Рішення

від 29.07.2020 по справі 908/1056/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/85/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2020 Справа № 908/1056/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1056/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

до відповідача: Приватного підприємства "Віктор і Я" (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Артема, буд. 11)

про стягнення 12 619,30 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мідяний Є.О., ордер серія АР № 1015842 від 05.06.2020, адвокат

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 06.07.2020 та 29.07.2020 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів - програмно-апаратного комплексу Оберіг та комплексу Акорд .

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. б/н від 02.04.2020 до Приватного підприємства "Віктор і Я" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7 від 21.02.2008 в загальній сумі 12619,30 грн., яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 8146,54 грн. та пені в сумі 4472,76 грн.

Разом із позовною заявою від позивача надійшло клопотання від 02.04.2020, за змістом якого останній просить суд розглянути позов до Приватного підприємства "Віктор і Я" про стягнення заборгованості в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 29.04.2020 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. б/н від 02.04.2020 залишено без руху в порядку приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України.

18.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява від 07.05.2020, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху. У вказаній заяві позивач зазначив, що облік заборгованості за тілом кредиту здійснювався банком на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , облік заборгованості за відсотками, нарахованими до 26.12.2011 включно здійснювався банком на рахунках НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 . Вказує, що заборгованість за відсотками у розмірі 8146,54 грн. була нарахована відповідачу за період з 25.12.2011 по 04.08.2014, облік відповідної заборгованості здійснюється на рахунку НОМЕР_10. Також зазначає, що усі погашення заборгованості відображені у відповідних виписках, а також у виписці по транзитному рахунку НОМЕР_7 . Разом з тим зазначає, що рахунок НОМЕР_8 було відкрито відповідачу на підставі його заяви про відкриття рахунку від 09.12.2004, усі інші рахунки відкривались банком для обліку заборгованості відповідно до вимог Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою правління НБУ № 280 від 17.06.2004. Вказує, що фактичне надання та користування кредитом підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_8 за період з 20.11.2008 по 21.12.2008, погашення кредиту відображені на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1056/20, присвоєно справі номер провадження 12/85/20, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін задоволено частково, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 17.06.2020 о 14:15.

10.06.2020 через систему Електронний суд надійшла заява від представника позивача Качан О.С. про вступ у справу як представника, в якій останній з посиланням на введення карантину просить відкласти розгляд справи до закінчення карантину або за можливості розглядати справу без участі представника АТ КБ Приватбанк . Разом з тим зазначає, що на позові наполягає та просить його задовольнити в повному обсязі.

15.06.2020 на адресу суду від відповідача у справі - Приватного підприємства "Віктор і Я" надійшов відзив на позовну заяву в порядку приписів ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- відповідач не отримав копію позовної заяви з додатками, представнику довелось ознайомитися з матеріалами справи в суді, ознайомлення відбулось тільки 09.06.2020;

- згідно п. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину;

- отже відзив поданий відповідачем у строк;

- між сторонами дійсно укладався договір № 7 від 21.02.2008 про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок;

- в позові заявлено вимоги про стягнення заборгованості по відсотками за користування кредитом в сумі 8146,54 грн. та пені в сумі 4472,76 грн.;

- згідно доданого до позову розрахунку на дату 29.01.2009 (найближча дата до закінчення терміну кредитування) залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 9818,48 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками - 408,67 грн.;

- після 21.02.2009 сума відсотків за користування кредитом продовжувала нараховуватися і виросла до заявленої 8146,54 грн., що суперечить нормам діючого законодавства та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі касаційного цивільного суду;

- пунктом 1.4. договору № 7 від 21.02.2008 встановлено, що проведення платежів Клієнта у порядку, встановленому цим договором, здійснюється банком у строк до 21 лютого 2009;

- пунктом 1.4. договору № 7 від 21.02.2008 встановлювався кінцевий строк погашення: провести повне погашення кредиту, простроченої заборгованості, нарахованих і нарахованих прострочених відсотків не пізніше строку, встановленого п. 1.4. договору, тобто не пізніше 21 лютого 2009;

- таким чином, вимоги банку про стягнення процентів і пені після 21 лютого 2009 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними;

- станом на 21.02.2009 згідно з розрахунком самого позивача існувала заборгованість за відсотками у розмірі 408,67 грн.;

- строк позовної давності стягнення цієї суми (408,67 грн.) минув;

- враховуючи викладене та ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідач просить застосувати до вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотками за користування кредитом в сумі 408,67 грн. строк позовної давності, а у разі незгоди з позицією відповідача, викладеної у відзиві, просить застосувати строк позовної давності до всієї заявленої вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 8146,54 грн.;

- з наведених позивачем розрахунків до кінця незрозуміло - за який період він просить стягнути пеню;

- загальна сума пені вказана як 9549,83 грн. та вказано наприкінці розрахунку про списання 5077,07 грн. пені і залишення 4472,76 грн. пені, але за який період списано, а за який залишено незрозуміло;

- максимальний строк нарахування пені за договором № 7 від 21.02.2008 - це шість місяців після 21 лютого 2009, тобто з 22.02.2009 по 22.08.2009 включно;

- у договорі № 7 від 21.02.2008 пунктом 5.7. сторони погодили строк позовної давності 5 років для вимог про стягнення неустойки, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (штрафу, пені);

- отже нарахування пені можливо тільки по 22.08.2009, в подальшому нарахування припиняється в силу ч. 6 ст. 232 ГК України, п`ятирічний строк давності для пені, нарахованої до 22.08.2009, сплив 23.08.2014;

- вважає, що станом на 23.08.2009 максимальна сума пені могла складати 1256,20 грн. + 21,66 грн. х 11 днів (з 13.08.2009 по 23.08.2009 включно) = 1494,46 грн.;

- отже нарахування пені після вказаної дати 23.08.2009 взагалі безпідставне;

- строк позовної давності вже скінчився 23.08.2014;

- враховуючи викладене та ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідач просить застосувати до вимог позивача про стягнення пені у вказаній сумі 1494,46 грн. строк позовної давності, а у разі незгоди з позицією відповідача щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, просить застосувати строк позовної давності до всієї заявленої вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 4472,76 грн.;

- в позові заявлено вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені, отже для цих вимог повинна застосовуватися позовна давність згідно із п. 5.7. договору № від 21.02.2008 - 5 років;

- але навіть цей строк позовної давності минув на дату звернення позивача до господарського суду - 24.04.2020;

- строк позовної давності сплив 22.02.2014 для вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом (8146,54 грн.) та 23.08.2014 (плюс шість місяців) для вимог про стягнення пені. У разі неприйняття позиції відповідача, викладеної в відзиві, просить застосувати строк позовної давності до усіх вимог позивача в повному обсязі та у задоволенні позову відмовити повністю. Також вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 9000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

16.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що у зв`язку з участю представника відповідача - адвоката Мідяного Є.О. у судовому засіданні по іншій справі - цивільна справа №335/7435/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Траш" в Запорізькому апеляційному суді, яке призначено на цю ж дату - на 17.06.2020 на 14:45 і дата була погоджена колегією з учасниками справи, просить визнати причини неявки представника відповідача поважними та відкласти розгляд справи 908/1056/20.

Ухвалою суду від 17.06.2020 відкладений розгляд справи на 06.07.2020 о 15:30.

30.06.2020 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про вступ у справу як представника ОСОБА_2 на підставі довіреності № 1990-К-О від 08.05.2020. У вказаній заяві позивач просить перенести розгляд справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника банку. Також вказує, що позов підтримує повністю.

06.07.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Вказане клопотання мотивоване тим, що раніше докази понесення вказаних витрат не могли бути надані за їх відсутністю.

06.07.2020 на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з необхідністю отримання додаткового часу для надання доказів та пояснень у справі.

Також 06.07.2020 на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Однак, вказане клопотання та відповідь на відзив не містять електронного цифрового підпису, а тому суд позбавлений можливості прийняти їх в якості офіційного документу, що вказано в ухвалі від 06.07.2020 у даній справі.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкладений розгляд справи на 29.07.2020 о 15:30.

09.07.2020 на адресу суду від позивача надійшов оригінал відповіді на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- банком було направлено позовну заяву на адресу відповідача та докази направлення копії позовної заяви разом із додатками на адресу відповідача були надані разом з позовною заявою;

- вказує, що на підтвердження направлення копії позовної заяви разом із додатками повторно надає поштовий реєстр та опис вкладення до цінного листа;

- у відповідності до п. 4.10. кредитного договору нарахування відсотків по кредиту здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на картковому рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, нарахування відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості за кредитом;

- згідно з умовами договору сторони погодили, що відсотки нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитним ресурсами, а тому з у рахуванням правових позицій ВСУ та постанов ВП ВСУ сторони погодили сплату відсотків до повного повернення суми кредиту;

- оскільки позичальником свої зобов`язання за договором не виконані, будь-яких доказів виконання не надано, такий договір не може вважатись виконаним;

- у зв`язку з цим, оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду;

- підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

- вказує, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат;

- на даний час відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

29.07.2020 на адресу суду від відповідача у справі надійшло клопотання, в якому останній просить долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Вказане клопотання мотивоване неможливістю надання вказаних доказів раніше, оскільки оплата за представництво була здійснена лише 28.07.2020.

В судове засідання 29.07.2020 з`явився представник відповідача, який проти позову заперечив в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 29.07.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу копії ухвали від 06.07.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 29.07.2020 представника позивача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи позицію представника відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 21.02.2008 між Приватбанком, далі Банк, та Приватним підприємством "Віктор і Я", далі Клієнт, був укладений договір № 7 про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта на підставі Заявки на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок (Додаток № 1 до даного Договору), яке полягає в проведенні платежів, які здійснюються довіреними особами Клієнта з використання корпоративних платіжних карт, понад залишок коштів на картковому рахунку Клієнта № НОМЕР_8 , відкритому в Банку (далі - картрахунку ), за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого у відповідності із п. 1.3. даного Договору, шляхом дебатування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та винагороди в обумовлені даним Договором терміни.

Згідно із п. 1.3. Договору ліміт уявляє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк зобов`язується здійснювати оплату платежів довірених осіб Клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок грошових коштів на його картковому рахунку. На момент підписання даного Договору ліміт складає 10000,00 (десять тисяч грн.).

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому даним договором, здійснюється Банком у строк по 21 лютого 2009.

Відповідно до п.п. 2.2.6. п. 2.2. Договору Клієнт зобов`язується здійснити повне погашення кредиту, простроченої заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше терміну, встановленому п. 1.4. даного Договору. Погашення кредиту, простроченої заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків може бути здійснено Клієнтом також з інших належних йому рахунків у відповідності із законодавством в порядку, визначеному п.п. 4) п. 2.1.4.

Згідно із п. 4.1. - 4.3. Договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на картрахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом та встановлений в Додатку № 2 до даного Договору. У відповідності із ст. 212 Цивільного кодексу України, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань з погашення кредиту, передбачених п.п. 1.4., 1.5., 2.2.3, 2.2.4., 2.3.4. даного Договору, Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі подвійної ставки річних інтервалу 16-30 днів від суми залишку непогашеної заборгованості. Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п.п. 4.1., 4.2. даного Договору, здійснюється в порядку, вказаному в п. 1.1., 2.1.4., 2.2.8. даного Договору. Проценти, несплачені зі спливом періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Сплата відсотків може бути здійснена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Пунктом 4.10. Договору визначено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на картрахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту у часовий інтервал розрахунку процентів не включається.

Згідно із п. 6.1. Договору даний Договір в частині п. 4.4. набирає чинності з моменту підписання даного Договору та Заявки на розрахунок овердрафтового кредиту на картковий рахунок (Додаток № 1 до даного Договору), а в інших частинах - з моменту підтвердження міжнародними платіжними системами (надання електронних клірингових фалів згідно правил відповідної міжнародної платіжної системи) здійснення довіреними особами операцій з використанням корпоративних платіжних карт в межах вказаної в файлах сум та у випадку відсутності коштів на картрахунку Клієнта на дату списання коштів, і діє в обсязі використаних коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за даним Договором.

Позивач в позові вказує, що відповідач скористався наданим йому кредитом, здійснивши платежі зі свого рахунку за відсутності на ньому власних грошових коштів, однак зобов`язання щодо своєчасного погашення дебетового сальдо та сплати процентів і комісії не виконав, чим порушив умови Регламенту та приписи законодавства. При цьому зазначає, що станом на 11.03.2020 у відповідача є заборгованість за Договором в сумі 12619,30 грн., яка складається з: заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 8146,54 грн. та пені в сумі 4472,76 грн., нарахування якої передбачено п. 5.1. Договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору при порушенні Клієнтом якого-небудь із зобов`язань: зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.6., 4.1., 4.2., 4.3. даного Договору; строків повернення кредиту та інших витрат, передбачених п.п. 1.4., 1.5., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5, 2.2.6., 2.3.4 даного Договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.7., 4.4., 4.5., 4.6. даного Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який виплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку від 09.12.2004 (а.с. 138), а саме: карткового рахунку № НОМЕР_8 .

21.02.2008 відповідач підписав з позивачем договір № 7 про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок, а також підписав додатки № 1 (Заявка на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок) та № 2 (Процентні ставки) до нього.

З наявних в матеріалах справи виписок банку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, за нарахованими процентами та пенею.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами був укладений кредитний договір. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 1054 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Згідно із приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056 1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 2.2.6. п. 2.2. Договору Клієнт зобов`язується здійснити повне погашення кредиту, простроченої заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше терміну, встановленому п. 1.4. даного Договору.

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому даним договором, здійснюється Банком у строк по 21 лютого 2009.

Отже, з аналізу вказаних пунктів Договору вбачається, що Клієнт (відповідач) зобов`язаний здійснити повне погашення кредиту, простроченої заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше 21 лютого 2009.

В пункті 1.5. Договору сторони узгодили, що овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком в межах ліміту та терміну, встановлених п.п. 1.3., 1.4. даного Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку Клієнта вбачається, що відповідач 20.11.2008 користувався кредитними коштами, здійснивши платежі.

Таким чином період безперервного користування кредитом, яким він скористався 20.11.2008, сплив 20.12.2008.

Відповідно до банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 Клієнта з 22.12.2008 заборгованість за кредитом в сумі 10601,14 грн. віднесена банком на прострочення. З вказаної виписки вбачається, що 24.12.2008 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за тілом кредиту на суму 782,66 грн. (а.с. 23).

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що з врахуванням вказаної часткової оплати заборгованість за тілом кредиту складає 9818,48 грн. При цьому з розрахунку вбачається, що повне погашення цієї заборгованості здійснено відповідачем 04.08.2014.

У зв`язку з порушенням відповідачем кінцевого строку повернення кредиту, встановленого п. 1.4. договору, позивач просить стягнути з відповідача в даній справі проценти за користування кредитом за період з 25.12.2011 по 04.08.2014 в сумі 8146,54 грн. та пеню на підставі п. 5.1. Договору в сумі 4472,76 грн., яка нарахована по 11.03.2020.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перебіг позовної давності у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Як вказано вище, відповідно до п.п. 2.2.6. п. 2.2., п.1.4. Договору Клієнт (відповідач) зобов`язаний здійснити повне погашення кредиту , простроченої заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше 21 лютого 2009.

З банківської виписки по рахунку Клієнта № НОМЕР_2 (а.с. 41) вбачається, що відповідач повністю погасив заборгованість за тілом кредиту 04.08.2014, тобто з порушенням строку, встановленого п. 1.4. Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань у зв`язку з простроченням погашення заборгованості за тілом кредиту у встановлений договором термін, а відтак ним порушено права позивача.

Разом з тим, в процесі розгляду справи № 908/1056/20 з`ясовано, що в Господарському суді Запорізької області розглядалась справа № 5009/4760/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Приватного підприємства Вікторі і Я про стягнення основного боргу по кредиту у сумі 9818,48 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 8268,39 грн. та 12110,42 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за договором про надання овердрафтного кредиту на картковий рахунок № 7 від 21.02.2008. За наслідками розгляду вказаної справи прийнято рішення від 21.01.2013 по задоволення позову та в подальшому був виданий наказ.

Пунктом 5.7. Договору сторони визначили, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином, відповідно до п. 5.7. Договору строк позовної давності за Договором за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів спливає через 5 років від 22.02.2009, тобто 22.02.2014.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу . До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить стягнути з відповідача в даній справі проценти за користування кредитом за період з 25.12.2011 по 04.08.2014 в сумі 8146,54 грн.

З виписки банку по рахунку № НОМЕР_6 (а.с. 60) та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати боргу за процентами за Договором, остання з яких здійснена відповідачем 17.07.2013 на суму 850,42 грн.

З врахуванням вказаної часткової оплати, строк позовної давності щодо вимог про стягнення процентів перервався 17.07.2013 та сплив в силу п. 5.7. Договору 18.07.2018 року .

Разом з тим, з розрахунку заборгованості, доданого до позову вбачається, що позивачем за порушення відповідачем умов Договору нараховувалась пеня починаючи з 23.12.2008 по 11.03.2020.

Відповідно до виписки банку по рахунку Клієнта № НОМЕР_9 (а.с. 91) вбачається, що відповідач здійснив в межах строку позовної давності за Договором (п. 5.7. Договору) часткове погашення пені 16.08.2011 на суму 762,40 грн.

З врахуванням вказаної часткової оплати, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені перервався 16.08.2011 та сплив в силу п. 5.7. Договору 17.08.2016 року.

Проте позовна заява про стягнення заборгованості за процентами та пені в даній справі була подана позивачем до суду в 21.04.2020, про що свідчить дата, вказана на копії поштового відправлення (а.с. 29).

Тобто, строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 8146,54 грн. та пені в сумі 4472,76 грн. в даній справі сплив, а позивач не навів суду поважності причин його пропуску.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, з врахуванням викладеного у задоволенні позовних Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Віктор і Я" про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 8146,54 грн. та пені в сумі 4472,76 грн. за договором № 7 про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок від 21.02.2008 слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. покладаються на позивача у справі - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

В процесі розгляду справи відповідач заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про те, що воно підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката відповідач надав засвідчену копію договору про надання правової допомоги від 05.06.2020, укладеного між Адвокатським бюро Єгора Мідяного в особі керуючого - адвоката Мідяного Єгора Олександровича, далі Бюро, та Приватним підприємством "Віктор і Я", далі Клієнт.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору про надання правової допомоги від 05.06.2020 Бюро зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, пов`язану із захистом прав Клієнта та представництвом інтересів при розгляді господарського спору у справі № 908/1056/20, провадження по якій відкрито господарським судом Запорізької області, а Клієнт зобов`язується надавати необхідні відомості, оформляти необхідні документи, своєчасно оплачувати гонорар на умовах цього договору. Адвокат бюро, який веде справу - ОСОБА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 665, видане КДК адвокатури Запорізької області 21.03.2008р.

Умовами п. п. 3.1., 3.2. договору про надання правової допомоги від 05.06.2020 визначено, що гонорар Бюро визначається, виходячи з наступних розцінок: ознайомлення з матеріалами справи - 1500,00 грн., складання та подання відзиву - 2500,00 грн., складання та подання заяв, клопотань - від 300,00 до 1000,00 в залежності від складності, складання та подання апеляційної скарги на рішення суду - 3000,00 грн., представництво в суді першої інстанції - до 5000,00 грн. в залежності від тривалості, відкладення, перерв, представництво в суді апеляційної інстанції - до 5000,00 грн. в залежності від тривалості, відкладення, перерв. Оплата здійснюється у безготівковій формі на підставі виставлених рахунків упродовж трьох робочих днів.

Згідно із п. 4.1. договору про надання правової допомоги від 05.06.2020 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р.

До договору про надання правової допомоги від 05.06.2020 відповідач надав копію рахунка № 9 від 01.07.2020 на оплату гонорару в сумі 4000,00 грн., копію рахунку № 11 від 02.07.2020 на оплату гонорару (за представництво у судовому засіданні 06.07.2020) на суму 2500,00 грн., копію рахунку № 12 від 27.07.2020 на оплату гонорару (за представництво у судовому засіданні 29.07.2020) на суму 2500,00 грн.

Факт оплати коштів на користь Бюро відповідач підтвердив копіями платіжних доручень № 360 від 02.07.2020 на 2500,00 грн., № 361 від 03.07.2020 на 4000,00 грн. та випискою по рахунку за 28.07.2020 на 2500,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відзив на позовну заяву від імені відповідача підписаний адвокатом Мідяним Є.О., а також клопотання, які подавались в рамках справи також підписані адвокатом Мідяним Є.О.

Разом з тим адвокат Мідяний Є.О. був присутній в судових засіданнях 06.07.2020 та 29.07.2020 у справі № 908/1056/20.

При цьому, судом враховано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача кошти в загальній сумі 12619,30 грн.

З огляду на обставини справи (стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені) справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. При цьому, розгляд справи не був тривалим, справа розглянута судом в третьому судовому засіданні. Тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з позивача на користь відповідача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 3000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.07.2020, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Віктор і Я" про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 8146,54 грн. та пені в сумі 4472,76 грн. за договором № 7 про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок від 21.02.2008 відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570, на користь:

- Приватного підприємства "Віктор і Я", 70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Артема, буд. 11, ідентифікаційний код 31996270, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 03.08.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.