Постанова

від 06.08.2020 по справі 761/34965/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/34965/17 Головуючий у 1 інстанції: Осаулова А.А.

провадження №22-ц/824/6580/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштан до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті внесків до резервного фонду, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року позивач ОСББ Каштан звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за несплату внесків до резервного фонду у розмірі 195 832 грн. та суму коштів по сплаті судового збору, сплачену позивачем.

Позовні вимоги, обґрунтовував тим, що загальними зборами власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштан АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні ОСББ Каштан . ОСББ КАШТАН має встановлені тарифи по внескам до резервного фонду, а саме, за період від 01.10.2014 року до 30.09.2015 року у розмірі 10,00 грн. за 1 кв.м., від 01.10.2015 року до 30.09.2017 року у розмірі 50,00 грн. за 1 кв.м.

Зазначав, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , та є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ Каштан .

Відповідач належним чином не виконує зобов`язання по сплаті коштів до резервного фонду і тому станом на 30.09.2017 року загальна сума заборгованості власника квартири НОМЕР_1 за несплату внесків до резервного фонду склала: 195 832 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ Каштан заборгованість по оплаті внесків до резервного фонду за період від 01.10.2015 року до 30.09.2016 року в розмірі 64 560 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті внесків до резервного фонду відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ Каштан заборгованості по оплаті внесків до резервного фонду за період з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року в розмірі 64 560 грн. 00 коп. та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги, в іншій частині позовних вимог рішення залишити без змін.

Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що посилаючись на певні обставини, ОСОБА_1 мав би вказати, якими саме доказами підтверджуються його твердження.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які свідчать про виконання відповідачем рішення загальних зборів ОСББ Каштан по сплаті встановлених платежів до резервного фонду за вказаний період.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , яка складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею - 107,60 кв.м., в тому числі житловою 70.30 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.07.2008 року.

Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні позивача - ОСББ Каштан , що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс.

Положеннями ст.1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до п.1 Статуту ОСББ Каштан метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Завданням та предметом діяльності об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (п.3 Статуту ОСББ Каштан ).

Згідно з Протоколом №6 Загальних зборів ОСББ по вулиці Михайлівській Каштан від 29.12.2010 року погоджено щомісячний тариф за 2011 рік на житлово-комунальні послуги для житлових приміщень в розмірі 9 грн. 87 коп. за 1 кв.м. Крім того, погоджено запропонований кошторис.

Як вбачається з Протоколу №2/15 Загальних зборів ОСББ по вулиці Михайлівській, Каштан від 30.09.2015 року, встановлено від 01.10.2015 року до 30.09.2016 року щомісячні платежі до резервного фонду в розмірі 50 гривень за 1 кв.м. Також затверджено кошторис на реконструкцію системи теплопостачання житлового будинку та на виконання робіт по капітальному ремонту даху будинку.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх членів об`єднання (ст.10 Закону).

Право об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а також право контролювати своєчасність та повноту сплати таких внесків та платежів встановлено положеннями ч.1 ст.16 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Приписами ст.17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Також Об`єднання, відповідно до ст.18 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та статуту, зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Згідно з ч.3 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, якими відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України є, зокрема, закони України.

За змістом статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положення ч.4 статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законодавством покладено обов`язок своєчасно вносити квартирну плату саме на власників.

Судом встановлено, що резервний фонд ОСББ Каштан дійсно створений та співвласники багатоквартирного будинку сплачують до нього кошти, що підтверджується, зокрема, випискою по банківському рахунку (а.с.154-192).

Відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати внесків до резервного фонду не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що підтверджується бухгалтерською довідкою за вихідним №01/10-17-1 від 02.10.2017 року та відомістю помісячного розрахунку нарахувань по резервному фонду по кв.№1 ОСББ Каштан за період від 01.10.2014 року до 30.09.2017 року.

Суд першої інстанції вірно зазначав, що рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №6 від 29.12.2010 року, погоджено щомісячний тариф у розмірі 10 грн. лише на 2011 рік та вірно не вбачав підстав для стягнення коштів боргу за період від 01.10.2014 року до 30.09.2015 року за тарифами на 2011 рік.

Крім того, аргументуючи свої позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті внесків до резервного фонду за період від 01.10.2015 року до 30.09.2017 року, позивач посилається на рішення загальних зборів, оформлене протоколом №2/15 від 30.09.2015 року.

Разом з тим, з витягу з протоколу №2/15 Загальних зборів ОСББ по вулиці Михайлівській, Каштан від 30.09.2015 року, вбачається, що щомісячний платіж до резервного фонду в розмірі 50 грн. за 1 кв.м. встановлено для періоду від 01.10.2015 року до 30.09.2016 року.

Стороною позивача не було надано рішення загальних зборів про встановлення тарифу по внесках до резервного фонду на період від 01.10.2014 року до 30.09.2015 року та від 01.10.2016 року до 30.09.2017 року, що унеможливлює суд перевірити можливий розмір заборгованості відповідача по сплаті внесків за такий період.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по внесках співвласника до резервного фонду ґрунтуються на вимогах закону та підлягали до задоволення частково, а саме, за період від 01.10.2015 року до 30.09.2016 року.

При цьому, судом вірно не прийнято до уваги доводи відповідача, як підстави для відмови у позові.

Так, відповідно до ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку всі співвласники багатоквартирного будинку є членами ОСББ, з часу реєстрації права власності квартири чи нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться на балансі ОСББ, та не потребують окремого рішення про включення до членів ОСББ.

Частинами 1-3 ст.12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2 -1 ) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, а невикористання власником належної йому квартири не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

При цьому, ст.16 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачені права Об`єднання, серед яких останнє має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Отже, питання ремонту, будівництва чи перебудови будинку належить виключно до компетенції позивача у межах повноважень, визначених законом та статутом.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які свідчать про виконання відповідачем рішення загальних зборів ОСББ Каштан по сплаті встановлених платежів до резервного фонду за вказаний період, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо необхідності задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті коштів до резервного фонду, за період від 01.10.2015 року до 30.09.2016 року.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач:

Судді: