Постанова

від 06.08.2020 по справі 543/3/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/3/20 Номер провадження 22-ц/814/1773/20Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області, ухвалене 25 травня 2020 року у складі судді Смілянського Є.А.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Оржицької районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він є власником Ѕ частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 серпня 2019 року № 178517614 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 серпня 2019 року.

Зазначав, що у зазначеному будинку крім нього зареєстровані його колишня співмешканка ОСОБА_2 та їх діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але в будинку вони не проживають з лютого 2019 року, що підтверджується актом жителів сел. Оржиця від 23 серпня 2019 року.

Вказував, що наявність реєстрації відповідачів у належному йому будинку порушує його права власника, адже ОСОБА_2 не компенсує витрати на оплату комунальних послуг.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 25 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 серпня 2019 року № 178517614 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 серпня 2019 року.

У зазначеному будинку крім позивача зареєстрована особа з якою він проживав однією сім`єю ОСОБА_2 та їх діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в будинку не проживають.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (подружжя, діти, батьки). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

На підставі частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Факт не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні з лютого 2019 року підтверджено актом від 23 серпня 2019 року за підписами мешканців сусідніх домоволодінь (а.с. 13) довідкою виконкому Оржицької селищної ради (а.с. 14) та листом Оржицької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені І.Я. Франка, яким адміністрація навчального закладу підтвердила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не навчаються у школі та вибули на навчання до Івано-Франківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, згідно наказу по закладу від 14 серпня 2019 року № 81-у.

Вказані докази не спростовані сторонами та іншими учасниками справи. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачі не проживають у житлового будинку по АДРЕСА_1 внаслідок примусу чи інших подібних обставин.

Посилання місцевого суду та доводи Оржицької районної державної адміністрації про необхідність визначення місця проживання дітей саме по АДРЕСА_1 не ґрунтуються на законі.

З матеріалів справи вбачається, що діти не проживають з батьком та вибули зі спірного житлового будинку разом із матір`ю. При цьому, у сторін відсутні спір щодо визначення місця проживання дітей і відповідні вимоги сторонами до суду не заявлялися.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд не уповноважений визначити місце проживання дітей з батьком, вказавши, що будинок є їх місцем проживання, у той час як вони проживають з матір`ю за іншою адресою.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 травня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) , та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді О.В. Прядкіна

Л.М. Хіль