Ухвала

від 20.10.2020 по справі 761/34965/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34965/17

Провадження № 4-с/761/270/2020

У Х В А Л А

20 жовтня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича виконавчого округу міста Києва,

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020 р. передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Заявник просить визнати дії приватного виконавця Мілоцького О.Л. щодо прийняття заяви №15/09-20 від 15.09.2020 неправомірними; скасувати постанову приватного виконавця Мілоцького О.Л. про відкриття виконавчого провадження;визнати виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Києва від 15 вересня 2020 року, таким, що не підлягає виконанню та зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчий лист.

Вивчивши зміст скарги, суддя дійшов висновку про її невідповідність вимогам ст. 447, 183, 423 ЦПК України.

Як вбачається із змісту заяви скаржником об`єднано декілька різних вимог, при цьому частина з них стосується судового контролю за виконанням судових рішень, а частина - процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень.

При цьому, скаржник, звернувшись із скаргою на дії приватного виконавця, фактично також просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали заяви дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ЦПК України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України Про виконавче провадження примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження . Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Апогеєм судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов`язковість до виконання судових рішень.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Визнання виконавчого документа таки, що не підлягає виконанню врегульовано ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Приписами ст. 450 ЦПК України також врегульовано процедуру розгляду скарги, відповідно до якої скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Разом із цим, скаржником зазначено лише особу, дії якої оскаржуються та не зазначено інших заінтересованих осіб, зокрема стягувача, що унеможливлює розгляд скарги із дотриманням вимог ст. 450 ЦПК України. Крім цього, суд не може розглянути іншу частину вимог щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги щодо його розгляду, унормовані ст.432 ЦПК України, також вимагають участі стягувача.

Загальні вимоги до до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлено у ст. 183 ЦПК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 183 ЦПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

Оскільки матеріали скарги не містять такої інформації щодо всіх заінтересованих осіб, зазначення яких є необхідним, зважаючи на приписи ст. 432 та 450 ЦПК України, то скаржником також недотримано вимог п.7 ч.1 ст. 183 цього Кодексу, щодо зазначення інших відомостей, що вимагаються цим Кодексом.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Керуючись ст. 183, 432, 447 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича виконавчого округу міста Києва - повернути без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: