Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/6318/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/6318/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедарент" (с. Солонка Львівської області)

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Київ)

про стягнення 100.000,00 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тедарент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 100.000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив позивачу суму страхового відшкодування.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2.102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.20. відкрито провадження у справі № 910/6318/20, з підстав, визначених ухвалою суду, поставлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); зобов`язано відповідача надати вичерпну відповідь по суті окремо на кожне питання позивача та задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача доказів.

25.05.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що ОСОБА_1 особисто не ввозив на митну територію України автомобіль марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не вказаний в Полісі № АМ/51078201, з огляду на що неправомірно користувався означеним транспортним засобом на території України, а ДТП 29.03.19. не є страховим випадком.

05.06.20. позивачем подано відповідь на відзив.

Суд зауважує, що відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 12.05.20. та не надано, як і не надано відмови в порядку ч. 6 ст. 90 ГПК України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано п. 4 розділу Х, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заяв про поновлення чи продовження процесуальних строків від сторін не надходило.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.03.19. о 12:25 год. у місті Львові по вул. Кульпарківська,226, поблизу автомийки Шипшина відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Renault Logan, д.р.н. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_2 , автомобіля марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобіля марки Peugeot Boxer, д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті ДТП водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.

Постановою Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.11.19. встановлено наступне.

Відповідно до висновку комплексної відео-технічної та авто-технічної експертизи отримано розкадровку відео матеріалу та встановлено, що швидкість руху автомобіля марки Volkswagen Golf , р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 з моменту появи автомобіля у камері відео спостереження і до моменту застосування ним гальмування могла складати біля 97 км./год.. Час, який пройшов з моменту виїзду автомобіля марки Renault Logan р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 із прилеглої території на проїзну частину дороги вул. Кульпарківської у ліву крайню смугу з подальшим його рухом у напрямку до виїзду з м.Львова, виходячи із відеозапису складав біля 3,5...3,6с.. Час, пройшов з моменту різкої зміни траєкторії руху вліво, тобто на зустрічну смугу, автомобілем марки Volkswagen Golf , р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 і до моменту настання зіткнення з автомобілем марки Peugeot Boxer р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , виходячи із наданого відеозапису складав біля 1,33.. 1,5с.. Висновком встановлено, що водій автомобіля марки Peugeot Boxer р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути даної ДІЛ, та невідповідностей в його діях технічним вимогам ПДР України не має. Крім цього, висновком встановлено, що для водія автомобіля марки Volkswagen Golf , р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не було створено аварійної обстановки водієм марки автомобіля Renault Logan р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 який виїжджав із прилеглої території на проїзну частину дороги вул. Кульпарківської, тобто в діяї водія автомобіля марки Renault Logan р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 не має невідповідностей технічним вимогам ПДР України. Відповідно до висновку експертизи причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що водій ОСОБА_1 , рухаючись своїм автомобілем Volkswagen Golf , р.н. НОМЕР_1 по проїзній частині вул. Кульпарківська, значно перевищив швидкість руху (вів свій автомобіль зі швидкістю біля 97 км./год., коли допустимою була швидкість руху не більше 40 км./год. ), а для уникнення зіткнення своєчасно не застосував екстрене гальмування. Тобто в діях водія автомобіля марки Volkswagen Golf , р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мається невідповідність вимогам п.п. 1.10 (в частині значення терміну небезпека для руху ); 12.3, 12.9 (підпункту б ) Правил дорожнього руху України та вимогами заборонного дорожнього знаку 3.29 обмеження максимальної швидкості 40 км./год . Враховуючи вище викладене, матеріали кримінального провадження, їх систему, слід дійти висновку, що в даному кримінальному провадженні відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ст.286 КК України, оскільки, як вбачається з диспозиції ст. 286 КК України, склад кримінального правопорушення є лише у випадку порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, важких тілесних ушкоджень або смерті. Оскільки у вказаному кримінальному провадженні тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_1 отримав з вини, а саме зв`язку із порушення ним правил дорожнього руху, тому відповідно складу кримінального правопорушення передбаченого вище вказаною статтею у даному випадку не має. Однак, в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода, а саме зітішення автомобіля марки Volkswagen Golf , р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 із автомобілем марки Peugeot Boxer р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 трапилася у зв`язку із порушенням ним п.п. 1.10 (в частині значення терміну небезпека для руху ); 12.3, YL (підпункту б ) Правил дорожнього руху України та вимогами заборонного знаку 3.29 обмеження максимальної швидкості 40 км./год .

