Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/3503/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/3503/20

За позовом Приватного підприємства "Київська паливна компанія" (м. Світловодськ Кіровоградської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" (м. Київ)

про стягнення 314.703,30 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Київська паливна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" про стягнення 314.703,30 грн, з яких: 249.220,73 грн основного боргу, 33.348,90 грн пені, 24.922,07 грн штрафу, 3.753,01 грн інфляційних втрат, 3.458,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору №КВ-2 купівлі-продажу від 01.02.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.20. відкрито провадження у справі № 910/3503/20 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

04.06.20. від відповідача надійшло повідомлення про часткову сплату ним заборгованості в сумі 150.000,00 грн з доданими платіжними дорученнями на суму 130.000,00 грн. Також відповідач вказав на те, що відзив на позовну заяву він зможе подати після завершення карантину.

15.06.20. позивачем подано письмові пояснення, в яких вказано, що 01.04.20., 07.04.20., 27.04.20., 01.06.20. відповідачем оплачено позивачу грошові кошти на загальну суму 150.000,00 грн.

22.06.20. позивачем подано письмові пояснення по справі.

Заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем не подавалась.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано п. 4 розділу Х ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заяв про поновлення чи продовження процесуальних строків від сторін не надходило.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.02.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір № КВ-2 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС (далі - Договір), за умовами якого (п. 2.1) Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця через АЗС (АЗК), що розташовані на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а Покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 3.1 Договору Продавець постачає Покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2010) франко термінали АЗС шляхом вибірки Покупцем ПММ на АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу, або спеціальні відомості. Підтвердженням фактичного отримання Покупцем ПММ на АЗС є чек з POS-терміналу, або спеціальна відомість, або фіскальний чек (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ протягом дії Договору, Продавець формує протягом місяця накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкові накладні. По факту відпуску ПММ Продавцем за відповідний період надається Покупцю для підписання акт приймання-передачі та видаткова накладна. Акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність Покупця за відповідний період. Вказані документи надаються Покупцеві для підписання після 20 робочого числа місяця, наступного за звітним.

Приписами п. 5.1.11 Договору закріплено обов`язок Покупця щомісячно не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним, повернути Продавцю по одному примірнику підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою оригіналів актів приймання-передачі, видаткових накладних, або в той же строк надати мотивовані заперечення. Відповідальність за несвоєчасне повернення актів приймання-передачі, видаткових накладних, покладається на Покупця. Якщо Покупець в строки вказані в п. 5.1.11 не повернув підписані акти приймання-передачі та видаткові накладні та/або не надав Продавцеві свої мотивовані та документально підтверджені заперечення, акт приймання-передачі та видаткова накладна по спливу строку вважаються повністю погодженими обома сторонами (п. 5.1.12 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС. Сторони погодили, що ціна ПММ є узгодженою, коли Покупець здійснив вибірку ПММ з АЗС на умовах Договору з урахуванням знижки та отримав документ в порядку п. 3.6 Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 12.1 з моменту підписання і діє протягом 1 року. У випадку, якщо жодна зі сторін протягом одного місяця до закінчення терміну дії Договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі користуватися смарт-картами, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До того ж, господарський суд вказує, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ст. 631 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки відповідно до договору протягом строку його дії.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, враховуючи дати видаткових накладних, суд дійшов висновку, що строк оплати ПММ є таким, що настав.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Жодних заперечень з приводу отримання ПММ відповідачем суду надано не було.

За наявними в матеріалах справи документами судом встановлено, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (06.03.20.) заборгованість відповідача перед позивачем за ПММ за період до 06.09.19. включно становила 249.220,73 грн.

Наявність означеної заборгованості зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.

Разом з тим, після звернення позивача 06.03.20. з даним позовом суду, відповідачем було сплачено позивачу частину заборгованості на загальну суму 150.000,00 грн.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, спір в даній справі припинив своє існування в частині суми основного боргу під час розгляду справи в зв`язку зі сплатою відповідачем 150.000,00 грн заборгованості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищенаведене, в зв`язку з тим, що відповідач сплатив позивачу частину пред`явленої до стягнення заборгованості після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 150.000,00 грн основного боргу.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за ПММ за Договором на суму 99.220,73 грн.

Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 33.348,90 грн пені, 24.922,07 грн штрафу, 3.753,01 грн інфляційних втрат, 3.458,59 грн 3% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 9.2 Договору у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту її виникнення, Покупець зобов`язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Продавця штраф в розмірі 10% від заборгованості.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши періоди та суми, визначені позивачем, суд здійснив перерахунок та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 33.339,23 грн пені, 24.922,07 грн штрафу, 3.753,01 грн інфляційних втрат, 3.458,58 грн 3% річних.

Наявності підстав для стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 0,01 грн та пені в розмірі 9,67 грн позивач належними та допустимими доказами не довів.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України в цій частині покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надано лише попередній орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, однак не надано доказів та розміру їх понесення, з огляду на що такі витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/3503/20 в частині вимог про стягнення 150.000,00 грн основного боргу.

2. В частині вимог про стягнення 99.220,73 грн основного боргу, 33.348,90 грн пені, 24.922,07 грн штрафу, 3.753,01 грн інфляційних втрат, 3.458,59 грн 3% річних позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" (03062, м. Київ, вул. Туполєва, б. 12-А; ідентифікаційний код 33834628) на користь Приватного підприємства "Київська паливна компанія" (27500, м. Світловодськ Кіровоградської області, вул. Героїв України, б. 61; ідентифікаційний код 40915328) 99.220 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті двадцять) грн 73 коп. основного боргу, 33.339 (тридцять три тисячі триста тридцять дев`ять) грн 23 коп. пені, 24.922 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн 07 коп. штрафу, 3.753 (три тисячі сімсот п`ятдесят три) грн 01 коп. інфляційних втрат, 3.458 (три тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн 58 коп. 3% річних, 4.376 (чотири тисячі триста сімдесят шість) грн 57 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко