Ухвала

від 29.07.2020 по справі 203/153/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/923/20 Справа № 203/153/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріализа апеляційноюскаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року про накладення арешту на майно,

за участю:

секретаря ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно: пластикову картку АТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_1 із залишками кристалічної речовини білого кольору, пластикову картку мережі супермаркетів «Prostor» № НОМЕР_2 із залишками кристалічної речовини білого кольору; фрагмент керамічної плитки чорного кольору із залишками кристалічної речовини білого кольору; електронні ваги у чохлі чорного кольору; відеореєстратор марки «HIKVISION» моделі DS-7104HQHI-K1, серійний номер D1491473; металеву коробку, в якій знаходиться металева лопатка із залишками кристалічної речовини білого кольору; пластикову коробку круглої форми із залишками кристалічної речовини білого кольору; блокнот синього кольору із залишками кристалічної речовини білого кольору; micro SD карти «Smartbuy», що вилучені 14 червня 2020 року в ході обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 , де зареєстрований ОСОБА_9 .

В задоволенні іншої частини клопотання слідчого, слідчий суддя відмовив.

Мотивуючи прийнятерішення,слідчий суддяпослався нате,що слідчим було вилучене майно, в порядку виконання ухвали про дозвіл на обшук, яке тимчасово вилученим майном, згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України, не вважається, а є речовими доказами, що отриманні стороною обвинувачення на підставі ухвали слідчого судді, тому, відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України, підлягають зберіганню у сторони обвинувачення в порядку виконання судового рішення, внаслідок чого суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні цієї частині клопотання. Поряд із цим, суд дійшов висновку, що решта виявлених і вилучених речей, прямий дозвіл на відшукання яких ухвалою слідчого судді від 11 червня 2020 року не надавався, мають ознаки тимчасово вилученого майна за п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України та відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки, явно можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є підстави для накладення арешту на це майно.

В апеляційній скарзі адвокат в інтересах ОСОБА_5 просить ухвалу змінити та відмовити у накладені арешту на мобільний телефон марки SAMSUNG А30 ІМЕІ НОМЕР_3 , відеореєстратор марки NIKVISION модель DS-7104НQHI-KI серійний номер DI491473, блок живлення до нього та грошові кошти у сумі 20000 грн.

Свої вимоги адвокат обгрунтовує тим, що слідчим суддею було допущено ряд порушень вимог кримінального процесуального законодавства, що призвели до винесення неправосудного та незаконного судового рішення. Так, адвокат вказує, що відеореєстратор, який належить ОСОБА_5 , який містить інформацію, що відноситься до приватного життя родини Лісанових, було вилучено всупереч тому, що в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку приміщення не було надано дозвіл на його вилучення. При цьому, всупереч вимогам ч. 3 ст. 236 КПК України, ОСОБА_5 , яка була присутня під час обшуку, не була надана ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, а слідчим була оголошена частина ухвали, зміст якої не відповідав тій ухвалі, яка насправді була постановлена. Також під час проведення обшуку були присутні близько 20 осіб, які не були занесені в протокол, і які не представилися, на вимогу ОСОБА_5 , та під час проведення обшуку, невідомі особи вільно пересувалися територією будинку, тому вимога про те, щоб всі учасники обшуку перебували в одному місці не виконувалась. Разом з тим, адвокат зазначає, що грошові кошти, які були вилучені в сумочці ОСОБА_5 , є її особистою власністю, а цільовим призначенням цих грошей було погашення кредитів, на підтвердження чого було надано до суду вимоги про сплату кредитів. Окрім цього, обшук транспортного засобу, який перебував на території двору проводився без попереднього дозволу слідчого судді, а також всупереч ч. 9 ст. 236 КПК України, та ОСОБА_5 не було надано другий примірник протоколу обшуку, до якого не додано додатку з переліком вилученого майна.

Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу підтримала, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею було дотримано в повній мірі.

Так, клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджено, що слідчим СВ з розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019040000000980 від 29 листопада 2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

22 червня 2020 року ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська було частково задоволено клопотання слідчого, та накладено арешт на пластикову картку АТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_1 із залишками кристалічної речовини білого кольору, пластикову картку мережі супермаркетів «Prostor» № НОМЕР_2 із залишками кристалічної речовини білого кольору; фрагмент керамічної плитки чорного кольору із залишками кристалічної речовини білого кольору; електронні ваги у чохлі чорного кольору; відеореєстратор марки «HIKVISION» моделі DS-7104HQHI-K1, серійний номер D1491473; металеву коробку, в якій знаходиться металева лопатка із залишками кристалічної речовини білого кольору; пластикову коробку круглої форми із залишками кристалічної речовини білого кольору; блокнот синього кольору із залишками кристалічної речовини білого кольору; micro SD карти «Smartbuy», які в ході обшуку було виявлено та вилучено 14.06.2020.

15 червня 2020 року постановою слідчого це майно було визнано речовими доказами та долучено до матеріалів цього провадження.

Слідчий, за погодженням з прокурором, у межах цього провадження, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, зокрема, вищезазначеного майна, в якому посилався на необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого в цій частині, перевірив зазначені в ньому обставини та встановив, що існує ризик приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, що підлягає арешту.

Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на майно: сім-картки № НОМЕР_4 . № НОМЕР_5 . № НОМЕР_6 . № НОМЕР_7 : картка стартового пакету абонентського номеру НОМЕР_8 : мобільний телефон марки Samsung А30. ІМЕІ НОМЕР_3 : мобільний телефон Nokia ТА-1075: грошові кошти в сумі 20000 гривень, купюрами номіналом 1000 гривень - 1 шт., 500 гривень - 9 шт.. 200 гривень - 64 шт., 100 грн. - 17 шт., оскільки тимчасово вилученим майном, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, це майно не вважається.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене в ухвалі майно, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу у цьому кримінальному провадження, зазначеним в ст. 98 КПК України, визнано ним органом досудового розслідування, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, є підставою для накладення арешту на майно.

Що стосується доводів представника третьої особи про відсутність підстав для накладення арешту, зокрема, на відеореєстратор марки «HIKVISION» моделі DS-7104HQHI-K1, серійний номер D1491473 та блок живлення до нього, то апеляційний суд вважає їх необгрунтованими, оскільки вказаний відеореєстратор може містити, як відеофіксацію обставин злочинної діяльності, так і, як посилається адвокат, можливих порушень під час проведення обшуку, а тому визнання його речовим доказом та накладення на нього арешту в цьому кримінальному провадженні є доцільним.

Посилання захисника, щодо неправомірного накладення арешту на грошові кошти в сумі 20000 гривень та мобільний телефон марки Samsung А30. ІМЕІ НОМЕР_3 , є безпідставними та фактично не відповідають дійсності, оскільки арешт на зазначене майно оскаржуваною ухвалою слідчим суддею накладено не було.

На переконання колегії суддів, слідчим в обсязі, необхідному на цій стадії провадження, доведено, що майно, яке підлягає арешту, може містити на собі сліди злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, що підлягає арешту, є реальними.

Ці обставини спростовані представником третьої особи під час апеляційного розгляду не були.

Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, частково задовільнив клопотання слідчого та наклав арешт на частину зазначеного в ньому майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності судового рішення, слід визнати необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від22червня 2020року пронакладення арештуна майно - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4