За викладеного означеною постановою закрито кримінальне провадження № 12019140060001110 від 30.03.19. в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, копії постанови та матеріалів скеровано до управління патрульної поліції у Львівській області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 20.01.20. в адміністративній справі № 462/115/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що спричинило ДТП 29.03.19. о 12:25 год. у місті Львові по вул. Кульпарківська,226, поблизу автомийки Шипшина за участю автомобіля марки Renault Logan, д.р.н. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_2 , автомобіля марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобіля марки Peugeot Boxer, д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 .

Відповідно до Висновку № 97 експертного автотоварознавчого дослідження від 13.05.19. визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Peugeot Boxer, д.р.н. НОМЕР_3 без врахування (включення) ПДВ на складові та матеріали становить 317.580,46 грн. Кофіцієнт фізичного зносу становить 0,655. Отже, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки Peugeot Boxer, д.р.н. НОМЕР_3 становить 109.565,26 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом від 02.03.20. № 719/18 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5107801 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Вина ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Керуючись наведеними нормами законодавства, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) зобов`язаний здійснити страхову виплату відповідно до Висновку № 97 експертного автотоварознавчого дослідження від 13.05.19.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АМ/5107801 становить нуль грн. ліміт за шкоду майну 100.000,00 грн.

Щодо заперечень відповідача проти позову суд відзначає викладене далі.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Страхувальником у вказаному Полісі визначено ОСОБА_6 .

Разом з тим, статтею 1.4. вищеназваного Закону надано тлумачення, що особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Сторонами до матеріалів справи не подано доказів, що ОСОБА_1 на час скоєння ДТП та нанесення шкоди автомобілю марки Peugeot Boxer, д.р.н. НОМЕР_3 , перебував за кермом автомобіля марки Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 без законних на те підстав.

Неправомірності перебування за кермом автомобіля Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не вбачається також з наявної в матеріалах справи постанови Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.11.19. та постанови Залізничного районного суду міста Львова від 20.01.20. в адміністративній справі № 462/115/20.

Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001. № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.

При цьому, судом не встановлено, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу автомобіля Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідач посилається на те, що відповідно до листа Одеської митниці Державної митної служби України від 07.02.20. № 7.10-1/28.5/13/2508 транспортний засіб Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 ввезений на митну територію України у митному режимі тимчасове ввезення строком до 1 року гр. ОСОБА_7 .

Суд надавши правову оцінку вказаному листу дійшов висновку, що він є неналежним доказом на обґрунтування заборони управління зазначеним автомобілем водієм ОСОБА_1 , оскільки факт керування автомобілем третьою особою в певний момент часу не спростовує обставин ввезення автомобіля для власних потреб гр. Stinca Gheorghe.

Отже необґрунтованими доводи відповідача про відсутність права на управління транспортним засобом автомобіля Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 у водія ОСОБА_1 на момент скоєння ним ДТП.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/5107801 з умовами щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, відповідач повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов`язковості виконання зобов`язання сторонами.

За викладеного відповідач не вправі посилатись на обставини відмінності особи, що ввезла автомобіль на територію України для виключно власного використання, як підставу зазначати про те, що водій транспортного засобу Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , який керував автомобілем у момент ДТП , не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом № АМ/5107801.

Разом з вказаним суд відзначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (статті 204 ЦК України), однак, суду не надано доказів визнання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/5107801) недійсним.

Додатково суд відзначає, що порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Вказане спростовує доводи відповідача викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю на суму 100.000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем 2.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає викладене далі.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір № б/н від 01.04.19., укладений з адвокатом Сологуб Анною Миколаївною; додаток № 1 від 04.04.20. до договору від 01.04.19.; ордер від 29.04.20., звіт про виконану роботу від 27.04.20., акт від 27.04.20. наданих послуг за договором № б/н від 01.04.19., рахунок-фактуру № 27-04/05 від 27.04.20., виписка з рахунку адвоката на суму 2.000,00 грн, та відповідне платіжне доручення № 516 від 28.04.20. на вказану суму.

За висновками суду, надані позивачем документи, є достатніми доказами понесення вказаним учасником судового процесу витрат на професійну правничу допомогу у в сумі 2.000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедарент" (81131, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, вул. Центральна, 15/59; ідентифікаційний код 42351613) 100.000 (сто тисяч) грн 00 коп. страхового відшкодування, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору, 2.000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко