Рішення

від 07.08.2020 по справі 908/322/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/18/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020 Справа № 908/322/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О. , розглянувши матеріали

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 01559519 (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя. проспект Соборний, буд. 147)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Комар Ганни Георгіївни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 46 431,71 грн,

Без виклику учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Комар Ганни Георгіївни 46431,71 грн, з яких 37594,43 грн основного боргу, 7990,55 грн пені, 90,00 грн. штрафу та 756,73 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов п. 3.1 укладеного між сторонами договору оренди №3-60/16 від 22.07.2016 відповідач не сплатив оренду плату за оренду частини торгового приміщення 3-го поверху по проспекту Леніна, 147 в м. Запоріжжя загальною площею 36 кв.м. у встановлений строк (не пізніше п`ятого числа поточного місяця) за період з лютого по червень 2019 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 37594,43 грн. За прострочення сплати орендної плати позивач нарахував пеню на підставі п. 8.4 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.06.2019 по 05.02.2020 в сумі 7990,55 грн, штраф на підставі п. 8.5 договору в розмірі 20% від суми боргу в сумі 90,00 грн та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 06.06.2019 по 05.02.2020 в сумі 756,73 грн, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та умов договору оренди №3-60/16 від 22.07.2016, укладеного між сторонами.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 справу № 908/322/20 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 у справі № 908/322/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/322/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, позивачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано 20.02.2020, відповідачем не отримано із позначкою "за закінченням терміну зберігання". Слід зазначити, що вказана в ухвалі суду адреса реєстрації відповідача підтверджена відповіддю вих. № 01-71/1921 від 18.01.2020 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на запит суду.

Станом на 08.04.2020 сторонами ухвалу суду від 17.02.2020 не виконано.

Згідно з ухвалою суду від 17.02.2020 у даній справі, розгляд справи по суті розпочався з 19.03.2020, а закінчується 17.04.2020.

При цьому суд враховує, що Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)", який набрав чинності 02.04.2020, доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України пунктом 4, відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою суду від 08.04.2020 № 908/322/20 продовжено строк розгляду справи № 908/322/20 на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Відповідно до інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, місцем реєстрації Комар Ганни Георгіївни є: АДРЕСА_2 . Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду процесуальний строк для подачі відзиву, не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

При ухваленні рішення суду у даній справі суд враховує наступне:

02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби , яким розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На період дії карантину суди працюють у звичайному режимі.

З 22.05.2020 в Україні послаблений карантин, у зв`язку з чим, дозволена робота у т.ч. адвокатів.

Процесуальні строки у даній справі та строк розгляду даної справи було продовжено на підставі вищевикладеного закону.

Згідно зі змінами до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)", які вступили у законну силу з 17.07.2020, пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

06.08.2020 - останній день вищевказаного двадцятиденного строку для подання відповідних заяв. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позов мотивовано тим, що 22.07.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю Торгово-виробничий центр Україна та Фізичною особою - підприємцем Комар Ганною Георгіївною укладено договір № 3-60/16 оренди нежитлового приміщення. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 37 594,43 грн., пеню у розмірі за період 06.06.2019 - 05.02.2020 у розмірі 7 990,55 грн., 3 % річних за період 06.06.2019 - 05.02.2020 у розмірі 756,73 грн. та штраф у розмірі 90,00 грн. Просить позовні вимоги задовольнити. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.08.2020.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

22.07.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю Торгово-виробничий центр Україна (далі- орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Комар Ганною Георгіївною (далі - орендар) укладено договір № 3-60/16 оренди нежитлового приміщення (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.4., 1.5. якого за цим договором оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування за плату на умовах, визначених цим договором у невід`ємних додатках до нього, торгове приміщення 3 поверху (частина приміщення), у будівлі Торгового центру Україна , яка належить орендодавцю на праві власності, розташованого за адресою: м Запоріжжя, пр.Леніна, 147, загальною площею 35 кв. м для здійснення орендарем діяльності, передбаченої договором у порядку передбаченому цим договором.

Мета та виключний спосіб використання об`єкта оренди орендарем зазначені у додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору. При цьому, вказаний у ньому торгівельний профіль та асортимент не може бути змінений орендарем за відсутності попередньої письмової згоди орендодавця. У разі зміни торгівельного профілю та асортименту за відсутності попередньої згоди орендодавця цей договір може бути достроково розірваний у порядку, передбаченому п. 9.2. договору.

При використанні об`єкта оренди орендар зобов`язаний виконувати загальні Правила та положення для орендарів торгового центру (додаток № 3 до цього договору).

Вартість об`єкта оренди з урахуванням індексації складає 18 000,00 грн. з метою оподаткування цей договір слід вважати договором оперативної оренди без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору передача об`єкта оренди у користування орендарю здійснюється за актом приймання-передачі (додаток № 1) не пізніше 10 днів з дати підписання договору оренди, за умови виконання орендарем зобов`язань згідно п. 3.5. договору.

В акті приймання-передачі об`єкта оренди зазначається: площа приміщення, технічний стан об`єкта оренди на момент передачі його у користування, наявність чи відсутність обладнання, іншого майна орендодавця на території об`єкта оренди, його технічний стан - умови користування яким за необхідності оговорюються додатковою угодою до цього договору, існуючі недоліки об`єкта оренди, та ін.

Пунктами 3.1. - 3.4. договору передбачено, що за користування об`єктом оренди (п. 1.1. договору) орендар щомісячно, починаючи з дати передачі об`єкта оренди за актом приймання-передачі (Додаток № 1), самостійно сплачує орендодавцю орендну плату за поточний місяць не пізніше 5 числа поточного місяця, у відповідності та на умовах, передбачених цим договором.

Розмір орендної плати за перший місяць складає 150,00 грн. за один метр квадратний орендованої площі, у т.ч. ПДВ. Всього розмір орендної плати за перший місяць за всю орендовану площу складає 5 400,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Загальний розмір орендної плати за серпень 2016 складає 7339,40 грн., у т.ч. ПДВ.

У разі, якщо в період дії цього договору, курс долара США, встановлений Національним банком України, збільшиться по відношенню до офіційного курсу національної валюти (гривні) на дату укладання цього договору більше ніж на 2 проценти, орендодавець має право збільшити розмір орендної плати, передбачений п.п. 3.2., 3.3. договору на той же розмір (на тої же процент), на який збільшився національний курс долара США відносно гривні.

Орендодавець має право переглядати розмір орендної плати та максимальний розмір орендної плати після кожного збільшення курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України, більше ніж на 2 проценти.

Сторони дійшли згоди, що максимальний розмір орендної плати за один метр квадратний складає 450,00 грн. у т.ч. ПДВ та може бути застосований орендодавцем у порядку п. 3.4. цього договору.

Сторони, щомісячно з 25 по 30 число поточного місяця, узгоджують розмір орендної плати на наступний місяць, шляхом укладання додаткової угоди. У разі, якщо сторони не дійдуть згоди щодо встановлення розміру орендної плати на наступний місяць, орендодавець має право самостійно встановити розмір орендної плати на наступний місяць виходячи із максимального розміру орендної плати, у іншому випадку договір вважаться розірваним (таким, що припинив свою дію).

Пунктом 4.3.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати обумовлену цим договором орендну плату.

Відповідно до п.п. 8.4., 8.5. договору за несвоєчасну оплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За порушення строків виконання умов, передбачених п. 3.1. цього договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20 % від суми максимальної орендної плати відповідно до п.п. 3.3. цього договору.

Строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання за умови виконання орендарем зобов`язань відповідно до п. 3.5. цього договору, по 31.08.2016, з урахуванням особливостей цього договору з оплати орендної плати, штрафних санкцій, відшкодування збитків. Прийняті на себе зобов`язання, відповідно до пунктів 8.4., 8.5., 8.8. та всі інші грошові зобов`язання виконуються сторонами незалежно від строку дії договору (п. 9.1. договору).

01.08.2016 між сторонами було укладено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

25.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони встановили орендну плату згідно із п. 3.4. договору за період січень 2019 у сумі 7384,28 грн., в т.ч. ПДВ.

25.01.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони встановили орендну плату згідно із п. 3.4. договору за період лютий 2019 у сумі 7883,75 грн., в т.ч. ПДВ.

25.02.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони встановили орендну плату згідно із п. 3.4. договору за період березень 2019 у сумі 7640,38 грн., в т.ч. ПДВ.

