Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/7886/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/7886/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7886/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти"

до Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

05 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 02.06.2020 року до Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № UA15159-А1 від 04.04.2018 року у розмірі 879 720,71 грн., з них: основного боргу - 566 094,14 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч дев`яносто чотири гривні 14 копійок), пені - 252 254,16 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят чотири гривні 16 копійок), 3% річних - 24 781,02 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 02 копійки) та індексу інфляції - 36 591,39 грн. (тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня 39 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором № UA15159-А1 від 04.04.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7886/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473405837 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у справі № 910/7886/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 17.06.2020 року.

Суд відмічає, що відповідно до пункту четвертої розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки , встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк , встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти" (надалі - позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством фірма "Фундамент" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір № UA15159-А1 (надалі - договір), відповідно до 1.1. якого, виконавець зобов`язується поставити у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах та у порядку визначених цим договором обладнання в кількості, комплектації та за цінами, вказаними в додатку № 1 Специфікація , додатку № 2 Договірна ціна та додатку № 9 Креслення обладнання .

Відповідно до п. 1.3. договору виконавець зобов`язується виконати роботи на об`єкті згідно графіку, а замовник зобов`язується сприяти виконавцю та підготувати об`єкт згідно умов та положень договору, надати виконавцю доступ до об`єкту, прийняти і оплатити роботи відповідно до умов цього договору. Додаткові роботи не входять в предмет договору.

За умовами п. 2.1. договору ціна договору становить 8 626 926,36 грн. і складається з суми вартості обладнання та вартості робіт. Вартість обладнання на дату укладання договору становить 7 547 838,24 грн. (п. 2.1.1. договору). Вартість робіт на дату укладання договору становить 1 079 088,12 грн. (п. 2.1.2. договору).

В п. 3.3.2. договору визначено, що взаєморозрахунки з виконавцем здійснюються замовником помісячно за кожний виконаний етап робіт по відповідній одиниці обладнання протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту прийняття замовником такого етапу робіт по акту.

Згідно з п. 5.4. договору датою приймання замовником робіт та/або їх частини є дата підписання сторонами акту. Виконавець надає замовнику зазначені акти в паперовому вигляді у 2 (двох) екземплярах під підпис уповноваженій особі замовника або надсилає їх поштою, додатково може надавати в електронному вигляді, шляхом направлення на адресу електронної пошти замовника зазначену в п 14.4. договору. Замовник зобов`язується в строк не більше 5 (п`яти) днів з дня отримання актів від виконавця затвердити їх та оплатити відповідні суми або у наведений строк надати виконавцю обгрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт.

Договір є змішаним і включає в себе умови договору поставки та договору підряду. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.1., 13.2. договору).

На виконання умов договору № UA15159-А1 від 04.04.2018 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 881 233,04 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року та за листопад 2018 року, та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (копії містяться в матеріалах справи). Вказані акти та довідки підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався лише частково в сумі 315 138,90 грн., що підтверджується банківською випискою АТ Укрсиббанк від 27.01.2020 року за період з 05.04.2018 року по 27.01.2020 року (копія мітиться в матеріалах справи), відтак, за рахунками позивача, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором № UA15159-А1 від 04.04.2018 року, яка становить 566 094,14 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати виконаних згідно договору № UA15159-А1 від 04.04.2018 року монтажних робіт ліфтового обладнання, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 566 094,14 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати виконаних робіт.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № UA15159-А1 від 04.04.2018 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним, який містить елементи договору поставки та підряду.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 3.3.2. договору строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати за виконанні роботи у розмірі 566 094,14 грн., тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № UA15159-А1 від 04.04.2018 року у розмірі 566 094,14 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 252 254,16 грн., 3% річних у розмірі 24 781,02 грн. та індекс інфляції у розмірі 36 591,39 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати робіт.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 8.6. договору визначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання замовником зобов`язань щодо порядку та/або строків оплати за поставлене обладнання та/або виконані роботи, замовник зобов`язується виплатити пеню за кожен день прострочення виконання в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання до моменту повної сплати всієї суми заборгованості та пені.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців), суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 101 642,68 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 150 791,48 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку індексу інфляції, суд дійшов висновку, що загальна сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 31 808,17 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції в сумі 4783,22 грн. позивачу належить відмовити.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 24 781,02 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 724 146,01 грн., з них: основного боргу - 566 094,14 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч дев`яносто чотири гривні 14 копійок), пені - 101 462,68 грн. (сто одна тисяча чотириста шістдесят дві гривні 68 копійок), 3% річних - 24 781,02 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 02 копійки) та індексу інфляції - 31 808,17 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот вісім гривень 17 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 10 862,19 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (ідентифікаційний код 01416332, адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коне Ліфти" (ідентифікаційний код 36049391, адреса: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корпус 7Б, офіс 42) грошові кошти: основного боргу - 566 094,14 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч дев`яносто чотири гривні 14 копійок), пені - 101 462,68 грн. (сто одна тисяча чотириста шістдесят дві гривні 68 копійок), 3% річних - 24 781,02 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 02 копійки) та індексу інфляції - 31 808,17 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот вісім гривень 17 копійок) та судовий збір - 10 862,19 грн. (десять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 19 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.08.2020р.

Суддя О.В. Котков