на себе грошове зобов`язання, проте це зобов`язання до цього часу не виконав.

Індекс інфляції за період прострочення з січня місяця 2013р. по 01 квітня 2018р. складає 6 493, 74 грн. Три проценти річних з січня місяця 2013р. по 01 квітня 2018р. складає 740, 96 грн.

Згідно договору № 363 оренди земельної частки (паю) від 15.03.2000 р. за несвоєчасну сплату орендної плати передбачено сплачувати пеню в розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно умов договору від 01.02.2005 р. також передбачена пеня в розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення, яка за період з січня місяця 2013 р. по 01 квітня 2018р. складає 18 029, 56 грн.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 самовільно зайняв його земельну ділянку і таким чином обманним шляхом орендував його земельну ділянку у 2012 році. Не прийняв необхідних мір з метою мирного врегулювання спору, не виплатив орендної плати за 2012 рік.

У подвійному розмірі підлягають відшкодуванню орендна плата (збитки) у сумі 4 705 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 6 493,74 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 станом на 01.04.2018р. складає 41 168 грн.

У зв`язку із неправомірними діями зі сторони відповідача позивач зазнав значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях, яку визначаю у сумі 5 000 гривень.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає стягнути з відповідача на його користь: -у подвійному розмірі орендну плату за 2012 рік у сумі 9 410 грн.; -у подвійному розмірі інфляційні втрати за весь час прострочення виплати орендної плати у розмірі 12 987 грн. 48 коп.; -три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 740 грн. 96 коп.; -пеню за весь час прострочення у розмірі 18 029 грн. 56 коп.; -моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.; -судові витрати.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням суду мотивовано тим, що позов про стягнення заборгованості по орендній платі пред`явлено не до орендаря, який є належним відповідачем, клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило. Позивачем не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення його матеріального права відповідачем у справі, що унеможливлює здійснення його судового захисту саме від цього відповідача. Доказів, що відповідач користувався земельною ділянкою, яка в 2012 році належала батькові позивача ОСОБА_3 та доказів того, що відповідач має заборгованість з виплати орендної плати суду не надано, у зв`язку із чим право вимоги до відповідача заявлено необґрунтовано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 19.02.2001 року батько позивача ОСОБА_3 одержав державний акт І-ДП № 115547 на право приватної власності на землю, згідно якого йому передана у приватну власність земельна ділянка загальною площею 5,420 га, кадастровий № 1222381500:01:001:0314, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності за МД № 3590 (т.1 а.с. 121).

01.02.2005 року між батьком позивача ОСОБА_3 та приватним підприємством Агрофірма Приорілля укладено договір оренди, належної ОСОБА_3 земельної ділянки, та зареєстровано його 26 листопада 2007 року Магдалинівським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру . Договір укладено строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації (т.1 а. с. 117-118).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22.05.2012 року виконкомом Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 25).

Згідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за № 664 від 21.10.2013 року, на підставі заповіту, посвідченого секретарем Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 29.12.2011 року зареєстрованого в реєстрі № 50, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 5,420 га, кадастровий № 1222381500:01:001:0314, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (т.1 а.с. 26).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.10.2013 року, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить земельна ділянка кадастровий № 1222381500:01:001:0314, яка зареєстрована 19.02.2001 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,420 га, яка розташована на території Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (т.1 а.с. 27).

Виходячи зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач звертається до суду із вимогами про стягнення орендної плати за 2012 рік з ОСОБА_2 , якого вважає землекористувачем земельної ділянки в цей період.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд обґрунтовано виходив з того, що позов про стягнення заборгованості по орендній платі пред`явлено не до орендаря, який є належним відповідачем, клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило. Позивачем не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення його матеріального права відповідачем у справі, що унеможливлює здійснення його судового захисту саме від цього відповідача. Доказів, що відповідач користувався земельною ділянкою, яка в 2012 році належала батькові позивача ОСОБА_3 та доказів того, що відповідач має заборгованість з виплати орендної плати суду не надано, у зв`язку із чим право вимоги до відповідача заявлено необґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, у відповідності до пунктів 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що договору оренди земельної ділянки покійний ОСОБА_5 з ПП «АФ «Приорілля» не укладав та не підписував, та те що земельна ділянка була в оренді у ОСОБА_2 злочинним обманним шляхом, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки належних та допустимих доказів вказаних обставин позивачем надано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя першої інстанції мала заінтересованість в розгляді даної справи, у зв`язку з чим справа розглянута одностороннє та не об`єктивно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доказів того, що саме відповідач користувався земельною ділянкою, яка належала батькові позивача ОСОБА_3 , позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

Т.Р. Куценко