25.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони встановили орендну плату згідно із п. 3.4. договору за період квітень 2019 у сумі 7933,81 грн., в т.ч. ПДВ.

25.04.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони встановили орендну плату згідно із п. 3.4. договору за період травень 2019 у сумі 7136,45 грн., в т.ч. ПДВ.

27.05.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони встановили орендну плату згідно із п. 3.4. договору за період червень 2019 у сумі 7374,70 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно Акту приймання - передачі від 30.06.2019 орендар повернув орендоване нежитлове приміщення орендодавцю.

Між сторонами підписані Акти здачі приймання робіт (надання послуг): № 0000000183 за січень 2019 на суму 7 384,28 грн., № 0000000463 за лютий 2019 на суму 7 883,75 грн., № 0000000820 за березень 2019 на суму 7640,38 грн., № 0000001089 за квітень 2019 на суму 7933,81 грн., № 0000001285 за травень 2019 на суму 7 136,45 грн., №0000001556 за червень 2019 на суму 7374,70 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 374,66 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 37 594,43 грн., пеню у розмірі за період 06.06.2019 - 05.02.2020 у розмірі 7 990,55 грн., 3 % річних за період 06.06.2019 - 05.02.2020 у розмірі 756,73 грн. та штраф у розмірі 90,00 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 37 594,43 грн.

Між сторонами підписані Акти здачі приймання робіт (надання послуг) за договором оренди від 22.07.2016 № 3-60/16: № 0000000183 за січень 2019 на суму 7 384,28 грн., № 0000000463 за лютий 2019 на суму 7 883,75 грн., № 0000000820 за березень 2019 на суму 7640,38 грн., № 0000001089 за квітень 2019 на суму 7933,81 грн., № 0000001285 за травень 2019 на суму 7 136,45 грн., №0000001556 за червень 2019 на суму 7374,70 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 374,66 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 8.4., 8.5. договору за несвоєчасну оплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За порушення строків виконання умов, передбачених п. 3.1. цього договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20 % від суми максимальної орендної плати відповідно до п.п. 3.3. цього договору (сторони дійшли згоди, що максимальний розмір орендної плати за один метр квадратний складає 450,00 грн. у т.ч. ПДВ).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період 06.06.2019 - 05.02.2020 у розмірі 7 990,55 грн. та штраф у розмірі 90,00 грн.

Розрахунок штрафу є вірним та підлягає стягненню у розмірі 90,00 грн.

Щодо стягнення пені суд зазначає, що розрахунок позивача здійснено більше ніж за шість місяців та не за кожним місяцем окремо. Тому, суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний розрахунок пені за кожним місяцем окремо за шість місяців (181 день) за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство . Згідно із розрахунком суду стягненню підлягає пеня у розмірі 6421,48 грн., з відмовою у стягненні 1569,07 грн.

Розрахунок суду:

Сума боргу, грн.Період нарахування пеніСума пені, грн. 7509,09 06.02.2019-05.08.2019 1315,84 7640,38 06.03.2019-02.09.2019 1327,12 7933,81 06.04.2019-03.10.2019 1358,53 7136,45 07.05.2019-03.11.2019 1202,05 7374,70 06.06.2019-03.12.2019 1217,94 Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період 06.06.2019 - 05.02.2020 у розмірі 756,73 грн. Судом перевірено розрахунок 3 % річних за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство , розрахунок є вірним та 3 % підлягають стягненню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на надання правової (правничої) допомоги адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, суд враховує, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (Постанова Об`єднаної палата Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи, що позивачем не надано доказів понесення витрат на надання професійної правничої допомоги, договору про надання професійної правничої допомоги, Актів про приймання-передачі наданих послуг, доказів отримання оплати тощо, суд не вбачає підстав для розподілу витрат на надання правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн. при прийнятті рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Комар Ганни Георгіївни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 01559519 (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя. проспект Соборний, буд. 147) суму основного боргу у розмірі 37 594 (тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн. 73 коп., штраф у розмірі 90 (дев`яносто) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6424 (шість тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 2 030 (дві тисячі тридцять) грн. 97 коп.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 569 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 07 коп., судового збору у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 03 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2020.

Суддя А.О. Науменко