Ухвала

від 22.04.2010 по справі 2-2652-10

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

                       

      Справа N 2-2652

           2010

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

«22» квітня 2010 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Кучеренко Н.В., розглянувши позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” , суд  

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” .

15.04.2010 р. ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду вказаний позов залишено без руху.

Позивачу наданий строк до 26 квітня 2010 року для усунення недоліків заяви. В ухвалі чітко зазначено, які недоліки позовної заяви слід усунути.  

20.04.2010 року від позивача надійшла заява, в якій він просить залучити до справи квитанцію про доплату судового збору  в розмірі 5 грн. 10 коп. та квитанцію про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. Однак до заяви додано квитанцію про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 51 грн.    

Разом з тим, вивчивши додаткові докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що недоліки позову він не усунув.

Так, однією з підстав залишення позовної заяви без руху, було відсутність ціни позову відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 119 ЦПК України, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги, які пред’являє позивач до   Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області за своєю суттю є майновими.

Крім того, в порушення п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України позивачем так і не було зазначено жодного доказу, на підтвердження наявності вини органу, що призначає або виплачує пенсію, в не одержані своєчасно пенсії, хоча відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не надано жодного доказу на підтвердження виплат та недоплат позивачу щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року до 01.03.2010 року.

Крім того, в порушення ч.5 ст. 119 ЦПК України позивачем  так і не було належним чином оплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в необхідній сумі при поданні позовної заяви.

Так згідно Постанови Кабінету Міністрів України в редакції від 5 серпня 2009 року «Про затвердження розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, розмір витрат з розгляду позовних заяв майнового характеру складає не 51 грн., як сплачено позивачем, а 120 грн.

Крім того, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів  України «Про державне мито» розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до суду, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Однак в порушення вказаних вимог позивачем сплачено судовий збір лише в розмірі 8,50 грн.          

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем не було усунено недоліків позовної заяви, а без їх усунення справа не може бути призначена до розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не оплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, не сплатить суму судового збору, а також не оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в зв’язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 15.04.2010 року, недоліки позову не усунув, вказаний позов слід вважати неподаним та повернути позивачу.    

Керуючись ст. 121 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” визнати неподаним та повернути позивачу.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.    

 На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя:                                        Н.В.Кучеренко